сценарій 12 місяців

Сценарій до п’єси Самуїла Маршака «Дванадцять місяців»

Звучить мелодія на слова Бориса Пастернака(+презентація)+танець

Ведучий . Доброго дня, шановні гості, вчителі і всі присутні у нашому  салоні мистецтв. Ми раді вас вітати. Запрошуємо пригоститися з невичерпного джерела мистецтва, зачерпнути наснаги від прекрасного.

Ведуча.  Ще ніби вчора господарювала осінь, а якась мить і все покриється білим - білим покривалом

 

Читець.(C .Єсенін) Відгомоніла золота діброва

              Беріз  веселих словом шелестким,

              І журавлі у небі вечоровім

            Вже не жаліють більше ні за ким.

            Кого жаліть? Та ж кожен – подорожній

            В цім світі: зайде і полишить дім.

            Про всіх, що зникли, марить дика рожа

            З широким місяцем над ставом голубим.

 

А знаєте, яке прозоре і чисте повітря, високе синє небо в морозяні дні. А он повільно, плавно, як у вальсі, падає перший сніг - цей перший вісник Зими.  І чомусь на думку спадають рядки О.С.Пушкіна з вірша «Зимовий ранок».

Читець1.

Мороз і сонце – день прекрасний!

Ти ще дрімаєш, друже ясний, -

Красуне, час уже, проснись:

Відкрий свій погляд яснозорий

Назустріч північної Аврори,

Зорею півночі з'явись!

Згадай, учора буря злилась,

У тьмянім небі мла носилась,

І пляма місяця  сумна

Жовтіла десь на виднокрузі,

І ти в німій сиділа тузі –

А нині… Йди-но до вікна

Під голубими небесами

Скрізь чарівними килимами

На яснім сонці сніг лежить;

Прозорий ліс лише чорніє,

Крізь іній глиця зеленіє ,

І річка кригою блищить

Кімната вся янтарним блиском

Осяяна. З веселим тріском

Палає піч. У мріях ти

Сидиш тихенько.

Проте чи не звеліти в санки

Гніду конячку запрягти?

І понесе нас, друже милий,

По вранішній дорозі білій

Кінь нетерплячий крізь сніги, -

Відвідаєм поля спустілі,

Ліси, від снігу побілілі,

І милі серцю береги.

 

ВедучийА мені пригадалась легенда про пори року.

                (Під звуки мелодії А.Вівальді «Пори року»

     1 учень    Було у Сонця три дочки: старша Осінь, середня Літо і наймолодша Весна. Добре жилося їм в батьківському домі, але настав час відпускати їх на землю. Порами року стали діти Сонця.

Першою полетіла Весна. Вона була дуже гарна і Сонце подарувало їй вічну молодість. Перші ніжні квіти, буйно-зелене вбрання землі, блакитне небо принесла вона людям.

2 учениця:Через три місяці виряджав батько другу дочку – Літо: «Ти в мене красуня, і як придане дам тобі вічну красу». Нагородило Сонце доньку яскравими соковитими барвами.

Нарешті батьківський дім залишала Осінь. «Забирай моє багатство, –   сказало Сонце. – Віддаю тобі все золото. Будь щедрою, не скупися, і люди тебе полюблять».

3 учениця:А на другому кінці світу збиралася в дорогу єдина дочка Мороза – Зима. 

Росла вона в холоді, злиднях і не мала розкішного вбрання. Мороз зібрав усе своє багатство – і вийшла лиш жменя срібла. Засмутилася Зима. Як їй сподобатися людям? Почала виробляти з різними візерунками зірочки – тоненькі, легенькі. І стали вони сніжинками. Підкинула Зима їх у небо – закружляли вони в легкому танку. Все навколо змінилося: земля вкрилася білим пухом. Дихнула Зима на дерева – і вони вкрилися гірляндами інею.

