Свято «Вільха» в Україні є дуже рідкісним і маловідомим.
«Вільху» святкували лише в Тлумацькому районі Івано-Франківської області в селах Нижнів та Вікняни.
Це свято зародилось ще в часи Київської Русі, коли на Покуття нападали татари, монголи. Люди, втікаючи від нападників, ховались у густих заростях вільхи, а коли вороги відступали, з вдячністю прикрашали вільху, вшановували її як рятівницю. Відтоді вільха стала символом волі та порятунку, своєрідним оберегом.
Свято «Вільха» входить до циклу літніх купальських свят і проводиться після косовиці перед жнивами. Тут поєднані архаїчні язичницькі та християнські обрядодії, молодіжні розваги, віншування, примовки з магічним хліборобським змістом.
Сценарій свята «Вільха»
Дівчата, сидячи, плетуть вінки.
«Ой вийду я за воротонька…» (2 строфи)
Жінки входятьз глечиками і макітрами, стають напроти дівчат
Дівчата: Дай вам, Боже, здоров’їчко, жіночки. Кланяються
Жінки.: Дай вам, Боже, здоров’їчко, дівочки. Кланяються
Д. 1: Як сі маєте, нанашечки?
Ж. 1: Як дбаєм, так маєм.
Д.2: Шо сь те принесли на «Вільху»?
Ж.2.: Принеслисьмо магдебурки….
Д. А, магдебурки…
Ж.: Ше маємо пироги,сметану, цвібак…
Одна з дівчат підбігає, заглядаючи в макітру
Д.: Ото вже ліпше!
Ж: А чи ви вибрали старшу дівку на наше свєто?
Дівчата, перешіптуються, радяться.
Д.1: Вінок маєм, старшу дівку вибираєм!
Дівчина підходить до гурту і виводить Настю:
Д.: Старша дівка буде Настя, вона дівка роботяща.
Дівчата стають довкола Насті, тримаючи вінок над головою. Співають, йдучи по колу:
Д.: «Ой вийду я за воротонька…» (3-я строфа).
Чути музику. Заходять хлопці з музиками
Д.1: Дівки, хлопці йдуть.
Хл.: «Сивий коню…»
Дівчата і жінки підхоплюють пісню; співають усі.
Хлопець виходить на середину, тримаючи велику не дуже гарну гілку вільхи:
Хлопець.1: Принесли вам вільху на щєсті, на втіху.
Хлопець.2: Люди добрі, громадо, з Свєтом Вільхи вітаєм вас радо.
Ж, Д.: Дєкуємо, дєкуємо.
Настя: Хлопці, а ви довго шукали ту вільху? Дівчата переглядаються, осудливо киваючи головами
Хл.1: О, довго. Ходили по лісах, по ярах, по болотах. Аж дивимоси – вільха лежит. Певні, її дикі свині підрили. А ми взєли і принесли.
Д.1: То отаку вільху ви нам принесли?
Хл.1. Ну а яку? А чого ви мене за старшого парубка не вибрали?
Д.2: Та ми вибирали молодого, моторного.
Хл.1. А хіба я такий старий, га? Дівки?
Біжить за дівчатами, намагаючись їх спіймати, дівчата зі сміхом втікають
Д.2: Та не старий, а троха підтоптаний.
Хлопець вносить справжню гарну вільху:
Хл.1. А така вільха вже вам подобаєтси? Усі оглядають вільху, схвально киваючи головами
Д. О, та вільха вже файна.
Хлопець ставить вільху посередині
Жінки кладуть глечики і макітри під вільху
Хл.: «Ой як я си заспіваю…»
Д.: А мій милий чорнобривий,
А я жовтокоса.
Так до мене хлопці липнут,
Як качки до проса.
