18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Сценарій екологічного вечора "Я паросток зелений карпатського краю"

Про матеріал

Екологічний вечір проводиться з метою ознайомлення учнів з екологічними проблемами Українських Карпат, виховання почуття стурбованості та відповідальності за їх майбутнє.

Перегляд файлу

Я паросток зелений карпатського краю

(сценарій екологічного вечора)

Методичні поради

      Екологічний вечір проводиться з метою ознайомлення учнів з екологічними проблемами Українських Карпат, виховання почуття стурбованості та відповідальності за їх майбутнє.

     Підготовка і проведення тематичного вечора сприятиме розвитку інтересу учнів до географії України, навчанню самостійно працювати з науково-популярною, довідковою та художньою літературою.

    Сцену можна прикрасити картинами та світлинами із зображенням Карпат. Використати книги, довідники про Карпати, аудіо записи, знайти добірку пісень для виконання учнями; мультимедійний проектор для демонстрації слайдів комп’ютерної презентації, які створять атмосферу емоційності.

    Сторінки тематичного вечора супроводжуються демонстрацією слайдів із зображенням Карпат.

    Розпочинають вечір ведучі, одягнені в українські вишиванки, які стоять з обох боків святково прибраної сцени. Після слів ведучих почергово виходять учні, декламуючи вірші та читаючи прозу присвячену тематиці вечора.  Читання віршів з метою більш емоційного ефекту варто виконувати під музичний супровід.

 

Сторінки тематичного вечора

ВСТУП.

Сторінка перша: «В долонях Всесвіту – Земля й частинка мого краю»

Сторінка друга: «Карпати – перлина України»

Сторінка третя: «Карпати кличуть на допомогу»

Сторінка четверта: « Стратегія сталого розвитку. «Філософія споживання» під гаслом «Споживання заради процвітання»»

Сценарій тематичного вечора

ВСТУП

Звучить пісня:  Це мій рідний край (Вдалині за річкою ....)

                            Слова: Вадим Крищенко Музика: Володимир Куртяк

  

Вдалині за річкою срібний зорепад

І вином порічковим всіх частує сад,

Літньою долиною йду не поспіша

Вишнею й калиною втішена душа.

 

Приспів:

Це край, де я родилась і живу,

Де все для мене рідне — не байдуже,

Де зірка з неба впала у траву,

Щоб ти мене побачив милий друже.

Це край моєї втіхи і сльози,

Із рідним словом, з рідними піснями

Тулюся до вкраїнської краси,

Бо це взяла від батька і від мами.

 

Пахнуть луки травами, пахнуть до знемог

Грішне разом з праведним в силуетах двох,

Музика над тишею, хоч на струнах грай

І душа утішена — це мій рідний край!

 

Приспів.

 

Сторінка перша: «В долонях Всесвіту – Земля й частинка мого краю»

Ведучий. Прекрасна наша голуба планета – єдина жива серед мертвих світів. Ми отримали в спадок невимовно дивовижний і багатогранний сад життя: щедрі землі, повноводні ріки, казкові гори, моря, зелені лісові масиви. Мальовничі картини природи не можуть не бентежити душу. Краса її велична і неповторна.

Ведуча. Земля – це наша домівка у Всесвіті. Немає кращої землі, ніж наша. Ми любимо її зелені ліси, розлогі поля, озера, міста та села у квітучих садах.

Ведучий. Є щось святе в словах «мій рідний край».

                    Для мене – це матусі пісня ніжна,

                    І рідний сад від квіту білосніжний, …

                    Усе, що серцю рідне невимовно.

                    Його історія… В ній стільки гіркоти!

                    І тим рідніш мені ти, краю рідний.

Учень. Як прекрасно. Чарівно земля розцвіла.

             Всюди гарно, спокійно, тихо,

             І ніхто з нас не мовить, немає тут зла.

             А повсюди росичка краплиста.

Учень. Гарно дуже! Від квітів п’янкий аромат,

              Від краси аж душа замирає!

              І лунають у лісі пташок голоси.

              Їх пісні нам сердечка милують.

Учень. Всесвіт  наш  -  це  дивна  казка,
             Це  одна  з  фантазій  божих,
             А  людина  -  сон  найкращий
              З-поміж  снів  його  пригожих.

Ведучий. Для кожного з нас слово "природа" пов'язане  з пейзажами рідного краю, того куточка землі, де ми народились, де мамина колискова пісня зливалася з шумом дерев за вікном.  Ці краєвиди закарбовуються в нашій пам'яті, серці, душі незабутніми спогадами. Для когось це білокорі, стрункі берізки чи трепетні тополі, для інших - барвисто уквітчана килимами трава чи смарагдове руно гірської полонини.

Ведуча.   В усі часи, в усі віки, композитори, поети і письменники найкращі свої твори присвячували оспівуванню храму Природи.

                              (Звучить пісня «Дитинство моє» на слова Андрія Демиденка,

                          муз. Олександра Морозова у виконанні Олександра Морозова (запис).

 

Ведучий. Спілкування з природою приносить найбільшу насолоду, найбільшу радість, спокій, любов до рідного краю. Минає час. Починають міліти річки, озера, стихає спів пташок, все більше чути гуркіт і шум коліс автомобілів, поїздів, літаків. У мою душу закрадається тривога!!! А у Вашу?

                                                 (Заходить дівчинка чи хлопець)

  Учень. Добрий день! Дорогі друзі, сьогодні хочу сповістити Вам, що я отримала тривожне повідомлення. На нашій планеті відбуваються неймовірні зміни: забруднюються води Світового океану і малих річок, повітря насичене отруйними газами, земля виснажена від надмірної кількості хімікатів, накопичуюються тони сміття. Наша природа в небезпеці. А я Людина – частиночка Землі цієї, частиночка природи. Це означає, що й мені загрожує небезпека.

 Вірш :

Природа просить: «Захистіть мене!»

Не з хомута підкова, а з душ,

Усе на світі ясновидець бачить …

Тоді виходять ріки з берегів,

Коли Нептун в своїм безсилі плаче.

