Уроки № 70-72

Тема: Відокремлені обставини

Мета: закріплювати знання про відокремлення обставин, уміння визначати відокремлені обставини в реченнях, розставляти розділові знаки в реченнях з відовремленими обставинами, правильно інтонувати речення з відокремленими обставинами; виховувати  патріотичні почуття, любов до природи; розвивати увагу, спостережливість, удосконалювати такі мисленнєві дії, як вміння порівнювати,наводити аргументи на підтвердження тез,  розвивати естетичні почуття.

Тип уроків:  уроки  закріплення вивченого.

Обладнання: роздавальний  матеріал, підручник.

Хід уроків

І. Перевірка домашнього завдання.

* Робота біля дошки.  Виконання індивідуальних завдань двома-трьома учнями.

* Пояснювальний диктант.

І. Ваблять, всміхаючись, луки. (Олександр Олесь.) Степ, тихо заснувши, лежить. (Б.Грінченко.) Вставало сонце з-за могили, раділи люди встаючи. (Т.Шевченко.) Хай розкаже, що вчуває, пробиваючись, трава. (Олександр Олесь.) Широке соснове гілля, наїжившись, дивиться вгору. (М.Доленго.) Старі верби стоять похнюпившись. (О.Кониський.) Я дивлюсь, радіючи, на сади в цвіту. (В.Сосюра.) Вишні, зацвівши, у росах заплачуть. (М.Томенко.) Весело, вільно струмочки побігли, радісну вість несучи. (Олександр Олесь.) І тужать, відлітаючи, ключі. (Д.Луценко.) Полинно пахне ніч, пов’явши в небосхилах. (А.Малишко.) З високих гір струмок збігав, водою землю напував, до себе ваблячи і звіра, і людину. (Б.Грінченко.) Присівши на пеньку серед поляни, я розглядав видовисько туманне. (М.Рильський.) Про що тут не згадаєш ідучи! (М.Доленго.)

ІІ. В мислях ти йдеш на дороги несходжені, бурю чекаючи в синій блакиті. (Л.Забашта.) Безкрає поле злегка піднімається вгору, тонучи ген-ген у жовто-прозорій блакиті неба. (Панас Мирний.) І тривожніший все я, ждучи. (О.Ольжич.) І коли я впаду безсилий, ніхто не спиниться йдучи. Хіба що вітер полудневий крилом пригріє летючи. (Олександр Олесь.) Доля ошукала, а радість, плачучи, від мене геть пішла. (А.Казка.) Ховаючи свою скорботу в грудях,  ми радості бажали завжди людям. (Д.Луценко.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

ІІІ. Відтворення теоретичних відомостей.

*Бесіда.

• Якими частинами мови найчастіше виражаються обставини?
• За яких умов відокремлюються обставини, виражені  одиничними дієприслівниками та дієприслівниковими зворотами? Навести приклади.
• Коли не відокремлюються виражені одиничними дієприслівниками обставини? Навести приклади.
•  

ІV. Виконання  вправ на закріплення вивченого.

* Диктант із коментуванням.

І. Ти, Батьківщино, вчила мене жити, дбайливо підпираючи плечем. (Л.Дмитерко.) А України вогник  променів, розпалюючи у серцях багаття. (І.Гайворон.) Я на голос батьків з діда-прадіда йду, розділяючи з ними і славу й біду. (М.Сингаївський.) В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть. (П.Куліш.) А зрозумівши, юрба виростає в народ! (Б.Олійник.) А хто мене навчив той край любить?  Чи то мені, колишучи малого, співала мати ріднії пісні?  Чи, учачи маленького любити усіх людей, вона мені казала, щоб рідний край свій я найбільш любив? (Б.Грінченко.) І поспішаю, друзі, звідусіль, почувши заклик до нового бою. (М.Доленго.) Тисячу літ Вітчизна стоїть, вічністю змивши слід лихоліть. (Р.Лубківський.)

ІІ. Минаючи убогі села  понаддніпрянські невеселі, я думав: “Де ж я прихилюсь?”  Понад Дніпром, гаєм ідуть старі гайдамаки, ідучи співають.  ... Про Україну сліпий старець, сумуючи, співає під тином. А Ярина дає зброю, на порозі стоя. У неділю не гуляла, та на шовки заробляла, та хустину вишивала, вишиваючи, співала. Іде чумак з-за Лиману з чужим добром, безталанний, чужі воли поганяє, поганяючи, співає. А я, отож таки вночі іду та кашляю йдучи.

