Сценарій свята рідної мови" Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизн у любіть!"

Про матеріал

Мета. Розширити і поглибити знання дітей про мову. Показати її багатство, мелодійність, красу. Розвивати виразне мовлення, уяву, мислення, образну пам'ять. Збагачувати словниковий запас. Виховувати любов до рідної мови, рідної землі, художнього слова, пісні, повагу до батьків.

Перегляд файлу

Родниківська ЗОШ I-III ступенів

імені Тараса Григоровича Шевченка

Свято рідної мови

Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!

$D:\документи\Соняшник 2017\фото\P3030619.JPG$

Вчитель української мови та літератури

Лебедєва Людмила Дмитрівна

Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!

(Актова зала святково прибрана.)

Учень.

Раді ми вас привітати,

$C:\Users\Ледедєва\Desktop\фото\P3030616.JPG$ Бо у нас сьогодні свято –

Будем нашу рідну мову шанувати.

Учениця

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина,

А найбільша наша мати Рідна Україна.

Учень.

Україна - рідний край

Поле, річка, зелен гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти,

Учениця

Моє коріння - рідний край,

Основа - пісня й вишитий рушник,

Джерельна мова, рідна світанкова

І в синім небі журавлиний крик…

Учень.

Ми щодня і щохвилини

Слово в'яжемо до слова,

Мов чудесні намистини

Так виходить наша мова.

Ведучий . «Слово до слова - зложиться мова», - так говорить народ. А Тарас Григорович Шевченко ось як про неї сказав.

Учениця.

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос - більш нічого

А серце б'ється, ожива,

Як їх почує...

ДІВЧИНА 1.

У неї є все:

Діброви й верболози,

Дніпра і Ворскли витканий атлас,

Козацька доблесть і кріпацькі сльози,

Ще й дума та, що вистраждав Тарас.

ХЛОПЕЦЬ 1.

Розмай Карпат,

Де гониться на скелі

Смерічка недоторкано-струнка,

Незгасне сяйво вбогої оселі,

Що дала нам у спадщину Франка.

О, рідна мово!

Є ще люди ниці:

Зрікаються, бува, і матерів!

А я твої троянди й чорнобривці

Любов'ю до пелюстки обігрів.

ДІВЧИНА 1.

Ти - крона й корінь рідного народу:

$D:\документи\Соняшник 2017\фото\P3030618.JPG$ Батьків, дідів, і прадідів,

І час твою не вичовгає вроду,

Не висотає Ворскли і Дніпра.

ХЛОПЕЦЬ 1.

В тобі - мої лани широкополі,

Благословення мамине і хліб.

Без тебе я страждав би, як без долі,

І вже давно б, приречений, осліп.

ДІВЧИНА 2.

Бо ти - моя подвижниця і слава,

Мечі і струни, правда і терни.

Від київського князя Ярослава

До нашої стрімкої бистрини.

ХЛОПЕЦЬ 2.

Життя мого майбутнього основа,

Нехай же родить щедро твій город!

Коли щеза чиясь у світі мова,

Щезає разом з нею і народ.

ВЕДУЧА 1. "Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть!" - під таким закликом, взятим з вірша видатного українського поета В.Сосюри, проходитиме наше свято. Бо чого ж ми варті в світі без рідної мови?! Вона є скарбницею народних духовних надбань, оберегів наших звичаїв і традицій, запорука інтелектуального розвитку і поступу в загальнолюдському житті.

ВЕДУЧИЙ 2. Мова - це душа народу. Вона починається з маминої колискової, народної пісні, батьківського мудрого слова. Рідна мова єднає родину. Вона є основою родоводу: від матері, батька, бабусі, дідуся, брата, сестрички веде юну душу у світ людських взаємин, і весь цей світ виявляється у мові і через мову. Тому нині, говорячи про рідну мову, будемо звертатись до неї, як до рідної матері, неньки.

ДІВЧИНА1

Українська моя рідна мово,

В кожнім слові твоїм - цілий світ!

Бачу барви у нім веселкові

І калини червоної цвіт.

ХЛОПЕЦЬ 1.

А ще небо блакитне, бездонне,

І Ярило, й пшеничні поля,

Плескіт рік, шум гаїв невгамовний –

Вся моя українська земля!

