«Він промовля з погаслого сторіччя...»
Всесвітнє значення трагедії Гете «Фауст»
Тема: Що є людина на землі?
Духовні шукання доктора Фауста в трагедії Й.В. Гете.
Мета: розкрити гетевське розуміння проблеми справжнього сенсу буття як невпинного пошуку; розвивати навички групової роботи, вміння аналізувати й порівнювати літературні образи, аналізувати текст у єдності змісту і форми, вміння розв'язувати проблему, вести діалог та дискусію, формувати світоглядну позицію, розвивати комунікативну компетентність учнів, закріпити поняття про вічні образи; розвивати навички дослідницької діяльності, складання логічних схем-конспектів; вміння працювати з додатковою літературою, зв'язно висловлювати свої думки на літературознавчу тему; виховувати шанобливе ставлення до шедеврів світової культури, естетичний смак учнів, любов до мистецтва.
Обладнання: Портрет Гете, таблиця "Ознаки доби Просвітництва" виставка книг, учнівська презентація, ілюстрації Делакруа, Рембрандта, Врубеля,
Міжпредметні зв'язки: історія, географія, образотворче мистецтво, музика, українська література, англійська мова, російська мова.
Тип уроку: міні - проект.
Епіграф "В душі, що прагне потемки добра,
Є правого шляху свідомість "
Й. Гете. "Фауст" /Господь/
" Я свідок лиш мізерності людської"
Й.Гете "Фауст" /Мефістофель/
ХІД УРОКУ
І. Етап організації
Вступне слово вчителя
Хто з вас не бував на ярмарку? Вражаюча картина, правда? А уявіть собі ярмарок у невеликому німецькому місті двісті років тому. Гомін, сміх, безліч різноманітних товарів, яскраве вбрання, розваги, радість.
У десятирічного хлопчика, який вперше потрапив сюди разом з батьком, очі розбігаються від побаченого: ось пиріжки з зайчатиною, а там - смажений баран, он музики грають, а поряд витанцьовують юні красуні,
а ось книжкова лавка. Скільки тут цікавого, незвичного. А це ж що?
Та це ж ляльковий театр!
Інсценізація.
Хлопчик. Тату, дозвольте подивитись виставу, там щось цікаве. Чорт, а з ним якийсь чоловік.
Батько. То Фауст, алхімік і єретик, продав душу дияволу, от і робить, що йому заманеться.
Хлопчик. А ш віщо він душу продав?
Батько. Розумієш, Йоганне. він хоче, як Бог, пізнати Добро і Зло, осягнути своїм розумом таїну світобудови.
Хлопчик задумався, подивився на батька.
Хлопчик. Осягнув?
Батько обняв сина і ніжно погладив по голові.
Батько. Допитлива ти моя дитино! Це лише лялькова вистава. Ходімо.
Вчитель." Так осягнув чи не осягнув?- думав син, крокуючи поряд з батьком. - А можливо це чи неможливо? І цікаво, скільки потрібно часу, щоб те осягнути?" З цієї хвилини і до останніх днів життя Йоганн шукатиме відповідь на запитання: "Може людина чи не може своїм розумом осягнути земну премудрість?"
Отже, як бачимо є твори, без яких неможливо уявити розвиток літератури і життя суспільства. Вони визначають прогрес людства, який виявляється перед усім у духовному розвитку. Саме до таких творів належить і трагедія Гете "Фауст", яка стала підсумком багаторічних шукань письменника.
"Фауст" - складний філософський твір, у якому порушуються важливі проблеми буття людини, її місця і призначення у світі. У центрі нашої уваги на уроці постане головний герой твору, бо саме в образі Фауста втілилися вищі духовні поривання людини. Саме аналіз цього образу допомагає знайти відповідь на проблемне питання "Що є людина на землі?"
ІІ. Етап визначення мети.
Інтерактивний прийом „Дерево рішень"
- Що ви очікуєте від міні - проекту?
* Більше дізнатися про твір Гете.
* Дізнатися, чим закінчилася суперечка між Богом і Дияволом.
* Поспілкуватися про проблеми добра і зла.
* Детальніше познайомитися з творчістю Гете.
* Зрозуміти, у чому була причина невдоволеності Фауста своїм життям.
* Проаналізувати, яка боротьба триває в душі такої людини, як Фауст.
* Заглибитисяу вічні питання людського буття.
Вчитель
Сподіваюся, що сьогодні на уроці справдяться ваші очікування, адже його мета - розкрити зміст духовних поривань Фауста; прослідкувати, як в образі головного героя Гете втілилося авторське бачення людини і її призначення на землі.
Епіграфами нашого уроку стали слова з "Прологу на небесах", в яких відобразилися два абсолютно протилежні погляди на природу людини. /Зачитуються слова епіграфу/. Запишіть в зошити тему та епіграфи уроку.
Отже, сьогодні на уроці ми будемо працювати в руппах (історики літературознавці, мистецтвознавці, знавці комп'ютерних технологій), допомагаючи один одному осмислити прочитане, ще раз усвідомити глибину і велич твору, всесвітнє значення його для розвитку літератури. Це буде урок узагальнень, підсумків, висновків, безумовно, нових відкриттів, і, сподіваюсь, ваших одкровень. Нашим добрим супутником і порадником буде Гете, що промовля до нас з погаслого сторіччя, що промовляє до нас вустами своїх героїв.
Вчитель
Але для того, щоб краще зрозуміти Гете та його трагедію "Фауст" давайте здійснимо віртуальну подорож у цю епоху. Будемо працювати за таким планом.