В журбі зелені завмирає ліс,

Як браконьєр націлиться у лося,

Благають верби сиві: «Зупинись!»…

Відвести чорну руку не вдалося.

З морської піни (наче бірюза)

Вже не виходить юна Афродіта,-

Потвора у мазуті виповза,

Багном і тванню рясно оповита.

Загроза в небі – в розпачі земним,

Тривожно стогнуть ріки, океани.

Природа просить: «Захистіть мене»,-

В надії до людини руки тягне.

 

Учень.

Зітхає сумно Всесвіт, наглядає за людьми,

 Що ділять землі з дурості і злоби.

Не дивлячись на те, що за плечима у юрми,

Нема землі своєї, крім жадоби.

 

Ми – гості, нам дозволили пожити певний час.

Залишаться гаї, ліси, озера…

Людина відійде за межі – в інший світочас,

Сміються з нас і небеса, і сфери.

 

На що ми витрачаємо життя? Навіщо це?

Воюємо… натомість варто жити!

А в душах мало світла і тепла… ніие лице… .

Ненавидіти легше, ніж любити …

 

Увірували люди, що вони – земні Боги,

І мають право вершить долі інших,

Кривавими руками віддають свої борги

І не стидяться справ брудних і грішних.

 

Залиште для дітей незаймані стежки… Й місця

В своїх серцях, ще попри холод, теплих,

Їх стільки зламано від куль і гострого слівця,

Спинімося! Вже досить душ замерзлих!

 

Не псуйте те, що нам створив й подарував Господь,

Бо і людина теж його рук справа…

Не той хто створює ракети – Геній, Цар чи Бог

Той, хто цінує мить життя – той, має право!

 

Учень. Вік XXI, сповнений тривоги,

            Шалених ритмів, стресу, відкриття.

            Від космосу до самого земного –

            На карту ставить долі і життя.

            У відчай впала молода тополя,

            Вмирав повільно скручений листок,

            Болять забруднені легені поля:

            Біль віддає у кожен колосок.

            Мов примули на діючих вулканах,

            Понад землею зводяться АЕС.

            Іде на людство хвилею цунамі,

            Збунтованого атома прогрес.

Учень. Пронизує часу незрима стріла

             І біль, і слова, і світи планетарні.

             Це нам щовесни все віщує бджола,

             Що ми тут не перші, і ми не останні.

             Умієм плоди витискати з ідей,

             Та тільки крізь буднів спресовану гущу

             Ми часто в очах безневинних дітей

             Не можем природи побачити душу.

             Несуть на собі смерть криниць полини,-

             У силах порожніх історія в’яне…

             Ми топчем прогресом Дніпро, як слони,

             Які ж без Дніпра ми будем слов’яни ?

             І можна із коренем вирвати злість,

             Знять маски із себе, холодніші сталі,

             І треба горнутися нам до Землі:

             На ній ми не перші, і щоб не останні.

                                 (Виконується пісня)

Ведуча. Було колись в Україні… По річках, які нині закуті в бетон, ходили бистрі чайки-човни, великі пароплави. А якими чистими були золоті піщані береги! Ріки, річки, потічки, озера, ставки, де вода колись була чиста, як сльоза, прозора до дна, де плюскотіла рибка – велика і мала, роїлися в норах поважні раки і тихо погойдувалися на блакитній глядінні

біло-жовті лілії – індикатори здоров’я й чистоти водоймищ.

Ведучий. Усіх нас хвилює доля малих річок. Вони, наче блакитне мереживо, пронизують нашу планету, збираючи води з великої площі (басейну), несучи її до великих річок. Без них неможливе існування великих річок. Разом з тим, вирубування дерев і чагарників уздовж берегів, скидання неочищених стоків, перекривання русла численними греблями не тільки завдають малим річкам значної шкоди, але й загрожують їхньому існуванню.

Ведуча. Життя людини пов’язане з водою фізично й духовно. Це має значення для однієї людини й цілого народу, маленького села та багатомільйонного міста. Малі ріки є дуже чутливими до антропогенного впливу. Десятки тисяч малих річок повністю або частково зникли через природні та природно-антропогенні причини: зміни клімату, переформування русел, забір води для господарських цілей, зведення водосховищ, вирубування лісів, розорювання земель, розширення площ населених пунктів, розбудову промислових.

Ведучий.  Десятки малих річок «похоронені» під асфальтом великих міст, «закуті» у підземні труби, висохли внаслідок засмічення та замулення джерел і криниць. Стан малих річок є індикатором станів всієї річкової мережі кожної країни. Усе менше й менше стає чистої води на Землі, а винні в цьому самі люди. Письменники як свідомі люди й громадяни нашої держави, яким не байдужа доля довкілля, у своїх творах висвітлюють як красу природи, так і її біль, тривогу, що можемо втратити найдорожче. Згадаймо всім добре відому поезію Т.Г.Шевченка «Сон», в якій описано ранкову красу поетової батьківщини. Поет розглядає світ (лісостеповий краєвид) у просторі й часі – минулому, сучасному і майбутньому.

Учениця. Дивлюся, аж світає,

                   Край неба палає,

                   Соловейко в темнім гаї

                   Сонце зустрічає.

                   Тихесенько вітер віє,

                   Степи, лани мріють,

                   Між ярами над ставами

                   Верби зеленіють.

                   Сади рясні похилились,

                   Тополі по волі

                   Стоять собі, мов сторожа,

                   Розмовляють з полем.

         І все то те, вся країна

               Повита красою,

               Зеленіє, вмивається

               Дрібною росою.

               Споконвіку вмивається,

               Сонце зустрічає… І нема тому почину,

               І краю немає!

               Ніхто його не додбає

               І не розруйнує…

Ведуча. Ось як описав «долю» річки Десна в часи другої світової війни у своєму творі «Україна в огні» Олександр Довженко: «Яка була річка! Яка була річка! Найпрекрасніша з усіх плинучих річок. Та сама, яку переходили вбрід веселі дівчата із захоплюючими піснями і сміхом! Вона стала невпізнанна. Вона текла поругана‚ зґвалтована і засмічена ворогом… Вода кружляла в ній каламутна й кривава‚ і кров у річці‚ й смерть. Яка була радісна‚ незаймана річка... Її було вже не пізнати. Це вже не річка‚ а сплав нечистот».

