ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДЕЗАДАПТОВАНОЇ МОЛОДІ: ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД

ЛЕВЧЕНКО І.В.

майстер виробничого навчання

Державного навчального закладу

«Центр професійної освіти,

інформаційних технологій,

поліграфії та дизайну м. Києва»

 

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ МОРАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ДЕЗАДАПТОВАНОЇ МОЛОДІ: ПРАКТИЧНИЙ ДОСВІД

Постановка проблеми. В сучасних умовах, коли динамічні та інколи непередбачені соціально-політичні обставини в країні значно погіршили виховний процес, коли підростаюче покоління, ввібравши в себе всі недоліки суспільства в його переломний період, стає також все більш непередбаченим, проблеми моралі, моральної культури, моральне виховання висувається на одне з перших місць.

Незважаючи на те, що з проблеми морального виховання молоді в педагогічній теорії і практиці накопичено певний досвід, сьогодні спостерігається протиріччя між стрімким зовнішнім розвитком суспільства (науково-технічний прогрес, упровадження новітніх інформаційних технологій) та  внутрішнім – моральним розвитком людини; необхідністю врахування індивідуальних особливостей психічного розвитку учнів та впровадженням у більшості випадків колективних форм організації виховного процесу.

Враховуючи актуальність зазначеної проблеми, недостатню її розробленість важливою є мета виявляти та обґрунтувати педагогічні умови успішного здійснення морального виховання учнів в закладах освіти.

На основі теоретичного аналізу наукової літератури з філософії і педагогіки з’ясовано, що моральне виховання – це сукупність норм поведінки, які регулюють  відношення до суспільства, нації, колективу, один до одного, підтримане особистим переконанням, традицією, суспільною думкою [2,3,5].

 Відомо, що моральні норми складають основу моральності людини.

Оскільки сучасному суспільству сьогодні не вистачає морального компасу, до того ж посилюється акцент на матеріальних цілях та егоїстичному індивідуалізмі, сприяється розвиток жадоби й байдужості до почуттів інших – то сучасна молодь потребують надійного керівництва в питаннях моралі, воно стане в їхньому житті наче якір, допомагатиме їм знаходити справжніх друзів, приймати правильні рішення і проявляти співчуття.

 Великі можливості для формування моральних цінностей закладені в написаних законах лицарської честі, що передбачають: виховання любові до батьків, до рідної мови, вірність у коханні, дружбі, побратимство, готовність захищати слабших, піклуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам моралі та духовності; відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу; бережливе ставлення до рідної природи, землі; прагнення робити пожертви на будівництво храмів, освітніх і культурних закладів; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму, вміння завжди і всюди чиннити благородно, виявляти інші чесноти [5].

В реальному житті нашого суспільства наступив той період, коли необхідно усвідомити, якщо не буде вирішена проблема розвитку і становлення моральної особистості молоді, то ні про які перетворення в нашому реальному житті не може бути й мови. Підхід має бути один: що робиться для молоді, має робитися разом з нею. При цьому доцільно уникати однобічного підходу до визначення цілей і змісту виховання молодих людей, який передбачає і однобічний характер виховної діяльності. В такій ситуації він в основному носить вербальний характер. Це призводить до екстенсивного характеру виховного процесу, до того, що словесна педагогіка може стати панівною у цьому процесі, породжуючи лавину формальних заходів. В учнів розвивається небезпечне роздвоєння свідомості і моральної поведінки [6].

Головною метою закладів освіти має стати формування і розвиток високоінтелектуальної, свідомої особистості з громадською позицією, моральними цінностями, готовою до конкурентного вибору свого місця в житті.

 Характер морального виховання повинен передбачати глибоке розуміння майстром виробничого навчання природи вихованця, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості дитини, турботі про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі.

 Пріоритетним, на нашу думку, є всебічний та гармонійний розвиток особистості, яка здатна до саморозвитку, самовиховання і самореалізації, у своїй діяльності керується загальнолюдськими цінностями, глибоко розуміє традиції свого народу.