План
1. Просвітництво як літературна епоха.
2. Гете - видатний просвітитель Німеччини.
3. Духовні шукання доктора Фауста в трагедії Гете "Фауст".
4. Ежен Делакруа - автор ілюстрацій до трагедії "Фауст".
ІІІ. Етап організації виконання плану діяльності
Вчитель
- Пельц О., Дуркальцю Юрію, прошу зайняти місця за комп'ютерами для розв'язування тестових завдань по темі "Просвітництво".
А для всіх інших бліцопитування
- Представником якої доби є И.В.Гете? (Доби Просвітництва)
- Назвіть хронологічні рамки доби Просвітництва? (кінець 17- початок 18 cm.)
- Чому діячів цієї доби називають саме так : просвітники, просвітителі?
( Вони несли людям світло істини)
- Що просвітники вважали найвищим законом життя? (Розум)
- Яке найголовніше гасло доби Просвітництва? (Знання - це сила)
- Які основні ідеї Просвітництва? (Найдосконалішою є "природна людина". Від народження всі люди рівні. Освіту повинні отримувати всі.)
-Добу Просвітництва досліджували наші історики. їм слово.
1. Доба Просвітництва- це середина 17-18 cm. Загалом, ідеї Просвітництва проростають спочатку в Англії, потім у Франції, пізніше у Німеччині, Італії, та в інших країнах Європи. (показати країни на карті) Саме у цей час в Англії здійснюється економічний, у Франції- політичний, а в Німеччині філософський переворот, у якому чималу роль відіграв національний момент —роздрібненість німецьких земель на сотні маленьких князівств. З цього певною мірою випливала й визначальна особливість німецького просвітництва - його теоретичний характер, відсутність об'єднавчих ідей, дій, рухів. Натомість його провідники глибоко розробляють філософські, природознавчі, морально- етичні та естетичні проблеми, які поступово проникають і в літературу. Наприкінці 18 ст. художні твори, критика дедалі частіше порушують філософські, діалектичні питання людського буття і мислення, виховання і розвитку. Найвидатніші німецькі філософи, митці -Кант, Лессінг, Шиллер, Гете - творять нову національну науку і літературу. Просвітники виступили проти гноблення народних мас, проти духовного поневолення людини церквою. Суть епохи характеризує гасло, висунуте просвітниками: "Май мужність користуватися власним розумом".
2. Даючи загальну характеристику культури доби Просвітництва, слід відзначити, що вона є новим відкриттям, новим щаблем на шляху розвитку світової художньої культури, їй властиве таке художнє сприйняття, як інтимність, ліризм, спостережливість, проникнення в суть людських пристрастей і характерів.
Література доби Просвітництва створила такі жанри, як роман, філософська повість, казка, сімейна і філософська драма. Піднесла естетичні цінності, демократизувала літературу, зробивши мистецтво слова доступним широким верствам суспільства.
3. Ми дослідили, що доба Просвітництва має такі ознаки:
Ознаки доби Просвітництва
Персоналії доби
Філософи: Вольтер, Дідро, Гельвецій, Спіноза, Локк, Лессінг, Сковорода. Письменники: Дефо, Свіфт, Вольтер, Бомарше, Руссо, Бернс, Шиллер, Гете, Сковорода, Котляревський, Ломоносов, Фонвізін.
Композитори: Монтеверді, Гендель, Вівальді, Глюк, Моцарт, Гайдн.
Поняття доби
Енциклопедія, розум, наука, природа, суспільство, народ, мораль, освіта, культура, Бог, ідея, право людини, справедливість, рівність.
Ідеї доби
Культ розуму, освічений абсолютизм, розвиток науки, поширення освіти, природні права людини, свобода совісті, рівність людей.
Отже, я вважаю, що внаслідок творчості вчених, філософів - просвітителів, літераторів, композиторів, художників, архітекторів людство отримало принципово нові підходи до розуміння філософських, етичних і естетичних проблем, які не втратили своєї актуальності і сьогодні.
Вчитель. Час, запліднений ідеями Просвітництва, бурхливий розвиток природничих наук, мистецтва, зокрема літератури, потребував неординарних особистостей. Такою була особистість Гете. Багатоплановість його обдаровань, невгасима жага самореалізації, копітка робота над собою протягом усього життя поставили його в ряд найвидатніших людей усіх часів. Поету притаманні творчий неспокій, невпинний пошук дослідника людини і природи, мудрість державного діяча.
- Визначте, в чому різниця між двома портретами митця?
На одному він юний штюрмер, котрий прагнув змінити світ, на іншому -людина, яка багато досягла і осмислила в житті. На схилі літ поет своїми творами збагатив досвід усього людства, зокрема свого покоління, котре шукало, втрачало, помилялось, не схиляючись перед авторитетами і розвиваючи далі науки та мистецтво.
Вчитель. За відомим висловом Шиллера, "Гете- це німецький грек", тобто людина, сформована водночас природою, культурою і геніальністю, людина -котра завжди обирала найвищі вимоги та вершини в житті, ставила перед собою найскладніші завдання. її досвід містить вселюдські ідеї та проблеми, питання і варіанти відповідей на них. Візьміть їх, зробіть своїм досвідом, поміркуйте над тим, хто ми є і для чого в цьому світі живемо...
Отже, Гете - просвітник, він належить до тих небагатьох митців, що за життя здобули надзвичайну шану, популярність і славу...
-Отже, що вам відомо про життя і творчість цього німецького поета, драматурга, прозаїка, філософа?
"Мікрофон" ( Моє речення про Гете...)