Ведучий. А що ж ми бачимо нині? Як писала Ліна Костенко, «через віки, а то й через роки, ріка стає вже спогадом ріки…».

Учень. Лише рівчак, а річки вже немає.

             Невже її цілющість віджила,

             Невже не засміється водограєм

             Й по берегах не висвітить зела?

 

             Хто ж так тебе покривдив, рідна Земле,

             На муки, розіп’явши на хресті?

             Пилата я розшукую даремно,

             Він, певне, у надійнім прикритті.

 

            Тінь річки, наче в чорній хустці, мати –

             (Лишилась найдорожчого ж – води)

             Ще буде довго в нас, в людей, питати:

  • Що робимо?
  • Куди йдемо? Куди?

                                          Василь Буденний

Учень. Люблю малих річок необережну вроду,

             Зелений вогневій у молодій траві…

             Я цноту вікову не скаламучу зроду.

             Гартуйтесь на вітрах, смаглявки степові!

                     Між карих берегів несіть свої надії

                     У далі, що стрімким серпанком зайнялись.

                     Під ваш солодкий дзвін мій погляд молодіє

                     І серця ніжний шал бентежить, як колись.

            Ув осінь пропливуть сріблясті павутинки

            Настояних на вас скуйовджених світань.

             І питимете ви гірке мовчання взимку

             Крізь скрижанілий тріск тривожних запитань…

                             (У зал забігає дівчинка  «Забруднення»)

Забруднення. Ха-ха-ха! Я не люблю чистоти, світла і краси. Скоро ви всі забудете ці слова. На всій планеті буду володарем я. Я знищу все живе на Землі – отрую, задушу, уб’ю, зрубаю. Я сильніше, ніж ви всі, хто знаходиться в залі.

                               (Вбігає Екологія, одягнута у світле платтячко, у руках букетик квітів)

Екологія. Ні, ні! Геть, зло і тьма. Не тобі володіти світом. Я посланець знань, світла і добра.

Учень. Хто ви, чарівне феє, наша рятівнице?

Екологія. Я наука про природу і бережливе ставлення до її багатств.

Учень. Ми всі тобі щиро дякуємо за порятунок. Розуміємо, що без знання екологічних проблем та їх вирішення, нам не вижити у цьому світі.

Екологія. Я дуже рада вам допомогти, моя сила тільки в дружбі з вами. Тільки разом, ми зможемо зберегти нашу планету Земля завжди такою світлою, чистою, багатою.

(Входить Земля і Природа)

Земля. Земля у Всесвіті – краплина,

             На ній вода й материки.

             І неповторні всі її частини,

             Що розвивають і епохи, і віки.

             Єднає нас, людей, планета,

             Яка у Всесвіті одна,

             І той, хто близько чи далеко,

             Тобі мов брат або сестра.

             Нам разом на Землі цій жити,

             Любить і мріять, будувать, творить,

             Щоб зберегти її, ми мусим щось робити,

             Ми мусим діяти – не тільки говорить.

             Що можу я? Одна – мізерно мало,

             Та разом – сила немала.

             Від кожного залежить, щоб не стала

             Вже завтра гіршою Земля.

             Земле рідна – кращий мій суддя,

             Ти моє сьогоднішнє й минуле,

             Ти моє життя і майбуття!

 

 Я довго мандрувала до вас, бо Забруднення мене затримало. Нарешті я в залі, де на мене чекають мої друзі, що стануть захисниками природи. Адже, тільки ті,

хто береже і поважає природу,

пізнає і вивчає свій край,

хто не боїть ні вовка, ні рюкзака,

хто любить кашу з димком,

хто може під час дощу співати,

хто знає, що таке справжня дружба, може зробити нашу Землю ще кращою.

Звучить пісня «Край, мій рідний край»

Софія Михайлівна Ротару

Там, де гори й полонини,
Де стрімкі потоки й ріки,
Де смерічок, ген, розмай,
Ллється пісня на просторі,
Вільна, сильна, наче море,
Про мій милий рідний край.
І у синю даль
Понад горами лине пісня ця, -Про чудовий край,
Чарівний край Черемоша й Прута.
Край, мій рідний край,
Пісенний край завзяття і труда,
Ти - моя любов,
Ти - рідна матінко, моя земля!…

 

Сторінка друга: «Карпати – перлина України»

 

Ведучий. Карпатські гори –  гордість України. Вони оповиті ще сотнею різних легенд та міфів, пов’язаних із назвами вершин, озер, а також дивовижних потойбічних істот. І це не дивно, адже українські гори і справді виглядають магічно.

Ведуча. Карпати – це місця сили, де можна спілкуватися з природою, відчувати її ритми та подихи. Тут безперечно можна почерпнути багато життєвих сил. Місцевим панорамам та барвам позаздрять відомі голівудські режисери. Саме тут, на стрімких схилах народжувалися легенди та перекази. Кожне місце має свою особливу енергетику та історію.

Ведучий.  Карпати –  безумовно, здатні зцілити душу, тіло нужденному. Гордовита гірська природа таїть в собі безліч фольклорних історій. Варто тільки прислухатися – бистра вода, шумні ліси, грайливий вітер прошепочуть багато цікавого. Готові приєднатися? З найвищою вершиною України теж пов'язана низка легенд та оповідей. Одна із них вражає своєю романтичністю, та, водночас, трагізмом. Тоді слухайте легенди Карпат, від яких займає дух.

 Учениця. В одному навколишньому поселенні жив собі парубок, Прут. Одного разу, після важкої праці, ліг хлопець відпочити у лісному затінку. Явилася йому у сні дівчина неймовірної вроди, але як тільки-но хлопець захотів простягнути руку до неї, вона відразу зникала. Юнака ніяк не покидала думка про те, що це було наяву. Підтвердженням цього стала барвиста стрічка, котру дівчина необачно залишила на гілці дерева.

