Сценарій соціально-психологічного театру "Насильство в сім'ї"

Огієвич Вікторія Леонідівна, практичний психолог, соціальний педагог,  педагог-організатор  Лихолітського НВК Чорнобаївського району, Черкаської області

Театр — це форма знань: він повинен і може бути

засобом трансформування суспільства. Театр може

допомогти нам збудувати наше майбутнє замість

того, аби просто чекати на це майбутнє...

Августо Боаль (засновник “Театру пригнічених")

Мета: показати роль психологічної служби у надзвичайних ситуаціях; розвивати життєву установку, що «коли існує проблема, то обов’язково є її вирішення»,  головне – ніколи не опускати руки;  виховувати навички толерантного спілкування.

Дійові особи:

Дитина

Надія, віра, любов 

Права, освіта

Мама

Дім

Здоров’я

Автор

Соціальний  педагог

Представник правоохоронних органів

Грає музика. Озвучується історія насильства над дитиною. Ілюстрація.

Історія.

   Жила-була дівчинка по імені Ліра. Вона була звичайною дитиною. У  неї  було  все  для  щасливого  майбутнього. А це перш за все гарна і любляча  мама, тато-бізнесмен, бабуся і дідусь, великий затишний дім. Дівчинка отримувала багато любові, навчалася в престижній школі та мала надію отримати гарну освіту. В неї була віра в свої права, було гарне здоров’я. Ліра почувала себе дуже гарно, затишно, щасливо і  ні про що не турбувалась…

    Та одного разу сталося непередбачуване. Бабуся з дідусем раптово померли, тато-бізнесмен потрапив в аварію. У дівчинки залишилась одна мама, яка була в шокованому становищі. Про Ліру ніхто не думав. Вона не отримувала жодної підтримки. Дівчинка стала агресивною та почала часто грубити матері, за що мати вигнала її з дому. Дівчинці не було куди іти, вона попросила вибачення, але мама її не вибачила і знову вигнала дочку з дому. Так вона загубила любов рідних. Пізніше за неадекватні вчинки мати була суворо покарана та засуджена до в’язниці. Минали дні за днями. Ліра перестала ходити до школи. Вона почала жебрачити. Ночуючи на вулиці, дівчинка загубила віру в свої права та в майбутнє, своє прекрасне здоров’я,  надію на тримання вже будь-якої освіти.

    Потрібно десь брати їжу…  і  вона почала красти. Одного разу Ліра  вкрала сумку, коли їхала в автобусі в жінки, яка виявилася соціальним педагогом. Вона попереду вже чула про всю цю ситуацію від знайомих і вирішила їй допомогти. Соціальний педагог забрала дівчинку до себе додому і почала їй допомагати.

 Діалог між дівчинкою і соціальним педагогом.

• Я бачити нічого не могла

За хвилею морських страшних потоків,

За темною стіною плеч; потім все стихло, -

І появилася вона…

- Дитя моє! Ти вперто прагнула любові,

Надії, віри й розуміння…

• Нестерпний біль не кидає душі.

Від нього я не можу відхреститись…

• Скинь кайдани і твердо до мети іди

Власною силою викуєш світлі надії

В небі зорею дороги собі освіти

- Неначе в мозку вибухнули міни.

Хоч ніч давно – очей я не стулю,

Думки  зі стелі в темряві ловлю,

Обнявши й міцно стиснувши коліна.

• Все можна досягнуть на цій землі

І гори можна здвинуть,

Якщо не попливти у чорній млі

І  в світ безодні не поринуть.

- Не кидайте мене, мої надії,

Хай сподівання неба не захмарять,

Мені ще дуже рано смертю марить,

Душа моя іще про щастя мріє…

• Є у нас воля і мудрість тебе захищати,

Право дитини – законне, розумне й міцне

Вміємо ми допомогу вам надавати,

Душу вкладати у ваші дитячі серця.

Не докоряй і не суди нікого,

Тоді не буде і тебе ніхто судить.

Надійся в душі лише на Бога,

Життя земне із честю проживи.

Не заздри, не кради, не убивай,

Хороші справи на землі твори

Коли комусь болить, то з ним страждай,

Неправди про людей не говори.

• Веселка висне в небі кольорами,

Немовби хто її намалював…

Я йду майбутніми стежками,

І ніби сили  хтось мені придав.