Розробка уроку теоретичного навчання з предмету: "Технологія приготування їжі"

Анотація

 

Відкритий урок: традиційна вимога чи необхідна потреба? Серед педагогів існує думка, що відкритий урок – це лише формальність, яка забирає багато часу і здоров’я його автора. Що треба знати про відкритий урок як методичний захід? Якими є основні засади ефективного відкритого уроку? Які кроки при його підготовці забезпечать успішну самореалізацію педагога? На ці та інші питання частково дають відповіді дані методичні рекомендації, які можуть стати у нагоді як творчо працюючим викладачам і майстрам виробничого навчання, так і методистам та представникам адміністрацій професійно-технічних навчальних закладів.

Особливе місце в удосконаленні навчально-виховного процесу та підвищенні педагогічної майстерності викладачів і майстрів виробничого навчання займають відкриті уроки.

Відкриті уроки та виховні заходи – одна з важливих форм організації методичної роботи.

В освітній практиці іноді не розрізняють відкриті й звичайні уроки. Відкритий урок на відміну від звичайних – спеціально підготовлена форма організації методичної роботи, в той же час на таких уроках протікає реальний навчальний процес. На відкритому уроці педагог демонструє свій позитивний або інноваційний досвід, реалізацію методичної ідеї, застосування методичного прийому чи методу навчання. У цьому сенсі відкритий урок – це засіб поширення інноваційного досвіду.

Відкриті уроки відносяться до колективних форм методичної роботи. Вони допомагають спільно визначити та на конкретних прикладах показати, які методи, прийоми й педагогічні засоби доцільно використати при вивченні найбільш складних тем програми, як краще та ефективніше використати на уроках технічні засоби навчання, як організувати та провести лабораторно-практичні роботи, як при мінімальних затратах навчального часу досягти ефективного засвоєння учнями нового навчального матеріалу, як вчити учнів думати, робити висновки тощо.

Зміст

 

Вступ	3
Педагогічні вимоги  щодо організації та проведення відкритих уроків	4
Аналіз проведеного теоретичного  уроку	9
Методична розробка відкритого уроку на тему: « Основи дієтичного та лікувально-профілактичне харчування»	11
Висновок	23
Використана літератур	24
Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Більшість викладачів і майстрів виробничого навчання – спеціалісти своєї справи, але є й такі, хто не має педагогічного стажу, молоді та малодосвідчені колеги. Тому, для всіх починаючих й недостатньо досвідчених викладачів і майстрів виробничого навчання, відвідування відкритих уроків кращих педагогів – є справжньою школою педагогічної майстерності. На цих уроках вони одержують конкретне уявлення про те, які основні педагогічні принципи, методи практично використовуються в педагогічній діяльності досвідчених, творчих викладачів і майстрів виробничого навчання, спостерігають за процесом спілкування їх з учнями.

Безсумнівну користь приносять відкриті уроки не тільки тим хто їх відвідує, але й тим, хто їх проводить.

У процесі підготовки до відкритих уроків навіть найбільш досвідчений викладач (майстер виробничого навчання) ще раз критично розглядає свою систему роботи, особливо старанно аналізує методи, що застосовує, прийоми, засоби навчання й виховання учнів. Така ретельна підготовка та обмін думками про урок не тільки надає впевненості викладачу або майстру виробничого навчання в правильності його пошуків, ефективності застосування методів, прийомів, засобів, але й нерідко допомагає педагогічну знахідку спрямувати в правильне русло навчально-виховного процесу. З іншої сторони, конкретні поради запрошених на урок допомагають навіть найбільш досвідченим педагогам позбутися деяких недоліків, яких вони не бачать на своїх уроках. Планування відкритих уроків має базуватися на результатах аналізу навчального процесу за попередній навчальний рік. Проведення відкритих уроків доручається досвідченим викладачам або майстрам виробничого навчання, які зможуть продемонструвати свої нові методи, у яких є чому повчитися молодим та малодосвідченим педагогам.

 

 

 

Педагогічні вимоги  щодо організації та проведення відкритих уроків

 

Відкриті уроки відносяться до колективних форм методичної роботи. Вони допомагають спільно визначити та на конкретних прикладах показати, які методи, прийоми й педагогічні засоби доцільно використати при вивченні найбільш складних тем програми, як краще та ефективніше використати на уроках технічні засоби навчання, як організувати та провести лабораторно-практичні роботи, як при мінімальних затратах навчального часу досягти ефективного засвоєння учнями нового навчального матеріалу, як вчити учнів думати, робити висновки тощо. Відкритий урок повинен мати методичну мету. Наприклад, «Ознайомлення педагогів з методикою розвитку в учнів навичок вирішення навчальних завдань» або «Показати відвідувачам уроку методику організації навчальної діяльності в групах» тощо. До підготовки та проведення відкритих уроків висувається ряд вимог:

• відкриті уроки проводять педагоги, які мають високий рівень науково-методичної підготовки та забезпечують високу ефективність навчально-виховного процесу. Урок педагога, працюючого по-старому, більше не може бути джерелом інноваційного досвіду; ü молоді та малодосвідчені педагоги, що мають менше двох років педагогічного стажу не повинні проводити відкриті уроки. Вони можуть тільки відвідувати відкриті уроки, які є джерелом інноваційного досвіду; ü відкриті уроки присвячуються лише актуальним проблемам методичної науки. Показ уроків, в яких реалізується широко поширена на практиці методика, не сприяє професійному зростанню інших педагогів, при цьому слід зазначити, що в методичній роботі з молодими та малодосвідченими педагогами це обмеження не завжди потрібно враховувати, оскільки для них і традиційні, і загальновідомі методики являють певну зацікавленість;
• відкритий урок обов’язково повинен мати новизну. Новизна може відноситися до змісту навчального матеріалу або методики його вивчення. Урок як форма організації навчального процесу сам може містити нове, наприклад, особливу структуру. Але в будь- якому випадку відкритий урок повинен містити щось нове для менш досвідчених колег, які його відвідали;
•  відкритий урок показує рішення методичної проблеми, над якою працює педагог. Його індивідуальна методична проблема повинна бути пов’язана з загальною методичною проблемою навчального закладу. Це показник реалізації системного підходу до організації методичної роботи;
•  відкритий урок повинен показати переваги та високу ефективність новації. Тому педагог, який показує відкритий урок, обирає тему, зміст якої дозволяє це зробити. Наприклад, методична мета відкритого уроку – «Методика організації вивчення теоретичних (узагальнених) знань». Ось які методичні питання можна висвітлити: ü вивчення системи роботи викладача або майстра виробничого навчання; ü застосування технічних засобів навчання та наочних посібників при вивченні навчального матеріалу;
•  вивчення методики проведення поточного інструктажу;
•  ознайомлення викладачів з організацією самостійної роботи учнів із підручником та навчально-наочними посібниками;
•  ознайомлення майстрів виробничого навчання з деякими прийомами активізації уваги учнів в процесі інструктажу;
•  застосування на практиці методів активації учнів на уроці;
•  створення проблемних ситуацій, використання дидактичного та роздаткового матеріалу;
• застосування інноваційних технологій та інтерактивних методів навчання тощо.

Число відвідувачів на відкритих уроках не може бути безмежним. Як показує освітня практика, цією вимогою часто нехтують: іноді у групі 25 учнів сидять 15-20 запрошених. Відзначимо, що відвідування уроку хоча б одною сторонньою людиною створює дискомфорт і для педагога, і для учнів. Відкриті уроки та їх зміст не повинні суперечити навчальним програмам. Не можна непомірно розширювати зміст навчального матеріалу, щоб показати нову методику, неприпустима організація вивчення проблем, які не включені в програму. Не рекомендується також збільшувати час, відведений на вивчення тем. Неприпустима «репетиція» відкритого уроку з однією і тією ж групою. Ця вимога порушується всюди: педагоги попередньо готують учнів до уроку, «програють» його, називаючи все це підготовкою відкритого уроку. Відзначимо, що тут мова йде не про уроки, до яких учні повинні підготувати повідомлення, доповіді, творчі роботи тощо.

 Рекомендується повідомити учням про проведення відкритого уроку (найменше, напередодні). Це підготує учнів до ситуації, коли на уроці будуть присутні відвідувачі. Затверджений план проведення відкритих уроків вивішується в методичному кабінеті (кімнаті майстрів виробничого навчання) навчального закладу.

При плануванні відкритих уроків необхідно уникати гонитви за кількістю проведених уроків, щоб не зашкодити їх якості. Відкриті уроки повинні бути обов’язково цікавими, повчальними для запрошених викладачів (майстрів виробничого навчання). Педагоги повинні на уроках познайомитися з більш сучасними та прогресивними прийомами та методами навчання й виховання, звернути увагу на недоліки та прогалини в своїй роботі, стимулювати на власний творчий пошук. Відкриті уроки доцільно рівномірно розподілити протягом навчального року по навчальним групам. Недоцільно їх планувати на вересень – час організаційних заходів, а також на червень – пора Державної підсумкової атестації та Державної кваліфікаційної атестації. Право вибору групи для проведення відкритого уроку надається викладачу, але методист повинен скоригувати, щоб це психологічне перевантаження не падало на одну й ту ж саму групу. Відкриті уроки бажано проводити в першій половині навчального дня. Щоб відвідування відкритого уроку було більш ефективним, необхідно завчасно ознайомити запрошених на нього з планом уроку, який може знаходитися в методичному кабінеті (в аудиторії, де буде проводитися урок). Це допоможе присутнім краще спостерігати за ходом уроку, глибше та всебічно обговорити й проаналізувати його.