Ведуча:  А я тобі зараз розповім історію, яка сталася перед самим Новим роком.А автором цієї історії є відомий російський письменник Самуїл Маршак.

Ведучий : Я уважно слухаю тебе.(Виходять)

Сніжинка1: Прийшла, нарешті, довгожданна мить:

Герої казки нас усіх вітають.

І знову пісня радісно дзвенить,

І казка на екрані оживає.

Сніжинка2:. В країну казок підем я і ти,

У казці всім цікаво побувати.

Там вірних друзів можемо знайти

І знову з ними гарно заспівати.

Автор. У домі пахне свіжим сіном і хвоєю. У каміні палахкотить вогонь, здається, чути як капотить смола із соснового поліна (мелодія № 2). А за вікном хурделиця править: стукає вітром у двері, брязкотить гілкою у шибку, завиває в димарі свою сніжну пісню, жбурляє шматками криги в стіни. Так і хочеться їй прорватися в дім.

Музика поступово стихає.

Соломія (зазираючи у вікно). Ох і завірюха!  Гуркотить, реве, сердиться, мабуть!

Мартин (відкладає книгу й підходить до вікна). Як гарно… а може, то зима проситься в дім, щоб зігрітися… (відчиняє кватирку)

Соломія (відштовхує брата й зачиняє вікно). Ти що?! Перегрівся біля вогню?! От батько прийде, я все розкажу! (музика затихає)   

Мартин (не звертаючи уваги на сестру). Зовсім як у казці про дванадцять місяців…

Соломія (прибирає зі столу лушпиння від горіхів). І закортіло принцесі в таку пору підсніжників! От вередлива! А мачуха?! Вигнати маленьку дівчинку з дому в заметіль!

Мартин. Мені б теж хотілося перевірити, а раптом під товщею снігу й справді підсніжники заховалися…

Соломія. Ти що не читав казки до кінця? Не знаєш, що трапилося із заздрісною мачухою та розпещеною принцесою? А бідолашна дівчинка, яка відправилася до лісу за квітами? Вона ж ледве не загинула! У тебе надто розвинена уява. Мабуть, дочитався! Лягай мерщій в ліжко, а то батьки скоро прийдуть, лаятимуть мене, що ти досі не спиш. (Бере брата за руку й тягне в ліжко, той неохоче, позираючи у вікно, йдуть зі сцени.)

 Мартин. А все-таки цікаво, що там під снігом? 

 

Перша дія

 

Принцеса: (пише) Моє величеність.

Вчитель: Осмілюся вам зауважити, ваша величносте, але ви зробили , аж три помилки.

Принцеса: Подумаєш (рве папір) ось і нема помилок. Терпіти не можу писати.

Вчитель: Пишіть далі, ваша величносте, ось чистий листок. Травичка зеленіє, сонечко блищить.

Принцеса: Гаразд, але я запишу тільки травичка зеленіє. Бо решту писати довго. А розкажіть мені щось цікаве ,новорічне.

Вчитель: В році 12 місяців. Кожен Місяць приходить коли настає його черга. Кожен місяць приносить ігри та забави. Січень, лютий, грудень – дарують багато снігу, ковзани і сани. А в березні топиться сніг, в квітні з’являються проліски.

Принцеса: Невже. Я хочу, що вже був квітень. Я так люблю проліски.

Вчитель: Але це неможливо ваша величносте.

Принцеса: Ви знову мені перечите!

Вчитель: Але це не я, це закон природи.

Принцеса: Що ж я видам новий закон природи. Сідайте і пишіть. Тепер я вам буду диктувати. Трава зеленіє, сонечко блищить..