 

Він твердо вирішив, що більше не дозволить дівчині піти просто так. Наступного разу він знову «заснув» під тим самим деревом, дочекався приходу дівчини, а відтак спритно спіймав її за руку й пригорнув до серця. Вона сказала йому, що звуть її Говерла. Вони дуже були вражені цією зустріччю й вирішили більше ніколи не розлучатися. Прут більше не повертався до свого села, а Говерла увесь свій час проводила поруч з милим.

 

Історія могла б бути щасливою, якби не дізнався про те гірський цар, донькою котрого й була Говерла. Батьковий гнів не знав меж, він сприйняв стосунки доньки як зраду. Він заборонив закоханим бачитися. В розпачі дівчина кинулися униз з високих скель, бо її серце не бажало розлучення з коханим. Розповідають, що не встигла дівчина торкнутися дна прірви як знявся могутній вітер, котрий виривав дерева на своєму шляху, а після того як він вщух, на тому місці взялася висока вершина, настільки висока, що не було видно її кінця-краю.

 

Прут довго блукав гірськими шляхами намагаючись віднайти своє втрачене кохання й одного разу він почув спів дівчини, який торкався усіх струн його душі. Відтоді він почав уникати інших людей. Розмежовувала вершини річка, а як її назвати – мешканці навколишніх сіл навіть не вагалися. Саму нову вершину назвали Говерлою, а водойму – Прутом. Люди були упевнені, що таким чином історія трагічного кохання не забудеться ніким.

Ведуча. Потрібно сказати, що легенди та перекази карпатських гір доволі часто стають предметом натхнення для митців. Наприклад, під враженням від Карпат було створено повість «Тіні забутих предків», а згодом й екранізовано. Історія Марічки та Івана дещо схожа на класичну історію кохання, де закохані не можуть бути разом через споконвічну ворожнечу їхніх сімей. Самобутності історії «гуцульських Ромео та Джульєтти» додає присутність низки інших персонажів, а саме – мольфарів, перелесників, нявок та іншої нечисті.

Ведучий. До речі, саме гуцульські етнічні мотиви використовує у своїй творчості українська співачка Руслана Лежичко, котра у 2003 році, натхненна ними, випустила музичний альбом – «Дикі танці».

Ведуча. Сучасні легенди про Карпати не можна залишити без розповіді про Скелі Довбуша. Саме тут найвідчайдушніші мандрівники постійно шукають золотий скарб, залишений повстанцями-революціонерами на чолі з Олексою Довбушем. 

Ведучий. Одна з найкрасивіших історій в списку «Міфи та легенди Карпат» стосується чарівного озера Синевир. Із вуст в уста віками передаються чутки, що озеро – це сльози невтішної дівчини Синь, за наказом батька якої було вбито її коханого хлопця Вира. Легенда справила таке враження, що на березі озера навіть встановили пам’ятник нещасним закоханим.

Ведуча. Завершити міфи Карпат можна розповіддю про найцікавіших гірських істот. Це мавки  – лісові дівчата, що зачаровували парубків та заводили їх в глибини лісу. Це Чугайстер – старий сивий дід зростом вище за смереки, захищаючий мандрівників від злих духів, в тому числі, мавок. Це повітрулі – дочки вільних вітрів, які оберігають людей в горах від нещасних випадків.

                                      

 

Звучить пісня «Карпати кличуть»

Над рідним краєм веселка грає,

Струмки-смерічки танок ведуть,

Всіх вірних друзів,

Всіх щирих друзів

Карпати кличуть, Карпати ждуть!

 

Ой, дана-дана, ой, дана-дана, |

Героїв славних Карпати ждуть! | (2)

 

Хто йшов гаями колись з боями,

Хто кров гарячу пролив ось тут,

Бійців незнаних - героїв славних

Карпати кличуть, Карпати ждуть!

 

Ой, дана-дана, ой, дана-дана, |

Героїв славних Карпати ждуть! | (2)

 

Пісні народу, як нагороду,

Як пам'ять серця, всі бережуть.

Тими піснями разом із нами

Карпати кличуть, Карпати ждуть!

 

Ой, дана-дана, ой, дана-дана,

Разом із нами Карпати ждуть!

Ой, дана-дана, ой, дана-дана,

Карпати кличуть, Карпати ждуть!

 

 Учень (читає вірш):

 Палюче сонце, холодні тумани

 Каміння, що звикло лежати віками.

 Красиві, стрункі, гуцулки-смереки,

 Гніздо на даху, що звили лелеки.

 

 Вечірня роса, і вранішні роси,

 На полонині – осінні покоси.

 Вершина Говерли ховається в хмарі

 Вівці до купи зібрались в отарі.

 

 Дощ і веселка, хлопці й дівчата,

З дерев`яного бруса, батьківська хата.

 Альпійська сосна, ожина, чорниці,

 Джерельна вода, холодніша од криці. 

 Гуцульські пісні, і гуляння народні,

 Багаті Карпати – на чари природні.

Ведучий. Близькі й далекі верхи гір, що голубіють на небі, смерекові чорні ліси з їх синім диханням, кипіння холодної річки і синій димок від варти – все це дух Українських Карпат. Та це не лише дика, мальовнича природа, Карпати – унікальний культурний регіон, де український побут виявляє себе чи не найповніше, доносячи до наших днів дух старовини, обрядів і звичаїв. Карпати – це чистилище, що приймає у свої обійми поціновувачів справжньої краси українських гір і бажаючих   відчути себе частиною дивовижного світу в будь-яку  пору року. В Карпатах Ви знайдете справжнього себе, адже тільки тут приходить усвідомлення того, що саме тут, за межами гамірного міста, життя набуває нового змісту. Тут дихається вільно, на повні груди, бо скрізь панує атмосфера простоти і щирості, тут справжнє все, як справжня сама природа.