- Сучасники називали Иоганна Вольфганга Гете "Зевсом європейської культури..."
- Гете- поет, повістяр, філософ, критик, учений, дослідник...
- Й.В.Гете - безсмертний геній німецької нації, пророк свого народу, народжений співець, виразник болю людини, віщий поет...
- В.Стус говорив " Гете - великий гуманіст, він чи не найважливішою метою свого життя вважав боротьбу з темрявою. "Далі до світла"- його постійний девіз."
"Світова велич Гете". Прошу її переглянути і прокоментувати.
Презентація
Вчитель. Як бачимо головним твором Гете була трагедія "Фауст".
Презентація картин
- Скільки часу віддав Гете головному творінню свого життя?
Гете працював над своїм твором протягом 60 років. Він звертався до трагедії в часи найбільшої життєвої кризи. Вперше- в 19 років, коли захворів, удруге -на 51 році, коли захворів і на деякий час осліп, утретє — на схилі літ, коли його полишили друзі й померли рідні.
Вчитель
Отже, "'Фауст'" був закінчений незадовго до смерті письменника. Гете помирав з єдиною думкою про Істину: "Нема нічого величнішого, ніж Істина. Який я радий, що присвятив своє житія Істині." Вже майже два століття людство відкриває Фауста Гете, проте так і не знайшло Істину, а це означає, що твір залишається актуальним і сьогодні. Отож, уперед, на пошуки Істини про людину, яку нам залишив у спадок Гете!.. Можливо, вона не відкриється нам одразу, однак ми маємо доторкнутися до величної книги і зрозуміти, що є вищі сфери людського духу, де тільки і можливе справжнє життя. Тож яка вона, людина? Яка триває боротьба в її душі? Що перемагає добро чи зло?
Вчитель. Давайте пригадаємо, хто такий доктор Фауст?
Слово літературознавцям.
"Легенда про доктора Фауста"
1. Творчий дух Фауста лине до нас із загадкових, химерних віків на межі Середньовіччя й Відродження. Саме тоді людина перейнялася вірою у свою всемогутність й, озброївшись силами таємничої науки, шукала "Філософський камінь". У цей час з'являються перекази про магів- чорнокнижників, які продавали душу дияволу, аби той допоміг осягнути їм таємницю буття. Мабуть, доктор Фауст якраз був таким чаклуном і магом. Всі середньовічні легенди закінчувались покаранням людини, що йшла шляхом згоди з потойбічними силами.
У1587 році франкфуртський друкар Йоганн Шпіс видав обробку легенд про Фауста під назвою "Повість про доктора Фауста, знаменитого чаклуна і чорнокнижника, про його договір з дияволом, його пригоди і діяння, про заслужену кару йому, запозичена головним чином з його паперів."
Багато попередників Гете зверталися до цієї теми, але саме у творчості німецького поета і філософа легенда набула виразного гуманістичного звучання.
2. Існуючий у літературі сюжет про вченого - мага Гете поєднав з іншим, досить поширеним сюжетом: палко закоханий юнак спокушає молоду недосвідчену дівчину; вона чекає від нього дитину, а він малодушно кидає її напризволяще. Поет знайшов спосіб поєднання цих сюжетів: Мефістофель(чорт) омолоджує вченого. Персонажами твору Гете стануть Бог, чорт, людина, нечиста сила. Однак тема виявилась складною для молодого поета, і він припинив роботу над рукописом. Майже через 25 років Гете повертається до роботи над трагедією, і "Фауст" стає головним змістом творчого життя Гете.
Вчитель Отже, трагедія "Фауст" для Гете- це роздуми і підсумок усього життя, Згадайте, що таке трагедія.
Трагедія - це жанр драми, в якому відтворені гострі, життєві суперечності, конфлікти, що містять у собі катастрофічні наслідки й завершуються смертю героїв.
Вчитель. Перед героями Гете постають вічні питання, тому ми й називаємо цю трагедію філософською. Які проблеми хвилюють людство протягом століть?
Боротьба між добром і злом, життям і смертю, любов'ю і ненавистю, відповідальність людини за свої вчинки, пошук сенсу буття - всі ці питання постають на сторінках "Фауста". Адже боротьба добра відбувається і на землі, і в людській душі. Земним утіленням добра є людина. Але її душу
спотворює зіткнення зі злом. Ці важливі істини допоміг нам усвідомити Й. В. Гете.
О.Анікст, дослідник творчості Гете, зазначає: " Треба було мати такий поетичний дар, щоб одягнути всю життєву драму Фауста у вірші незвичайної сили і краси."
Запис у зошит
За жанром "Фауст "- драматична поема ( авторська мова відсутня, а зміст розкривається через репліки та монологи персонажів.)
Драматична поема- літературний жанр, який поєднує елементи драми та ліро- епосу, твір, уякому синтезовані драматичні та ліро- епічні засоби відображення дійсності. Для драматичної поеми характерні гостра боротьба ідей, символічність картин та образів, філософська спрямованість, метафоричність, алегоризм, ситуацій, тяжіння, до фантастики, універсалізму, умовності форм.
- Розкажіть про особливості композиції твору.
У своєму завершеному вигляді твір складається з "Присвяти", "Театрального вступу", "Прологу на небі" та двох частин. Першу частину закінчено 1806 року, другу - 1831.