                               (виходять зі сцени) 

 

   Глашатай: Під свято новорічне

                   Ми видали наказ

                   Нехай цвітуть сьогодні

                   Підсніжники у нас

                   Травка зелені, сонечко блищить

                   Ластівка з весною, в сіни нам летить

                   Нарвіть усі до ранку

                   Підсніжників простих

                   І вам за це насиплють корзину золотих

                   Скільки підсніжників в корзині

                   Стільки й золота

( Баба і її дочка уважно слухають)

Дочка: А в нас як на зло, найбільша корзина дірява

(Йдуть. Завиває віхола. Хата мачухи. Мачуха вибирає корзину)

Мачуха: Ось ця корзина велика, а значить багато золота в неї влізе.

Дочка: Корзина то в нас є, а от де підсніжників набрати? (Їсть пиріг)

Мачуха: Які взимку підсніжники, он скільки снігу намело, вище вікон.

Дочка: А може під снігом вони собі і ростуть потихенько, на то вони і називаються підсніжниками

(Заходить дідова дочка, ставить дрова, гріється)

Мачуха: Ну що зігрілася? Треба тоді ще раз кудись побігти.

Дідова дочка: Куди ? Далеко.

Бабина дочка: До лісу, по підсніжники.

Діда дочка: Та які тепер підсніжники? Мете так що ні землі, ні неба не видно.

Мачуха: (кричить) Ну і що там говорить. Ану геть! Іди і без підсніжників не вертайся.

                                               Друга дія

 

(Завиває віхола)

Бабина дочка: Ой не можу більше ( завивання). Ой хто там? Це напевно шишка впала, а мені примарилось, що на мене з дерева плигнув. А кому тут бути в таку пору. Звірі он і ті поховались  по норах. Ох, боюсь. ( сідає дрімає під ялинкою)

Білочка: А хто тут під деревом в таку холоднечу? Дівчина. Припікає морозець, а вона зовсім одна посеред темного лісу. Не спи замерзнеш!! Не спи!

Бабина дочка: Хто тут? Хто мене збудив? Ні, мабуть почулося. А мені приснився такий гарний сон і навіть тепліше стало ( вдивляється). Ой он вогник. Може то лісникова хатка. Треба іти. Ох, ноги задубіли. Чи мариться мені, а тільки чую я, що Хмиз на вогні потріскує.

( Виходить на галявину)

Січень: Гори, гори ясно

             Літо буде красне

             А зима тепліша

             А весна миліша

Всі:      Гори, гори ясно

             Щоби не погасло

Червень: Гори, гори ясно,-

                Ягід буде рясно,

                Де сніги біліші,-

                Буде ще рясніше

Травень: Квіти скрізь яснітимуть

                Бджоли мед носитимуть

 

Пасербиця: Добривечір .

Січень: І тобі вечір добрий.

Пасербиця: Дозвольте мені біля вогнища вашого погрітися.

Січень: Грійся, коли вже прийшла. А що це в тебе корзинка? За шишками?

Пасербиця: Ні ,не за шишками.

Квітень: А може за грибами? ( сміється)

Пасербиця: Не за грибами, а за квітами, послала мене мачуха.

Березень: Чуєш братику ( штовхає квітень). До тебе гостя. Приймай.

Пасербиця: Я б і сама посміялася,  та не до сміху мені. Мачуха казала мені без пролісків не вертатися. Обіцяла наша королева цілу корзину золота тому, хто принеси їй ці квіти. Ось мачуха і послала мене в ліс.

Січень: Кепська твоя справа голубонько. Не час тепер для пролісків, треба Квітня-місяця чекати.

Пасербиця: Я і сама знаю дідусю та дітися мені нікуди. Що ж спасибі вам за тепло, за ласку, Не гнівайтесь, якщо перешкодила вам.

Квітень: Зажди дівчино,  не поспішай ( підходить до Січня) Братику Січню, Відступи мені на годину своє місце.

Січень: Я б відступив, та не бувати Квітню раніше Березня – місяця.

Березень: Ну, за мною діло не стане. Що ти скажеш братику Лютий?

Лютий: Та добре і я відступлю, сперечатися не буду.

Січень: Коли так то нехай буде по-вашому.