Ведуча. Карпати – порівняно молода гірська система в Центральній Європі, що займає 188 тисяч квадратних кілометри. Гори поділяються на Південні, Східні, західні Карпати. Карпатські гори відносно молоді, сформовані в альпійську епоху горотворення і мають вік понад 25 мільйонів років. 

Ведучий. Найвища вершина Карпат – Герлаховський шит (Словаччина), її висота становить 2655 м, а найвища гора Українських Карпат – Говерла, висота якої становить 2061 м.

Карпати мають вулканічне походження, не надто високі, середня висота їх становить близько 1400 м. Своєю назвою гори зобов’язані або албанцям (“koropa” – в перекладі камінь), або полякам ( “karpa” – нерівності).

 Ведуча. Окрім території України, ця гірська система розташовується ще в ряді інших країн: Румунії, Словаччині, Угорщині, Чехії та Польщі. Загальна протяжність становить близько 1500 км.

Ведучий. Українські Карпати розташовані в центрі Східних Карпат. На території України вони мають протяжність 280 кілометрів в довжину і 110 – в ширину. Прикарпаття захоплює Львівську, Чернівецьку та Івано-Франківську області, Закарпаття – Ужгородську та Закарпатську.

Ведуча. У Карпатах знаходиться до 20% всіх лісів України. Не випадково Східні Карпати називають Лісистими, а південно-східну частину гір – Буковиною.

Могутні буки, стрункі смереки і ялини, оповитий легендами край. Весною тут можна потрапити в долину нарцисів, влітку – на зелені полонини, а взимку – на блискучі білизною лижні схили.

Ведучий. Клімат тут помірно континентальний. В середині літа середня температура повітря близько 20 градусів, але на вершинах гір – -6-8. Уже в листопаді гори покриваються снігом, сніговий покрив до березня досягає 3 м глибини. Середня температура січня від -5 до -15 ° С.

Ведуча. У Карпатах безліч річок, найбільші з яких Прут, Стрий, Черемош. Один з наймальовничіших куточків Карпат – Синевирська долина і її перлина – озеро Синевир, воно знаходиться на території Закарпатської області в Межигірському районі. Площа озера – 7 гектарів, глибина – близько 20 метрів. Озеро Синевир з усіх боків оточене гірськими схилами, покритими стрункими ялинами та смереками. Посеред озера невеликий острівець, що робить озеро схожим на око. Тому його ще називають “морським оком”,  “синім оком”, “карпатською Ріцею”. Сильний землетрус, а можливо багатовікові вивітрювання викликали обвал скель, які і загатили долину гірського потоку й утворили озеро на висоті 989 м над рівнем моря. За підрахунками фахівців, озеро утворилося приблизно 10 тисяч років тому. Синевир займає площу не більше 5 гектарів, а максимальна глибина – 22 метри.

Ведучий. Найбільш високогірне місто – Рахів. Середня його висота становить 820 м над р.м. Цьому місту належить ще один рекорд – найбільший перепад висоти між вулицями – 600 м: від найнижчої (400 м) до найвищої 1000 м.

Ведуча. Найбільш вітряне місце в Карпатах – полонина Пожижевська. Вітер зі швидкістю понад 15 м/с (54 км/год) дує тут в середньому 120 разів щорічно.

Полонина Пожижевська є також і найвологішим місцем України – 1593 мм рт. ст. річних опадів.

Ведучий. Найзначніша палеонтологічна знахідка на території Карпат – це, ймовірно, місцезнаходження викопної фауни в селищі Старуня (тепер в Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл.), яке стало відоме на весь світ. В 1907 р. тут цілком випадково були знайдені рештки тварин кінця льодовикової доби. Біля потоку Лукавець Великий в озокеритній шахті на глибині 12,5 м було знайдено мамонта, а трохи глибше – волохатого носорога, гігантського оленя, різних викопних птахів та земноводних. Очевидно, сіль, озокерит, розчин нафти та безкисневі умови багна сприяли консервації старунських тварин. Радіобіологічним способом було встановлено, що носоріг пролежав тут 23 255 ± 775 років. Щодо того, як тварини тут опинилися, то цілком імовірно, що пізньопалеотична людина в околицях Старуні полювала на них, заганяла в болото і там вони гинули. Результати всебічного вивчення старунських знахідок, здійснені в 1907 та 1929 рр. Е. Незабитовським-Любичем, М. Ломницьким та іншими дослідниками, друкувалися в кількох монографіях та в спеціальному часописі, що мав назву "Старуня”.

Ведуча. На території Карпат користуються найбільшим духовим музичним інструментом – трембітою. За зовнішнім виглядом вона схожа на довгу палицю, але це тільки на перший погляд, так як по суті це велика сопілка, з навскрізним отвором по всій довжині трембіти. Найбільше розповсюдження трембіти отримали на території Бойківщини, Буковини, Гуцульщини. Тут навіть і в наш час з допомогою трембіт подають спеціальні сигнали, сповіщаючи односельчан про ті чи інші події. Завдяки своїх будові звуки з трембіти можна почути на відстані 10 кілометрів.

 Ведучий. "Долина нарцисів”, що біля м. Хуст на Закарпатті, є єдиним місцем в Україні, де в природних умовах ростуть білосніжні нарциси вузьколисті. На вигляд вони дуже нагадують садові, але квітки більші й досягають іноді 10 см у діаметрі. Живописна долина площею 80 га вкрита суцільним килимом квітів і оперезана пологими гірськими схилами, є пам’яткою природи.

Ведуча. Найдавніше дерево в карпатських лісах – ялина (смерека). Її походження пов’язане з крейдяним періодом мезозойської ери. І вже на світанку виникнення людства вона використовувалась як рослина-цілитель через свої фітонцидно-бактерицидні властивості. В Україні відомо два дикорослих види ялин – звичайна та гірська.

У виконанні ансамблю звучить пісня «Золото Карпат»

(слова Василя Кузана, музика Степана Гіги)

У полоні міст, мерехтінні літ
У душі вогонь, за плечима світ,
Де гладкий асфальт, мов карпатський бук,
І летить печаль, мов трембіти звук.

