Розробка уроку: О. Пушкін «Пісня про віщого Олега». Поетизація давньоруської старовини в баладі Пушкіна. Літописне джерело «Пісні про віщого Олега»

Урок 1

Тема. О. Пушкін «Пісня про віщого Олега». Поетизація давньоруської старовини в баладі Пушкіна. Літописне джерело «Пісні про віщого Олега»

Мета: поглибити знання учнів про творчість відомого російського письменника Пушкіна; показати майстерну обробку літописних джерел, здійснених автором; розширити відомості школярів про побут і звичаї Київської Русі; розкрити основний зміст балади; формувати навички  виразного читання та аналізу поетичного тексту; розвивати критичне мислення, уміння висловлювати свою думку та обґрунтовувати  її; виховувати  загальну культуру учнів  та такі чесноти, як совість, честь, гідність.

Обладнання: мультимедійна презентація, портрет О. С. Пушкіна, виставка його книг, ілюстрацій, репродукції картин В. Васнецова.

Тип уроку: урок позакласного читання.

 

Пушкін є явище надзвичайне, і, можливо, єдине явище російського духу...

М. В. Го­голь

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчання

Слово вчителя.

Здравствуй, Пушкин!

Просто страшно это –

Словно дверь в чужую жизнь открыть –

Мне с тобой, поэтом всех поэтов,

Бедными стихами говорить

Молодой, весёлый и кудрявый –

Он таким запомнится навек

Наша удивительная слава,

Наша гордость. Этот человек,

Словно друг, живущий по соседству,

С каждым днём всё ближе и родней,

Он к тебе приходит в раннем детстве

С  первой песней матери твоей,

Он к тебе приходит вечно новым.

Он твой путь осветит, как звезда,

Чтобы ты, с его сдружившись словом,

С ним не расставался никогда.

Пушкін... Всесвітньо відоме ім’я. Воно приходить до нас у дитин­стві й залишається назавжди. Ще не вміючи читати, кожен з нас уже знав чарівні казки Пушкіна, декламував його дзвінкі й співучі рядки. Неможливо розлучитися з Пушкіним у любому віці. Ми ростемо, і вивищується Пушкін. У кожної людини він свій, не­повторний, непередбачливий, загадковий. Однак завжди – добрий друг і порадник, бо зі сторінок його творів говорить сама мудрість. М. В. Го­голь так писав про поета: «Пушкін є явище надзвичайне, і, можливо, єдине явище російського духу...»

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Перевірка домашнього завдання (твір-мініатюра).
2. Робота з використанням прийому «Ланцюжок»: декілька слів про Пушкіна.

Учень. О. С. Пушкін з’явився на світ 6 червня 1799 року в Москві у старовинній дворянській родині, що належала до високоосвіченої части­ни московського вищого світу. Його батько, Сергій Львович, був знайомий з кращими письменниками того часу, які часто гостювали у Пушкіних.             

Учень. У дитинстві Пушкін виховувався вдома. І хоча систематичної освіти  йому не дали, хлопчик добре вивчив французьку, якою говорив увесь вищий світ, і захопився читанням книг із багатющої домашньої бібліотеки.

Учень. Велике значення у житті майбутнього поета мала його няня Орина Родіонівна, яка відкрила хлопчику чарівний світ народних казок і навчила говорити російською мовою.

Учень. 1811 року Олександра віддали до Царськосельського ліцею, в яко­му він провчився до 1817 року. Імена всіх перших тридцяти випуск­ників Ліцею золотими літерами вписано в історію Росії. Серед них –  Олександр Пушкін. Саме в Ліцеї виявився талант майбутнього російсько­го поета. Із захопленням писав він про своїх друзів:

Друзья мои, прекрасен наш союз!

Он, как душа, неразделим и вечен –

Неколебим, свободен и беспечен,

Срастался он под сенью дружных муз,

Куда бы нас не бросила судьбина

И счастие куда  б не повело,

Всё те же мы: нам целый мир чужбина;

Отечество нам Царское село.

Учень. В 20 років світ побачила поема Пушкіна «Руслан і Людмила», що викликала захоплення в самого В. А. Жуковського. Видатний поет подарував молодому Пушкіну свій портрет  з написом: «Переможцю уч­неві від переможеного вчителя». Жуковський благословив нового пое­та, пророкуючи йому велику славу.