Трагедія розпочинається двома прологами. Перший із них - "Пролог у театрі" - бесіда поета, актора і директора. Троє співбесідників - це ніби три сторони особистості автора. Поет мріє про високу мету; актор закликає сміливіше черпати сюжети із самого життя, щоб оволодіти серцями людей; директор- діловий, практичний - тверезо оцінює дійсність, від розмов кличе до справи, до реального втілення на сцені високих поетичних задумів. Другий пролог - "Пролог на небі". У ньому беруть участь Бог, архангели Рафаїл, Михаїл, Гавриїл, згодом - Мефістофель. Цей пролог відкривається гімном могутній природі, вічному руху і вічній гармонії, гімном Сонцю і Землі, а завершується суперечкою Бога та Мефистофеля стосовно сутності людини.
У першій частині твору розкривається історія кохання Фауста і юної городянки Маргарити (Гретхен). Закохані цілком покладаються на природу. Для Фауста природа, кохання, щастя, Бог - нероздільні. Але природа не лише велична і прекрасна, вона суперечлива і таємнича. Щасливе і прекрасне кохання закінчується трагічно.
Друга частина твору схожа на мандри чудесними островами. Фауст, живучи вдруге, намагається осягнути нове й дивне для нього життя і взяти в ньому посильну участь. Проживши друге життя, Фауст підбиває його підсумок. Він пересвідчився в найвищій цінності реального буття і діяльності життя людини та розуміє, що мусить передати пізнану істину нащадкам, тобто втілити її, побудувавши місто. Фауст також зрозумів, що людину виправдовують висока мета, невтомна праця, активність душі й довічна боротьба за життя і волю. Фауст отримує на небі повне прощення.
Індивідуальна робота за запитаннями
- Пригадайте, який епізод є зав'язкою трагедії Гете?
"Пролог на небі "- зав'язка трагедії "Фауст". У цій частині твору створюється фантастична ситуація зустрічі Господа та його архангелів із Мефістофелем, яка набуває символічного значення. Основний предмет розмови -людина, хто вона така, яке її місце у світі. У "Пролозі на небі" висловлюються протилежні думки. Господь утверджує силу людської особистості, її здатності до розвитку, пошуку смислу буття.
Він поки що у мороці блукає,
Та я вкажу йому до правди вхід,
Бо знає садівник, як деревце плекає,
Який від нього буде цвіт і плід. А Мефістофель, навпаки, говорить, що людина "тварина із тварин ", яка не здатна наблизитися до вершин духу.
Смішний божок землі не зміниться ніяк,-
Як спервовіку був, так і тепер дивак.
Погано він живе! Не треба
Було б йому давати і крихти з неба.
Тим розумом владає він,
Щоб жити, як тварина із тварин./
- Але чому для Гете такою важливою була проблема людини?
/Як просвітитель, він замислювався над питаннями світобудови, тому в "Пролозі... " мова йде не тільки про людину, а й про Всесвіт взагалі. Гете говорить про людину в контексті Всесвіту, встановлюючи між цими поняттями (Людина і Всесвіт) прямий зв'язок : від того, який шлях обере особистість — "божественний" чи "тваринний" залежить доля світу. Тому боротьба Добра і Зла, Господа і Диявола, що вічно триває у світі, переноситься письменником у душу людини, що впливає не тільки на теперішнє, а й на майбутнє./
Інтерактивний прийом „Коло думок".
Вчитель
Між Господом і Мефістофелем відбулося парі. Мефістофель збирається довести, що Фауст - "тварина із тварин", і з упевненістю твердить: "Він буде мій", бо вважає, що людина не мріє пізнати Істину, а задовольняється малим, "тваринним". Господь вірить у можливості людини і не боїться програти.
- Та чи є вони супротивниками?
- Поміркуйте, чому Гете наголошує на дружньому ставленні Господа і Диявола? Зверніть увагу на їхні слова:
Господь: Приходь сюди безпечно завше,
На ваш-бо рід не маю ворожди;
А з духів заперечення, лукавче,
Ти був мені найстерпніший завжди.
Мефістофель:
До чого ж гарний дідуган!
З ним інколи зустрітися приємно!
* Господь розуміє призначення Мефістофеля -руйнувати, без нього не було б нічого нового на землі, а отже, не було б і руху вперед.
* Світова гармонія - це наче терези. І кінець усьому живому настане, коли буде порушена рівновага, а от утримує її одвічна, протидійна, вселенська сила. Мефістофель —частина тієї сили.
* Ні Господь, ні Мефістофель не можуть існувати один без одного. Звідки я дізнаюсь, що це добро, якщо не бачив зла? Тоді ніколи не буде доброго, бо воно стане обов 'язковим.
*Якщо не буде боротьби добра і зла, не буде і руху вперед.
Інтерактивний прийом 'Тронування "
Вчитель
Отже перед нами парі космічного масштабу, а головний тягар ліг на смертного Фауста. За допомогою прийому "гронування" давайте складемо інформаційне гроно "Фауст", яке б показало нам героя на початку твору. Знайдіть в тексті цитати для підтвердження своїх думок.
Фауст:
У філософію я вник,
До краю всіх наук дійшов...
Не вірю я, що щось я знаю,
Не вмію я людей навчать.
Фауст:
Як із темрявих воріт
Весело висипав люд, мов цвіт.
Сонце всіх їх радо віта:
Це ж бо день воскресіння Христа.
Фауст:
Коли б дались мені могутні крша.
Летів би я за сонцем повсякчас,
Глядів би я на світ просторий
У променистім сповитті...
Хто йде вперед, той завше блудить.
На початку твору Фауст відчуває невдоволеність самим собою, недосконалість набутих знань. Він вивчив філософію, медицину, богослов 'я та інші науки, але це не могло дати йому головного - усвідомлення загального зв'язку між усім, «вічного руху природи», сенсу життя.