 Ми вважаємо, що успіх виховного процесу залежить від відносин між майстром виробничого навчання і учнем, які повинні будуватися на основі співдружності, співробітництва і ділового партнерства. Адже майстер і учень рівноправні суб’єкти освітньої діяльності. Тому варто більше уваги приділяти стимулюванню внутрішньої і зовнішньої активності учнів, їх оптимальній участі у суспільній діяльності у справі морального виховання.

 Підвищенню результативності виховної роботи в закладах освіти повинні сприяти вдосконалення нових форм роботи, пошук нових систем виховання, впровадження розвиваючих технологій.

 Таким, на наш погляд, може стати „Кодекс вартостей сучасного українського виховання”, розроблений і запропонований до впровадження в систему виховної роботи [1,82 – 84].

 

КОДЕКС

ВАРТОСТЕЙ  СУЧАСНОГО

УКРАЇНСЬКОГО ВИХОВАННЯ

(за О.Вишневським)

Абсолютні, вічні вартості

віра                                        доброта                               краса

надія                                      чесність                              свобода

любов                                    справедливість                  нетерпимість до зла

щирість                                  великодушність                сумління

гідність                                  оберігання життя              правда

милосердя                             мудрість                            прощення

благородство                         досконалість

 

                                            Основні національні вартості

Українська ідея.

Державна незалежність України.

Самопожертва в боротьбі за свободу нації.

Патріотизм, готовність до захисту Батьківщини.

Єдність поколінь на основі віри в національну ідею.

Почуття національної гідності.

Історична пам’ять.

Громадська національно-патріотична активність.

Пошана до державних та національних символів, до державного Гімну.

Любов до рідної культури, мови, національних свят і традицій.

Пошана до Конституції України.

Підтримка владних чинників у відстоюванні незалежності України та розбудові атрибутів державності.

Орієнтація власних зусиль на розбудову Української Держави і розвиток народного господарства.

Прагнення побудувати справедливий державний устрій.

Обстоювання ідеології українського державотворення.

Готовність стати на бік народів, які борються за національну свободу.

Сприяння розвиткові духовного життя українського  народу.

Дбайливе ставлення до національних багатств, до рідної природи.

Увага до зміцнення здоров’я громадян України.

 

Основні громадянські вартості

Прагнення до соціальної гармонії.

Відстоювання соціальної і міжетнічної справедливості.

Культура соціальних і політичних стосунків.

Пошана до Закону.

Рівність громадян перед законом.

Самовідповідальність людини.

Права людини – на життя, власну гідність, безпеку, приватну власність, рівність можливостей тощо.

Суверенітет особи.

Право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, участі у політичному житті, проведенні зборів, самовираження тощо.

Готовність до захисту індивідуальних  прав і свобод.

Обов’язки, що випливають з прав і свобод інших людей.

Пошана до національно-культурних  вартостей інших народів.

Повага до демократичних виборів і демократично обраної влади.

Толерантне  ставлення до чужих поглядів, якщо вони не суперечать абсолютним і національним вартостям.

 

Вартості сімейного життя

Подружня вірність.

Піклування про дітей.

Піклування про батьків і старших у сім»ї.

Пошана до предків, догляд за їхніми могилами.

Взаємна любов батьків.

Злагода та довір’я між членами сім’ї.

Гармонія стосунків поколінь у сім’ї.

Демократизм відносин, повага до прав дитини і старших.

Відповідальність за інших членів сім’ї.

Допомога слабшим членам сім’ї.

Здоровий спосіб життя, прихильність до спорту.

Культ праці, дбайливе ставлення до її результатів.

Дотримання  народних звичаїв, охорона традицій.

Гостинність.

Сімейна відкритість щодо суспільного життя.

Гігієна сімейного життя.

Багатодітність.

Вартості особистого життя

Орієнтація на пріоритет духовних вартостей. Внутрішня свобода.

Особиста гігієна.

Воля (самоконтроль, самодисципліна, енергія чину тощо).

Мудрість, розум, здоровий глузд.

Мужність, рішучість, героїзм.

Лагідність, доброзичливість.

Правдомовність.

Поміркованість (в їжі, статевих стосунках, висловлюванні, в товариськості тощо).