Учень. «Сонцем російської поезії» називали Пушкіна сучасники. Але його життя було сповнене постійних незгод. Після закінчення Ліцею Пушкін змушений був залишити Петер­бург, оскільки викликав гнів царя своїми віршами та епіграмами, в яких відкрито лунали мотиви свободи.

Ура! в Россию скачет

кочующий деспот.

Спаситель горько плачет,

А с ним и весь народ.

...Самовластительный злодей!

Тебя, твой трон я ненавижу,

Твою погибель, смерть детей

С жестокой радостию вижу.

Учень. Поета заслали подалі від столиці, на південь, в Одесу. Дорога із Петербурга до Одеси пролягала через Київ, Єкатеринослав, Черкаси.

Поет зупинявся у Золотоноші, 4 місяці  у 1820-21 роках жив у Кам’янці. У Камянському літературно-меморіальному музеї зберігається книжка, на полях якої Пушкін написав: «Ваш тихий, милый Каменград я покидать совсем не рад».

Учень. Пушкін побував у Києві — легендарній столиці першої слов’янської держави, що славилася своїми хоробрими воїнами, жагою свободи й волі. Він відкрив для себе світ легенд Київської Русі. Увагу поета привернула легенда про київського князя Олега. Він відвідав могилу князя, похо­ваного у древньому місті на овіяній легендами горі Щекавиці. У Пушкіна виникає задум написати твір про князя Олега.

ІV. Повідомлення теми й мети уроку

Учитель. Саме сьогодні ми разом з О. Пушкіним завітаємо до древнього Києва, доторкнемося до його дивовижної історії, дізнаємося про людей, які жили в часи князя Олега та перемагали жорстоких і безжальних ворогів. І допоможе нам  в цьому «Пісня про віщого Олега».

V. Опрацювання навчального матеріалу

1. Індивідуальні повідомлення учнів.

Учитель. Діти, а чому саме київський князь Олег заці­кавив поета?

Постать київського князя Олега, похованого у древньому місті на горі Щекавиці, не випадково зацікавила поета. Молодого поета-романтика цікавила старовина. Відомо, що романтики охоче зверталися до історичних сюжетів, поєднували у своїх творах історію з народними переказами. Окрім того, перебування в Україні під час південного заслання посилило інтерес Пушкіна до історії цього краю.

Учитель. Що вам відомо про князя Олега?

Постать давньоруського князя Олега оповита таємницями, ім’я його обросло легендами і переказами. Згадки про князя можна знайти у відомій історичній та літературній пам’ятці епохи Київської Русі «Повісті минулих літ», складеної ченцем Нестором.

Із цього твору ми дізнаємося, що походив він із варягів, був ро­дичем Рюрика, котрий помер 879року, а князювання й опіку над своїм малим сином Ігорем передав Олегові. 882 року Олег оволодів Києвом. Саме йому належать слова про Київ: «Це буде мати городів руських».             

Олег був доблесним воїном: він підкорив багато племен, повісив свій щит навіть на воротах Царгорода на ознаку перемоги; добився, щоб руські купці «без усякого мита» торгували в Царгороді.

Учитель. Чому поет звернувся до цієї літописної історії?

По-перше, він поважав і цікавився старовиною. Вважав, що, не знаючи історії, не можливо називати себе освіченою людиною.

По-друге, в минулому поет хотів знайти відповіді на запитання, які не давали йому спокою в сучасному житті.

Учитель. Що таке літопис?

Літопис – найдавніший вид історичної прози Київської Русі та козацької доби. Розповідь часто починалася словами: «В літо...» – звідси назва жанру. Перші записи історичних подій Київської Русі збереглися від Х століття.  Літопис містить розташовані в хронологічному порядку оповідання про історичні події. Авторами літописів були літописці, які розповідали про ті історичні факти, свідками або учасниками яких були самі чи дізналися про них з усних переказів. Записи окремих літописців групувалися і впорядковувалися іншими. Так утворювалися збірники літописів, які називалися зводами.

Учитель. Чим зараз цікаві літописи? Вони є літературними та історичними пам’ятками, до яких і сьогодні часто звертаються письменники – автори історичних творів, науковці та історики.

2. Читання уривка із «Повісті минулих літ» про смерть князя Олега.