ДІВЧИНА 2.

Українська моя рідна мово,

Не одна тобі тисяча літ!

Таке ж давнє твоє кожне слово,

Як і весь різнобарвний наш світ.

$C:\Users\Ледедєва\Desktop\фото\P3030615.JPG$

ХЛОПЕЦЬ 2.

І хоч ти лиш пелюстка яскрава

В запашній квітці мов світовій,

Мово рідна моя і ласкава,

Молюсь завше красі я твоїй.

ДІВЧИНА 1.

Як гул століть, як шум віків,

Як бурі подих - рідна мова.

Вишневих ніжність пелюстків,

Сурма походу світанкова,

Неволі стогін, волі спів,

Життя духовного основа.

ХЛОПЕЦЬ 1.

Все в тобі з'єдналося, злилося,

Як і помістилося в одній! –

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі кила,

Щоб підносить правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости, не в'януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі - великого народу

Ніжна і замріяна душа.

ДІВЧИНА 2.

Присягаюсь, мово, тобі як небу,

Присягає на вірність одвічну птах,

Бо в безсмерті твоїм і твоїм натхненні чую:

Думка зринає у вись нову,

Бо живе в тобі ніжне

Вітчизни ймення,

Значить, - я у тобі живу!

ХЛОПЕЦЬ 2.

Трембітна мово. Музико. Калино.

І споконвічна, й завжди моя.

До тебе завше я душею лину.

Марія... Марія.... Мамине ім'я.

ВЕДУЧА 1. Рідна мова! У нашій літературі, мабуть, немає жодного письменника, який би від усього серця не висловив любові до тебе і своїє тривоги за твою долю, який би не поклав на тебе найбільших надій, бо долю свого народу в майбутньому бачить від долі рідної мови. А скільки епітетів підібрано митцями для характеристики твоєї поетичної природи! Наша рідна мова і солов'їна, і волошкова, і вишнева, і калинова, і трембітка. Це "невмируще і невичерпне цілюще джерело, і хто не припаде до нього вістами, той всохне від спраги".

ВЕДУЧИЙ 1. Рідна мова! Всім світом ти визнана за одну з найзвучніших мов. Ти тому така мелодійна і неповторна, бо увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком і вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців. Тобою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Карпенка-Карого, Лесі Українки і Коцюбинського, Гончара і Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу.

Всі: читці і ведучі - виходять.

ВЕДУЧА 2. Видатні люди різних епох і поколінь зверталися до української мови, як до першоджерела, першооснови вітчизняної науки, освіти і культури.

$C:\Users\Ледедєва\Desktop\фото\P3030613.JPG$ ВЕДУЧИЙ 2 (цитує). "Найбільше і найдорожче добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця" (Панас Мирний).

ВЕДУЧА 2 (цитує). "Українська мова в багатстві, витонченості і гнучкості форм не поступається жодній із сучасних літературних мов слов'янства..." (Михайло Драгоманов).

ВЕДУЧИЙ 2 (цитує). "Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури" (Василь Сухомлинський).

ВЕДУЧА 2 (цитує). "Мова - втілення думки. Що багатша думка - то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її" (Максим Рильський).

ДІВЧИНА 1.

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур'ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам.

Мова.

Як путівець між нивами - проста,

Барвиста, наче далеч веселкова,

Такою увійшла до вас в уста

І в долі заясніла ваша мова.

З роси, проміння, шуму колосків

Я вам дарую чисте першослово,

Аби з ясних слов'янських берегів

У світі засвітитися дніпрове.

ВЕДУЧА 1. Рідна мова! У страшні часи національного гноблення до тебе припадали, як до цілющого джерела, рятуючись від духовної смерті. А були й такі, що зрікалися тебе, перетворювались на манкуртів, яничарів, забуваючи про свій рід, про своє коріння. Це про них писав педагог Василь Сухомлинський: "Той, хто цурається рідної мови, засуджує себе на злиденність душі". Це про них говориться у віршах сучасних поетів Дмитра Павличка і Дмитра Білоуса.

Дівчина 1.

Ти зрікся мови рідної.

Тобі Твоя земля робити перестане,

Зелена гілка в лузі на вербі

$C:\Users\Ледедєва\Desktop\фото\P3030618.JPG$ Від дотору твого зів'яне.

