Урок № 67

Тема: Відокремлені прикладки

Мета: закріпити знання про відокремлення прикладок; вміння визначати в реченнях прикладки поширені й непоширені, розставляти розділові знаки в реченнях із відокремленими прикладками; виховувати патріотичні почуття, любов до рідної пісні й  природи рідного краю, розвивати увагу, спостережливість, мислення, пам’ять, збагачувати й уточнювати словниковий запас.

Тип уроку:  урок  закріплення вивченого.

Обладнання: підручник.

Хід уроку

І. Перевірка домашнього завдання.

* Пояснювальний диктант.  Відокремлені члени речення підкреслити. Різновидом якого члена речення є прикладка? Вказати прикладки непоширені й  поширені.

   Такий пісенний добрий лад в землі моєї – України! (М.Сингаївський.) Я кланяюсь народу-сівачу, його святині – пісні незабутній. (П.Перебийніс.) І пісня – сонячна душа народу – злетіла в небо, плавна і дзвінка. (М.Сингаївський.) І долинає дивний спів – сама мелодія, без слів. (О.Ющенко.) Усе шукаю день при дні ту пісню – матір, і надію, і рідну посестру мені. (А.Малишко.)

ІІ. Повідомлення теми і мети  уроку.

ІІІ. Відтворення теоретичних відомостей.

* Бесіда.

• Що таке відокремлення?
• Які члени речення можуть відокремлюватись?
• Різновидом якого члена речення є прикладка? 
• Які є спільні умови відокремлення прикладки й означення?
• У яких випадках  поширені прикладки не відокремлюються? 
• Які розділові знаки ставляться  при відокремлених прикладках?

V. Виконання  вправ на закріплення вивченого.

* Диктант із  коментуванням.

І. І він устав на горах перед нами, наш Київ. (М.Рильський.) Голови повік не схилить Київ – слави богатир. (П.Усенко.) Сяє в злоті крил охоронець Києва – Архангел Михаїл. (А.Камінчук.) Який він, справді, Київ цей! (М.Рильський.) Посол землі батьків, мій сонях, підтвердить підданство моє. (О.Лукашенко.) Вона – та логіка – гірка. Хай котиться подій ріка. (М.Доленго.) Десь, кажуть, є страшна богиня – Мойра. (Л.Костенко.)

ІІ. Поезія – патериця Мойсея – вміє каміння скрушати, добувати воду із скелі, вбивати і воскрешати. (В.Броневський.) Суворий Дант, вигнанець флорентійський, встає із темряви часів середньовічних. (Леся Українка.) Співайся, пісне полум’яна, нехай почує вся земля про мужнього Франка Івана, сина коваля! (П.Тичина.) Мені здається часто, без оман, що десь вони зіходяться щоразу: білява Леся з-понад гір Кавказу і велетень труда – Франко Іван. А поміж них, немов легенди чар, стоїть Кобзар – учитель-володар. (А.Малишко.) Підсвічені багрянцем, тихо линуть листи кленові, падають до ніг безсмертній Лесі, гордості Вкраїни. (О.Ющенко.) Синам розкажуть мрійні матері, як ми ішли із думою новою, нових часів нові каменярі. (А.Малишко.)

Все далі нас несе понад безодні пружина мислі – світова спіраль. (Д.Павличко.) Збирай, поете, і тримай в руці  людську данину давню – щастя й горе. (А.Малишко.)

Словник.  Мойра – в античній міфології богиня долі і призначення людей.  Мойсей – персонаж Біблії (Ветхого Заповіту), вождь і законотворець єврейського народу.  Данте Аліг’єрі  -  видатний італійський поет епохи Відродження.

* Переписати, вставляючи пропущені букви й розставляючи розділові знаки. Відокремлені члени речення підкреслити.