5

Січень:(бє посохом об землю)

Не тріщіть морози, у дрімучім бору,

На сосні у верболозах, не гризіть ви кору!

Годі вам пташенят заморожувати,

у барлогах звірят вихолоджувати.

Ну брате, тепер твоя черга.

 

Лютий:                                              Вітри, бурі ,урагани, дмухайте щосили,

Хуги, вихори , бурани, розгуляйтесь сміло.

Ви женіть над нашим краєм, хмар пернастих зграю

Хай над полем та над краєм , віхола гуляє.

 

Березень:                                    Сніг тепер уже поблід, потемнішав в полі,

На озерах тріснув лід, наче розкололи.

 

Квітень:                                         Розбігайтеся струмки,дзюркотіть по полю,

Виповзайте комашки, із щілин на волю.

Прокидайся темний ліс, слухай пісню квітня.

Розквітайте всюди й скрізь,проліски блакитні.

Біжи , збирай, поспішай. Нам тільки годину брати подарували.

      (пасербиця йде і збирає квіти)

Січень:  А я її відразу впізнав. Ми, зимові місяці її добре знаємо.  То біля ополонки  зустрінемо, то в лісі з оберемком хмизу.

Червень: Та і ми . літні місяці її добре знаємо. Ще до сходу сонця порається по господарству,грядки поливає.

Листопад:  І я її не раз дощем поливав. Жаль бере, та нічого не зробиш-на те я і осінній місяць.

Квітень: Ну ,якщо вона вам так всім до вподоби, так подарую їй свою каблучку.

Жовтень: Що ж, даруй.  На те ти і молодик.

Пасербиця: Дякую, Господарі за доброту вашу!!

Квітень: Ось , я дарую тобі свій перстень, якщо зустрінешся з Бідою, кинь його на землю і скажи такі слова:

Ти котись  каблучка, на весняну лучку,

У літнії сіни, в теремок осінній.

Серед зимового двора, до новорічного костра.

Ми усі прийдемо Тобі на допомогу.. Ну що, Запам’ятала??

Пасербиця:  Так, запам’ятала.

Квітень:  Так прощавай, добра дівчино. Каблучку мою бережи. Загубиш її- мене загубиш.

Січень: Ти мене ще послухай, дороги до нас нікому не показуй, бо дорога ця заповітна.

Пасербиця:  Помру , а нікому не викажу. Прощавайте брати-місяці!!!

Травень:  Прощавай  , сестрице!!

(Падчерка біжить)

Січень:  Що ж, пора мені   посоха брати.(стукає об землю) Метелице, віхоло,  замітайте всі дороги і стежки. Сип, посипай   білий сніжок. Вкривай землю білим килимом.

(Всі місяці виходять з сцени,.. звучить музика)

 

Принцеса оглядає ялинку

 Гофмайстериня : З Новим Роком вас  ваша величносте, з новим щастям.

Принцеса: Ну щастя в мене завжди нове. Яке сьогодні число?

Вчитель: 1 січня ваша величносте.

Принцеса: Ні, ні Вчора було 31 грудня , Значить сьогодні 32 грудня;Новий рік ще не настав.

Гофмайстериня : О, який прекрасний торт.

Принцеса: Ні, я не жартую. Завтра 33 грудня, потім 34, 35, 36,  37, грудня. І груден не закінчиться доти, поки мені  не принесуть пролісків.

Вчитель:  Ну тоді вам їх не принесуть ніколи.

Принцеса: Ви знову мені перечите?

Вчитель: Істина мені дорожче голови.  

Принцеса: Якщо через 5 хвилин у мене не буде пролісків, то через 10 хвилин у вас  двох не буде голови.

Солдат: (Заходить) Ваша величносте, згідно вашого наказу ці дві тітки принесли вам проліски.

Принцеса: Ну от, грудень закінчився Новий рік настав, можете мене вітати. З Новим Роком!

Мачуха: З Новим роком вам.  (Усі разом) З Новим роком!!!