З творів Т.Шевченка.

ІІІ. Киваючи  рясною  головою, зелений ліс до сонця  засміявсь. (Б.Грінченко.) Лягав мені до ніг покірним барсом ліс, ховаючи в собі проваль жахкі глибини. (Б.Олійник.) Сонце одходило до спокою, червоним світлом обдаючи  землю. (Панас Мирний.) А в небі, ніжно обіймаючи принишкле море, здіймалася велетенська веселка. (В.Канівець.) З моря вставала рожева зоря, розмальовуючи його безкраю просторінь привабливими кольорами, простилаючи перед козацькими чайками  рожевий, сріблом гаптований килим. (А.Кащенко.) Небо, високе і чисте, просівало  зорі крізь невидиме решето, а вони мерехтіли падаючи. (Григорій Тютюнник.) І ось тоді, проламуючи хащі, три голови звернувши врізнобіч, Змій пролетів, вогнем дихнув із пащі, бо Змій літає в горобину ніч. (Л.Костенко.)

ІV. Про мед і шовк згадавши, назову бджолу й метелика. (М.Доленго.) Там, запашні збираючи приноси, літали, наче іскри, бджоли й оси. (Д.Павличко.) І, надлетівши, зморена  бджола відчує стебел плавне колихання. (В.Стус.) Соковито пробриніла  повз самісіньке вухо бджілка, покружляла навколо ока мого і, невдоволено бубонячи щось, одгула. (Є.Гуцало.)

*Переписати, вставляючи пропущені букви та розставляючи розділові знаки (подаємо речення без їх вилучення). Відокремлені члени речення підкреслити.

І. Чи  довго ж будемо мовчати ми, зостаючись лякливими рабами? Ні, борімось і вдень, і вночі на шляху, на степу, серед лісу, щохвилини на бій стаючи!   У пісні тій надії всі і  муки свої ми вилили, співаючи щоденно її. Не краще б же було в бою зазнати смерті, боронячи своє життя, ніж без пуття, тікаючи, віддать себе пожерти? Народ-герой героїв появляє, шануючи, він їх вінцем вінчає. І, забувши всі муки тяжкії, встану дужий до праці я знов. Ми вкупі боремось у безталаннім краю, народ наш ведучи до визволу  ясного.

З творів Б.Грінченка.

ІІ. Додаючи нам сили і потуги, не виведе нас техніка із туги. (Д.Павличко.) Наука, із невдячності осліпши, з нетямою по-братськи обнялась. (П.Куліш.) В латинських назвах потопаю, об скелі термінів б’ючись. (М.Доленго.) Сталь стругаючи,  ламаючи руду, ллючи чавун, витоплюючи мідь, дано труду збагнути світ, пізнати і змінить. (М.Бажан.) Я лопатою гримлю, грунт копаючи заклятий. (В.Брюсов.) Світ, набравши в моря рівноваги, сяє, свіжих виповнений сил. Як святістю освячений святою покличе мене батьківський поріг, я знов поїду, перед ним постою, переступлю, зітерши пил із ніг. (О.Довгий.) І скільки щасливих хвилин ми  згубили, ховаючи  ніжне, юнацьке чуття... (Л.Первомайський.) Думаю думу,  йдучи  додому, в Лету заходжу все глибше й глибше. (Ю.Тувім.)

*Скласти й записати по два речення з кожним з поданих дієприслівників, щоб в одному з речень виражена дієприслівником обставина відокремлювалась, в другому – ні.

Зразок.

Співаючи, я завжди отримую величезну насолоду. Я  завжди отримую насолоду  співаючи.

Читаючи, спостерігаючи, напружившись.

* Пояснювальний диктант. Вказати відокремлені члени речення та вставні слова й словосполучення.

 За старогрецькою легендою, Дамокл, придворний сіракузького тирана Діонісія Старшого, позаздривши своєму володареві, назвав його найщасливішим із людей.  Тоді Діонісій посадовив заздрісника на своє місце, над яким висів на кінській волосині гострий меч. Перелякавшись на смерть, Дамокл встати з крісла не посмів.  Діонісій звелів йому сидіти, пояснивши, що меч над його головою – то символ тих небезпек, яких він, володар, зазнає постійно, незважаючи на нібито безтурботне життя. Звідтоді вираз “дамоклів меч”, як відомо, вживається у значенні постійної небезпеки.

