Сценарій Чорнобильської трагедії "Гірчить Чорнобиль крізь роки"

«Гірчить чорнобиль крізь роки»

Сценарій мітингу відзначення Чорнобильської трагедії

Грає повільна мелодія,учні читають під неї вірші.

Учень 1: Чорнобиля гіркий полин

На серце ліг незримо й тяжко,

І пливе над землею дзвін

Із тихим стогоном протяжно.

Учень 2: То дзвонять дзвони не Хатині,

Де слід лишила свій війна,

Це стогнуть землі України,

Де мирний атом не мина.

Учень 3: Він впав смертельною росою

На рай дібров, на зелень трав,

Своєю чорною косою

Провів по розмаїттю барв.

Учень 4: І попелом покрились села,

І згинуло усе живе,

Пропали усмішки веселі,

Замовкло птаство лісове.

Учень 5: Лиш на отруєній землі

Небачена розкрилась квітка –

Про допомогу крик німий,

Між попелом остання іскра.

Запала тиша…

Перегляд відео « Наталія Май – Чорнобиль»

Ведуча: Весна… Найпрекрасніша пора року.

Пробуджується від сну природа, розплющує очі земля, усе оживає, зеленіє, розквітає.

П’янкі пахощі розносять абрикоси і вишні, милує око ніжно-рожевий цвіт яблуні.

Ведучий: Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип’яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз усім здається, найтихішою і найтеплішою. І не сповіщала про біду. Навпаки всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідний, жадалося отримати від природи хорошу погоду.

Ведуча: Проте в ту саму ніч з 25 на 26 квітня відлік часу став уже не мирним, а бойовим і аварійним. Відлік пішов на хвилини і секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі спали безтурботним сном, над четвертим реактором Чорнобильської атомної станції несподівано з’явилося велетенське полум’я яке розірвало нічну темряву.

Ведучий: „З руїн реактора виривається стовп зловіщого вогню, палаючих шматків графіту. Стовп стрімко, як фантастична ракета, піднявся в небо, освітлюючи корпуси атомної станції, річку з верболозами.

Ведуча:На вершині його утворилась світла куля, яка начеб засмоктує в себе цей примарний стовбур, всередині якого щось рухається, згорається, випростовується, але сам він стоїть над нічною землею, як ялинкова іграшка блідо вишневого кривавого кольору. Ніч безвітряна і стовп стоїть між небом та землею, наче вагається, куди ж йому пустити свій корінь”.

Учень 1:  Красне сонце вдивляється з неба,

Як чорнобильська плаче земля.

Радіацію зборкати треба,

Бо вона, як той ворон, кружля.

Учень 2:  Мертва зона не зна, що робити,

Де і в кого пораду знайти,

Як себе і людей захистити

Від такої страшної біди...

Пісня « Мої лелеки, лелеки білокрилі»

Виходять 5  учнів у джинсах і білих футболках із  знаком «Радіація» на грудях

Учень 1: Зона.

На всій планеті ти одна.

 На сотні літ приречена, приречена,

Тут совість кожного тобою опромінена,

Тобою біографія омріяна.

Учень 2: Ти ніби свіже унаочнення біди.

Чи ж коли-небудь цвістимуть сади?

Терпіть і ждать. Така тепер судьба.

Терпи і жди. Триває наша боротьба.

Учень 3: А в тім селі – ні голосу, ні звуку,

І вікна випромінюють розпуку,

І двері навхрест дошками забиті,

І журавлі криничні сумовиті,

Учень 4:  І тихий сад біля старої школи,

І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,

Навколо смерть, незрима і повільна,

Зело і квіти стронцій роз’їдає,

І час посипає пісками

На полі, що шуміло колосками.

Учень 5: В зеленім лісі я була царівна,

В зеленім лісі я була жива…

Рудим став ліс, рудими стали тіні.

Рудою стала крона і трава.

Іржавий ліс. Пустеля. Мертва зона.

Апокаліпсис? Марсіанський краєвид?

Табличка: «Дихать і ходити заборонено!»

І незбагненне: «Не торкатися трави!»

Танець «Лелека»

Виходять учні в чорних костюмах під мелодію, ведуть розмову з ведучими.