Урівноваженість в особистих і громадських справах.

Оптимізм, почуття гумору, життєрадісність, бадьорість.

Терплячість.

Гармонія душі та зовнішньої поведінки.

Зовнішньо етична вихованість (звички, манери, гігієна та акуратність в побуті, відраза до злослів’я тощо).

Підприємливість, старанність, ініціативність.

Працьовитість.

Цілеспрямованість, витривалість, наполегливість.

Самостійність (в мисленні, діяльності тощо).

Творча активність (розвинена уява, спостережливість, інтелект тощо).

Твердість слова, точність.

Самокритичність, почуття відповідальності.

Ощадливість (у засобах, дбайливе ставлення до свого і чужого часу).

Вміння мовчати і слухати інших.

Культ доброго імені, надійність у праці, партнерстві, у збереженні чужої таємниці тощо.

Шляхетність і відповідальність у стосунках з особою іншої статі.

Протидія згубним звичкам (алкоголізму, палінню, наркоманії тощо).

Щедрість, допомога хворим, слабшим, сиротам, захист знедолених.

Увага до власного здоров’я, занять спортом.

Вдалий вибір поля діяльності та повноцінна самореалізація.

Розвиток естетичних смаків і творчих естетичних здібностей.

Турбота про охорону довкілля.

 

 Зусилля закладів освіти повинні бути зорієнтовані на всю систему вартостей – незалежно від того, з якими учнями доводиться мати справу і яку сферу виховання репрезентують – сім’ю чи училище. Практичним завданням проф-техосвіти буде, спираючись на загальні норми в Кодексі вартостей, побудувати „кодекси” (програми) конкретного призначення – для груп допрофесійної підготовки на базі восьмих класів, для груп на базі не повної загальної середньої освіти і для груп на базі повної загальної середньої освіти відповідно до кожної спеціальності окремо.

 На шляху реалізації загальних засад морального виховання, ми вважаємо за доцільне, розробку та застосування допоміжних, аспектних програм. Наприклад, таких як: програми виховання характеру, програми громадського виховання, програми родинного виховання старшокурсників, програми християнської етики тощо. Водночас, це можуть бути і проміжні програми, які будуються, виходячи з предмету діяльності: програми виховання творчістю, програми виховання спортом, програми доброчинної діяльності, виховання на шляху відродження традицій, програми дискусійних клубів та ін.

 Першою сходинкою до впровадження Концепції демократизації українського виховання яку розробив О.Вишневський та Концепції української національної школи-родини, розробленої науковцями П.Кононенко, Т.Усатенко, має бути моральне очищення середовища навчальних закладів [1,4]. Не можна ставити високих, благородних цілей і прагнути домогтися добрих наслідків у середовищі, де побутують грубість, зневага до людини, де нечесно оцінюють учня, де беруть хабарі, де живуть виключно матеріальними прагненнями.

 Виникає необхідність сформувати систему виховання в ПТНЗ, компонентами якої можуть бути:

• включення до розкладу спеціальних уроків навчання вартостей;
• призначення вчителя, який вестиме уроки навчання вартостей;
• нагромадження існуючих та створення власних методичних засобів (рекомендацій, ілюстративних матеріалів тощо);
• розробку і впровадження в календарні плани системи спеціальних виховних заходів у позаурочний час;
• ознайомлення всіх вчителів, класних керівників, майстрів виробничого навчання із змістом програм;
• спонукання всіх вчителів до участі у виховній роботі шляхом планування, оцінки і аналізу навчального процесу;
• розробку системи заохочень для учнів, які в своїй поведінці дотримуються пропонованих вартостей;
• оцінку виховного потенціалу навчальних предметів і, можливо, доповнення навчального плану додатковими дисциплінами (українознавство, християнська етика, етика і психологія сімейного життя тощо) і т. ін.

  Моральне виховання повинно бути спрямоване на прищеплення і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, прийнятими в суспільстві.

Це планомірний, цілеспрямований вплив на морально-емоційний розвиток учнів через організацію умов, в яких формується її духовна, емоційна, світоглядна сфери та поведінка відповідно до загальнолюдських та національних моральних  цінностей.