Де гладкий асфальт, мов карпатський бук,
І летить печаль, мов трембіти звук.
Приспів:
Золото Карпат, золото пісень,
Я несу до вас у святковий день.
Хай вони дзвенять, хай лунають і
Щастя і любов будуть на землі.
Хай вони дзвенять, хай лунають і
Щастя і любов будуть на землі.

Крізь столичний шум чую, як ручай
Кличе до батьків, просить: зустрічай!
Це тепло землі, цю любов Карпат,
Де серед краси - кожен друг і брат.
Це тепло землі, цю любов Карпат,
Де серед краси - кожен друг і брат.
Приспів.
 

 Сторінка третя «Карпати кличуть на допомогу»

Учень. … Впаду на груди рідної землі

             І серцем її дихання відчую.

             Відчую рани, болі і жалі.

             Чи є той лікар, що все це злікую?

             Цей тужний стогін лине з глибини,

             І знову й знов мою тривожить душу.

             Він народився з нашої вини –

             Ми до землі були такі байдужі…

             Ми брудом запоганили річки,

             Розводим сміття замість зелен-саду.

             І ліс стоїть, засмучений такий –

             Ми більше нищимо дерев, ніж садим.

             І чи весна надворі, чи зима,

             Чи дощ іде, чи сніг останній тане –

             Дими висять довкіл, немов туман,

             Крізь них до неба погляд не дістане.

             … Впаду на груди рідної землі

            І прошепочуть тихо-тихо губи:

  • Ми тут живемо, а не десь в імлі.

Чому ж цю землю так безжально губим?

Ведучий. Українська земля щедро обдарована природою. Скарбницею нашої країни називають ліс. Зайдеш у ліс і відчуваєш багатство тих запахів, які переповнюють його в сонячну погоду і навіть у негоду. Хоч який будеш втомлений, усе наче рукою зніме. Стань, милуйся красою й дихай на повні груди, наче ти заново народжуєшся на світ. Чому це так? А тому, що в лісі найчистіше повітря, бо він неначе пилосос, що поглинає все зайве в повітрі.

Лише одне листяне дерево – бук «виробляє» за годину 1 кг 700 г кисню. Денна продукція «кисневого заводу» може задовольнити потреби в кисні 64 чоловік.

Ведуча.  Ліс… Це найдосконаліший, здатний до відтворення природний комплекс, який дає понад 20 тисяч видів цінної продукції. Майже 4500 видів вищих рослин вплелися в різнобарвний смарагдовий вінок флори України. Тут проліси Полісся і зелених Карпат, діброви Поділля і представники кримських субтропіків.

Ведучий. У лісах України росте 200 деревних і чагарникових порід: сосна, дуб, ялина, смерека, бук, граб, ясень, береза, вільха, осика, верба тощо. В Україні переважають насадження з листяних порід – 55% площі. У них росте 21,4% дубових лісів країни. Букові ліси становлять 19%, насадження ясеня – 12%.

Ведуча. Найстарші ліси в Закарпатській області. Середній вік їх – 63 роки. У зоні Карпат молоді насадження досягають 42%, а решта – 58%.

Ведучий. Перша і друга світові війни заподіяли лісам України величезної втрати. За даними Всеукраїнського управління лісами, у 1923 році площі вирубок становили 669 тисяч гектарів, а посадок молодняка, потолочених худобою – 123 тисяч гектарів. Рослинний тваринний світ України змінився докорінно. Площі лісів ще з XVI ст. весь час скорочувалися.

Ведуча. Не може не радувати око такий багатий рослинний і тваринний світ Карпат. Але скоро цього може не стати. У чому ж причина? А причина полягає в екологічних проблемах, котрі людина сама ж і створила. Бездумне вирубування лісів, забруднені отрутохімікатами гірські води та ґрунти. Завдяки цьому, Карпати перебувають зараз в набагато гіршому стані, ніж колись.

Ведучий. Історія нас вчить, що мудрість будь-якого народу проявляється в тому, як зберігаються природні умови, його існування та використовуються ресурси, добробут сучасних і майбутніх поколінь.

Питання охорони життєвого середовища та раціонального його використання, збереження й збагачення природних ресурсів з кожним роком все більше й більше турбує людство.

Ведуча. У 1991 році Верховна Рада України оголосила всю територію України зоною екологічного лиха. За 2 роки до цього спеціалістами-географами Української Академії наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України, за окремими компонентами природи.

Вирішення проблеми поліпшення екологічного стану території України у першу чергу слід починати з впровадження системи природоохоронних заходів у тих регіонах, де сьогодні екологічна ситуація найбільш напружена і які мають найбільше соціально-економічне значення для нашої держави.

  Учень. Під скрип запилених коліс

               Везуть карпатський ліс

               І серце жалем обпіка

              В ту горе-мить.

              Красу смерек, красу ялиць

              Забрали з живописних місць,

              Вона ростилась тут

              Колисками століть.

 

           Її плекали як могли

           Вітрів прозорі кольори,

          Туман стелився

          Димно синьо по траві.

Учень.

 Тепер уже цього нема

 Гола карпатська площина.

 Навряд чи виростуть

Смереки там нові.

 

 І що мені ви не кажіть,

Та все одно душа болить,

 Що продаємо безрозбірно

 Все підряд.

 Ті гроші – з присмаком вини…

 Бо наші дочки і сини,

 Вже не побачать

 Всю красу наших Карпат.

Ведучий. Екологія Карпат потерпає від необдуманого, а часто безвідповідального господарювання. Згадаймо катастрофічні паводки минулих літ, зсуви, кліматичні катаклізми, промислові навантаження, що раз у раз призводять до техногенних катастроф. Вони є причинами величезних матеріальних та моральних збитків, хвороб та навіть людських жертв. Карпатські ліси опинилися перед загрозою зникнення не тільки через лісорозробки та надмірний випас худоби на більшості полонин, а й від хімічного забруднення, кислотних дощів, які йдуть зі сходу і заходу, від діяльності великих промислових центрів у містах Калуш, Стебник, Надвірна, Новий Розділ, Дрогобич, Бурштин, об’єктів Чехії, Словаччини, Польщі, Румунії.