Зона:   Я — Зона. Чорнобильська зона. Скалічена, спотворена, непридатна до життя місцевість. 33 роки тому я була щедрою врожайною землею, обраною нашими пращурами із часів Київської Русі.

Ведуча: Пройшла гроза і не була озонною,

               А де тепер не „зона" на землі?

               І де межа між зоною й не зоною?

               Хто дасть на ці питання відповідь мені?

Учень:   Я — біль, Чорний біль. Я народився з вибухом реактора в ніч з 25 на 26 квітня.

Ведучий:   Болю! Тобі вже 33 роки . Чи не притупився ти? 

Чорний біль:  Звичайний біль проходить, а я — особливий, чорнобильський, на все життя.

Ведуча:     Страшна біда — Чорнобиль — чорна біль.

                   Тут згусток болю, смутку чорний дзвін.

                   І кожна згадка, то пекучий біль.

                   І людських доль гіркий-гіркий полин.

Станція:   Я — Станція. Чорнобильська атомна. В мене гірка, як полин, слава. Але ж все починалося чудово у 1977 році. Саме до 60-річчя Великої жовтневої революції було увімкнено мій перший енергоблок, а в 1981 — уже третій. Із запуском четвертого моя потужність складала 4 мільйони кіловат, в квітні 1986-го я зустріла велику біду…

Атом:    Я — атом, колись я був мирним,  

                  Мене розщепили колись,      

                  А зараз я з болем настирним,

                  Розщеплюю душі наскрізь.

Радіація:    Я — Радіація. Сама по собі — я безпечна. Адже кожна людина трішечки радіоактивна. Я можу бути спокійною протягом тисячоліть. Небезпечною ж буваю, коли людина штучно втручається в моє існування. І ось тоді мене не зупинити, бо я стаю нечутною, невидимою, недосяжною. Я не визнаю державних кордонів, мені байдуже, хто стане на моєму шляху.

Ведуча: Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської атомної сколихнули весь світ. У результаті аварії стався викид величезної кількості радіоактивних речовин з активної зони реактора, які радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані.

Ведучий:  На квітучий українській землі з'явились пусті міста і села, мертвий ліс, до якого не можна підходити, сади з яблуками, насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря, яким дихаємо, стало ворогом. На сьогоднішній день два з половиною мільйони людей проживають у забрудненій зоні, з них вісімсот тисяч дітей. Смерть понад 35 тисяч людей пов'язана з аварією на ЧАЕС та її наслідками.

Ведуча:   Радіація — невидимий і тому підступний ворог усього живого. Від неї важко вберегтися, захистити себе і природу. Дуже важко кидати свою маленьку батьківщину. Як відомо, і зараз у зоні відчуження проживають люди. їх дуже мало. Та все ж живуть.

Ведучий:    Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Довкруг усе заростає бур'яном.

Перегляд відео « Чорнобиль – 30 років потому»

Ведуча:   Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Немає, мабуть, в Україні місця, в яких б не було тих, хто ліквідував наслідки аварії. 

Ведучий:  У ці дні ми привертаємо увагу як української, так і світової громадськості до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, — наших співвітчизників. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

Ведуча:   Хвилина мовчання, хвилина мовчання...

 Це мить не прощання, а вічне стрічання

 Із тими, кого вже не стрінемо ми.

 Коли наступає хвилина мовчання,

 У пам'яті нашій клекочуть громи.

 Ведучий: Тож устаньмо і — помовчимо мить — у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій трагедії.

                                Хвилина мовчання

Ведуча:  Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов'язаних зі скорботним часом ядерного апокаліпсису. Чорнобильська біда надовго залишиться в нашій пам'яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров'ям, життям.

Ведучий:   Втішайся радістю життя,

                 Воно на мить коротку схоже.

                 Бо хто пішов у небуття,

                 Радіти вже цьому не може.

Ведуча:  Співай, втішайся і живи,

                 Цінуй усе, що випадає.

                 На хвилях радості пливи,

                 Бо щастя більшого немає,

Ведучий:  Ніж те, що є у світі ти,

                  І неповторна, і єдина.

                 Тому живи, радій, лети,

                 І пам’ятай, що ти — людина!

Пісня « Моя Україна»

Ведуча: Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир, спокій і процвітання.

Ведучий: Дякуємо за увагу!