Мета педагога – виховати творчу особистість,
готову свої пізнавальні можливості
спрямувати на загальну користь.
В. Сухомлинський
Відмова від ризику означає відмова від творчості.
А. С. Макаренко
ПЕРЕДМОВА
Мета педагога – виховати творчу особистість,
готову свої пізнавальні можливості
спрямувати на загальну користь.
В. Сухомлинський
Відмова від ризику означає відмова від творчості.
А. С. Макаренко
РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ
НА УРОКАХ МАТЕМАТИКИ
Коли йдеться про зміст шкільного курсу математики, то, звичайно, мають на увазі засвоєння учнями певної системи математичних знань, умінь і навичок. Але не можна зводити все математичне навчання в школі до передачі учням визначеної суми знань і навичок. Це обмежувало б роль математики в загальній освіті. Тому перед школою стоїть важливе завдання математичного розвитку учнів.
Математичні здібності — це здатність утворювати на математичному матеріалі узагальнені, згорнуті, гнучкі й обернені асоціації та їх системи. До складових математичних здібностей слід віднести:
* здатність до формалізації математичного матеріалу, відокремлення форми від змісту, абстрагування від реальних ситуацій і їх кількісних відношень та просторових форм; оперування структурами відношень і зв'язків;
* здатність до узагальнення матеріалу;
* здатність до оперування числовою і знаковою символікою;
* здатність до логічних міркувань, пов'язаних з потребою доводити, робити висновки; здатність до скорочення процесу міркувань;
* здатність до переходу від прямого до оберненого ходу думки;
* гнучкість мислення незалежно від впливу шаблонів.
Математика сприяє виробленню особливого виду пам'яті — пам'яті, спрямованої на узагальнення, творення логічних схем, формалізованих структур, виховує здатність до просторових уявлень.
Наявність математичних здібностей в одних учнів і недостатній розвиток їх в інших вимагає від учителя постійного пошуку, шляхів формування і розвитку таких здібностей у школярів.
Рівнева диференціація з урахуванням психології математичних здібностей учнів збільшує можливості роботи вчителя. Такий підхід створює умови для розвитку здібностей учнів, які мають природжені задатки до занять математикою, і забезпечує посильною роботою учнів, які не мають таких задатків. Виконуючи посильні завдання, учень отримує впевненість у своїх силах.
Усі задачі я поділяю на три типи:
Розв'язування задач - це робота дещо незвичайна, адже це розумова та творча праця. А щоб навчитися будь-якій роботі, треба спочатку добре вивчити той матеріал, над яким доведеться працювати, ті інструменти, з допомогою яких буде виконуватись робота.
Отож, для того щоб навчити учнів розв'язувати задачі, я пропоную їм розібратись в тому, що вони собою являють, як побудовані, з яких частин складаються, що потрібно знати, щоб розв'язати ту чи іншу задачу.
Щоб вивчення математики викликало в учня задоволення, треба, щоб він заглибився у суть ідеї цієї науки, відчув внутрішній зв'язок усіх ланок міркувань, які дають можливість зрозуміти і саме доведення, і його логіку.
Якщо учень хоча б раз досяг ясності в розумінні суті, проник у внутрішній зв'язок понять і логічних висновків, то йому буде важко задовольнятися потім заучуванням без розуміння. І тоді він здійснятиме відкриття: процес власної думки вимагає значно менших зусиль і витрат часу, ніж вивчення напам'ять.
Щоб привчити учнів самостійно мислити, викликати в них віру у власні сили і розум, також виховати впевненість у своїх можливостях, необхідно примусити їх пройти через певні труднощі, а не подавати все в готовому вигляді.
Відомо, що будь-який урок — це складне педагогічне явище, витвір вчителя, на якому учні демонструють свої знання, уміння та навички.
Чи цікаво дітям на уроці? Чи люблять вони вчитися?
На ці питання не можна відповісти напевне. Іноді діти ідуть на урок із задоволенням, іноді без нього. Як зацікавити дітей? Як привернути їх увагу до свого предмету? Звичайно, за допомогою того, що їм буде слухати найцікавіше, того, що вони будуть робити із задоволенням.
Як донести матеріал до їх свідомості яскраво і красиво, щоб запам'яталось надовго і назавжди?
Іноді можна почути, що математика складна, суха і нецікава наука. Людей, які люблять математику, це вражає й ображає. Математика сувора, але красива й глибока, як чиста криниця. А завдання — вчителя і полягає в тому, щоб розкривати перед учнями її емоційний бік. Як краще цього домогтися?
Красивими, цікавими уроками. Уроками, які пробуджують цікавість і працьовитість, фокусують увагу і зосередженість. Отже, нестандартний урок. Він не вкладається в рамки виробленого і сформульованого дидактикою. На цьому уроці можна не дотримуватись чітких етапів навчального процесу, методів, традиційних видів роботи. Для такого уроку характерною є інформаційно-пізнавальна система навчання — оволодіння готовими знаннями, пошук нових форм викладу, розкриття внутрішньої сутності явищ через гру, змагання або нетрадиційні форми роботи з дітьми, використовувати власні дидактичні матеріали, часто саморобні і тим більше корисні для учнів.
Під час проведення цих уроків спостерігається велика зацікавленість учнів, вони активні, збуджені, працюють із задоволенням. Під час підведення підсумків я відзначаю не тільки командну роботу певної групи учнів, але й індивідуальні відповіді.
Досвід роботи показує, що для поліпшення розуміння, закріплення та відтворення інформації доцільно проводити такі уроки як: урок-змагання; урок-вікторина, урок - казка; урок-гра, урок - подорож та ін. Щоб зацікавленість учнів до вивчення математики не знижувалась, доречно систематично проводити ігри з використанням інтерактивних технологій.
Учням дуже подобається брати участь в іграх, подорожах, казках; зустрічатись із різними казковими героями.
Щоб розвинути творчі здібності учнів, поступово та систематично залучати до самостійної пізнавальної діяльності, щоб забезпечити співпрацю між учнями та учителем, традиційного уроку недостатньо.
Під час вивчення теми «Додавання і віднімання двоцифрових чисел» у 2 класі я знайомила учнів із спеціальними нестандартними завданнями, застосовую диференційовані завдання, поєдную індивідуальні, групові та колективні форми роботи; вчу учнів самостійно ставити питання до задач, доповнювати і ускладнювати завдання, складати власні приклади, розв’язувати завдання з підвищеними труднощами.
Поглиблювати знання учнів допомагає навчальний кабінет, у якому зібрані матеріали з різних тем. На кожному уроці я намагаюся стимулювати творчу уяву, розвивати потребу творчості. На мою думку, потрібно підтримувати позитивні емоції, тому що завдання педагога – дозволити дитині отримати почуття задоволення від власних досягнень, від власної творчої праці. Вважаю, що у творчому процесі важливу роль відіграють такі вольові риси характеру як самостійність, сміливість, наполегливість, рішучість, цілеспрямованість. На мій погляд, саме цей вид навчальної діяльності дає можливість проявляти ініціативу і самостійність, потребують розумового напруження, винахідливості та творчості.