Розвиток зв’язного мовлення. Особливості побудови опису пам’яток історії та культури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розвиток зв’язного мовлення

Особливості  побудови опису пам’яток історії та культури

Усний твір-опис  пам’яток  історії та культури за картиною в публіцистичному стилі за складним планом

(українська мова, 8 клас)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема: Розвиток зв’язного мовлення. Особливості  побудови опису пам’яток історії та культури.

Усний твір-опис  пам’яток  історії та культури за картиною в публіцистичному стилі за складним планом.

Мета:Ознайомити учнів із відомостями про деякі пам’ятки історії та культури,про їхні  види і призначення,пояснити особливості  опису таких пам’яток;формувати вміння  описувати пам’ятку історії та культури;удосконалювати культуру усного мовлення,сприяти  збагаченню  й уточненню словникового запасу;виховувати у дітей вміння тонко відчувати прекрасне,схилятися перед талантом людини-творця  

Тип уроку:урок  розвитку мовленнєвих умінь і навичок

Форми і методи уроку:монологічне мовлення,самостійна робота,робота в групах,  робота в парах, бесіда,словникова робота, самостійна робота

 

Хід  уроку

                                                                            Хто не знає свого минулого,

                                                                            Той не вартий свого майбутнього

                                                                                                        М.РИЛСЬКИЙ

І.Мотивація  навчальної  діяльності,оголошення теми,мети і завдань уроку

1.Вступне слово вчителя

Ми ознайомимося з особливостями опису пам’ятки історії та культури, здійснимо заочну екскурсію до визначних пам’яток світу, постараємося якомога повніше передати словами те,що бачимо. Звичайно,  для цього треба бути дуже спостережливими і мати багатий запас слів.

 

ІІ.Актуалізація опорних знань,умінь і навичок

Оскільки твір публіцистичного стилю,ми маємо дотримуватися вимог цього стилю:                                                    

- точність,  логічність,послідовність викладу думок

- використання  нормативної  лексики і високих, урочистих слів, фразеологізмів, емоційно забарвлених слів,  емоційно оцінних слів

- риторичних запитань, окликів

- наявність художніх засобів:епітетів,порівнянь,метафор,гіпербол

Повторення відомостей про типи мовлення (розповідь, роздум, опис)

Твір-опис-це зв’язний текст,який дає словесне зображення основних ознак предмета,явища,особи в усній чи письмовій формі. Найбільш характерною ознакою тексту-опису є те,що в ньому речення перебувають у відношеннях одночасності,тобто перелічуються й описуються наочні водночас предмети,ознаки,дії,стани.

 

 

ІІІ Засвоєння нових знань та умінь

1.Робота над новими поняттями : «пам’ятка»,«пам’ятки матеріальної культу-ри », «пам’ятки духовної культури» (повідомлення учнів,які підготували завдання вдома).

2.Записати визначення

Пам’ятка - це предмет культури,що зберігся з давнини (стародавній літопис, літературний твір, важливий документ, народна дума і пісня, визначна давня  споруда)

Пам’ятки духовної культури: традиції, звичаї, обряди, твори  фольклору, художня література,музика,тощо.

Пам’ятки матеріальної культури:споруди, деякі твори мистецтва (скульптура, живопис, мозаїка), деякі ужиткові речі (годинники,посуд).

Бесіди про рухомі і нерухомі пам’ятки.

1.З’ясувати, як учні розуміють, у чому різниця між рухомими і нерухомими пам’ятками,які види пам’яток їм доводилося бачити.

(Пам’ятки бувають рухомі-твори живопису й скульптури,ювелірні вироби,предмети побуту:меблі,одяг, посуд; та нерухомі, тобто закріплені за одним місцем: будівлі, твори монументального мистецтва (настінний розпис,мозаїка пам’ятники)

 

ІV.Підготовка до роботи над твором.

1.Заочна екскурсія.Ознайомлення з проектом

(Випереджальне завдання: об’єднавшись в групи, учні досліджували історію Софіївського собору та його найзнаменитіших  мозаїк та фресок, знаходили літературні  відгуки та музичні присвяти історичній пам’ятці.

• Презентація І групи

«Інтер’єр Софії Київської – це гармонійний мистецький ансамбль».

Учень –дослідник, показуючи слайди, розповідає.

Найвищого розквіту  мистецтво Київської Русі досягло за князя Ярослава Мудрого.Справжнім  символом його епохи став славнозвісний Софіївський собор,закладений великим князем на початку XІ ст. на місці розгрому печенігів. Функції Софіївського собору не обмежувались суто церковним призначенням. Там відбулися урочисті державні церемонії, розміщувалися бібліотека та центр книгописання.