В.Чемерис.

* Відредагувати речення.  Відокремлені  обставини підкреслити.

Прочитавши історичну повість, вона мені сподобалась. Захотівши звернутися до підручника історії, бажаючи  більше дізнатися про  запорізьке козацтво. Все  більше закохуючись у цю історичну добу, виникла повага до волелюбства й  незборимості наших предків.

* Творча робота.  Подані фразеологізми ввести в невелике висловлювання (обсяг -  5-6 речень) на тему “Праця і я”. Пояснити невживання ком при дієприслівникових зворотах.

Сидіти склавши (згорнувши) руки. До роботи плачучи, а  до танців скачучи. Працювати не покладаючи рук.

* Навчальний диктант.  Підкреслити відокремлені члени речення.

І. Криниця була в долині й називалася безодньою. Нахилившись над нею, можна було бачити, як пульсують струмені на дні, дихають, а від того дихає вся криниця, тихо схлипуючи об цямрини. Вода пахла  вічністю, чебрецями й калинами. З неї пив Іванів батько, дід і прадід... Кажуть, ті джерела били тут одвіку. Криниця, певно, випоїла кілька родів, наливши снагою їхні серця, м’язи.

Іван теж немов вийшов з тої криниці. З неї його тіло, м’язи, кров, думки й помисли.  Про криницю Іван згадував, п’ючи на війні воду з калюж, боліт, інших криниць, чашок і чарок. Часто думаючи  про неї, Іван відсторонював од себе смерть. Ні, не може він  погинути, щезнути, доки пульсує криниця. Хтось із їхнього роду мусить пити з неї. Тож, либонь, варто мучитись, щоб вернутись до неї. (За Ю.Мушкетиком; 125 сл.)

ІІ. На ліжку твердому – на голій землі, вгорнувшись в козацьку кирею, лежав, головою на простім сідлі, отаман козацький і ждав, щоб прийшли хвилини розлуки з землею. Він сам умирає в цьому курені, лежачою смертю вмирає... Навкруг тільки стіни, похмурі й сумні, та джура, ховаючи сльози дрібні, на нього, сумний, поглядає. І стало козацтво круг нього смутне, і ждуть всі останньої мови... “Вволіть мою волю в останній цей час, мене на коня посадіте... Вступлю я в стремена і гляну ще раз на батька, на степ, мої діти!” І загад останній почувши сумний, козацтво коня вже сідлає. І батька старого садовлять вони, і тихо кінь вірний ступає.  І їдуть все далі... Смутні козаки ні слова іще не сказали. Отаман мовчить, похиливсь до луки, стиснувши свій повід, не рушить руки. І коней тоді зупинили вони, отаманів кінь зупинився. Отаман одразу схитнувсь на коні, заснувши в останнім довічному сні, на руки їм, мертвий, схилився. (За Б.Грінченком; 140 сл.)

ІІІ. Ніч надворі, холодна зимня ніч. Такі ночі завжди заганяють людей у теплу хату, до ясного світла. І коли надворі вітер виє, розносячи снігові замети, обдаючи пізнього перехожого холодними поцілунками, у хаті йде тепла розмова.

Червоне зарево полум’я горить у грубі, світить на всю хату, зафарбовуючи все червоним кольором: стіни, долівку, шибки. Товариство сидить коло груби і дивиться на огонь. Сплітаючись, огненні язики лижуть сухі дрова.  Дрова тріскотять од того гарячого лизання, лопотять вогненними  іскорками, зливаючись в одну хвилю вогню.  Тремтить та хвиля, то  здіймаючись високо угору, то схиляючись  набік. Тіні людей  лежать серед хати, трусячись, мов від холоду. Тіні стрибають,  бігають, трусяться, а товариство, не помічаючи того, веде мирну розмову. (За Панасом Мирним; 110 сл.)

Cловник. Цямрини – деревини  колодязного зрубу;  кільця зрубу, надземна частина зрубу.

VІ. Підбиття підсумків уроків.

VІІ. Домашнє завдання. П.16, вправа 275.