Сценарій години спілкування "Скарби бабусиної скрині"

Сценарій «Скарби бабусиної скрині»

Автор:педагог-організатор

 Іванівського ліцею №1

 Іванівської селищної ради

Херсонської області

Юрова Інна Миколаївна

Мета: ознайомити учнів зі скринею, її оздобленням, призначенням; наголосити на потребі оберігати як святиню все те, що пов’язує нас із рідною землею; виховувати у дітей любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії навколишнього світу; почуття пошани до людської праці, гордості за майстерність родичів; сприяти розвиткові творчих здібностей дітей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру, прилучати до народного етикету.

Обладнання:   мультимедійне проєктор, мультимедійна презентація «Скарби бабусиної скрині», музичні записи українських пісень, скриня, виставка вишивок, предмети домашнього побуту, намисто, хустка,  віночки, лялки-мотанки, біблія , ікони,  поробки дітей та їхніх батьків.

Тип, форма проведення: родинне свято.

Епіграф:У бабусиній скрині скарби немалі,
Найдорожчі, найкращі на цілій землі.

Хід проведення

Учитель:  Шановні гості, ми запросили вас на родинне свято, яке має стати щирим і хай хоч на мить прикрасить наше непросте життя.

              Все відцвітає, і жовте, і синє,

              Тільки родина – як вічна зернина,

              На невмирущому полі життя.

Тож ми раді вітати всіх дорогих нам гостей.

Учень:Гостей дорогих ми вітаємо щиро, 
Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.
Учениця :Для людей відкрита хата наша біла, 
Тільки б жодна кривда в неї не забігла.
Учень:Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,
Учениця:Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.(Вручаютьхліб-сіль).

Звучить пісня «Зелене жито»

Учитель: Тема нашого заходу «Скарби бабусиної скрині» . Що ж таке скриня?      І які скарби вона зберігає? Відповідь на ці питання ми отримаємо під час нашої розмови.

Учениця читає вірш 

«Бабусина скриня»
Заховались в бабусиній скрині на дні
Різні речі забуті, цікаві мені.
Хоч старенькі, але їм немає ціни.
Найрідніші для нашого роду вони.
Тут лежить полотна домотканий сувій
І цвіте вишиттям українським наш стрій.
І барвистий віночок, і два рушники,
Гребінець і намиста червоні разки.
Я усе розумію, хоча ще й мала -
Це святі обереги від лиха і зла.
У бабусиній скрині скарби немалі,
Найдорожчі, найкращі на цілій землі.

Учитель:Хата, моя бiла хата!... Чи можна було уявити давнюю українську хату без скринi? Нi, не можна.  Вона  була обов'язковою  в кожнiй домiвцi.

Протягом столiть скриня передавалась із покоління в покоління. В нiй зберiгався посаг нареченої. І коли батьки видавали дочку замiж, то в придане завжди давали скриню з рiзним добром.Здавна люди дотримувалися народної моралі: ніхто не мав права зазирати до скрині — ані мати, ані батько, анісестри — вона залишалася власністю дівчини, а пізніше жінки на все життя. У спадок вона могла перейти тільки після смерті. Про скриню клопотала кожна жінка ще в пору дівування. Сюди складали вбрання, вінок, рушники і прикраси, а у прискринку ховали таємниці, позав’язувані у вузлики різне зілля, що мало чарівну силу.

І в нашій скрині зберігали все найдорожче, найрідніше серцю,

а що саме – ми зараз подивимось(Відкривається скриня).

Учень:

1.               Рушник на столі – давній наш звичай. У кожній родині, де підростала дівчина, скриня мала повнитися рушниками.