Систему морального виховання необхідно спрямувати на формування цілісної моральної особистості, яка включає такі гуманістичні риси, як доброта, чуйність, милосердя, увага, толерантність, совість, чесність, справедливість, людська гідність, повага і любов до людей, правдивість і скромність, сміливість і мужність.

Складний процес морального виховання в училищах доцільно здійснювати за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від мети, змісту та завдань виховної діяльності, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямків діяльності учнів.

Так як однією з найважливіших особливостей сучасної освіти є впровадження інформаційних технологій та навчання учнів користуватися ними, доречним буде впровадження в освітній процес занять, для педагогічних колективів, по вивченню програми корпорації Intel „Навчання для майбутнього”. Програма корпорації відповідає вимогам часу і допомагає вирішувати питання підвищення загальної інформаційної грамотності українського суспільства.

 Співучасть у проектах програми Intel „Навчання для майбутнього”  заохочує учнів до творчої командної співпраці. Вони стають більш дружнішими згрупованими, підтримують і допомагають одне одному. Крім того розширюється їхня уява про їхню майбутню професію. Учні з захопленням займаються дослідженням, опитуванням, пошуком матеріалу.

Цей вид навчання виховує в учнів такі якості як людяність, співчуття, терпіння, повагу; а також розвиває любов до обраної професії.

Слід підкреслити, що головними організаторами виховної роботи в групі, першими вихователями, консультантами, безпосередніми наставниками повинні бути майстер виробничого навчання разом з класним керівником, які мають узгоджено спрямовувати освітній процес, співпрацювати з учнями, їх батьками, вчителями-предметниками, психологом, керівниками гуртків, дитячими та молодіжними громадськими організаціями, організовувати і проводити позаурочну та культурно-масову роботу.

Класному керівнику разом з майстром виробничого навчання слід планувати і координувати всю виховну роботу з  групою з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, їх нахилів і інтересів, рівня сформованості учнівського колективу, сприяти розвитку самоврядування в учнівській групі, створювати умови для організації змістовного дозвілля, проводити відповідні заходи щодо профілактики правопорушень, бездоглядності.

Найпоширенішою формою організації виховної роботи повинні бути індивідуальна робота та виховна година або година спілкування класного керівника. Такі години мають бути різноманітними за тематикою та формами проведення, пов’язаними із життям групи, училища, мікрорайону, міста, області.

Слід враховувати, що складовою частиною виховної роботи є училищне самоврядування. Це одна із важливіших умов залучення учнів до громадської діяльності, у процесі якої учні мають право висловлювати свою думку і бути почутими, брати участь у прийнятті рішень, що стосуються їх життя [6,183].

Безумовно, у вихованні свідомої дисципліни, почуття обов’язку і відповідальності важливою є спільна робота вчителів і батьків, спрямована на засвоєння дитиною правел поведінки, її прав та обов’язків, формування в неї потреби постійно дотримуватися їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне – постійний тактовний контоль за її поведінкою, чіткі та безкомпромісні вимоги. Проте вимогливість і суворість учителя мають бути доброзичливі, оскільки учень може робити помилки через брак життєвого досвіду, або з інших причин. Тому вміння прощати помилки, допомагати учням знаходити оптимальні рішення у складних життєвих ситуаціях стає однією з умов педагогічної діяльності. Характерною особливістю морального становлення особистості є врахування її менталітету (ментальності) – специфічного світосприйняття, світовідчуття, світогляду, баченням світу і себе у світі, національного характеру, в дачі, які виробляють під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природно-кліматичних чинників. Дисциплінованість, організованість – суттєві ознаки моральної вихаваності та культури людини. Основою дисципліни є поєднання методів переконання з метою формування свідомості і розумної вимогливості. Це суттєва передумова для опанування вміннями і звичками моральної поведінки.

Дані рекомендації було апробовано в освітньому процесі Державного навчального закладу «Центр професійної освіти, інформаційних технологій, поліграфії та дизайну м. Києва» в групах допрофесійної підготовки.

На етапі константувального експерименту нами було виявлено рівні мотивації навчальної діяльності серед учнів експериментальної і контрольної груп за допомогою анкетування. Анкета складалась з таких запитань:

1. З чим ви ототожнюєте «Щасливе майбутнє?»
2. Як ви ставитесь до тих людей, які вважають «моя хата скраю ….»?
3. Закінчення речення:  «Другом я б назвав того, хто …»
4. Який одяг можна назвати пристойним ?
5. Що означає піклуватися про когось?
6. П’янство і алкоголізм це одне і те ж ? Поясніть.

Правильними вважались відповіді:

1. Щасливе майбутнє – це життя без війн, дружня сім’я, хороше здоров’я .
2. Погано, засуджую, не поважаю, негативно.
3. Ставиться по доброму, з повагою, прагне допомогти ,завжди готовий вислухати, терплячій.
4. Охайний і чистий, відповідає роду занять.
5. Допомагати тому кому погано, хто молодший; доглядати за хворим,

     пристарілими.

6. Ні. П’янство – це  надмірне вживання спиртного. Алкоголізм - це  нездоланний потяг до спиртного.

В анкетування прийняли участь 30 учнів експериментальної групи та 30 учнів контрольної групи.

          Відповіді учнів були згруповані  по наступним критеріям :

1 група – Було віднесено групу учнів високого рівня мотивації, які дають правильну, повну відповідь;

 Учні, які дають правильну , не повну відповідь, відповідно належали до середнього рівня мотивації. – 2 група;

 Ті учні, що мають труднощі з відповіддю, до 3-ї групи  – низький рівень мотивації.

Аналіз результатів проведеного опитування на етапі константувального експерименту показав, що 16,7% учнів контрольної групи і 20,0% учнів експериментальної групи своє щастя ототожнюють із загальнолюдськими цінностями і вважають щасливим майбутнім життя без війн і злагоду в сім’ї. Ставляться негативно до людей з позицією: «моя хата скраю…» 33,3% учнів в обох групах. Другом вважають людину яка завжди готова допомогти, вислухати, ставиться з повагою, терпляча,  20,0% учнів контрольної групи і 23,3% о –   експериментальної групи. 16,7% учнів контрольної групи і 13,3% учнів  експериментальної – характеризують пристойний одяг, як охайний, чистий, відповідний роду занять. Піклуванням про когось 16,7% учнів в обох групах вважають допомогу і догляд за хворими, пристарілими, меншими. Правильне визначення п’янству і алкоголізму дало 13,3% учнів в контрольній і 10,0% учнів в експериментальній групі. Таким чином нами було визначено відношення учнів до моральних цінностей, норм поведінки.

Під час формувального експерименту, були реалізовані цілеспрямовані заходи щодо морального виховання учнів. Вихідним матеріалом, на якому вивчався моральний досвід учнів ДНЗ «ЦПОІТПД м. Києва», були обрані моральні норми згідно з «Кодексом вартостей сучасного українського виховання». Оскільки моральний досвід являє собою поєднання інтелектуального і емоційного компонентів, згідно нашого дослідження інтелектуальний компонент розглядається як знання учнем моральних принципів і норм, виражених в естетичних поняттях та абстрактно-логічних побудовах. Моральні знання та відносини проявлялися в реальній поведінці учнів.

Під час використання конкретних цілеспрямованих заходів, на другому етапі експерименту, спонукало учнів виконувати самостійне дослідження тих чи інших питань морального характеру. Це дало змогу учням діяти злагоджено, згруповано, нести відповідальність за свою частину роботи. Розвивалися такі якості як: довіра, відповідальність, тактовність, пунктуальність.

По завершенню формувального експерименту учнями обох груп було знову запропоновано дати відповіді на запитання, які їм пропонувалися на початку константувального експерименту. Отримані результати висвітлані в

Як і на першому етапі експерименту ті, кого досліджували, розділились на три групи – з низьким, середнім і високим рівнем сформованого морального досвіду. Але змінився їх кількісний склад.