«І жив Олег, князюючи у Києві, мир маючий усіма країнами. І при­йшла осінь, і згадав Олег свого коня, якого поставив кормити і не сідати ти на нього, бо він спитав колись волхвів і ворожбитів: «Від чого мені вмерти?» І сказав йому один ворожбит: «Княже! Від коня твого, якого ти любиш і на якому ти їздиш; від нього ти вмреш».

Запали слова ці Олегові в душу» і сказав він: «Ніколи не сяду на нього і не побачу його». І звелів кормити коня, і не водити до нього. Так він прожив декілька років, не бачивши його, аж поки не пішов на греків, а коли повернувся в Київ і минуло чотири Літа, на п’яте згадав вій коня, від якого волхви пророчили йому померти. І покликавши старого конюха, спитав Олег: «Де мій кінь, якого я поставив годувати і доглядати?»  Конюх сказав: «Помер».  Олег же дорікнув тому ворожбитові і промовив: «Не­правду кажуть волхви, всі їхні слова – брехня. Кінь мій помер, а я жи­вий». І звелів Олег осідлати собі коня: «Хочу побачити кістки його».

І приїхав на те місце, де лежали його голі кості і череп голий, зліз з коня, посміявся і сказав: «Чи не від цього черепа смерть мені прий­няти?» і наступив ногою на череп, і виповзла змія з черепа, і вжали­ла його в ногу. Від того розхворівся Олег і помер.

Оплакували його всі люди плачем великим, і понесли його, і поховали в Києві на горі, яка називається Щекавиця. І було всіх літ князювання його тридцять і три».

Учитель. А зараз ми прочитаємо «Пісню про віщого Олега» Пушкіна, порівняємо з уривком літопису і спробуємо з’ясувати, чим відрізняється художній опис подій від літописного.

Зверніть увагу на незнайому лексику, яка зустрічається в баладі. Гадаю, що тлумачення цих слів допоможе краще зрозуміти пушкінський текст.

3. Словникова робота.

Віщий  – 1) здатний передбачати майбутнє;

                2) мудрий, проникливий.

Волхви – чаклуни, віщуни, ворожбити, знахарі, чудесники; користувалися величезним авторитетом у народі. Вони могли передбачати майбутнє, вважалися людьми особливими, виконували роль жерців.

Перун – бог наймогутніших природних сил – грому і блискавки, покровитель воїнів у древніх слов’ян.

Тризна – завершальний етап похоронного обряду, поминки по небіжчикові. Ця частина складалася спочатку із змагань, жертвоприношень, а пізніше – з поминальної учти.

Хозари – напівкочові племена, що в I тис. н. е. жили у степах Південно-Східної Європи.

Царгород (Царград) – староруська назва Константинополя (сучасний Стамбул).

Отроки – підлітки до 15 років, князівська челядь.

Бранне (сідло) – від брань – війна, битва (тобто військове).

Жребий – майбутнє, доля.

Чело – лоб.

Праща – шнурок, складений петлею для метання каменів.

Сеча – бій.

Ретивий – швидкий.

4. Читання вчителем «Пісні про віщого Олега» мовою оригіналу і в перекладі Карського.

5. Дослідницька робота.

Учитель. Чи зберіг поет історичний колорит легенди, чи зумів передати стиль літопису?

Поет намагався зберегти історичний колорит легенди за допомогою влучних деталей: «хозары», «дружина», «цареградская броня», «твой щит на вратах Цареграда». Йому вдалося передати риси літописного стилю та особливості світогляду древніх слов’ян: «волхвы», «кудесник», «Перун», «тризна», «вещий».

Учитель. Що є спільного, а що відмінного між літописною розповіддю і баладою Пушкіна? Чим відрізняється художній опис подій від літописного?

• Літописець обрав для свого твору прозову форму, Пушкін – віршовану.
• У обох авторів різна послідовність подій.

Ключові епізоди літопису:

1. Згадка Олега про коня;
2. Рішення подивитися на кістки колишнього улюбленця;
3. Смерть Олега від укусу змії;
4. Поховання князя.

Приблизний цитатний план «Пісні про віщого Олега».

1. «С дружиной своей, в цареградской броне, Князь по полю едет на верном коне».
2. «Скажи мне, кудесник, любимец богов, Что сбудется в жизни со мною?»
3. «Прощай, мой товарищ, мой верный слуга...»
4. «И хочет увидеть он кости коня...»
5. «И вскрикнул внезапно ужаленный князь».
6. «На тризне плачевной Олега...»

• Для літопису характерна стислість викладу, автор повідомляє про певні події, не зупиняючись на характеристиці головних героїв та їх оточення. В художньому творі ми спостерігаємо і характеристику героїв, і точку зору автора, і опис пейзажу, і виразні деталі.

Учитель. Подумайте, яке зі значень слова «віщий» характеризує князя Олега.

«Віщий» – «мудрий, проникливий».

Учитель. Як ви думаєте, чому вірш називається «піснею»? Що характерно для цього жанру?

Для цього жанру є характерним оспівування легендарного героя, його жит­тя, подвигів.

Учитель. Знайдіть у баладі ознаки, спільні з фольклорними творами.

Бага­то постійних епітетів: «темний ліс», «вірний кінь», «товариш вірний». Наявність чаклуна, що вносить у розвиток подій за­гадковість.

Учитель. Які застарілі слова вживає поет у творі? З якою метою він ви­користовує їх?

У тексті вживається багато застарілих слів: прирік, мольба, вла­дар, чоло, бранний, Царград. Це допомагає поетові краще відтворити колорит часів існування Київської Русі.

Учитель. Які давньослов’янські обряди і повір’я згадуються у «Пісні про віщого Олега»?

За повір’ям, зустріч із чародієм-ворожбитом несе якісь неприємності. 

Описується давній обряд поминання померлих – тризна. Зга­дується  горб – це великий земляний вал, який насипався над мо­гилою вельмож. Оскільки русичі вважали, що під час тризни не можна сумувати, тому й «хмільна бенкетує дружина».

6. Визначення жанру твору.

Учитель. До якого жанру ми віднесемо «Пісню про віщого Олега»? Створіть асоціативне гроно.

«Пісня про віщого Олега» – це балада, тому що в основі сюжету – літописна легенда, яка містить таємницю; долі персонажів трагічні; образи  контрастні; увага зосереджується на моральних та філософських проблемах; розв'язка драматична та несподівана; відчувається авторське відношення до персонажів; використовуються приховані  діалоги; образи символи; художні засоби (епітети, метафори, порівняння); обсяг твору невеликий; дух часу відображається за допомогою застарілих слів.

7. Повторення питань теорії літератури.

Учитель. Згадайте, який твір називається баладою?

Це авторський віршований ліро-епічний твір фантастичного, історико-героїчного, соціально-побутового змісту, в якому напруженість сюжету зумовлена внутрішнім конфліктом героя.

Учитель. Назвіть види балад за змістом, дайте їм коротку характеристику.

Казково-фантастичні, легендарно-історичні, героїчні.

Учитель. З якою баладою сьогодні познайомилися ми?

З легендарно-історичною.

Учитель. Яку країну вважають батьківщиною балади?

Жанр балади прийшов у світову поезію із Західної Європи. Батьківщиною балади вважають Францію. Балади виникли як пісні до танцю. Поступово словесний текст разом з мелодією відділялися від танцю, і балада стала одним із видів народних пісень. Виникнення літературних балад пов’язане з усною народною творчістю.

8. Робота з репродукціями картин В. Васнецова до «Пісні про віщого Олега» 1899р.

Які епізоди зображено на репродукціях картин?

Порівняйте, яким зображено князя Олега на репродукції картини художника і в «Пісні про віщого Олега» О.С.Пушкіна.

9. Робота над виразним читанням балади.

VІ. Підсумок уроку

1. Які невідомі сторінки життя і творчості Пушкіна ви відкрили для себе сьогодні?
2. Які міста України відвідав поет? 
3. Що нового ви дізналися про побут і звичаї Київської Русі?
4. Що вам відомо про князя Олега?
5. На яке літописне джерело спирався поет під час роботи над баладою?
6. Що таке літопис?
7. Який твір називається баладою? Доведіть, що «Пісня про віщого Олега» дійсно балада.

VІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до виразного читання  уривку з балади Пушкіна «Пісня про віщого Олега».

Підготувати цитатну характеристику Олега та волхва.

Визначити тему та ідею твору, написати візитну картку балади