1.               Без рушника не обходяться ні в одній сім’ї, він завжди був під рукою,тому і назву свою отримав від слова «рука» - ручник, тобто рушник.
2.               Без рушника, як і без пісні, неможливенародження, одруження, зустріч гостей. Ними витирають руки, з ним пораються коло печі, з ним доять корову.
3.               Ним  накривали діжу з тістом, спечені паляниці, пироги. З рушником і хлібом зустрічають шановних людей.
4.               Коли синвирушав у далеку дорогу, матидарувалайому рушник, як оберігвід лиха.
5.               На весільний рушник, який кожна дівчина мусила вишити до свого весілля, ставали молодята – це символ щасливого подружнього життя. На нього приймала новонароджене дитя повитуха.
6.               На рушнику підіймали першу колоду, будуючи хату. Тим, хто зводив хату, також дарували рушники. Як і раніше, сьогодні рушники прикрашають образи, дзеркала, портрети родичів.

Звучить «Пісня про рушник»

Учень:

1.               Сорочки вишивали  і дівчата, і матері своїм синам, а коли син вирушав у далеку дорогу, то сорочка служила йому оберегом: оберігала від злого і недоброго.
2.               Сорочки вишивали червоними і чорними нитками. Червоне – то радість. Чорне – печаль.
3.               Наші пращури вірили, що вона захищає людину не лише від негоди, а й від ворожих стріл. Вважали , що сорочка, яка прилягає до тіла, є провідником прихованої у людини магічної сили, і водночас – це й оберіг.
4.               Вишивкою на сорочці прикрашали рясно рукава, комір, поділ сорочки, бо вважалося, що саме ті місця, де закінчується тканина, найменше захищені від злих сил. Від них і оберігали символічні візерунки.
5.               Готуючись вийти заміж дівчина мала мати багато різних вишиванок: для роботи, свята, на весілля і навіть на смерть, тобто для потреб, протягом усього життя.
6.               Першу сорочку дитині шили з полотна, яким обвивають  свічки хрещені батьки. Бо це полотно при охрещенні отримує великий позитивний заряд, до нього дотикаються найваговитіші руки – руки свідків великої події. Така сорочка загартовує і тіло і дух. Першу дитячу сорочку обов’язково коло пазухи вишивали синім шовчиком, кілька хрестиків – на чисте, щасливе, присвячене Богу життя.

Звучить пісня «Мамина сорочка»
Мені сорочку мама вишивала,
Неначе долю хрестиком вела.
Щоб я легких стежинок не шукала,
Щоб я завждипривітноюбула.
Виконуй, доню - мама говорила,
Життя закони істини прості.
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

Приспів:А сорочка мамина - біла, біла,
А сорочка мамина серцю мила.
А сорочка мамина зігріває,
Я її до серденька пригортаю.

Літа неначе птахи пролітають
Матусі коси димомзацвіли.
І я сорочку білу вишиваю,
Як вишивала матінкамені.
Виконуй, доню - мама говорила,
закони Божі – істини прості.
Не зраджуй землю, що тебе зростила,
Не залишай нікого у біді.

Учень:

Хустка з давніх-давен була улюбленим головним убором української жінки.

1.          Вишиті хустки в Україні були білого кольору. Колись їх вишивали шовком, сріблом, золотом. Якщо нитками, то найбільше рожевими. Трапляється і чорний колір. Сині окремо не вживали, а в поєднанні з червоними.
2.          Будь-який обряд не обходиться без хустки. На народини приходять родичі з хлібом і хусткою. Хліб – символ добробуту, а хустка – оберіг дитини і матерівід сил злих.
3.          Широка хустка фігурує в українському весільному обряді. Хусткою покривали молоду і вона зберігалася потім усе життя.
4.          Її носив козак завжди коло серця, вона булла йому оберегом не лише від ворожої кулі, тяжкого полону чи товаришевої зради, а й від забуття матері-України. В часи козаччини дівчина дарувала нареченому вишиту хустку як символ вірності.