Сучасного зовнішнього вигляду Софіївський собор набув у ХVІІ – XVІІІ ст.,а от внутрішні приміщення добре зберегли свій первісний вигляд. Інтер’єр Софії Київської – це гармонійний мистецький ансамбль, приклад синтезу мистецтв, у якому архітектура, живопис та декоративне мистецтво злилися в єдине ціле.

У Софійському соборі збереглося майже три тисячі квадратних метрів фресок ХІ ст. Ніде у світі більше немає такого ансамблю монументального живопису цього часу. Розписи Софіївського собору – це  своєрідні ілюстрації до Святого Письма,що відтворюють євангелійські та біблійні сюжети,а також «житія» святого Георгія та архангела Михаїла.

Однак не всі фрески собору присвячено релігійним темам. На стінах центральної частини інтер’єру, під хорами, було створено велику композицію із зображенням сім’ї князя Ярослава Мудрого. На жаль, більша частина її втрачена. Унікальні розписи на світські теми розміщені на стінах веж собору. Найбільше серед них сцен полювання – улюбленої князівської розваги. Зображено також борців, жонглерів, скоморохів, музикантів, які грають на різних музичних інструментах.

У Софіївському соборі створено найвеличніший ансамбль мозаїчного живопису, що немав собі рівних у світовому мистецтві тієї доби (до наших днів збереглося 260 м2 мозаїк).

Найзнаменитіша мозаїка Софіївського собору – Богоматір Оранта, котра вражає кожного, хто входить до храму. Це найбільша за розмірами фігура  в усьому давньоруському мистецтві. У перекладі з латини слово «Оранта» означає «та, що молиться».

 

V. Особливості опису пам’яток історії та культури

  1.Слово вчителя.

  Опис пам’яток історії та культури включає такі  відомості:

1. чим зумовлена поява твору-опису;
2. назва  пам’ятки та її місце знаходження;
3. мета спорудження;
4. опис пам’ятки;
5. думки й почуття автора (на основі побаченого чи почутого).

 

 

Пояснення вчителя.

Роботу над твором-описом пам’ятки історії та культури,як і роботу  над будь-яким твором,слід розпочинати з осмисленням  теми і визначення її меж. Завдання автора твору – описати конкретну пам’ятку,якнайточніше відтворити її вигляд.Після цього визначити головну думку майбутньому твору(можливо,це висловлення захоплення красою пам’ятки, можливо, усвідомлення необхідності ретельно зберігати її, щоб передати нащадкам тощо).

Наступний етап підготовки – добір фактичного матеріалу для твору. Передовсім слід поцікавитися розміром пам’ятки, матеріалом, з якого її виготовлено, технікою виконання та ін. Якщо йдеться про опис пам’ятки,варто скласти словничок, тобто дібрати слова, які бажано було б використати в тексті твору, і, уточнивши значення цих слів, записати їх.

Дібраний фактичний матеріал схематизувати, потрібно систематизувати, виділивши з-поміж нього найголовніше, тобто на чому потрібно наголосити, й менш істотне, що заслуговує лише на те, що про нього згадали побіжно. Систематизовують матеріал у вигляді плану майбутнього твору. План може складатися з таких пунктів:

План твору-опису пам’ятки історії та культури

І.(Вступ) Розповідь про пам’ятку (хто її створив, мета створення, легенда або переказ, пов’язаний з пам’яткою тощо)

ІІ.(Основна частина) Опис пам’ятки.

1. ……………
2. ……………
3. …………… та ін.

ІІІ.(Кінцівка) Роздуми щодо пам’ятки (про її визначну роль в історії, міркування про необхідність берегти пам’ятки тощо).

3) Момент пізнання істини

• Фоторепродукція найзнаменитішої мозаїки Софіївського  собору – Богоматері Оранти.
• Учні – дослідники. Розповідь про пам’ятку (хто й коли  створив, мета створення,  легенди або переказ, пов’язаний із пам’яткою).

Найзнаменитіша мозаїка Софіївського собору –  Богоматір  Оранта,котра вражає кожного, хто входить до храму. Це найбільша за розмірами фігура в усьому давньоруському мистецтві. У перекладі з латини слово «Оранта» означає «та,  що молиться». Богоматір зображено у повний зріст, з піднятими вгору руками, неначе вона заступається за весь людський рід  перед Богом. Образ Богоматері Оранти швидко  заполонив серця русичів ще й тому, що нагадував близьку їм язичницьку Велику Богиню, «Непорушну Стіну», яку також зображали стоячи, зі  зведеними до неба руками.