Мачуха: З Новим щастям Вас, Ми як  з донькою почули ваш королівський наказ, зразу подумали                      , а квіти принесемо. Взяли корзину і пішли в ліс. Значить йдемо, йдемо, Бачимо озеро, а по берегах квітів багато.

Дочка: Багато – пребагато. Ось цілу корзину, нарвали.

Принцеса: От і чудово. Чули? Зараз всі разом поїдемо в ліс  по проліски, а ось ці дві жінки будуть показувати дороги.                          

Мачуха: Ой, Ой, помилуйте. Ми дороги не знаємо, це падчириця  принесла нам квіти.

Це вона негідниця в ліс ходила.

Королева: А де ж вона зараз.?

Мачуха: Ми її біля ваших воріт залишили.

Королева:  Це дуже добре. Значить , щоб рівно через п’ять хвилин  вона була тут. А ще краще хай заведе нас туди, де нарвала пролісків. І якщо ви цінуєте своє життя  то не баріться.

(  мачуха і дочка вибігають, за хвилину повертається мачуха)

Мачуха: Ось яка справа, ваша величносте. За квітами моя пасербиця , до лісу ще раз піти згоджується, а от дорогу показати не хоче. Така вже вперта. Але ми її, ваша величносте, перехитрили. Донька моя пішла за нею назирці, а ми на саночках по її сліду, поїдемо туди , де ростуть проліски.

Королева: Це дуже добре.  Де моя шубка??  Їдемо!!Збирайтеся усі!!!Їдемо  швидше!!

(Усі йдуть зі сцени, чути як гуде  віхола, виходить падчерка, оглядається)

Падчерка:  Ось стежинка якою я йшла, а ось і ялинка біля якої я задрімала, звідси і вогонь побачила.

Бабина дочка:  (падає)  Ой!!!

Падчерка: Ох, а ти що тут робиш??(здогадується)  Ага, то це  он як ви зі мною поступили. А ну повертаймося додому!!!

Бабина дочка: Нема тобі дороги назад. Сюди сама королева їде. О , Чуєш!!!

(Заходить королева зі свитою та мачуха)

Мачуха:Ось вона, моя небога, ваша величносте. Це вона знає дорогу.

Королева: То це ти знаєш дорогу   туди, де взимку ростуть  в лісі проліски. Я тобі нічого не шкодуватиму, озолочу скільки сама захочеш.  Що ж розказуй , де ростуть ці гарні квіти! Йдемо! Показуй дорогу!

Падчерка: Не можу я виконати вашого прохання.Не можна.  Не моя це таємниця.

Королева:  ХА-ха-ха  Прохання?  А хто тобі сказав, що це прохання. Це наказ. Зараз же веди нас до місця де ростуть проліски.

Падчериця: Ні, не можу.

Принцеса: Ах он воно як . Ану зніміть з неї шубу(знімають). Зніміть з  неї хустку і рукавички.

Падчерка: Ой, моя каблучка.

Принцеса (Забирає каблучку) О, яка ж вона гарна.А де це ти її взяла?

Падчерка: Не скажу!!

Принцеса: Коли так , то прощайся зі своєю каблучкою( Кидає її в сніг)

Падчерка:                                     Ти котись  каблучка, на весняну лучку,

У літнії сіни, в теремок осінній.

Серед зимового двора, до новорічного костра.

(Забігають під музичний супровід сніжинки і забирають падчерку)

Королева:  Тримайте її!!!1Що вона таке говорила ?Тримайте!!!

 

Софійка: Скоро в лісі стихає вітер, починає топитися сніг, пригріває сонечко, щебечуть пташки. Всюди зявляються проліски, та вже за мить, починається літо  та за кілька хвилин жовкне листя, починається дощ,починається осінь. Здіймається сильний вітер і знову повертається зима. Почет королеви розбігається.