Учень:

1.          Віночок – сплетене коло з квітів, листя, гілок, це символ добра і надії.
2.              Дівочий вінок носять юні дівчата кожної весни і літа.
3.              Весільний вінок одягаютьтільки раз – на весілля.
4.              Найкращий дівочий вінок обов’язково має бути з живих квітів. Усі вони мають цілющі властивості, а значить, такий віночок, що нагадує сонце, захистить молодий організм від різних хвороб, згубного ока, недоброго духу.
5.              Кожна квітка у вінку має своє значення. Їх всього 12, кожна квітка і лікар і оберіг, в ньому є сила, яка знімає головний біль, береже волосся. Троянда – означає красу, чорнобривець – пам'ять, цвіт вишні – материнську любов, а маківку вплітали у вінок дівчата-сироти. Додавалися колоски та барвінок.
6.              А ще вінки прибирали стрічками. У різних областях України кількість їх різна, різні кольори. Коричнева барва означає любов до землі, голуба – вірність, червона – радість. Але стрічки повинні обов’язково бути довшими за косу, бо оберігають її красу.

Учень:Намисто.

1.          Найперші прикраси предки українців збирали з ягід горобини, кісточок, горіхів, насіння та інших рослинних матеріалів.
2.          Пізніше майстри стали виготовляти багаторядні буси з глини (Трипільська культура), коралів, бурштину, річкових перлів.
3.          З розвитком ремесел на Русі з IX-X століття широко поширюються намиста з монеток і з підвісками різної форми (круглі, овальні, хрестовидні).
4.          Пізніше у Центральній Україні носили багато разків різнокольорового або червоного намиста, монети-дукачі, ланцюжки з хрестиком або прикріпленими до них бовтунцями, дармовисами. На Лівобережжі як прикрасу використовували один великий дукач з багато оздобленим металевим бантом. На Правобережжі частіше носили три-п'ять невеликих з'єднаних між собою монет.
5.          У побуті гуцулів збереглися найдавніші металеві прикраси — згарди у вигляді нанизаних хрестиків. Популярними прикрасами гуцулок також були намисто з різнобарвного венеціанського скла та вироби, плетені з бісеру-ґердани. Різнокольоровий бісер нанизували на шовкову або волосяну нитки, плели або ткали, утворюючи мальовничий геометричний, іноді рослинний орнамент.
6.          В народі є приказка  «Купи коралі, щоб женихи не пішли далі». Тож кожна дівчина мала одягала багато прикрас.Чим більше, тим краще.

Учень:

1.          Лялька-мо́танка  — зроблена з тканини вузликова лялька. Назва походить від слова «мотати». Вважається, що у давнину мотанки виконували функцію сакральних оберегів.
2.          Головним призначенням ляльки у давні часи було берегти душу свого власника від зла,хвороб і нечистих помислів, а лялечку-оберіг часом передавали з покоління в покоління впродовж років і віків, і були ляльки, про які складалися
   легенди, і потім передавалися від матері до дочки, як священний переказ.
3.          В українських родинах здавна молода мати, чекаючи дитину, неодмінно
   робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж
   покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали лялечку, і вона
   ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім
   родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була.

Учень:Біблія— це священна книга  християн, релігійна та історико-літературна пам’ятка світової культури.

1.               Свою назву Біблія отримала від грецького слова «біблос», що означає «книги». Слово це з’явилося ще в ІІ тис. до н. е., коли в місті Біблос фінікійці створили склад папірусу і, зшивши окремі листки, винайшли прообраз сучасної книги.
2.               Віруючі люди вважають, що автор Біблії — Бог, а люди, які записали натхненне Богом, лише виконували його волю. Цих людей було більше сорока, і серед них не було жодної жінки. Писалася Біблія на трьох континентах: в Європі, Азії, Африці — і трьома мовами: давньоєврейською, арамейською, давньогрецькою.
3.               Створювалася Книга Книг  з ХІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н.
4.               Складається вона з двох частин: Старого  і Нового заповіту. У  Старому заповіті розповідається про життя людей до народження Ісуса Христа , а в Новому-про життя Ісуса Христа та його послідовників.