Оранта – давньохристиянська Богоматір, заступниця людей; покровителька бідних; образ молитви. Оранта зображувалася  з піднятими вгору руками -  жест адорації (молитви). Це один з найдавніших жестів, що звернений до Бога і означав благання, прохання . Значення цього специфічного знаку Оранти можна пояснити, звернувшись до Біблії. Під час  битви іудеїв з амалекитянами Мойсей молився за свій народ, піднявши обидві руки до неба. До того часу,поки він утримував руки в такому положенні, іудеї перемагали. Коли ж руки опускались, вороги починали брати гору. Чудовий мозаїчний образ Богоматері Оранти ХІ ст. можна і сьогодні побачити у соборі Київської Софії.

Вона зображена у надалтарній  частині на загальному мозаїчному фоні. Стоїть на чотирикутному золотому камені з піднятими руками. Майже 10 століть це зображення Богородиці залишалося непошкодженим.  Очевидно,тому й називалася вона «непорушною стіною». Поза, жест рук Оранти були дуже популярними у народному мистецтві аж до ХХ ст. На жіночих весільних вінцях завжди було зображення Богородиці з піднятими вгору руками. На думку деяких вчених, прообразом Оранти  була міфічна богиня слов’ян Берегиня.

Берегиня

Берегиня в давньослов’янській релігії – мати всього живого, первісне божество- захисник людини, богиня родючості, природи та добра. З часом Берегиня стала охоронницею дому, її скульптурки знаходились у хатах, зображення – амулети носили на шиї. На думку академіка Б. Рибакова, культ Берегині започаткувався в первісні часи, коли протоукраїнці приносили жертви упирям і берегині (у чому «проявився дуалістичний анімізм:задобрювання чорних сил і вдячність охоронним берегиням»). З часом, згідно з еволюцією релігійних уявлень,Берегиня  стає «хатньою» богинею, захищаючи оселі, всю родину, надто – малих дітей від хвороби, лютого звіра, смерті тощо. Академік Б. Рибаков виводить етимологію слова «берегиня», до грецького «земля», богиня землі, її берегуша, охоронниця.

 

• Словникова робота

Учні – філологи знаходять у  тлумачних словниках пояснення незнайомих слів – термінів, які знадобляться під час створення власних доробків.

 

МОЗАЇКА

 

СМАЛЬТА

 

МОФОРІЙ

 

ТЛО

 

ПОСТАТЬ

 

ХІТОН

 

БАРВИ

 

НІМБИ

 

СИНОНІМИ

 

Учні – художники

Цікаво знати:

1.Технологія  створення мозаїк була досить складною. Спочатку  на стіну накладали перший, підготовчий шар – тиньку. На нього клали  другий шар, на який наносили контури зображення. Потім наносили третій шар, швидко  покривали зображення фарбами, і ,доки розчин не закам’янів, у нього вдавлювали кубики різнокольорової смальти. Смальту варили в тиглях, домішуючи в розтоплене скло барвники – свинець, мінеральні фарби тощо, потім розливали на відшліфовану поверхню. Коли вона застигала, її кололи на окремі кубики різних розмірів. З маленьких – викладалися обличчя,руки,ступні ніг,з більших – одяг,тло,предмети.Насиченість кольорів мозаїк Софії Київської  досягалася використанням величезної кількості відтінків смальти. Наприклад, зелена смальта мала 34 відтінки, жовта – 23, червона – 19,золота та коричнева – по 25, синя – 21, срібна – 9, пурпурова – 6. Усього палітра Софіївських мозаїк налічує майже 180 відтінків.

2.Використання різних кольорів в українському середньовічному живописі було невипадковим. Кожен колір щось символізував.  До того ж, існувала певна ієрархія барв. Найвище місце займала золота або жовта барва, яка символізувала середовище небесного царства. Так, золотаве тло мозаїк та ікон, німби навколо голів святих свідчать, що зображена особа перебуває на небі. Чим ближче колір до золотого, тим він вагоміший. Білий колір  означає  Преображення Господнє. Це той стан,у якому земна людська природа перетворюється на вищу, духовну. Синій колір символізує небесну твердь. Блакитний і зелений- відтворюють усе земне.