ДІВЧИНА 2.

Ти зрікся мови рідної. Ганьба

Тебе зустріне на шляху вузькому.

Впаде на тебе, наче сніг, журба –

її не понесеш нікому.

ХЛОПЕЦЬ 1.

Коли забув ти рідну мову –

Біднієш духом ти щодня;

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе до пня.

ДІВЧИНА 2.

Не бійтесь заглядати у словник:

Це пишний яр, а не сумне провалля,

Збирайте, як розумний садівник,

Достиглий овоч у Грінченка й Даля.

ХЛОПЕЦЬ 1.

Буду я навчатись мови золотої

У трави-веснянки, у гори крутої,

В потічка веселого, що постане річкою,

В пагінця зеленого, що зросте смерічкою.

ХЛОПЕЦЬ 2.

Буду я навчатись мови-блискавиці,

В клекоті гарячім кованої криці,

В огневищі пружному ниви колоскової,

В леготі шовковому пісні колискової.

ФІНАЛ СВЯТА.

Виходять всі учасники: читці і ведучі.

ДІВЧИНА 1.

О мова! Ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт!

Навік пройшла пора безславна.

Цвіти і сяй, моя держава!

ДІВЧИНА 2.

Як довго ждали ми своєї волі, слова!

І ось воно співа, бринить.

Бринить - співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

$C:\Users\Ледедєва\Desktop\фото\P3030618.JPG$

ХЛОПЕЦЬ 1.

Як довго ждали ми...

Уклін чолом (вклонився) народу,

Що рідну мову нам зберіг,

Зберіг в таку тяжку негоду,

Коли він сам стоять не міг.

ХЛОПЕЦЬ 2.

Прихилюсь до народів сердечне й уклінно,

Запозичу нове і відкину старе.

Тільки вірю: ніколи не вмреш, Україно,

Бо співучий народ і в піснях не помре.

ДІВЧИНА 1.

Переміниться світу безмежна будова,

Що вогнями ряхтить, у безодні двигтить.

Рідна мова моя, материнська, чудова,

На далекі зірки у піснях полетить.

ДІВЧИНА 2.

Принесуть катастрофи нечувані втрати.

Не полине озон... лиш полин із імли...

Та не зможе ніхто дивний скарб одібрати,

Той, що предки дали, що в боях зберегли!

ХЛОПЕЦЬ 1.

Доки мова для внуків звучить солов'їне

І дзвенить, мов кришталь, мов трава степова,

Ти не вмреш, ти не вмреш, Україно!

Не загине народ, що в негоду співа.

ХЛОПЕЦЬ 2.

Із пуп'янка долонь (складає долоні докупи) вихоплюється слово,

Беззвучне і гучне, з роси, води й сльози.

Молись за нас, молись, Пречиста Рідна Мова,

Народжена з хлібів і щедрої лози.

Єдина і Свята, Пречиста Діво Мова,

У полум'ї свічок прийди в пусті серця,

Навчи молитись нас блакитно й калинове,

Навчи чудових слів, яким нема кінця.

ДІВЧИНА 1.

Скінчився великий світ, і срібний дзвін голосить:

Душа твоя жива, хоч знята із хреста.

Народ до тебе йде, любові дар приносить!

Молись за нас, молись, Велична і Проста!

ВЕДУЧА 1.

Мова рідна! Красо моя! В тобі мудрість віків і пам'ять тисячоліть, в тобі, мова, неосяжна душа народу - його радощі і печалі, і труд, і піт, і кров, і безсмертя його.

ВЕДУЧИЙ 1. Слово рідне! Скарбе мій єдиний! З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, без тебе - перекотиполе, що його вітер несе у небуття. Ти і захисток, і гордість, і розрада у годину смутку.

ВЕДУЧА 2. Мова рідна! Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх.

$C:\Users\Ледедєва\Desktop\фото\P3030622.JPG$ ВЕДУЧИЙ 2. Мова рідна! Світлоносна! Ти - як море - безконечна, глибинна, могутня. Котиш і котиш своїх лексиконів, і нема їм кінця краю. Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплисти твій мовний океан. Бо ти є вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно, мова рідна!