Тому-то й почав я ворожити.
-Чи не одкриє духів міць
Мені одвічних таємниць,
Щоб я дарма не мудрував,
чого не знаю, не казав,
Щоб я збагнув почин думок
І світу внутрішній зв 'язок,
Щоб я пізнав основ основу,
А не кидав слова - полову...
Фауст розуміє суперечливість людського пізнання. Інколи людині здається, що вона досягла мети, але все виявляється марним, і вона знову змушена шукати. Фауста гнітить нез'ясованість важливих проблем, тому його кабінет, а разом із ним. і весь світ здається йому тюрмою. Йому тісно там, де немає Істини. Його душа прагне простору, волі, розвитку. На початку твору Фауст переживає трагічний конфлікт, що зосереджений у його свідомості - конфлікт між бажанням пізнати "основу основ" і неможливістю зробити це. Конфлікт у душі призводить героя до важких сумнівів і навіть бо спроби самогубства, але його повертають до
життя голоси людей і церковний дзвін - це неначе голос Бога, звернений до людини, що кличе до творчого пошуку істини, а не відмови від неї.
Вчитель
Таким чином, ми прийшли до висновку, що Фауст вважає, ніби він даремно прожив життя, так нічого і не досягнувши. Його не задовольняє сучасна йому наука, знання, які нікому не потрібні. І вчений викликає собі в помічники Духа Землі, який знає таємниці Всесвіту. Та той, ображений, що Фауст вважає себе рівним йому, зникає, нічого не відкривши вченому. А от Мефістофель обіцяє мислителю те, в чому йому відмовляє Дух Землі.
- Якою була угода між ними?
За угодою Фауст програє, коли Диявол задовольнить усі його бажання і вчений попросить спокою, сказавши: "Спинися, мить! Прекрасна ти!" Тобто досягне такої миті, коли не відчує потреби руху уперед. Бог вважає, що людина ніколи не задовольниться якоюсь миттю, їй весь час потрібен рух уперед до відкриття Вищої Істини. Фауст, у зображенні Гете, виступає не як віровідступник, а як союзник Господа, який, нажаль, за умовами угоди, нічим не може йому допомогти.
- Прослідкуємо, якими спокусами випробовує Диявол Фауста.
1.Проаналізуйте сцену "Авербахів склеп у Лейпцигу". Чи вдалося у цій сцені Мефістофелю довести свою правоту?
У сцені "Авербахів склеп " у супроводі Мефістофеля Фауст потрапляє у товариство п'яниць та гуляк. Людство нерідко піддається тваринному задоволенню, звірячим інстинктам. Але Фауста не задовольняють низькі інстинкти. Пияцтво - це не та воля, про яку він мріяв : "Вони мені уже обридли всі. " Він прагне вгамування духовної, а не тілесної спраги.
2.Проаналізуйте сцену "Відьмина кухня". Яким виходить із цього випробування Фауст?
Головна проблема сцени ''Відьмина кухня" - як помолодіти. Мефістофель спокушає Фауста земними радощами. Відьма своїм чаклунством намагається звабити душу Фауста вічною молодістю. Та Фауста не задовольняє буденне, бездуховне існування: "Не по мені вузьке життя. " Ворожба відьми його теж не приваблює. Хоча Фауст і випив чарівний еліксир відьми й помолодів, він не втратив своєї людської суті.
3.Проаналізуйте сцени з Маргаритою. Чи переміг у цій сцені Мефістофель? Звучить музика Ш.Гуно з опери "Фауст".
У сценах з Маргаритою відбувається випробування Фауста коханням. Мефістофель намагався довести, що людина не знає справжньої любові, а лише шукає плотських утіх. Він підштовхує Фауста до обману, спричиняє трагедію Маргарити, але, не зважаючи на драматичну розв'язку, кохання виявляється сильнішим за диявольський розрахунок. Фауст покохав по-справжньому. Кохання пробудило в його душі незвідані сили, відкрило йому весь світ:
Високий духу, дав мені ти все,
Усе, чого просив я. Недаремно
Мені явив ти лик свій пломенистий.
Природу дивну дав мені в уділ,
Дав силу - почувать, - зажить її,
Не подивлять споглядачем холодним...
Фауст став причиною щастя і страждань Маргариты, він сам глибоко карає себе за горе, яке приніс їй. Юна Маргарита щаслива, адже покохала щиро і самовіддано Аж ось Фауст намагається залишитися на самоті зі своєю коханою, але богобоязлива мати ставиться до цього підозріло і не спить, чатуючи. Та ще й хвороба мучить їі. Фауст, за порадою Мефістофеля, пропонує Маргариті краплі, від яких, мовляв, недужа мати засне. Наївна дівчина нічого не підозрюючи, підливає ті "ліки" до води, яку п'є мати. Від диявольського трунку, підсипаного донькою, мати помирає. Нещасна сирота залишається сама зі своєю бідою: вона чекає дитину. Якраз у цей час повертається з походу брат Маргарити Валентин. Він тяжко переживає ганьбу сестри. Відстоюючи честь сестри, Валентин гине. Отже, на тендітні плечі Маргарити падає ще один гріх - через неї гине її брат. Святі відвертаються від неї, праведним страшно простягнути їй свою руку. Маргарита переконана, що немає виходу із становища, яке сталося. Вона вбиває власну дитину. За вироком суду матері-дітовбивці мають відрубати голову. Фауст у відчаї, він намагається врятувати дівчину, пропонує їй втекти із в'язниці. Але Маргарита відмовляється від цієї пропозиції. Вона щиро розкаюється, і готова понести кару, вірячи, що кров'ю може змити мимовільні тяжкі злочини. Таким чином кохання духовно очистило обох героїв. Тому в кінці 1 частини на слова Мефістофеля: "Вона рокована!" - лунає голос із неба: "Врятована!" Господь дарує духовне спасіння Маргариті й Фаусту за їхнє кохання. Мефістофелю не вдалося довести, що любов -"пусті слова ". Фауст і в щасливу мить, і в розпачі не зупиняється в своїх пошуках істини, залишаючись справжньою людиною, хоч які б пастки не розставляв Мефістофель.