Особлива роль в усьому християнському мистецтві належить пурпуровому кольорові (сполученню червоного з синім, блакитним або фіолетовим), який в античні часи символізував царську владу. Хітон (довга сорочка без рукавів) на Христі був пурпурового кольору як символ його божественного, походження, а гіматій (плащ, котрий вдягався поверх хітона)мав блакитне забарвлення і символізував земну природу Христа. Навпаки,в одязі Божої Матері хітон зображали блакитним або зеленим,амафорій(жіночий верхній одяг)-пурпуровим.
Червоний колір мав подвійне значення.З одного боку,він символізував божественну енергію,життєдайну силу й перемогу,як,наприклад,в образах святих воїнів,Юрія Змієборця,Дмитра Солунського тощо,з іншого боку, в червоному одязі зображалися ті святі мученики,які пролили свою кров за віру Христову.Самого Ісуса Христа часто зображали не в пурпуровому,а саме в червоному хітоні,підкреслюючи цим значення пролитої ним крові заради порятунку роду людського.

Єдиний колір в символіці християнського мистецтва з негативним значенням-чорний.Це знак скорботи та пекла.В іконописі він використовувався рідко,як правило,в зображеннях Страшного Суду.

 

Добір фактичного матеріалу

Обличчя-серйозне,суворе.

Постать-непорушна,всесильна.

Щоки-рожеві.

Уста-обведені червоною смужкою.

Стоїть на чотирикутному камені.

Руки-підняті вгору,до неба-це жест адорації, молитви благання прохання.

В довгому платті-хітоні небесного кольору.

 

З давніх-давен у християнському світі затвердилася певна традиція зображення Богородиці на іконах-іконографічний канон.Пречиста Діва має бути в довгому платті-хітоні,зазвичай небесного кольору.Її голову на знак того,що Вона  заміжня жінка,покриває намітка – покривало-мофорій. Його найчастіше пишуть червоними кольорами на ознаменування  страждань Богородиці та на згадку про Її царське походження. Мофорій прикрашають три золоті зірки-одна на чолі та дві на плечах.Вони символізують,що Божа Мати до Різдва,у Різдві та після Різдва перебуває Дівою. Крім того,три зірки-символ Святої Трійці. Ще одна важлива деталь вбрання Богородиці – поручі-нарукавники.Поручі-це деталь убору священиків;на іконах-це символ співслужіння Божої Матері(а в Її особі й усієї Церкви)Первосвященикові Ісусові Христу.Так само,як для вбрання,встановлено певні канони і для розташування образу Пречистої на іконі.Таких іконографічних типів дуже багато,але серед них є основні,які повторюються чи варіюються в інших. Образ Оранти–Молитвенниці-один з найдавніших,на нього натрапляємо ще в римських катакомбах ІІ століття.Від інших типів зображень Богородиці Оранту відрізняє особлива урочистість і величність.У православних храмах такі ікони розміщують у верхній частині вівтаря.Ось як описував цей чудотворний образ відомий мандрівник Муравйов: «Зріст Богородиці величезний,як і всі Її діяння на Русі.Вона стоїть на золотому камені,покладеному в непохитну основу для всіх,хто прибігає під Її захист.Небесного кольору Її хітон,червлений пояс і на ньому висить черезплічник,яким Вона висушує стільки сліз. Блакитні поручі на Її зведених до неба руках.Золоте покривало опускається з голови та перекинуте,як мофорій на ліве плече,на знамення Її покрову,ширшого за хмари,за гласом церковних пісень.Світла зірка горить на чолі Богоматері та дві зірки на раменах:бо Вона Сама Мати Невгасимого Світла,була для нас Зорею Невгасимого Сонця».

 

VI.Практична робота.

Усний опис на основі набутих умінь і знань за складним планом.

Пам’ятайте!

Кожна ікона-має нагадувати людині про Бога,про віру,про Господню правду та любов,закликати до молитви.Тепер ти знаєш,що ікона-не просто картина.Це сповнена глибокого символічного змісту проповідь-«мальоване слово».А ще-вікно до Неба.Зазирни у нього,помолися перед святим образом.І Небо зійде у твоє серце.

 

VII.Підсумок уроку.

Продовжте думку.

-Сьогодні на уроці я спробував(ла)себе?

-Що вам дав сьогоднішній урок?

-З яким настроєм йдете з уроку?

А ще обов’язково навідайся до Софіївського собору,щоб поглянути на чудотворний образ Київської Оранти,помолитися перед ним у старовинному храмі й зрозуміти:поки за нас заступаються Христос і Пречиста Матінка, жодне лихо не зможе нас здолати.Вони-наша Нерушима Стіна.Тож тримаймося Їх з усіх сил-і не загинемо.

 

VIII.Домашнє завдання.

Усно описати пам’ятку історії та культури.