Успіх відкритого уроку залежить від досвіду педагога, який проводить урок та належної підготовки до нього. Кожному відкритому уроку передує конкретний, складний, трудомісткий процес, який проходить в творчій співпраці викладача (майстра виробничого навчання), голови методичної комісії та методиста навчального закладу. Педагог має одержати вичерпну допомогу та консультацію з підготовки до уроку. У відповідності до мети, готуючись до уроку викладач (майстер виробничого навчання) розробляє так званий «режисерський сценарій», в якому заздалегідь передбачає шляхи включення учнів в самостійну роботу, створення проблемних ситуацій, обмірковує матеріально-технічне забезпечення уроку тощо. Викладач (майстер виробничого навчання), який проводитиме урок, повинен попередньо проробити всі види робіт, які сам або учні виконуватимуть на уроці: розв'язання задач, виконання графічних робіт, проведення дослідів тощо. Така підготовка до уроку надасть викладачу впевненість у його діях і забезпечить успіх у досягненні мети уроку.

При складанні плану відкритого уроку (як і планів звичайних уроків), ніколи не обмежувати викладача (майстра виробничого навчання) обов’язковою стандартною формою уроку. Важливо, щоб план чітко відображав весь хід уроку та взаємозв’язок окремих його частин. За декілька днів до проведення уроку, вивісити в методичному кабінеті (кімнаті майстрів виробничого навчання) оголошення, де вказати тему та мету уроку, час і місце його проведення. Для викладачів, які проводять перший відкритий урок, бажано провести «репетицію» уроку в іншій (паралельній) групі для того, щоб:

Ø по - перше, відпрацювати всі його елементи;

Ø по - друге, що дуже важливо, зробити самоаналіз уроку викладачем.

 На такий урок бажано запросити методиста, голову методичної комісії та викладача-предметника. Це дозволить педагогу психологічно підготуватися до відкритого уроку, на якому будуть присутні багато людей. Усі свої рекомендації, поради, особи, які беруть участь у підготовці уроку, повинні зробити в процесі цієї підготовки, не відкладаючи їх до обговорення результатів уроку. У навчальному кабінеті (лабораторії, майстерні) для запрошених заздалегідь готуються місця, які вони мають зайняти до дзвінка, але ні в якому випадку не після нього. Кожному із запрошених роздають план уроку.

Присутність адміністрації навчального закладу обов’язкова. Проведення відкритого уроку вимагає від викладача значного психологічного навантаження. Тому, дуже важливий педагогічний такт присутніх. Не допускається у процесі уроку втручатись в його хід, обмінюватись думками, перешіптуватись, входити та виходити з кабінету, майстерні тощо. Кожен запрошений робить запис по ходу уроку (аналіз), що використовує при його обговоренні. Дуже добре було б записувати такі уроки на відеокамеру та поступово створювати в методичному кабінеті навчального закладу відповідну відеотеку. Це сприяло б більш широкому розповсюдженню кращого педагогічного досвіду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Аналіз проведеного теоретичного  уроку

 

Аналіз відкритого уроку проводиться в той же день.

 Головна його мета – навчити викладачів (майстрів виробничого навчання) бачити окремі методичні прийоми, розкрити ефект, що вони дають, показати значення цих прийомів у процесі навчання на конкретному відкритому уроці. Методист слідкує за тим, щоб аналіз був проведений на основі раніше визначеної методичної мети та не відводив обговорення в сторону від методичної мети уроку. Перше слово надається викладачу (майстру виробничого навчання), який проводив урок. Цей виступ (самоаналіз) не просто формальність. Дуже важливо, щоб особисто викладач (майстер виробничого навчання), який проводив урок, чітко розкрив мету, показав, де і як реалізував її на уроці, чого досяг тим чи іншим методичним прийомом, а якщо не досяг, то самокритично пояснив. Продуманий виступ самого педагога, який проводив урок, приносить користь не тільки колегам, але і йому самому, так як він привчає його критично оцінити свою роботу, результати даного уроку, прививає навички самоконтролю та самоаналізу. Потім висловлюють свої думки спеціалісти даного предмету та запрошені на урок, виходячи з методичної мети, хоча й всі інші елементи уроку підлягають аналізу.