І. Пл..ве Д..сна  - Довженкова ріка. (А.Малишко.) Дніпре, Дніпре! Ро..б..вав ти мури – гори кам’яні. (Олександр Олесь.) Спрадавна існують л..генди про Ржищів – квітуче полянське с..ло. (Б.Дегтярьов.) Колись була с..льніша за Н..птуна Бр..танія – володарка морів. (Л.Дмитерко.)  Рік іде. Його предок старенький – Дід-Мороз -  не вст..гає за ним. (П.Перебийніс.) На порозі гість в..селий -  дощ блакитний, в..сняний. (М.Рильський.) Стіною ставши, сповнений жаги, живої хвилі він ніде не зрадив, з води на спеку висунутись радий. В обійми річку тиху він бере – стрункий і кучерявий очерет. (М.Доленго.)

ІІ. І, як торік, в..ходить на планер художниця руденька – осінь рання. Вона вже йде, вона вже йде здаля... Їй знову позуватиме з..мля – натурниця т..рпляча і пр..красна. (О.Башкирова.) І виє вовк, ночей моїх сол..ст. (Л.Костенко.) І глипає на нас зворушено і гордо щасливий предок – щ..рий шимпанзе. (В.Симоненко.) Я чув, про що говорять коні – сумні і добрі трударі. (М.Сингаївський.) Як ти цвіла, краса осель, рожева мальва-дим! (П.Усенко.) Доцвітали конвалії в травах, голубої весни прапори. (В.Симоненко.) В цю таємну ніч Купала в лісі папороть цвіте, ро..цвітає, обс..пає цвіт – проміння золоте. (Олександр Олесь.) Аматор квітів і пташок співочих, він над усе мандрівки полюбляє. (М.Рильський.) М..телик малий – найт..хіший літак цього світу – волає до нас,  але ми і до нього глухі. (В.Коротич.) Мене ж ніщо у серце не торка: ні ліс, ні сад – з..лений мій кудрявчик, ані в луску ро..топлена ріка. (П.Тичина.) Трамваї – набиті гамором вулики – бредуть по коліна в пелюстковій іржі. (Р.Лубківський.)

ІІІ. Жив собі колись на світі крук, в..лика птиця. (Б.Грінченко.) Був собі лев – король с..ленний, такого не було ніде. (Л.Глібов.) Шпак, пташина пер..літна, пов..ртається додому, в’є гніздо в дуплі старому. (В.Паронова.) Там жайвір,  цей небесний верхолаз, до сонця тягне співучу волосину. (П.Перебийніс.) Стоїть на подвір’ї король – індик у ч..рвонім жабо. Вискочивши на віз, піднявшись понад юрму, півень, поет-маркіз, виспівує славу йому. (Д.Павличко.) Від огира та від ослиці вродився мул – ні се ні те. (Природа любить неб..лиці, бува, ще й не таке спл..те). (Д.Павличко.) Біга невтомима комашня – м..тушливі санітари лісу. (Д.Луценко.) Під дубом у гаю жила гадюка, непросипуща злюка. (Л.Глібов.)  

* Навчальний диктант. Відокремлені члени речення  підкреслити.

Михайло  знав  Віру – худе індиченя з гострими лопатками. Він жив  на Стожарах, далекому кутку села. Стежка до школи пролягала поміж двох болітець. Якось так виходило, що Віра  майже завжди опинялася на стежці поперед нього. Але йому тоді подобалась інша дівчина – кучерява Надя.

По-справжньому Михайло побачив Віру, коли вона стояла на сцені й співала  “Продай, милий, сиві бички”. Співала несміливо, мабуть, не була впевнена, що хтось  продасть бички заради неї, отакої тонкошийої й гостроплечої. Дівчина  притупнула стрункою ніжкою, взутою в зграбний чобіток, розвела врізнобіч ріжки хустки.  І тоді чимало хлопців здивувалося, чому досі не помічали цієї дівчини, такої красуні.  Вона приворожила їх своїм співом, чистим голосом, відданістю пісні, чаром очей, задивлених у даль, щирим усміхом. 

Надзвичайно гарні були Вірині очі: великі, зеленаво-карі. Погляд був то палаючий, допитливий, то задивлений у непроглядну глибінь, сповнений водночас  і зухвальства, і захвату світом. (За Ю.Мушкетиком;  138 сл.)

VІ. Підбиття підсумків уроку.

VІІ. Домашнє завдання.  П. 15, вправа  248.