Розстріляне відродження 1920-х рр.

Розстріляне відродження: доля духовно-культурного та літературно-мистецького покоління 1920-х рр. в Україні.

Вступ. Тема: Історія України. Мета:  ознайомити людей з історичною подією, як «Розстріляне Відродження»

Доля духовно-культурного та літературно-мистецького покоління 1920-х рр. в Україні.1920-ті роки в Україні були часом значного культурного та мистецького розквіту, позначеного появою нового покоління письменників, поетів та художників, які прагнули визначити виразну українську культурну ідентичність. Це покоління, яке стало відомим як "неокласики", черпало натхнення в традиціях українського фольклору та міфології, а також у творах європейських модерністів. Однак культурні та мистецькі досягнення цього покоління були нетривалими, оскільки були обірвані політичними та соціальними потрясіннями, що послідували за встановленням радянської влади в Україні наприкінці 1920-х років. Радянський режим намагався нав'язати нову культурну парадигму, засновану на соціалістичному реалізмі, який наголошував на зображенні героїчних робітників і селян та прославлянні радянської держави.

Розстріляне Відродження. Покоління, відоме як неокласики, з'явилося після Української революції 1917-1921 років і прагнуло створити самобутню українську культурну ідентичність, що спиралася на фольклор і міфологію країни. Неокласики створили твори, які відзначалися своєю красою та глибиною змісту, включаючи літературу, поезію та мистецтво. Однак радянська влада прагнула нав'язати нову культурну парадигму, засновану на соціалістичному реалізмі. Це призвело до того, що багато хто з неокласиків був змушений відповідати новим нормам або зазнав переслідувань за свою незгоду з ними. Деякі з неокласиків намагалися пристосувати свою творчість до нової реальності, тоді як інші активно чинили опір радянській культурній політиці і врешті-решт були заарештовані та розстріляні. Це мало руйнівний вплив на мистецьке та культурне життя України, призвівши до культурної та духовної порожнечі, яка тривала десятиліттями.

Висновок. Незважаючи на ці виклики, культурна спадщина неокласиків продовжувала впливати на українську літературу та мистецтво протягом наступних десятиліть, надихаючи нові покоління письменників та митців досліджувати багаті традиції української культури та фольклору. Сьогодні творчість таких письменників, як П. Тичина та М. Хвильовий, а також художників, як Михайло Бойчук та Іван Падалка, відзначається як важливий внесок в українську культурну спадщину.

Джерело. Халета, О. (2019). Розстріляне Відродження: доля неокласиків в Україні. Український культурологічний журнал, 1(1), 7-13.