Аналіз уроку – процес творчий. Загальний аналіз уроку охоплює всі його сторони, він особливо важливий при вивченні системи роботи викладача (майстра виробничого навчання). Методист, завершуючи аналіз уроку, дає коротку характеристику досвіду роботи викладача (майстра виробничого навчання), оцінку аналізу уроку всіма запрошеними, рекомендує окремим викладачам (майстрам виробничого навчання) використовувати елементи досвіду в своїй роботі. При добре організованому обговоренні відкритого уроку завжди буде вироблена колективна думка по принциповим методичним питанням, знайдено правильне розв’язання актуальних питань. Обговорення відкритого уроку має фіксуватися в протоколі. У ньому записується коротко та чітко всі виступи, питання й відповіді, що визначить правильність чи неправильність педагогічних завдань, які реалізував викладач (майстер виробничого навчання) на уроці, які заходи необхідно виконати щодо усунення зазначених зауважень при аналізі відкритого уроку.

Досвід кращих викладачів (майстрів виробничого навчання) – це невичерпне джерело, яке живить педагогіку, тому збираючи це дорогоцінне зерно, активно його вивчайте, узагальнюйте та поширюйте.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методична розробка відкритого уроку на тему: « Основи дієтичного та лікувально-профілактичне харчування»

 

Розробка складена для проведення відкритого уроку. В ній представлена методична карта уроку і методичні рекомендації для його проведення.

Спеціальність: 5122 Кухар 7412  Кондитер

Предмет: «Фізіологія харчування»

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Мета уроку:

Навчальна мета:

1. Засвоїти та поглибити знання учнів з предмету «Фізіологія харчування».

2. Розкрити новий матеріал та раніше вивчений по темі «Лікувально-профілактичне харчування», «Дієтичне харчування».

3. Навчити творчо застосовувати знання до вибору харчування.

4. Навчити пов’язувати новий матеріал з раніше вивченим, Предмет «Фізіологія харчування» з іншими спецдисциплінами.

Виховна мета:

1. Виховувати в учнів відповідальність за  здоров’я, правильне та раціональне харчування.

2. Виховувати в учнів почуття відповідальності за якість харчування, якість приготування страв.

 3. Виховувати почуття  відповідальності за дотримання режимів приготування їжі та прийому їжі.

4.  Виховувати почуття гордості за вміння правильно харчуватись та дотримуватись  режимів.

5. Виховувати інтерес до обраної професії, навчаючи учнів правилам технологічних процесів приготування їжі та дотримання правил її прийому.

6. Продовжити виховання в учнів почутті відповідальності за дотриманням технологічних процесів, норм закладки сировини і технологічних режимів.

7. Виховувати в учнів бережливе ставлення до сировини, обладнання, економії ресурсів.

8. З метою виховання фізичного розвитку забезпечувати максимальну працездатність шляхом створення відповідних режимів праці.

Розвиваюча мета:

1. Формувати  в учнів самостійне мислення.

2. Розвивати пізнавальний інтерес.

3. Розвивати вміння правильно застосовувати отримані знання в повсякденному житті.

4. Сприяти розвиненню та формуванню в учнів науково-образного мислення.

5. Навчити учнів виділяти головну інформацію необхідну їм в подальшій роботі.

Методична мета:

Використання заочних методів навчання на уроці з метою ефективного засвоєння  нового матеріалу. Розширити знання учнів з дисципліни «Фізіологія харчування» та пов’язати отримані знання з іншими спецдисциплінами, необхідними в подальшій роботі.

Матеріальне забезпечення уроку:

1. Мультимедійний проектор.

2. Відеоролик.

3. Презентація.

4. Роздаточний матеріал.

Міжпредметні зв’язки:

Організація підприємств харчування, Санітарія та гігієна, Устаткування підприємств харчування,  Хімія, Біологія,  Анатомія, Технологія приготування їжі

Методи проведення уроку:

1. Словесні методи ( Пояснення, бесіда)

2. Заочні методи навчання ( ілюстрування, демонстрація)

3. Інтерактивні методи навчання (дискусія, рольова гра, моделювання).

Використана література:

1. Н.И. Губа, Б.Л. Смолянський «Диетическое питание и кулинария в домашних условиях»

2. О.М. Олійник «Основи фізіології та гігієни харчування»

3. В.І. Смоляр «Фізіологія та гігієна харчування»

4. В.С. Доцяк « Українська кухня»

5. Збірник рецептур та кулінарних виробів

6. Журнал «Профтехосвіта» .

Хід уроку:

1. Організаційна частина

Перевірка присутності учнів та готовності до уроку.

2. Актуалізація опорних знань.

2.1. Що таке дієта?

Дієта (грец. δίαιτα — спосіб життя, режим харчування) — сукупність правил споживання їжі людиною або іншим живим організмом. Дієта може характеризуватися такими факторами, як хімічний склад, фізичні властивості, кулінарна обробка їжі, а також час та інтервали прийому їжі. Дієти різних культур можуть суттєво відрізнятися та включати або виключати конкретні продукти харчування. Вибір дієти впливає на здоров'я людини.

2.2. Розкрити суть поняття «Лікувальне харчування».

Лікувальне харчування (дієтотерапія) – це застосування з лікувальною або профілактичною метою спеціально складених харчових раціонів і режимів харчування для хворих (з гострими захворюваннями або загостреними хронічними захворюваннями) людей.

2.3. Що таке лікувально – профілактичне харчування?

Лікувально-профілактичне харчування спрямоване на попередження несприятливого впливу хімічних, фізичних і біологічних факторів на організм людини, з якими він стикається в умовах професійної діяльності.  Воно має на меті зміцнення здоров’я, попередження професійних отруєнь і захворювання.

Підведення підсумків.

3. Мотивація  та повідомлення теми уроку.

4. Підведення підсумків.

5. Домашнє завдання.

 

 

 

КОНСПЕКТ

Лікувально-профілактичне харчування

Лікувально-профілактичне харчування спрямоване на попередження несприятливого впливу хімічних, фізичних і біологічних факторів на організм людини, з якими він стикається в умовах професійної діяльності. Воно має на меті зміцнення здоров'я, попередження професійних отруєнь і захворювань. За допомогою раціонально побудованих дієт забезпечується підвищення загальної стійкості організму, використання антидотних властивостей компонентів їжі, їх протекторного впливу на структуру і функцію найбільш слабких органів, компенсація витрачених харчових і біологічно активних речовин у зв'язку з впливом отрут, обмеження їх всмоктування, уповільнення метаболізму і прискорення виведення з організму.

Лікувально-профілактичне харчування будується з урахуванням необхідності забезпечення потреби професійних груп населення в енергії та харчових речовинах, включення профілактичних компонентів.

В останній час, у зв'язку з погіршенням екологічної обстановки у нашій країні, зокрема несприятливий радіаційний фон та збільшення промислового і транспортного забруднення, потреба у правильно збалансованому лікувально-профілактичному харчуванні стала більш актуальною ніж будь коли.

Широке застосування лікувального харчування - найважливішої складової частини загальнотерапевтичного комплексу - визначає необхідність глибокого знання принципів і конкретних методів дієтотерапії. Не менш важливим є вивчення основ раціонального харчування, що відкриває нові можливості профілактики багатьох захворювань.

Лікувальне харчування

Правильно організоване харчування хворого не лише за­довольняє потреби організму, але й активно впливає на перебіг захворювання. З огляду на це розроблено систему лікувального харчування, принципи якої широко застосову­ють у лікувальній практиці. Велике значення має кількість вживаної їжі, а також її температура. Остання не повинна перевищувати 60°С і бути нижчою ніж 15°С за винятком спеціальних холодних страв, наприклад холодне молоко або сметана. Частота прийому їжі не менше ніж 4 рази, а при деяких захворюваннях, до 5—6 разів на день.

Таким чином, при організації харчування має значення не лише якісний склад їжі, але й її кількість та режим харчування. Лікувальне харчування побудоване на трьох основних принципах: щадний, коригуючий та заміщуючий режим.

Щадний режим передбачає оберігання хворого органа чи системи від механічних, хімічних та термічних чинників. Оберігання травного каналу від механічних чинників до­сягають шляхом відповідної кулінарної обробки продуктів. Страви подають у подрібненому вигляді (рублені, січені, протерті, перемелені тощо).

Термічне щадіння досягається певною температурою страв, гарячих – 57-60°С, а холодних - не нижче ніж 15 °С.

Коригуючий принцип базується на зменшенні або збільшенні в харчовому раціоні того чи іншого продукту. При деяких захворюваннях виникає необхідність частково або повністю поголодувати протягом 1-2 днів. Це так звані розвантажувальні дні. В цей період хворий завсім голодує або вживає тільки фрукти, молоко, сир тощо.

Заміщуючий принцип полягає в тому, що у харчовий раціон вводять речовини, в яких організм відчуває нестачу, наприклад, при авітамінозах, білковому голодуванні тощо.

Дієтичне харчування

 Дієтичне харчування розроблено на основі 15 дієт за Певзнером М.І., російським терапевтом, одним з організаторів Інституту харчування в Москві та основоположників дієтології і клінічної гастроентерології в СРСР, заслуженим  діячем науки РРФСР (1936), професором Центрального інституту удосконалення лікарів (з 1932).

 

Біологічна дія їжі і види харчування

Види харчування	Біологічна дія	Призначення	Група населення
раціональне	Специфічна	Профілактика аліментарних захворюваннь	здорові
превентивне	Захисна	профілактика захворювань неспецифічної (багатофакторної) природи	група ризику
лікувально-профілактичне	Нейтралізуюча	профілактика професійних захворювань (нейтралізація дії шкідливих факторів)	Шкідливі і особливо шкідливі умови праці
Дієтичне (лікувальне)	Фармакологічна	Відновлення, захист і стимуляція функцій органів і систем, порушених хворобою	хворі

 

 

 

Дієтичні столи

У всіх лікувальних закладах хворим призначають від­повідні дієти (дієтичні столи) залежно від характеру їхнього захворювання. У багатопрофільних лікарнях постійно кори­стуються 15 дієтичними столами (за Певзнером).

Дієта № 1 призначається хворим на виразкову хворобу в стадії затухання запального процесу, при рубцюванні ви­разки, а також її ремісії протягом 2-3 міс.; хронічний гастрит з підвищеною секрецією в період загострення. 

Дієта механічно, хімічно і термічно щадна, тобто з виклю­ченням хімічних і обмеженням механічних подразників, що сприяє рубцюванню виразки, їжу дають часто, невеликими порціями, переважно протерту або дрібносічену, рідку або напіврідку, зварену або приготовлену на парі.

Дозволяються слизуваті супи з протертих круп, картоплі, овочів (крім капусти); рідкі молочні каші з молотого рису, гречки, манної крупи, овочеве пюре (картопляне, морквяне); кури та риба у вареному або паровому вигляді, парові котлети (м'ясні, рибні); сирі і некруто зварені яйця, паровий омлет, вершкове масло, сметана, молоко, вершки, киселі, компоти з протертих фруктів, фруктові та овочеві соки, наполовину розведені водою, солодкі сорти ягід і фруктів у вареному або протертому вигляді, хліб білий і сірий вчо­рашній.

Забороняються продукти, що містять грубу рослинну кліт­ковину, які збуджують шлункову секрецію. До таких ха­рчових продуктів відносять бульйони з риби і м'яса, гриби, смажені і жирні продукти, кава, гострі закуски, чорний хліб, солені, мариновані, копчені та консервовані продукти, прянощі, спиртні напої та ін. Кухонну сіль обмежують.

Калорійність і склад: білків 100г, жирів 100г, вуглеводів 400г; загальна калорійність 3000 ккал. Режим харчування - часте приймання їжі (6 разів на день), перед сном - молоко, сметана чи свіжий кефір.

Дієта № 2. Показання: хронічний гастрит із секреторною недостатністю, хронічний ентероколіт без загострення, пору­шення функцій жувального апарату, період видужання після операції чи гострої інфекції.

Дієта сприяє нормалізації секреторної і моторної функцій шлунка і кишок. Це є фізіологічне повноцінна дієта зі збереженням екстрактивних та інших речовин, що стиму­люють виділення шлункового соку. Обмежуються механічні, та термічні подразники. Страви дають у протертому, січе­ному або рубленому вигляді.

Дозволяється м'ясний бульйон, юшка з риби, супи ово­чеві, круп'яні, грибні, на м'ясному та рибному бульйонах у протертому вигляді; овочі (картопля, кабачки, буряки, морква) в протертому вигляді, відварені, тушковані, запе­чені; страви і гарніри з круп, макарони (рідко); нежирні сорти м'яса (яловичина, курка, кріль, язик) у вареному, паровому, тушкованому, запеченому і навіть смаженому вигляді; підливи (томатні, м'ясні), прянощі, вимочений осе­ледець; некруто зварене яйце, омлет; вершкове масло, сир, сметана; молоко, кефір, какао, кава, компоти; фрукти ва­рені, протерті й печені; хліб білий вчорашній.

Забороняються жирні сорти м'яса, риби, продукти, що містять грубу рослинну клітковину, бобові рослини - ква­соля, зелений горошок, біб.

Калорійність і склад: білків 80-100 г, жирів 80-100 г, вуглеводів 400 г, загальна калорійність 3000 ккал. Вітаміну С - 100 мг, інші вітаміни в підвищеній кількості.

Дієта № 3. Показання - хронічні захворювання кишок з переважанням закрепів у період нерізкого загострення та ремісії. Мета: посилення перистальтики і регуляція випорож­нення кишок. У дієті збільшують кількість продуктів, багатих на рослинну клітковину (капуста, буряк, морква, житній хліб), і продуктів, що посилюють функцію кишок.

Дозволяються овочеві й фруктові супи кімнатної темпе­ратури (холодні страви посилюють перистальтику кишок); у великій кількості сирі овочі (буряк, морква, томати, ка­пуста) у вигляді салатів з рослинною олією та фрукти (сливи, груші, абрикоси), а також соки з них; каша гречана, перлова; варені м'ясо і риба; сир, масло вершкове, холодні компоти, мінеральні води, житній хліб.

Забороняються часник, цибуля, ріпа, редька, гриби.

Калорійність і склад: білків 100 г, жирів 100 г, вуглеводів 450 г, загальна калорійність 3500 ккал. Підвищена кількість кухонної солі (25 г ). Приймають їжу 4-5 разів на день, на ніч - склянка кефіру з 1 столовою ложкою рослинної олії.

Призначають супи молочні та вегетаріанські, каші мо­лочні, киселі і компоти в протертому вигляді; м'ясо і риба (нежирні сорти) дозволяються не частіше одного разу на день і лише у вареному і молотому вигляд

Виключаються ті самі продукти, що й у дієті № 5.

Дієта № 5. Показання: хронічні захворювання печінки і жовчно-вивідних шляхів (холецистит, гепатит, цироз печінки, хвороба Боткіна в стадії одужання).

Мета: відновлення порушеної функції печінки. Дієта з фізіологічною нормою білків, деяким збільшенням вуглеводів і обмеженням продуктів, багатих на холестерин (тваринні жири, печінка, мозок, яєчні жовтки). У харчовий раціон вводять продукти, що мають ліпотропну дію: рослинну олію з високим вмістом поліненасичених жирних кислот, овочі, фрукти і ягоди як природні джерела вітаміну С, продукти моря, багаті на йод. Виключається смаження продуктів. Страви в основному молочно-рослинні, але продукти, що входять до них, можна не протирати.

Дозволяються супи овочеві, молочні, з круп (гречаної, вівсяної); нежирні сорти м'яса та птиці у вареному вигляді; страви і гарніри з круп, макаронних виробів, картоплі, моркви, буряка. Рекомендуються різні овочі та зелень у сирому вигляді, салати. З тваринних жирів дозволяється тільки вершкове масло, а з рослинних — оливкова олія як жовчогінний засіб, а також соняшникова і кукурудзяна олії. Молоко, сметана, сир, кефір, простокваша; солодкі ягоди, фрукти, варення, мед, компоти, фруктові та овочеві соки, відвар шипшини; хліб сірий і білий вчорашній.

Забороняються прянощі, мариновані, консервовані та коп­чені продукти, м'ясні, рибні, грибні супи. Виключаються також шпінат, щавель, солодощі, какао, шоколад, клюква. Кухонної солі вживають 10 - 12 г на добу.

Калорійність та склад: білків 80—100 г, жирів 60—70 г, вуглеводів 450—500 г, загальна калорійність 2800— 2900 ккал. Хворим з порушенням жирового обміну вуглеводи обмежують, їжу приймають через 2—2,5 год і вживають до 2 л рідини в теплому вигляді.

Дієта № 9. Показання: цукровий діабет при відсутності ацидозу і супутніх захворювань внутрішніх органів.

Мета: створення умов для підтримання позитивного вуг­леводного балансу, запобігання порушенню жирового обміну. Дієта зі вмістом білків, вищим від фізіологічної норми, помірним обмеженням жирів і вуглеводів. Легкозасвоювані вуглеводи (солодощі, торти, тістечка, деякі фрукти та овочі, що містять цукор) виключають. Вводять речовини, які мають ліпотропну дію, — рослинну олію (соняшникову, кукуруд­зяну, оливкову). Кулінарна обробка їжі звичайна.

Дозволяються супи на овочевому відварі з овочами і крупами; каша гречана, вівсяна, перлова; нежирні сорти м'яса, риби і птиці; молочнокислі продукти, сир, яйця — не більше одного на день, їжа містить досить багато овочів (капуста, салат, редис, огірки, кабачки), фруктів та ягід (яблука, цитрусові, смородина); хліб краще чорний житній — не більше 300 г на день.

Обмежують мучні та-макаронні вироби, манну крупу, картоплю, моркву, буряк, рис, сіль, продукти, що містять холестерин (яєчні жовтки), деякі фрукти (виноград, кавуни, груші, сливи, банани).

Калорійність і склад: білків 100—120 г, жирів 70 г, вуглеводів 300 г, загальна калорійність 2400 ккал. їжу прий­мають 6 разів на день, вуглеводи розподіляють на весь день. Після ін'єкції інсуліну хворий має отримати їжу, що містить вуглеводи. Хворим на цукровий діабет із супутніми захво­рюваннями внутрішніх органів призначають комбіновану діє­ту. Наприклад, при захворюваннях печінки призначають дієту № 9/5, в якій обмежені жири до 60 г, виключені екстрактивні речовини і солодощі.

Дієта №12. Показання: захворювання нервової системи. Мета: щадіння нервової системи. Стіл змішаний, різнома­нітний, з обмеженням м'яса, гострих страв та приправ, а також збуджуючих речовин (чай, кава, шоколад, алкогольні напої).

Дієта № 15. Показання: різні захворювання при від­сутності показань до призначення спеціальної лікувальної дієти і за умови нормального стану органів травлення.

Мета: в умовах лікувального закладу забезпечити харчу­вання хворого за фізіологічними нормами. Вміст жирів, біл­ків, вуглеводів і калорійність відповідають нормам харчу­вання здорової людини, не зайнятої фізичною працею, їжа складається з різноманітних продуктів. Виключають про­дукти, які важко перетравлюються: жирну баранину, сви­нину, теляче, бараняче та свиняче сало, солодке тісто. Со­лодощі дозволяють у помірній кількості. Кулінарна обробка звичайна зі збереженням вітамінів.

Калорійність та склад: білків 80—100 г (в тому числі тваринного походження 50 г), жирів 80—100 г (в тому числі рослинних 20—25 г), вуглеводів 400—500 г ( в тому числі крохмалю 400—450 г, цукру 50—100 г); загальна кало­рійність 3500 ккал. Приймають їжу 4—5 разів на день.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

Відкриті уроки та виховні заходи – одна з важливих форм організації методичної  роботи. В освітній практиці іноді не розрізняють відкриті й звичайні уроки.

Відкрите заняття повинно служити ілюстрацією висновків, до яких прийшов викладач в результаті педагогічного експерименту , роботи над педагогічної темою , результату роботи з педагогічної технології або на підставі багаторічного досвіду роботи.

Багато хто з педагогів терпіти не може проводити відкритий урок. Це й зрозуміло, хто хоче займатися зайвою «показухою» й дотриманням усіх можливих і неможливих формальних вимог? Але на сьогоднішній день ситуація така, що без відкритих уроків не обійтися, особливо, якщо у вас має бути чергова атестація або участь у конкурсі «Викладач (майстер) року». Однак, відкриті уроки приносять користь тим, хто їх проводить. У процесі підготовки до відкритих уроків навіть найбільш досвідчений викладач або майстер виробничого навчання ще раз критично аналізує свою систему роботи, особливо старанно аналізує методи, що застосовує, прийоми, засоби навчання і виховання учнів.

Така ретельна підготовка і обмін думками про урок не тільки надає впевненості викладачу або майстру виробничого навчання в правильності його пошуків, ефективності застосування методів, прийомів, засобів, але і нерідко допомагає педагогічну знахідку спрямувати в правильне русло навчально-виховного процесу. З іншої сторони, конкретні поради запрошених на урок допомагають навіть найбільш досвідченим викладачам або майстрам виробничого навчання позбутися деяких недоліків, яких вони не бачать на своїх уроках.

 

 

 

 

Використана література

 

1. Про безпечність та якість харчових продуктів (із змінами і доповненнями від 06.09.2005 р. № 2809-ІУ : Закон України // Офіційний вісник України.  № 42.Д005.

2. Про гігієну харчових продуктів : Регламент (ЄС) Європейського пар-ламенту і ради від 29 квітня 2004 р. № 852/2004. Довідник з євро-пейської інтеграці [Електронний ресурс]. - Режим доступу : Мр://еи-сіігесіогу.еа-иа.іпїо/

3. Л.Є.Винокурова. Основи охорони праці: навчальний посібник для професійно технічних навчальних закладів./К.:факт, 2005р

4. Л. Галіцина Шкільний методкабінет. Новий ритм роботи. К.; «Шкільний світ», 2008

5. О.В.Іванова,   Т.В.Капліна   «Санітарія   та   гігієна   закладів   ресторанного господарства». Суми. Університетська книга. 2010р.

6. В.П.Іващенко. Тематичний посібник з охорони праці та профілактики виробниого травматизму.-К.:Фенікс, 2007 р.

7. В.І. Ковальчук Як стати майстерним педагогом. Київ, 2007

8. Л.М.Мостова, О.В. Новікова Організація обслуговування на підприємствах ресторанного господарства. Навчальний посібник.-К.: Ліра-К,2011 – 388с.

9.Профтехосвіта №2, 2009 Навчально-методичний супровід діяльності ПТНЗ. Л.Шевчук ст..12-14

10. Профтехосвіта  №2, 2010 Система методичної роботи в ПТНЗ Т.Петренко ст..36-40.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