4. Проаналізуйте сцени "Вальпуржина ніч", "Сон у Вальну ржи ну ніч".
Чи вдалося Фаусту залишитися самим собою і не спинитися у своїх шуканнях?
У сценах "Вальпуржина ніч", "Сон у Вальпуржину ніч" Фауст проходить випробування розвагами й забуттям. Мефістофель намагається відволікши Фауста від духовних проблем, забрати його в полон до темних сил. Але Фауст відмовляється від солодкого забуття, він не може забути Маргариту й того, що накоїв. Він залишається собою.
( У ході роботи на дошці складається схема-сходинки "Випробування Фауста")
Вчитель
- Як ви розумієте такий уривок із трагедії Гете? Про що йде мова у цьому епізоді? Як ви гадаєте, яка з «двох душ» перемагає в кожній із наведених ситуацій випробування Фауста?
Фауст:
А я стою на роздоріжжі...
У мене в грудях дві душі живуть,
Між себе вкрай несхожі і ворожі.
Одна впилась жадливо в світ земний
І розкошує з ним в любовній млості,
А друга рветься в тузі огневій
У неба рідні високості...
/Гете підкреслює суперечливість людської натури/
Вчитель
- У 2 частині твору Фауст продовжує рухатися до кінцевого висновку “мудрості земної”. Чим ще намагався спокусити Фауста Мефістофель?
/Владою. Спочатку він міністр імператора. Його поважають, у нього є багатство, імператор йому довіряє. Та влада не задовольняє вченого. Фауст бачить, що через постійні оргії володар стає сліпим до потреб держави, бідувань підданих. Держава гине.
Славою. Мефістофель спокушає славою військового, але і це йому не вдається. Війна бридка, вона суперечить поглядам Фауста.
Золотом. Це було одне із серйозних випробувань. Але жалюгідний метал не задовольняє Фауста.
Мистецтвом. Побачивши, як Фауст захоплюється античним мистецтвом, Мефістофель викликає із небуття міфічну красуню Єлену, через яку зчинилася Троянська війна. Єлена дарує Фаусту кохання і сина Евфоріона, але й вони трагічно гинуть./
Вчитель
Непомітно в стражданнях, праці, шуканнях істини Фауст старіє, сліпне. Але немічний він тільки тілом: душу і розум його освітив промінь істинного прозріння: Фауст осягнув смисл людського життя.
- У чому полягало відкриття Фауста?
З точки зору Фауста, сенс людського життя – робити щасливими інших людей. І герой прагне цього: відвойовує у моря і висушує заболочені плодючі землі, на яких будуть жити вільні люди. Тільки в боротьбі, в праці, в пошуку може бути щаслива людина – в цьому розумінні тепер мудрість і мета життя Фауста. Зрозумівши це, Фауст говорить:
Служить цій правді заповідній –
Це верх премудощів земних:
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б’ється день у день за них.
Нехай же вік і молоде й старе
Життєві блага з бою тут бере.
Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю,
Тоді гукнув би до хвилини:
“Постій, хвилино, гарна ти!”
Своє перше життя Фауст присвячує науці, хоча не цурається і практичної діяльності лікаря, педагога, перекладача. Обтяжений знаннями, він нещасливий і незадоволений своїм життям, адже йому так і не вдалося осягнути закони Всесвіту:
У філософію я вник,
До краю всіх наук дійшов-
Уже я й лікар, і правник,
І, на нещастя, богослов...
Ну і до чого ж я довчивсь?
Як дурнем був, так і лишивсь.
Хоч маю докторське звання...
... А серце крається в самого:
... Не вірю я, що я щось знаю,
Не вмію я людей навчати,
Не вмію їх на добро напучати...
Грошей, майна я не нажив
І слави теж не заслужив...
Друге життя Фауст присвятив пошукам сенсу земного буття і жив за принципом: " Лиш в русі проявить себе чоловік". Його нове світорозуміння: Бог творить Всесвіт і людину, а людина - своєю наполегливою працею -досконале життя на землі. Фауст, тяжко страждаючи через загибель Маргарити, залишається таким самим неспокійним та діяльним. Він шукає щастя в державній діяльності, у володінні досконалою античною красою, знову і знову шукає втілення істини. Ні слава правителя, ні лаври полководця, ні володіння найкрасивішою із жінок людської істооії не приносять йому задоволення. Старий та слабкий, утративши зір, він силою духу намагається прокласти світлу дорогу людству на рідній планеті:
... Коли б побачив, що стою
З народом вільним в вільному краю,
Тоді гукнув би до хвилини:
Постій, хвилино, гарна ти!
Ніяка вічність не поглине
Мої діла, мої труди!
Провидячи щасне майбуття,
Вкушаю я найвищу мить життя.
Які основні етапи другого життя Фауста?
Життєвий шлях Фауста: кохання до Маргарити - шлюб з Єленою Прекрасною - слава воєначальника - праця, результат якої істотно покращить долю людства.
- Що недооцінив Мефістофель у Фаусті?
Мефістофель помилився, коли характеризував людину як "довгоного коника", який живе, "як тварина із тварин", та говорив, що її вчинки не мають сенсу. Фауст проявив волю, наполегливість, чітке розуміння своєї
мети. Справдилися прогнози Бога стосовно людини, чому Фауст і був прощений.
У другому житті Фауст набуває знань про суспільство ( двір імператора), історію (античність), занурюється у світ утраченої гармонії та чистої краси. Повернувшись у сучасність, бажає зануритися в політику, творити історію, воювати та відвойовувати місце для майбутнього "раю на землі ".Лише праця задля людей, боротьба за матеріальне та духовне щастя народів, усвідомлення своєї причетності до благородного подвигу відкривають перед Фаустом велику істину: від першої до останньої миті свого життя працювати задля народу.
- А зараз давайте порівняємо образи Мефістофеля і Фауста. Яку роль відіграє Мефістофель у житті Фауста?
Фауста та Мефістофеля об'єднує неординарність, а різнить призначення. Фауст і Мефістофель - антиподи, як і Мефістофель з Богом. Місія Мефістофеля в цьому світі- показати ницість людську. Він не змушує людей грішити, торгувати своєю совістю та душею; навпаки, він залишає людям право вибору: " Я тої сили часть, що робить лиш добро, бажаючи лиш злого". Таким чином, велика роль Мефістофеля не лише в житті Фауста, але й в ідейному змісті трагедії.
Фауст не просто узагальнений, типовий образ прогресивного ученого. Під час суперечки на небесах він представляє все людство, хоч і належить до найкращої його частини. Таким чином, він символічно являє собою людську популяцію; його доля та життєвий шлях не просто алегорично відображають усе людство, а начебто вказують на "здоровий рецепт" існування кожної людини, живи спільними інтересами, твори, працюй задля загального добробуту - у цьому є щастя.
Мефістофель - дух руйнування, але водночас ворог бездумної
нерухомості та сила, що протистоїть застою, бездіяльності. Він - скептик, який зневажає людську природу й упевнений, що знає про неї всю правду: рід людський нікчемний, слабкий, якому притаманні вади та низькі пристрасті, егоїзм і безпомічність. Його роль є двоякою. Як особистість Мефістофель протистоїть Фаусту своєю невірою в добро, у гуманістичну сутність людини. Він розкриває людські слабкості, заплутаність та несправедливість людських стосунків; усе низьке та непристойне,сприймає як норму буття на землі. І автор, і Мефістофель розуміють та декларують діалектичну творчу роль заперечення.
- Охарактеризуйте образ Маргарити. Чи закономірним є фінал життя Маргарити? Як ви думаєте, чому Маргарита була прощена Богом?
Маргарита - проста дівчина, не має ані гострого розуму, ані глибоких знань, ані високих мрій. Вона - утілення відвертості, чистоти; земна та зрозуміла. Доброта, уміння прощати, готовність поступатися, скромність, небажання виділятись приваблюють до неї вишуканий розум і неспокійну душу Фауста. Дівчина здатна на всеохоплююче. жертовне та вірне кохання. Маргарита добра, ніжна і жіночна. Її думками та діями повністю керує кохання та коханий, на певний час вони цілком оволодівають нею. Вона не може чинити несправедливість, тому сумний фінал її кохання та життя логічно неминучий: і вчинки суперечать її сутності. Ми співчуваємо Маргариті, ми страждаємо разом з нею, з перших сцен її появи в трагедії відчуваючи, що дівчина приречена.
Перебуваючи в тюрмі, напередодні страти відмовившись від спасіння завдяки сповіді перед смертю, Маргарита висловлює жаль з приводу того, що "завжди була безголосою". Вона звинувачує себе в тому, що порушила заповіді піддалась коханню та чарам Генріха - Фауста, бездумно пішла за ним. Це не прозріння, а прояв моральних позицій її внутрішнього світу. При цьому відчай героїні, бажання спокутувати провину, гостре відчуття особистої відповідальності за скоєне, відмова від будь - яких пільг підносять Маргариту на висоту страдницького душевного очищення. Знаючи, що сонне зілля, від якого померла мати, їй дав Фауст, усвідомлюючи, що вбивство дитини було також вимушеним, своєї провини Маргарита не перекладає на коханого. У фіналі першої частини Мефістофель, утративши сподівання вивести Маргариту із тюрми, вигукує: " Вона засуджена на муки!", але Голос з неба заперечує: " Врятована!". Бог прощає Маргариті її гріхи, і цим Гете виявляє гуманістичне ставлення до жінки, яка має право на співчуття та розуміння.
- Прочитайте асоціативний ряд, визначте ключове чи узагальнююче слово.
1.Запитання, невдоволення, чаклування, дух, пошук, сила - ФАУСТ.
2.Зарозумілість, вино, золото, влада, розбещеність, бездіяльність-МЕФЇСТОФЕЛЬ.
3.Осуд, відчай, кайдани, страждання, самотність- МАРГАРИТА.
1.На домашнє завдання ви мали випереджувальне завдання - колективний пошук художніх символів для складання опорної схеми- конспекту до образів Фауста, Маргарити, Мефістофеля.
Завдання:
а) дібрати слово - символ;
б) знайти цитату - символ;
в) відшукати ключовий монолог героя;
г) скласти сенкан;
д) оформити опорну схему - конспект.
Захист групами своїх схем.
Образ Мефістофеля.
