Розвиток мовлення "Види читання"

Види читання. Читання мовчки

Прочитайте уважно текст. Дайте відповіді на запитання(одна правильна відповідь)

                                                  Вовченя

Смеркалось, коли до хати увійшов батько і сказав синові :

-          Васильку ! Я тобі звіря приніс, - і випустив на долівку сіреньке щеня. Але побачивши, по обличчю хлопця пробігла тінь розчарування, батько додав :

-          Та це ж вовченя…

-          Вовченя ? – перепитав хлопчик.

А звірятко тим часом, підібравши під себе пухнастий хвостик, метнулось під ліжко.

Слово «вовк» для Василя звучало гордо.

Скільки він чув страшних оповідань про вовків. А тепер у нього в самого є вовк.

Дідусь чомусь часто розповідав про вовків. І про те, як за ним гналися два вовки, і про те, як вовки колись узимку прорвали у хліві стріху і порозривали овець.

-          Ні, я з нього зроблю ручного вовка. – думав Василько. І, справді, вовченя швидко звикало до Василька, який доглядав і годував його.

Хлопець влаштував вовченя у хліві, намостивши в діжці соломи, і назвав його Сірком. Прокинувшись уранці чи прийшовши зі школи, Василько відразу біг до Сірка, який, здавалось, теж чекав його з неменшою радістю, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки. І Василько, виносив його з хліва, бігав по двору, качався з ним по траві. Дворові собаки теж не ворогували з вовченям і ставилися до нього, мов до щеняти. Пізніше Василько прив’язував Сірка на ланцюжок, щоб не збіг.

За півроку Сірко зробився великим і міцним. Проте Василько став помічати, що собаки почали боятися вовка, триматись осторонь. Згодом Сірко уже ошкіряв зуби на свиней і собак. І часто серед ночі, коли на селі панувала тиша, розносилось тужливе затяжне вовче виття.

-          Треба вовка вбити, - сказав якось батько, - а то ще лиха накоїть.

Сусіди теж підказували таку думку.

Але одного ранку Василько стривожений убіг у хату і крикнув :

-          Тату, вовка нема !

Справді, мов передбачаючи небезпеку, він уночі одірвався і втік зі шматком ланцюга.

З тиждень хлопець сумував за вовком, але весняна робота потроху розвіяла цей смуток.

Час минав. Якось Василько повертався з пасовиська додому. Несподівано з-за кущів вибіг вовк. Затремтівши з переляку, Василько вихопив ніж, але в ту ж мить помітив на шиї вовка нашийник і шматок ланцюга.

-          Сірко ! – крикнув, зрадівши Василь.

Вовк пізнав Василька і сміливіше підбіг до хлопця. Тернувшись по-давньому об ноги, він почав обнюхувати кишені.

«Певно, голодний», - подумав Василько і дав йому шматок коржа.

За кілька хвилин хлопець виходив з лісу, а поруч нього біг Сірко. Василько гладив його по спині, а він тулився до ніг, забігаючи то з одного боку, то з другого, ніби хотів затримати свого приятеля.

Але коли в долині блиснули вогники села, а потім почулося й гавкання собак, вовк зупинився й далі не пішов. Тоді хлопець взяв шматок ланцюга і спробував повести його. Проте вовк знову зупинився. Та Василько й сам знав, що дома для Сірка спокою не буде. У цей час Василькові зробилося невимовно боляче й шкода сірка. У хлопцеві ворухнулась давня приязнь до тварини, яку він так любив , вирощував, годував, бавився, але життя поклало між ними глибоку прірву.

Василько обійняв Сірка за шию, притулився до теплої морди вовка і трохи не плакав. Потім відчепив нашийника зі шматком ланцюга, ще раз обійняв слухняну тварину й пішов геть, раз-у-раз оглядаючись.

Зникаючи позаду в темряві, вовк стояв на місці, дивлячись Василькові вслід. І коли вже хлопець досить далеко відійшов, позаду почулось сумне затяжне виття, виття, в якому чути було важкий смуток і самотність.

                          Тестові завдання до тексту   «Вовченя»

1.      Що дідусь розповідав Василькові про вовків ?

а) що вовки – це санітари лісу ;       в) що вовків усі бояться і тому йдуть до лісу зі зброєю

б) що вовки – найсильніші звірі ;    г) що колись узимку вовки прорвали у хліві стріху.

2.      Яка мета була у Василька ?

а) віддати вовченя до зоопарку ;                      в) зробити з вовченяти ручного вовка ;

б) відпустити вовченя ;                                      г) призвичаїти його до дворових собак.

3.      Як Василько грався з вовченям ?

а) учив вовченя танцювати ;                               в) учив вовченя ходити на задніх лапах

б) бігав по двору, качався з ним по траві ;        г) перестрибував з вовченям через паркан.

4.      Як Василько ставився до вовченяти ?

а) грався з вовченям, але не годував його ;        в) доглядав вовченя, годував його ;

б) був байдужим до вовченя ;                              г) іноді забував поставити миску з їжею.

5.      Як поводився Сірко, коли був вовченям ?

а) чекав Василька, ставав на задні лапи, намагався вилізти з діжки ;

б) шкірив зуби, кусався ;

в) випрохував їжу, скавучав ;

г) ворогував із дворовими собаками.

6.      Як змінилася поведінка вовка через півроку ?

а) вовк почав багато їсти ;                                в) вовк став накидатися на Василька ;

б) вовк став бігати до лісу ;                              г) вовк ошкіряв зуби на собак і свиней.

7.      Що вирішив батько ?

а) відпустити вовка до лісу ;                            в) брати вовка з собою на полювання ;

б) вбити вовка ;                                                  г) почати його дресирувати.

8.      Що сталося з вовком ?

а) батько відпустив його ;                                 в) вовк утік ;

б) Василько відвів вовка до лісу ;                    г) сусіди відчепили ланцюг і впустили його.

9.      По чому Василько впізнав вовка ?

а) вовк кульгав на задню лапу ;                        в) у вовка були зелені очі ;

б) на лобі у вовка була біла пляма ;                  г) у вовка був нашийник і шматок ланцюга.

10.  Як поводився вовк під час зустрічі з Васильком ?

а) гарчав, шкірився ;                                           в) кидався, намагався вкусити ;

б) терся бо ноги, обнюхував кишені ;               г) став на задні лапи, заскавучав.

11.  Що відчув Василько, прощаючись із Сірком ?

а) пишався тим, що він виростив вовка ;          в) був байдужим до вовка ;

б) боявся дорослого вовка ;                               г) Василькові було невимовно жаль вовка.

12.  Чому Василько не став вести вовка в село ?

а) у селі не було їжі для вовка ;                 в) розумів, що там не буде спокою для вовка ;

б) у селі не було житла для вовка ;                   г) до села далеко було йти.