Учень:Ікона СвятогоМиколи Чудотворець; МиколаУго́дник; Святи́тельМиколай(270 /286(бл.275) — 6 грудня 326 /342/351)- християнський святий.

1.          Християни різних обрядів (православні, греко- та римо-католики) пам'ятають його та шанують як великого святого.
2.          Святий Микола зараховується до святих як такий, що опікується воїнами, водіями і тими, що подорожують, допомагає бідним у скруті; вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців, і лучників.
3.          Вважають, що ікона Миколая Угодника здатна зцілювати, допомагати і оберігати. Важливо знати, що дія ікони стає в кілька разів сильніше, якщо вимовляти спеціальну молитву.
4.          Для деяких чудотворець є Санта-Клаусом. Все тому, що, згідно з однією з легенд, коли Микола залишав мішечки бідним дівчатам, а їх батько хотів його зустріти і віддячити, він передбачив цю ситуацію і кинув золото в димохід. Саме на цій історії і побудований прообраз великого і щедрого Санти.

Учень:Люлька.

1.               Для жодного українця не секрет, що козаки дуже любили подмухати димом з люльки.
2.               Козаки додавали в люльку такі рослини : любисток, м’ята, полин, материнка, деревій, буркун жовтий,аїр,валеріана лікарська,ковила,гостролист. Кожна з них володіє певним цілющим впливом на тіло людини. Наприклад, м’ята заспокоює нервову систему і позитивно впливає на тонус, материнка протидіє хворобам шлунку і поліпшує апетит, любисток має антисептичну і протипухлинну дію. Більшість має особливий приємний запах, що також має свою дію на організм і психіку. 
3.               Ще є свідчення про застосування невідомих трав, які називались чаклун-трава, розрив-трава та інші. Першу, наче, вміли знаходили лише характерники і ця чаклун-трава оберігала козака від кулі і шаблі. Розрив-трава використовувалась для знищення пут, кайданів, відкриття замків.
4.               В процесі паління не можна було спльовувати на землю, це вважалось за святотацтво.Запам’ятай, козаче, земля тебе породила, дала тобі тютюн, тож негоже так її кривдити!Перед важливою справою прийнято було посидіти з люлькою, щоб остаточно вирішити, чи правильно обраний шлях і чи вірно дотриманий ритуал, наприклад перед пасхальним прийомом їжі.
5.               Добра люлька в козаків була поставлена вряд із найкращою зброєю. Знаменитий гоголівський Тарас Бульба загинувлише тому, що не хотів, щоб його люлька дісталась ворогові.

Учитель.   Випечений «жайворонок» - провісник. Здавна їх випікали напередодні свята Стрітення. За давніми легендам ця пташка народилася із сонячного  жару, бо прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосочком оповіщає: вже весна прийшла. Люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають і відмикають літо. Свято Стрітення відзначається 15 лютого. Тож сьогодні ми радіємо приходу весни і з радістю вітаємо дівчат і жінок, своїх матусь і бабусь, сестер і подруг зі святом весни.

 А ще у нашого народу ще одна добра традиція–частувати гостей  варениками.  Тож вас чекають у макітрі варенички дуже ситні.

Пухкесенькі, круглолиці із добірної пшениці.

Пригощайтесь , просим щиро, залишайтесь завжди з миром!  

Звучить пісня «А ми бажаєм вам добра» Наталі Май
1.Одна земля, одна надія
І сонечко на всіходне.
Воно усіх теплом зігріє,
Воно нікого не мине.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.
Приспів
А я бажаю вам добра,
А я бажаю вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю вам добра,
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні.

2.Коли біда простягне руки,
Прийдуть печалі і жалі,
Згадай крізь терени, розлуки,
Що є кохання на землі.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світіжити,
І про добро пісні співать.

Учитель: Ось і закінчилось наше свято, але не закриється ніколи бабу­сина скриня, з якої ми постійно будемо черпати мудрість, любов до рідної землі, до свого народу. Спасибі всім за щирість і участь у святі.