Урок  № 64

Тема: Відокремлені прикладки

Мета: пояснити правила відокремлення прикладок; формувати вміння визначати в реченнях прикладки поширені й непоширені, розставляти розділові знаки в реченнях із відокремленими прикладками; виховувати патріотичні почуття, пошану до сім’ї, розвивати логічне мислення, увагу, удосконалювати вміння виконувати такі мисленнєві дії, як порівняння, конкретизація, навички роботи з підручником.

Тип уроку:  урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

.

І. Актуалізація опорних знань.

* Прочитати спроектовані на дошку (заздалегідь записані на дошці) речення.  В кожному з речень вказати  прикладки. Яким членом речення є прикладка? Визначити означувані прикладками слова. Пояснити вживання і невживання  дефіса. Вказати відокремлені прикладки.

І раптом убігає до кімнати поет Тарас Григорович Шевченко. (М.Рильський.) У шахтарки Ганнусі коси довгі і русі. (В.Сосюра.) Поети-браття, пасинки епохи, у нас душа болить за рідний край! (В.Марсюк.) Свічка-пам’ять горить з пітьми. (В.Осадчий.) Лікую рани словом-деревієм, безсмертним подорожником-листком. (В.Гей.)  Тепло листя шумить, і у шумі його золотому красень Київ розцвів. (В.Сосюра.) Спасибі тобі, моє сонечко, за промінчик твій – щире словечко! (І.Франко.)

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчання.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

* Робота з підручником. Опрацювання таблиці  “Відокремлені прикладки” та теоретичного матеріалу (с. 104-105).

ІV. Виконання вправ на закріплення вивченого.

* Робота біля дошки. Записати речення, визначити в кожному прикладку. Пояснити вживання розділових знаків.

  Підводиться вона, Вкраїна, наша мати.(А.Малишко.) Люблю Дніпро – ріку свого народу. (І.Савич.) Бережімо честь народу – найкоштовнішу перлину. (П.Тичина.) В серці людському живе сонцесяйна перлина – срібномовна моя Україна. (М.Сингаївський.) До тебе, Батьківщино – земле вічна, ведуть  усі стежки й усі дороги. (Б.-І.Антонич.)

* Попереджувальний диктант.

І. Мамо, налийте мені молока – духмяного соку з липневого поля. (О.Довгий.) Бережу реліквію єдину – батькову світлину фронтову. (П.Перебийніс.) Коли мати хліб пекла, ми, діти, поумивані сиділи і тихенькі. (М.Нагнибіда.) Ми всі із хліба виростали, сину, із праці себто – чуда із чудес. . (Б.Олійник.) Мінялись ери, покоління, лиш не мінялося воно – неопалиме і нетлінне  пшеничне визріле зерно. (П.Перебийніс.)

ІІ. Упала гілка – лапа снігова. (М.Рильський.) Ах, як вона цвіла, чарівна квітка! (П.Перебийніс.) Люблю васильки – скромні квітки. Розквітли дві троянди в парі – вогню дві чаші, повні вщерть. (А.Казка.) Розцвів  зірками пишними жасмин -  вродливий син пахучої хуртечі. (Д.Луценко.) Простягаю руки до сонця, всього світлого оборонця. (Л.Забашта.) Дуби кронасті – зелені собори – чітко вимальовують у воді свої силуети. (О.Гончар.) Вінцем досягнень і надбань людини є, мабуть, рукотворне чудо – сад. (Л.Дмитерко.) Дивлюсь на вас, людей, не надивлюся. Нам дарувала природа руки – найдивніше диво. (П.Перебийніс.) Має людина в собі такий живчик – робити добро. (О.Гончар.) Цураюсь я багатства, висоти і популярності, ума отрути. (П.Куліш.) Я присяду із вами, із старими жінками. (Л.Забашта.) Щасливиця, я маю трохи неба і дві сосни в туманному вікні. (Л.Костенко.)

* Робота з підручником.  Виконання вправи 244 (усно).

* Пояснювальний диктант.  Записані речення прочитати. Правильно їх інтонуючи.

І. Вже й дітки виросли в хатині – дівча і хлопчик. (А.Малишко.) Я, хлопчик-семиліток, вийшов з хати. (І.Драч.) Дівчинка – білявенький триліток - гралась в парку між веселих квіток. (Н.Забіла.) І ось я, дитина, стаю на свій перший урок. (Н.Поклад.) Біля мене стоїть Галя, дівчина з Пушкінської вулиці. (І.Сенченко.) Та не даремно у святу годину саме вони, знайомі нам воли, народжену під зіркою дитину своїм диханням в яслах берегли! (Л.Вишеславський.) А ми, веселі хлопчаки, снігами бігли навпрошки. (П.Перебийніс.) Острів Хортиця, за поясненням учених, отримав свою назву від слова “хорт”, тобто пес. (Д.Яворницький.)

ІІ. Будить мати мене, пастушка, хоч будити не хоче. (П.Перебийніс.) Мій дядько Васюта, людина проста, борідкою схож на Ісуса Христа. (А.Малишко.) Ішли у город дечого купити два чоловіки із селян – Гордій і Севастян. (Л.Глібов.) Ще будем жити ми – і ти, і я! (П.Тичина.) Іде в чорній свиті  сам полковник компанійський, характерник з Січі. (Т.Шевченко.) Отаман полюбив Миколу й настановив його за крилаша, цебто за свого помічника. (І.Нечуй-Левицький.) Чи день, чи ніч, чи посвисти зав’юг, а він мене чекав, великий друг. (А.Малишко.) Ой, послухай, голубонько, не журись, ти на мене, молодчика, подивись! (Л.Глібов.)

* Диктант із коментуванням. Записані речення прочитати, правильно їх інтонуючи.

І. Вітер – сурмач і гуляка – стріпує тучі. (Ю.Тувім.) Ходить вечір, мрійний мій веселик, по дніпровій сивій ковилі. (А.Малишко.) Вечір – сивий дідуган – люльку викурить, а з діброви на курган місяць викотить. (М.Сингаївський.) І гірко в нічній глушині запалять люльки серед моху старі бородаті пні – підданці царя гороха. (Л.Костенко.) Бережком жабенята пострибують,  ці змалілі потомки мамонтів. (О.Гончар.) Ніч не спить – білявка синьоока. Ось прокинулась її дитина – ранок. (М.Доленго.) І приходять світанки, щоденних турбот адвокати, і несуть під пахвою тисячі різних справ. (Л.Костенко.)

ІІ. Воно було тонке, ласкаве й чисте, обличчя добрих, милосердих вод. (М.Бажан.) Так дивиться й слухає дуб непохилий. Круг нього гудуть, набираючись сили, дубки – його юні, потужні сини. (Л.Первомайський.) Ось жайворон ожив, трудар і ворожбит, над гуком весняних моторів і копит. (А.Малишко.) І, працівник великий, устав орач і плуг важкий підняв. (Б.Грінченко.) Босоніж за сівалкою іде поволі  в боях рубцьований солдат – владар землі. (М.Стельмах.) Треба робити її, працю, надбану віками. (Б.Грінченко.)

V. Підведення підсумків уроку.

VІ. Домашнє завдання.  П. 15, вправа 247.