(На сцену виходить січень)

Січень: Ви навіщо сюди завітали?

Королева: Проліски збирати

Січень: Не час тепер для пролісків.

Вчитель:  Цілком справедливо.

Королева: Я й  сама тепер бачу, що невчасно ми сюди приїхали. Навчіть нас як звідси виїхати.

Січень: Як приїхали так і вибирайтеся .

 Солдат: Вибачте дідусю, на кому ми приїхали тих тепер і на крилах не наздоганяти. Без нас геть поскакали. А ви, мабуть, тутешній?

 Січень: Взимку тутешній, а влітку

 Принцеса: Допоможіть нам. Я вас нагороджу  по королівське. Хочете, золота ,срібла  - не пошкодую.

 Січень: А мені нічого не треба. Я все маю. Он скільки срібла -  ви такого й не бачили.

  Не ви мене, а я вас обдарувати можу до Нового року. Хто яке бажання має?

  Королева: Я одного тільки хочу  - до палацу, та їхати нема на чому.

  Січень: Буде на чому.( до вчителя : А ти чого Бажаєш()

  Вчитель:  Я хотів би, щоб усе було на своєму місці і в свій час: Зима – взимку, літо – влітку, а ми – в себе в дома.

   Січень: Виконано . А  тобі

 Солдат: А мені б біля вогнища погрітися – і добре буде .Замерз дуже.

Січень: Зогрієш. Тут вогнище недалеко

  Бабина дочка: А там по шубці. Хоч абиякі, хоч на собачому хутрі , аби зараз.

  Січень: (Дає їм собачі шуби)

Мачуха: Пробачте, то вона щось не те сказала, не треба нам  цих шубок, вона не те хотіла сказати.

Січень: Що сказано-то сказано.

Мачуха:Дурепа ти дурепа .Хоч  би соболячу чи норкову шубу попросила.

Донька: Самі ви дурепа. Казали б вчасно.

Мачуха: Мало , що собі собачу шубу здобула, ще й мені нав’язала.

Бабина дочка: А як вам не подобається, мені віддайте. Тепліше буде. А самі замерзайте під кущем, не пожалкую. 

Мачуха: Так я тобі і віддала.Наставляй кишеню. Поспішила, собачу шубу випрохала.

Бабина дочка: Вам саме собача й до лиця. Гавкаєте , як собака.

Мачуха: Сама ти собака!

Дочка: Це ви собака!!!Ви!

             (Сваряться і вибігають за лаштунки, чути гавкіт собак)

Королева: Ой, собаки, тримайте їх, бо ще нас покусають.

Солдат:  Не турбуйтеся, ваша  величносте! У нас кажуть-собака дрючка боїться.

Січень: Ось вам і новорічне катання. Що ж  щасливої дороги. Рушай служивий.  Прав на вогник та багаття горить. Доїдеш зігрієшся.

             (Виходять усі)

На сцені з’являються брати місяці та падчерка гарно одягнута)  

 Падчерка:  Прощайте, брати місяці! Не забуду я вашого тепла, ласки, доброти, дарунків та новорічного  багаття.

Липень:  Прощавай дівчино. Чекай нас усіх в гості!

Вересень: Всі ми до тебе прийдемо, лише кожен в свій час, в свою пору.

Пасербиця:  Дякую вам. Прощайте. І ти прощавай квітню-місяцю.

Квітень: Прощавай люба .Дожидай мене в гостину!!

(Падчериця йде)

Лютий:  Догорай костер  до тла, новорічна ніч пройшла.

               Розлітайся сивий дим, по чагарнику рудім.

               Пообплутуй стовбури, піднімайся догори.

Серпень:Догорай костер до тла,

                 Новорічна ніч пройшла.!!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій

«Дванадцять місяців»

 

 

 

 Підготувала вчитель зарубіжної літературии

Левицька Лілія Іванівнаа  

 

 

 

 

 

 

 

Підволочиськ  2018 р.