У "Пролозі" Мефістофель постає перед нами таким, що не має віри в розум взагалі, тим більше людський. Це диявол- спокусник, що стотіттями вбиває надії людей, спокушає душі, пробуджуючи темні Інстинкти. Мефістофель приходить на землю, щоб не тільки творити, але й показати зло, яке там панує. Врешті - решт, він показує людині саму себе і світ коло неї.
Образ Фауста.
Мефістофель задоволений: він отримав дозвіл на спокусу Фауста. Але ж Фауст-не пересічна людина. Це вчений - енциклопедист, який відрізняється від звичайних смертних й у ставленні до "Радощів земних", й у характері свого невпинного мислення. Саме тому про нього особливої думки і сам Господь. Тому він дає волю Фаусту у виборі поміж Ним і чортом, знаючи, що мисляча людина завжди сумнівається, але сама доходить бажаних висновків. Зустріч з Мефістофелем такій людині лише допоможе розв'язати внутрішні суперечності.
Образ Маргарити.
Багато випробувань заготував для Фауста Мефістофель. І одне із них - кохання. Омолоджений Фауст зустрічає Маргариту і, закохавшись, бачить у ній ідеал жіночності. Її простота і природність, відвертість і невинність захоплюють Фауста. Маргарита покохала Фауста всім серцем. Глибину почуття героїні підкреслюють прості слова, ніби взяті з народної пісні. Фауст вважає свою любов до Маргарити винагородою за подвижницьке життя, за прагнення злитися з Божою природою.
- Що на вашу думку, символізують ці образи у Гете?
Фауст - це символ нестримного прагнення людського духу вперед, бажання пізнати усі таємниці Всесвіту.
Мефістофель - втілення скептичного заперечення, руйнації заради творення нового.
Маргарита - це символ приреченого кохання. А зараз прошу зачитати
сенкани.
Маргарита
Романтична і наївна
Віддається повністю чарівному Фаусту
Переконана в щирості її кохання
Закохана Гретхен.
Фауст
Розумний, передбачливий
Погоджується на вмовляння Мефістофеля
Вболіває за його подальшу долю
Вчений
Мефістофель
Войовничий і жорстокий
Спокушає Фауста безсмертям і величчю
Свідок мізерності людської
Диявол
4. Заключний етап. Рефлексія.
Фауст:
А я стою на роздоріжжі...
У мене в грудях дві душі живуть,
Між себе вкрай несхожі і ворожі.
Одна впилась жадливо в світ земний
І розкошує з ним в любовній млості,
А друга рветься в тузі огневій
У неба рідні високості...
/Гете підкреслює суперечливість людської натури/
Вчитель
- У 2 частині твору Фауст продовжує рухатися до кінцевого висновку “мудрості земної”. Чим ще намагався спокусити Фауста Мефістофель?
Владою. Спочатку він міністр імператора. Його поважають, у нього є багатство, імператор йому довіряє. Та влада не задовольняє вченого. Фаус бачить, що через постійні оргії володар стає сліпим до потреб держави, бідувань підданих. Держава гине.
Славою. Мефістофель спокушає славою військового, але і це йому не вдається. Війна бридка, вона суперечить поглядам Фауста.
Золотом. Це було одне із серйозних випробувань. Але жалюгідний метал не задовольняє Фауста.
Мистецтвом. Побачивши, як Фауст захоплюється античним мистецтвом, Мефістофель викликає із небуття міфічну красуню Єлену, через яку зчинилася Троянська війна. Єлена дарує Фаусту кохання і сина Евфоріона, але й вони трагічно гинуть.
Вчитель
Фауст входить до кагорти "вічних образів" як втілення нестримного прагнення людського духу вперед, бажання пізнати своїм розумом усі тайни світу. До речі, вічним образом у літературі є і Мефістофель. Але цей образ стане предметом нашого обговорення на наступному уроці. Але ж трагедія подарувала нам не тільки вічні образи, але й фрази, які стали крилатими висловами, перлинами життєвої мудрості. Послухайте їх німецькою мовою – мовою оригіналу трагедії – та в російському перекладі…
Так. Ми сьогодні дізналися, що поема "Фауст" стала підсумком філософських шукань самого Й.В.Гете.
Вчитель
Сьогодні слово "Фауст" стало крилатим і означає втілення невтомного пошуку істини.
У фіналі трагедії доктор Фауст приходить до розуміння того, що свої помилки людина може спокутувати лише невтомною працею, боротьбою.
Лиш той життя і волі гідний,
Хто б'ється день у день за них.
Сподіваюся, що вас зацікавила трагедія Гете "Фауст", ви схочете зрозуміти цей твір глибше. Попереду у вас довге життя, яке не буде рівним і безгрішним. Зазнаєте помилок, злетів і падінь, втрат і відродження. Вічні образи літератури допоможуть вам знайти вихід із складних лабіринтів долі. Не так легко зрозуміти ближнього, якщо не пізнав самого себе. Фауст витратив на це все своє життя. Гете сказав: " Я з тими, хто долає шлях, хто зупинився – той помер", маючи на увазі духовну смерть. Тільки в русі життя, тільки в русі Істина. Пам'ятайте про це, не зупиняйтеся ніколи у своєму духовному розвитку.
Щиро надіюся, що ви відчули через власне я душу доктора Фауста і також шукатимете, як і він, істину життя. Хай вам у цьому щастить.
Домашнє завдання: Написати твір – мініатюру на тему "Що є людина на землі", опрацювати записи в зошиті, підготуватися до характеристики Мефістофеля у зіставленні з Фаустом, скласти інформаційне гроно "Мефістофель".
1