 Значної шкоди екології наносить побутова діяльність людей. У містах і селах великою проблемою стало захоронення сміття, повсюдно виникають сотні стихійних сміттєзвалищ. Після проливних дощів цей бруд опиняється в річках, з яких потім беремо воду для пиття.

Ведуча. Проте протягом останніх десятиліть Карпати зазнають все більших втрат від людської діяльності. Карпатські ліси перебувають під загрозою знищення не лише від лісорозробок, порушення ґрунтового і рослинного покриву, але й від хімічного перезабруднення, кислотних дощів.

Ведучий.  Золоте правило лісників України: створювати нових насаджень більше, ніж зрубано.   Учені стверджують, що оптимальна лісистість країни в перспективі повинна досягти 19–20 %. Але для цього потрібні десятиліття, оскільки необхідно посадити і виростити близько 2 млн га лісу. Про важливість лісів говорить той факт, що Генеральна асамблея ООН проголосила 2011 рік Міжнародним роком лісів.

Ведуча. На сьогоднішній день є важливими християнські постулати про те, що Природа – Божий дар, а її збереження є обов’язком кожної людини. Наскільки вона береже природу, настільки природа віддячує їй. І навпаки – знищення природи рівнозначне знищенню людства. Божа воля, всемогутність виявляються у великій книзі, що її називаємо Природою, з її закономірностями та взаємозалежностями. Коли ці закономірності порушуються, природа гине, світу загрожує катастрофа. Тому у цій непростій ситуації людині потрібно зупинитись, озирнутися та задуматися, й запам’ятати, проголошені нещодавно Папою Римським Франциском надзвичайно актуальні слова: «Господь Бог пробачає завжди, людина – іноді, природа – ніколи!».

Звучить пісня «Господи помилуй нас»

Слова і музика: Тарас Петриненко

 

 

  Сторінка четверта: «Стратегія сталого розвитку. Карпатський край… «філософія споживання» під гаслом «Споживання заради процвітання»»   

 

Ведучий. Упродовж багатьох століть людство керувалося «філософією споживання» під гаслами «Людина – цар природи» та «Споживання заради процвітання». Панування ресурсоруйнівних технологій визначалося пріоритетом економічної вигоди та ілюзією невичерпності ресурсного потенціалу. Унаслідок такого способу господарювання ресурси вичерпались, почалась деградація природи. Людство зіштовхнулось з глобальними екологічними проблемами, катастрофами. Це стало соціально-економічними та екологічними передумовами виникнення концепції сталого розвитку.

Ведуча. В деяких країнах уже тепер права її величності Природи ставляться на перший план порівняно з правами людини, а серед інституційних рамок сталого розвитку екологічну складову винесено окремим розділом. Мало того, у схваленій Рамковій програмі дій та здійснення наступних кроків щодо впровадження стратегії сталого розвитку в різних тематичних областях та в міжсекторальних сферах розв’язанню екологічних проблем відводиться ключова роль. Це насамперед стосується водозабезпечення та санітарії, енергетики, сталого туризму, кліматичних змін, лісів, біологічного різноманіття тощо.

Ведуча. У 1972 році конференція ООН у Стокгольмі показала, що у світі існують суперечності в поглядах на процес розвитку в розвинених державах, що розвиваються: перші прагнуть екологізації, другі – економічного розвитку, подолання бідності.

Ведучий. Термін «збалансований розвиток» з’явився 1980, коли вийшла «Всесвітня стратегія охорони природи», підготовлена Міжнародною спілкою охорони природи. Ця стратегія висунула принципово нове положення: збереження природи нерозривно пов’язане з питаннями розвитку. Розвиток суспільства має відбуватися за умови збереження природи.

Ведуча. Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку, яка відбулася 1992 року у м. Ріо-де-Жанейро, одностайно ухвалила «Декларацію Ріо», визнала концепцію сталого розвитку домінантною ідеологією функціонування земної цивілізації у ХХІ столітті. Як наслідок, з’явилося поняття «сталий розвиток».

Ведучий. У підсумковому документі Конференції ООН зі сталого розвитку «Ріо+20: Майбутнє, якого ми хочемо» (Ріо-де-Жанейро, Бразилія, 20—22 червня 2012 року) з новою силою підкреслено необхідність досягнення гармонії людини і природи. Висловлюється думка, що без цього виживання планети Земля та її екосистем, забезпечення необхідного балансу між економічними, соціальними та екологічними потребами нинішніх і майбутніх поколінь залишається проблематичним.

Ведуча. Окремо на Конференції визнано великі вигоди, які отримує світова спільнота для сталого розвитку від гірських районів. Зокрема, підкреслено виняткове значення гірських екосистем як основних постачальників водних ресурсів для великої частини континентів. Відзначено і той факт, що гірські екосистеми особливо вразливі перед пагубними наслідками кліматичних змін, знелісненням та деградацією лісів. Великої шкоди їм завдають зміни методів землекористування, деградації земель та стихійні лиха. У зв’язку з цим глави держав та урядів світу закликають активізувати зусилля з охорони гірських екосистем, у тому числі збереження їх біологічного різноманіття. Пролунали заклики щодо прийняття довгострокових концепцій із застосуванням всеохоплюючих підходів, які базувалися б на програмах розвитку гірських регіонів.

 Ведучий. Показово, що на цій конференції Україна вчергове порушила питання Екологічної Конституції Землі. Було заявлено, що для досягнення цілей сталого розвитку Україна вважає за доцільне започаткування процесу підготовки проекту концепції Екологічної Конституції Землі та його публічного обговорення, заснування на базі ЮНЕП Світової Екологічної Організації.

Але, на жаль, незважаючи на рішення міжнародних форумів та велику кількість міжнародних нормативно-правових документів, досі в Україні не прийнято навіть концепції сталого розвитку. Надзвичайно складною залишається екологічна та соціально-економічна ситуація і в Карпатському регіоні.