 Так своїм щасливе майбутнім без війн і з затишком в сім’ї бачать 20,0% учнів контрольної групи і 26,7% учнів експериментальної групи.  Ставляться негативно до людей з позицією: «моя хата скраю…» 36,7% учнів в контрольній групі і 40,0% – в експериментальній групі.  На думку 23,3% учнів контрольної групи і 30,0% учнів експериментальної – друг це людина яка завжди готова допомогти, вислухати, ставиться з повагою, терпляча.

Пристойним одягом вважають – чистий охайний одяг, який відповідає роду занять  20,0% учнів контрольної групи і 26,7% учнів  експериментальної. Піклуванням про когось 20,0% учнів в контрольній і 26,7%  – в експериментальній групі вважають допомогу і догляд за хворими, пристарілими, меншими. Правильне визначення п’янству і алкоголізму дало 16,7% учнів в контрольній і 26,7% учнів в експериментальній групі. Порівняємо одержані результати.

Порівняльний аналіз результатів свідчить, що під час експерименту показники рівня ставлення учнів до моральних цінностей змінилися в експериментальній і контрольній групах. Але в експериментальній групі, в порівнянні з контрольною, ці показники вищі. Так, в експериментальній групі в порівнянні з контрольною, своє щастя ототожнюють з загальнолюдськими якостями на 3,4% учнів більше; середній рівень також вищий на 3,2%; а низький – на 6,6% учнів нижчий. Засуджують людей, які вважають «моя хата скраю…», в експериментальній групі на 3,3% учнів більше, а нижній рівень на 3,3% учнів знизився. По питанню дружби високий рівень в експериментальній групі на3,4% вищий, середній – на 3,3% вищий, а низький – на 6,7% знизився. На охайності одягу стало більше розумітися на 10,1% учнів більше в експериментальній групі, в порівнянні з контрольною. Середній рівень, в цій групі, вищий на 6,6% , а низький рівень на 16,7% нижчий. Високий і середній рівні, по п’ятому питанню, вищі на 6,7%, а низький на – 13,4% нижчий. Правильне визначення п’янству і алкоголізму в експериментальній групі дало на 13,3% учнів більше, в порівнянні з контрольною групою. Середній рівень вищий на 6,7%, а низький на 20,1% вищий.

Діаграма  даних константувального та формувального експериментів

Здобуті результати свідчать, що програма формувального експерименту дала значно вищі результати порівняно з традиційною системою організації навчальної діяльності в контрольній групі.

Отже, ефективність розробленої нами методики досить висока і її використання на практиці є доцільним.

Висновок. У результаті теоретичного дослідження наукових праць та вивчення передового педагогічного лосвіду визначено та обгрунтовано педагогічні умови успішної організації морального виховання учнів закладів освіти, а саме:

• діагностика моральних якостей та психічних процесів особистості  учнів, учнівського колективу;
• створення і розвиток  учнівського колективу;
• організація і проведення позаурочної (позаучилищної) виховної роботи;
• співпраця із закладами культури й позаучилищними установами;
• робота з батьками, громадськими організаціями.

У моральному вихованні сучасної молоді важливою є спільна і наполеглива робота усіх соціальних інститутів: навчальних закладів, сім’ї, громадських організацій. Вона спрямована на засвоєння молоді норм і правил поведінки, власних прав та обов’язків, формування в неї потреби постійно дотримуватися їх, створення оптимальних умов для свідомої діяльності, а головне – постійний контроль за етикою поведінки молодої людини, чіткі та безкомпромісні вимоги.

ЛІТЕРАТУРА

1.  Вишневський О. Концепція демократизації українського виховання / Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997. – С.78 – 122.

   2. Волкова Н. П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2001 – 576с.

3.   Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – 376с.

4. Кононенко П., Усатенко Т. Концепція української національної школи-родини /  Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні. Педагогічні концепції. – К.: Школяр, 1997. – С.122 – 133.

5.  Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Видавничий центр „Академія”, – 2000. – 544с.

 6.  Хоменко А. І. Формування особистості молодого робітника та проблеми його виховання // Матеріали  педагогічної  конференції  працівників ПТНЗ м. Києва: Інформаційно-методичний  збірник / Г. П. Бондар. – К, 2001. –    с. 32 – 34.