Сценарій літературної композиції "Тарас Шевченко... Художник з душею поета""

Тарас Шевченко… Художник з душею поета

(літературна композиція)

Урочисто прибрана світлиця. Портрет Тараса Шевченка, прикрашений рушником .  Виставка його творв, ілюстрації. Хлопчики і дівчата у вишитих сорочках і блузках.

Слайд 1

Вчитель. В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам'ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу - Тараса Шевченка. 204 роки минуло з дня народження поета, проте і нині живе під сонцем України Кобзареве слово, слово великої, непогасної любові до свого народу, своєї землі. Сьогодні ми зібралися,щоб вшанувати пам’ять великого Кобзаря. І хоча багато років минуло з того часу,коли народився він «…на українській землі,під українським небом,проте він належить до тих людей-світочів,що стають дорогими для всього людства і що в пошані всього людства знаходять безсмертя».

Мужицький син,кріпак,школяр Моринського дяка-п’яниці,самоук,професор графіки Петербурзької академії мистецтв,геніальний поет, мислитель,патріот-інтернаціоналіст,інтелігент з душею людського милосердя…І все це він-Тарас Григорович Шевченко.

Ні,не мужикуватий селюк і не наївний неотесаний простак,як дехто з потомственних панських родин «подавати Шевченка. Це був велет духу і душі народної,що вивів себе самого на вершини всесвітньої культури щоденною каторжною працею,назавжди зрікшись світських благ,що манили в свої обивательські тенета».

Вчитель. Щедра й невичерпно родюча українська земля подарувала вселюдському сузір’ю геніїв невгасимого Світоча - Тараса Шевченка, Тираноборця і Пророка, Речника волі, який поставив на сторожі біля своїх земляків, «рабів німих», вогненне слово, а в «Заповіті» дав їм наказ: «Кайдани порвіте!».

Поява Шевченка - поета і художника, митця і борця, що став символом української нації, - була зумовлена всім ходом історичного і духовного розвитку України з її тривалою, сповненою драматизму, героїчною боротьбою за волю. Тарас Шевченко як художник посідає одне з почесних місць в українському образотворчому мистецтві.

Поетична спадщина Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна - близько 1200 робіт (олійних картин, акварелей , сепій, офортів, малюнків).

Сьогодні ми хочемо розповісти вам Тараса Шевченка… Художника з душею поета.

 

Ведучий: 9 березня 1841 року весна подарувала на радість людям маленького Тараса. Народився він у селі Моринцях, що на Черкащині, в бідній хаті Григорія Шевченка. Давно це було… У невеличкому селі Моринцях народився і зростав маленький Тарасик. Ще пройде багато років, допоки він виросте, стане талановитим поетом та знаним художником.

Слайд 2

Ведуча:Тарасик був допитливий, розумний, кмітливий, дуже любив свою старшу сестричку Катрусю, з цікавістю слухав розповіді дідуся про давнє минуле. Дуже рано виявився в Тараса ще один хист — до малювання.    Це було не звичайне дитяче захоплення... Змалечку крейда чи вуглина були для нього неабиякою радістю. Усе ними обмальовував: стіни знадвору і в хаті, лаву, стіл. Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала хати — уся чисто була розмальована візерунками.  

Слайд 3

Ведучий: Одного сонячного ранку восени 1822 року, мама у темно-зеленій корсетці, у синій спідниці, в зеленій квітчастій хустці на голові – вся святково усміхнена, пригладила Тарасові чупринку, наділа нову шапку, почепила йому через плече торбину для книжок, обдарувала лагідною усмішкою:» Щасти тобі, синку, може, людиною станеш…»

Слайд 4

Ведуча: Так на восьмому році життя Тарас став учнем дяка.

Тарас -…. куплю

Паперу аркуш, і зроблю

Маленьку книжечку;хрестами

І візерунками з квітами

Кругом листочки обведу,

Та й списую Сковороду…

Ведучий: Оті саморобні книжечки були першими «картинами» та «портретами» Тараса. Його малюнки, що він робив, коли був у школі в Богорського, були «були коні і москалі, намальовані на грубому папері сірому». Так згадує його шкільний товариш Гнат Бондаренко.

Слайд 5

Тарасик – художник

На комині сьогодні в Гната

Бундючних півнів малював.

Аж кукурікнули у хаті,

Що я їх, бачте, упіймав.

 

Сміялась Гнатикова мати:

- Може, їм проса принести? –

В садочку намалюю м’яту,

А як удасться, і степи,

 

Що он лежать до небокраю,

Тополю вітром нагина…

Своєму діду постараюсь

Намалювать його коня.

І треба нагадати Гнату,

Він принесе ще два коти:

Хай двері зачиняє в хаті,

Щоб півні з неї не втекли.

Ведуча:Лихо не спало. Коли Тарасові було 9 років померла його мати, а в 11 років залишився він круглим сиротою бо ж і батько помер.Став Тарас пасти громадську худобу. Та все ж мріяв про малювання.  Покинув Богорського, пішов у Лисянку до маляра – диякона, щоб у нього вчитися. Але побачив , що нічого не навчиться, адже лише справно носив воду з річки нагору та розтирав фарби.

Слайд 6

Ведучий: Покинув Лисянку та й пішов до дяка – маляра в Тарасівку. Хотів перейняти хоч частину того малярства. Та дяк подивився на  долоню лівої руки Тараса і сказав, що у хлопця ні до чого немає здібностей. Знайшов – таки одного маляра, який погодився взяти його в науку, проте Тарасові треба було отримати дозвіл від пана Енгельгарта.

Слайд 7

Інсценізація № 1

Тарас – Пане управителю, я до вас! Я дуже хочу вчитися малювати і дяк з Хлипнівки погодився взяти мене в учні. Я прийшов, щоб ви дозволили й документа дали.

Управитель – А батьки в тебе є ?

Тарас – Ні, померли, сам я. Так дасте документа ?

Управитель – Якого документа? Дурниці! Оце я одержав листа від пана, йому саме таких хлопців, як ти, треба в козачки набрати.

Тарас – В козачки!? Які козачки??

Управитель – А такі козачки, пан уже знає. Так що я тебе до кухаря нашого пошлю.

Тарас – Пане управителю… я хочу на маляра вчитися…

Управитель – Ну, годі там базікати! Одведіть його до кухаря.

Вірш – “Доля”

Ти не лукавила зо мною,

Ти другом, братом і сестрою

Сіромі стала. Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п’яного дяка в науку.

«Учися, серденько, колись

з нас будуть люде», – ти сказала.

А я послухав, і учивсь,

І вивчився. А ти збрехала.

Які з нас люде?

 Ведуча: Так замість дозволу Тараса взяли до панського двору. Пан виїжджав до Вільно, і до списку кріпаків, які мали їхати з паном, потрапив і Т.Шевченко. Було йому тоді 16 років. Пан зробив його придворним козачком: він мав непорушно сидіти в передпокої, поки вередливий пан не покличе його щось йому подати. Тарас крадькома малював казкових та історичних персонажів.

Слайд 8

Ведучий:  Однієї ночі, коли пан був у гостях, Тарас намалював портрет козака Платова. Захопившись малюванням, хлопець не помітив, як повернувся пан. Розлючений , наказав відшмагати маляра різками. Але відтоді пан вирішив зробити з хлопця придворного маляра. У Вільно Тарас навчався в університетського професора Яна Рустема.  Виїжджаючи до Петербурга пан взяв Тараса з собою. Один з видатних митців дорадив панові віддати хлопця в науку до  майстра цехових справ Ширяєва.

Слайд 9

Ведуча: У вільні від роботи години, у світлі білі ночі,  Т.Шевченко ходив у Літній сад, де перемальовував статуї мармурових богинь і купідонів.  Тут його і побачив вихованець Академії мистецтв, земляк Іван Сошенко.

Слайд 10

Інсценізація  № 2.

Сошенко (підходячи ближче). А що це ти, молодий чоловіче, тут робиш?

Шевченко (зніяковіло ховаючи за пазуху папірець). Нічого недозволеного. Іду на роботу і по дорозі в Літній сад зайшов (через паузу). Я малював.

Сошенко (лагідно). Покажи, що ти малював.

Шевченко (несміливо подає папір, виймаючи його з-за пазухи). Тільки не смійтеся.

Сошенко. Чому ж, це не смішно. А ти часто ходиш сюди малювати?

Шевченко. Щонеділі. А якщо близько працюємо, то і в будень заходжу.

Сошенко. Ти вчишся малярній справі?

Шевченко. І живопису.

Сошенко. В кого ж ти знаходишся в науці?

Шевченко. У кімнатного живописця Ширяєва. Чули, може, про такого (збирається йти)!

Сошенко. Та чув, чув. Куди ж ти поспішаєш?

Шевченко. Хазяїн прийде, перепаде мені.

Сошенко. Бачу, що ти з України. А звідкіля ж?

Шевченко (стрепенувся). Із Звенигородщини. Чули про таку? З Кирилівки, я кріпак пана Енгельгардта.

Сошенко. А я з Корсуня, земляче. Значить, сусіди? Зайди до мене в неділю за цією адресою. Та прихопи з собою які-небудь свої малюнки. Поговоримо.

Шевченко уходить

Сошенко (розмірковує до Євгена Гребінки). Я добре пам’ятаю той час, коли Тарас відшукав моє помешкання в четвертій лінії Васильєвського острова і зявився в такому вигляді: на ньому засмальцьований широкий халат, сорочка і штани з товстого селянського полотна були замазані фарбою, босий, розхристаний, без шапки. Він виглядав похмурим і сором’язливим водночас. Мене до глибини душі вразила його розповідь. Я дуже хотів допомогти землякові. Але що я міг?

Євген Гребінка. Іване Максимовичу, я одразу зрозумів, що ми маємо певну місію в долі цього юнака. Не один раз обговорювали, що можемо зробити. Одне я зрозумів точно: цю допитливість, жагу до знань треба втамувати, тому я почав запрошувати Шевченка до себе, дава читати книги, увів у коло своїх друзі, зокрема Григоровича, Максимовича, Венеціанова, Жуковського,Брюллова.

Слайд 11

Ведучий:  Вони  побачили  великі  здібності  молодого  художника  і  викупили  його  з  неволі неволі і дали можливість талановитому юнакові вчитися в Академії мистецтв. Це сталося 25 квітня 1838 року.

Слайд 12

Ведуча:     Тарас  Григорович  виправдав  їхні  надії. В  1845  році  він  закінчив  Петербурзьку  художню  академію  з  двома  срібними  медалями  і  званням  “вільного”  художника.  Тарас  малює  портрети,  картини,  зарисовує  пам’ятки  минулого,  робить  ілюстрації  до  своїх  віршів.

Ведучий: Талант художника проявився рано, значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836-1837  роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою “Погруддя жінки” або “Жіноча голівка” датований самим автором ще 1830році. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

Ведуча. Для Шевченка малювання стало потребою, вираженням його творчого духу.

Він став одним із перших художників, які прокладали новий реалістичний напрям, основоположник критичного реалізму в українському мистецтві.

Слайд 13

Ведучий: Тема українського, простого народу та жіночої долі була згустком крові, що запеклась у його серці.

Слайд 14

Ведуча: Свої пейзажі Шевченко - художник не компонував, а змальовував краєвиди, які бачив перед собою. Саме тому в його робочих альбомах ми знайдемо багато начерків дерев, бур’янів, хат, церков.

Слайд 15

Ведучий: Однією з перлин української національної графіки є “Живописна Україна”. Це альбом офортів Шевченка.

Ведуча: Його твори виставлялися на академічних виставках, а за видатні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

Ведучий: Велике місце в Шевченковому доробку належить портретам. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В Академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним з відомих і популярних портретистів.

Слайд 16

Ведуча: Навіть всупереч царській забороні під час заслання у Казахстан Шевченко багато малював, і став першим живописцем цього краю. З великою симпатією і теплотою малював він побут казахів, і через це користується величезною повагою казахів аж до сьогодні.

Учитель. 9 березня 1861 року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітати поета,який лежав тяжко хворий,прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого Кобзаря. Це була велика втрата для всього українського народу. Поховали його у Петербурзі, а згодом тіло перевезли на Україну і поховали на Чернечій горі поблизу Канева. Так заповідав великий поет.

Слайд 17

Тарас Шевченко відомий у світі насамперед як художник слова, однак це аж  ніяк не забирає його слави, як художника. Шевченко був справжнім творцем Української землі. Пам’ятаймо про це.