 

 Ведуча. Основні принципи збалансованого (сталого) розвитку

               (Декларація Ріо-де-Жанейро з довкілля та розвитку, 1992 р.)

• Кожен має право на здорове та продуктивне життя в гармонії з природою.

• Теперішнє та прийдешні покоління мають рівні права на це.

• Охорона довкілля має розглядатись як невід’ємна частина будь-якого процесу розвитку.

• Кожна країна має право використовувати власні ресурси, не здійснюючи вплив на довкілля за межами своєї території.

• Забруднювач повинен відшкодовувати збитки, завдані довкіллю (принцип „забруднювач платить”).

• Економічна діяльність має бути поєднана з принципом реалізації запобіжних заходів у сфері охорони довкілля.

• Держави повинні співпрацювати у сфері охорони довкілля.

• Скорочення масштабів бідності та несправедливих стандартів життя в різних частинах світу є інтегральною частиною збалансованого (сталого) розвитку.

• Держави повинні обмежувати та усувати моделі незбалансованого виробництва і споживання та сприяти впровадженню відповідної демографічної політики.

• Найефективніший спосіб розв’язання екологічних проблем – залучення всіх зацікавлених осіб. Держави повинні розвивати та заохочувати поінформованість населення та його участь в процесі прийняття рішень.

• Держави повинні розробити та впроваджувати ефективне законодавство у сфері охорони довкілля.

• До охорони довкілля мають залучатись усі соціальні групи.

• Мир, розвиток і охорона довкілля є взаємопов’язаними та нероздільними. 

 Ведучий. Глобалізація наче надміцним паском дедалі дужче «стягує» докупи колись розрізнені народи. Скорочуються відстані, спресовується час, у глобальному просторі люди в тісному спілкуванні намагаються будувати своє життя, з тривогою вдивляючись у майбутнє. Стає дедалі очевиднішим, що в глобалізованому світі народи стають заручниками глобальних проблем, які стосуються кожного. Фахівці все ще сперечаються, що в тих проблемах залежить від природного саморозвитку, його циклів, а що – від людей, їхньої діяльності, яка безпосередньо впливає на довкілля.

Але безперечним є факт, що самотужки жодна країна сама не впорається з такими проблемами, як кліматичні зміни, вичерпність невідновлюваних ресурсів, особливо енергоносіїв, забруднення повітря і води. Не можна поодинці відвернути загрозу руйнівних воєн, приборкати міжнародний тероризм, подолати глобальні епідемії, ВІЛ/СНІД, туберкульоз та інші небезпечні масові захворювання.

Ведуча. Збереження цінних природних комплексів, організація науково обґрунтованих систем територій, що охороняються, – одне з першочергових завдань. Необхідно продовжувати розширювати мережу біосферних заповідників, національних природних парків, заказників та інших природних територій для створення єдиної екомережі в Україні.   Ми закликаємо всіх, кому не байдуже наше майбутнє, свідомо ставитись до наслідків, а не тільки перейматись сьогоденням. Перед тим, як зрубати дерево, зірвати квітку – подумай, що ти залишиш після себе. Треба на державному рівні постійно, не шкодуючи ніяких грошей, залучати до просвітницької, роз’яснювальної, виховної роботи засоби масової інформації – газети, радіо, телебачення.

Учень. Мов непохитна кам’яна стіна,

             Стоять могутнії Карпати-гори.

             Ніяка спека й дощ їм не страшна,

             Бо гордо дивляться на Чорне море.

             Покрита мороком вершина їх стрімка

            Туман із хмар рознісся в полонинах

            Ліси могутні таємничих благ

 

           Безсмертну славу шлють по всіх країнах.

           Немов священна постать, крізь віки

           до нас долине голос із вершини:

          «Стоятимуть Карпати

           без Карпат не буде України!»

                                                                Михайло Битлянин

                      Звучить пісня «Карпати» ( Наталя Бучинська)

Учень читає вірш:

Рятуємо чисте повітря. Рятуємо воду –

В морях, океанах, в малих і великих річках!

Рятуємо рідкісних птахів – не всі ще породи,

А ті, що зникають в полях, у лісах, у лугах!

Рятуємо злаки, а потім рятуємо квіти!

Рятуєм світанки від кіптяви, гару й димів!

Рятуємо тишу, щоб в тиші мовчати й радіти!

Рятуємо вулицю від голосних двигунів!

Рятуємо землю! А також рятуємо небо!

Рятуємо мрії, кохання солодкий мотив!

Рятуємо ніжність … Від кого рятуєм ? Від себе.

Поки ще не пізно і можна хоч щось зберегти !

Пісня.

Підсумок. Будемо берегти нашу Землю!

Повсюду, на кожному кроці, всі разом і кожний окремо! Іншого нам не дано.

Земля і її природа – велике чудо, вона у нас одна. Завтрашній день Землі буде таким,

яким ми його збудуємо сьогодні.

 

Список використаної літератури

 

1. Воропай Л. І., Куниця М. О. Українські Карпати. – 2001.

2. Газета «Дзеркало тижня». – 8.09.2000.

3. Географічна енциклопедія України: у 3-х т. – 1990.

 4. Голубець М. А. та ін. Концептуальні засади розвитку гірського регіону. – Львів: Поллі, 2007. – 288 с. 5. Заставний Ф. Д. Фізична географія України: Підручник для 8 кл. – Вид. 3-тє, зі змінами. – К.: Форум, 2004. – 239 с.

6. Зелений кодекс України. – 1994.

7. Кукурудза С., Турчинська О. Проблеми сталого еколого-економічного розвитку Львівщини // Педагогічна думка. – Львів: ЛОІППО, №2, 2009

8. Програма розвитку ООН в Україні Всеукраїнська дитяча спілка «Екологічна варта».  Методичні матеріали для впровадження освітнього модуля «Основи стратегії Сталого  розвитку в Україні», К. 2016, - 215 с.

 

docx
Додано
22 січня
Переглядів
163
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку