Сценарій "Річниця Небесної сотні"

Стіна пам’яті Небесної сотні (Прапор України, надписи «Герої не вмирають», «Сам не знаю, де погину…»,"зараз або ніколи. всі на грушевського. на смерть.",  список прізвищ героїв з фото), на підлозі надпис із маленьких свічок «Героям слава», стіл, на столі вишитий рушник, ікона Божої матері, свічка, квіти з чорною стрічкою.

 

ВІДЕО_1_0_3 десяток НС_1.11

Сьогодні ми зібралися тут, щоб в схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний час ХХІ століття.

Розпочнемо сьогоднішній захід, який присвячений річниці вшанування пам’яті «Небесної сотні» із перегляду хронологій подій, що призвели до «кривавої бійній».

ВІДЕО_1_Хронологія подій

Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

 «Небе́сна Со́тня» — прийнята в Україні збірна назва загиблих учасників акцій протесту (Євромайдану) у грудні 2013 — лютому 2014 року. Це мирні протестувальники, які мали безпосереднэ відношення до ідеї та акції Майдану.

21 лютого 2014 року офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього дня на Майдані відбулось прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею».

Презентація+муз_1_презентація

1. Тіла загиблих у готелі «Україна» зранку 20 лютого
2. Тимчасовий пам'ятний знак загиблим Героям Євромайдану
3. Молитва біля тимчасового меморіалу загиблим під час Євромайдану
4. Хвилина мовчання на Євромайдані у пам'ять Небесної Сотні
5. Шлях Небесної Сотні. Інститутська вулиця. 24.02.2014
6. Софійська площа в Києві 24.02.2014
7. Стіна пам'яті Героїв Небесної Сотні в Дніпропетровську
8. Тимчасовий пам'ятний знак загиблим на Інститутській вулиці
9. Національний банк підтримав ініціативу громадськості та випустив пам’ятну монету “Небесна сотня на варті”, вшанувавши пам’ять Героїв Небесної сотні. На реверсі – герої подій українського Майдану на барикаді, один із яких тримає синьо-жовтий Державний Прапор України (використано тамподрук); угорі напис “Небесна сотня на варті”; унизу рік карбування – 2014.
10. На аверсі медалі зображено архангела Михаїла в оточенні українського орнаменту; під ним написи: “Героям слава!” та “Мамочко, вибач за чорну хустину, за те, що віднині будеш сама. Тебе я любив і любив Україну, вона, як і ти, була в мене одна.”

Ці слова присвятила Оксана Максимишин Корабель всім тим, хто загинув на майдані у буремні дні єврореволюції.

Пісня «Мамочко вибач»

ВІДЕО_2_Мамо не плач (Вимкн звук)

Небесна сотня… За даним вікіпедії опізнаних героїв є 112. За кожним із тих імен, крилася своя доля, свої труднощі і свої радощі, але їх всіх об’єднала одна ціль: вони повстали проти насилля, несправедливості у своїй країні, кожен здійснив особистий подвиг — віддав найцінніше — своє життя заради нової України.

Майдан об’єднав різних людей. Окрім самої боротьби – українці по різному підіймали та підтримували дух на барикада, малювали, фотографували, а хтось – написав про те, що відчув і пережив на папері. Вірші - про революційну боротьбу українців протягом листопада 2013 - лютого 2014 року за своє майбутнє, об’єднали в антологію майданівських віршів «Небесна сотня».

КАРТИНКИ_обкладинка небесної сотні_1,2

Підготувала її чернівецька поетеса Леся Воронюк. До «Небесної сотні» увійшли поезії 234 авторів з 6 країн: України, Росії, Білорусі, Польщі, Італії та США. Це 392 сторінки, що, безперечно, претендують на звання «народна книга» і є вдалою спробою зібрати, а найголовніше, зберегти вірші, які були написані українською, російською та білоруською мовами.

Одним із широковідомих віршів, які увійшли до цієї антології є вірш НаталіЇ Крісман «Мамо, я — екстреміст!»

Нас вчора травили газом,

Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.

Мамо, я - екстреміст!

Бо брат мій, що прагнув волі,

Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.

Мамо, я - екстреміст,

Вдихаю дими Майдану,

Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.

Мамо, я - екстреміст,

І шля'ху назад не буде,

Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".

Мамо, я - екстреміст,

Я кров'ю cкропив землицю,

Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.

Мамо, я - екстреміст,

Я вже не боюся смерті.

Війна потребує жертви...

Рідна моя, молись !!!

Герої пішли у Небо, а їхні родини залишились тут, на землі. З великим болем, який мабуть ніколи не загоїться. Хтось втратив батька, хтось сина, брата, дядька, хтось чоловіка чи коханого. Таких родин більше сотні, по всій Україні, і всі такі різні, і кожна по своєму переживає своє горе. Таке одне спільне для всіх них.

На даний момент, уже створено не один сайт в пам’ять Небесної сотні. Історії для цих сайтів писали українські журналісти. Писали для того, щоб герої небесної сотні оживали там... писали, аби розповісти, чим жили ці «воїни світла», що любили, у що вірили, за що стояли на майдані.

Відео_3_воины света

КАРТИНКИ_Роман_Гурик_3,4,5

"Роман Гурик. Гарний і навіки 19-річний юнак з Івано-Франківська. На його сторінці ВКонтакті залишився статус:

"зараз або ніколи. всі на грушевського. на смерть."

Про останні хвилини життя Романа 21 лютого у тій же мережі написала лікар швидкої Варвара Шпиц:
"Моя смена началась с этого вызова. Обьявили о боевых действиях на Майдане и срочную мобилизацию туда Карет скорой помощи. К каретам бежали митингующие. В каждую машину скорой молниеносно "вгрузили" окровавленых пострадавших. На обьяснения небыло времени. Секундный осмотр. Дыхание. Пульс. Зрачок. Давление. Капельница. Воздуховод. Сирена. Погнали! Минута, как час. В 17:00 на пути в цент диспетчер сообщила о досуточной смерти. Парень умер.  По документу в его рюкзаке определили, что зовут его Гурик Роман. На внешность лет 25. Татуировки на теле. Рюкзачок с кедами и обертками от конфет. А на голове дыра. Диагноз: огнестрельное ранение в голову, открытая проникающая черепно-мозговая травма.
Пока я удерживала его руку, чтоб поставить капельницу, он безсознательно, рефлекторно, инстинктивно (тк он в коме вследствие тяжелой травмы) сжал мои пальцы в своей ладони. Я никогда не забуду этой, своего рода ,попытки удержаться за жизнь. Никогда не забуду этого последнего рукопожатия»….

Рідні і близькі шукають свідків, які могли бути поруч 20 лютого з Назаром Войтовичем, або ж тих, хто бачив момент загибелі чи ніс його тіло.
Продовжуємо пошуки людей, які переносили Героя Небесної Сотні Сергія Бондарчука з Жовтневого палацу до медпункту біля готелю Козацький. 

Ось такі написи досі з’являються в соціальних мережах не дивлячись на те, що вже минув рік від тих страшних подій, а рідні заглибих досі шукають очевидців останніх хвилин життя своїх рідних.

Кожен із цієї Небесної сотні, як і ми з вами мали свою сім`ю, батьків, друзів, захоплення, свої симпатії і свої невідкладні справи. На тих барикадах були люди різних віросповідань, люди, які розмовляли різними мовами, люди з різними світоглядами. Але поклик їхньої душі саме в цей час призвав їх до боротьби за вільну, демократичну, чесну Україну.

Авторський вірш

 

Під час прощання із загиблими зі сцени Майдану 21 лютого 2014 року звучала жалобна пісня «Плине кача…», що стала неофіційним гімном «Небесної Сотні».

Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Тож зараз давайте вшануємо пам’ять героїв Небесної сотні.
ВІДЕО_Гей плине кача

 

Нас вчора травили газом,

Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.

Мамо, я - екстреміст!

Бо брат мій, що прагнув волі,

Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.

Мамо, я - екстреміст,

І шля'ху назад не буде,

Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".

Мамо, я - екстреміст,

Вдихаю дими Майдану,

Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.

Мамо, я - екстреміст,

Я кров'ю cкропив землицю,

Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.

Мамо, я - екстреміст,

Я вже не боюся смерті.

Війна потребує жертви...

Рідна моя, молись !!!