Ж.: Громадо, ми зачєли співати, а ще вільхи не освятили, а вже сонце не рано.( Ходить довкола вільхи з тацею, на якій вінок з барвінку і свічка посередині.) Щезни, злий
духу, від нашої вільхи. Я тебе заклинаю: йди в хащі, нетрі, де пси недогавкуют, де коні недоіржут, де не чути чоловічого голосу, йди і рознеси си на всі штири сторони. Тут ти сили не маєш! Кладе тацю під вільху.
Друга жінка кропить вільху, примовляючи:
Ж.: Святе дерево, бережи нас від всякої нечисти.
Ставить глечик з кропилом під вільху
Д.1.: Зв’єзуємо, дівочки, зв`єзуєм? аби все добро та й при купі було!
Дівчата прикрашають вільху квітами, стрічками, колосками.
Д. всі: Зв’єзуєм, зв’єзуєм.
Д. 2: Ячменю вусатий, неси добро в кожну хату.
Ж.1: Колос до колоса, сніп набереться, а сніп до снопа та й буде копа.
Д.3: Зіллє свячене, Богом значене. Будем тебе рвати, вільху прибирати.
Ж.2: Колач наш пшеничний, смачний і величний. Кладе колач під вільху на макітру
Д.+Ж.: «Ой на горі жита много»
Ж.: Дівочки, не забудьте почепити платинки на вільху, а то парубки вибирають дівок по платинках.
Д.: Не забудемо, не забудемо. Дівчата вішають хусточки (платинки) на вільху
«Ой на горі жита много»
2. Много жита і пшениці,
Будуть гарні паляниці.
Гей-гей, уха-ха,
Будуть гарні паляниці, гей!
Хл.: Хлопці, берем дівок до танцю!
Знімаючи платинки, хлопці запрошують дівчат до танцю. Танцюють парами довкола вільхи. Дівчата і жінки приспівують:
Д.: «Ой музико, музиченьку» На мелодію пісні «Ой як я си заспіваю»
Д.: Ой музико, музиченьку,
Чесний чоловіче,
Заріжу ти когутика,
Най не кукуріче.
Один хлопець дає команду: Пара за паров.
Д.: Чого хлопці не співают,
Голосу не мают.
Наїли сі магдибурки,
Ледве віддихают.
Хл.: Ой дівчино, дівчинонько,
Та яка ти файна.
Коло тебе купа хлопців,
Як коло міняйла.
Хлопець дає команду: Дві дівки вперед. Дівчата перебігають на дві пари вперед
Д.: Ой я мала миленького
На штири неділи,
Послала го в поле жати,
Комарі го зіли.
Хл.: Ой, як ми ся сподобала
Одна одиначка,
Як ї хлопець поцілує,
Пискає, як качка.
Хлопець дає команду: Кулечко Усі перебудовуються в коло
Д.: Ой, не сідай коло мене,
Бо мі буде стидно,
Бо я дівка як калина,
А ти як страшидло.
Старші хлопець і дівчина підходять з хлібом до жінок. Жінка тримає хліб.
Ж.1: Хліб круглий як сонце, най буде вічний, як сонце. Кланяється, цілує хліб , передає їм хліб. Старша дівчина і хлопець кланяються, цілують хліб і підходять до другої жінки
Ж.2: Вклониси земли ниско, будеш до хліба близко. Кланяється, цілує хліб. Дівчина і хлопець підходять до третьої жінки
Ж.3: Хто літом працює, той взимі не голодує.
Хлопець демонстративно вдягає капелюха
Д.: Дивітсі, Микола взєв капелюха, то певні буде забава з капелюхом.
Д.1: На мелодію «Ой як я си заспіваю»:
Ой, який Микола файний,
В чорнім капелюсі.
Сподобавсі моїй мамі
І мені пшиюсі.
Хл. (в капелюсі):
Ти не смійси, Катерино,
З мого капелюха,
А я з тебе не сміюси,
Шо ти клаповуха.
Забава з капелюхом:
«Микола в капелюсі» починає танцювати довкола вільхи, усі повинні імітувати його рухи і діі. Кладе капелюх наступному на голову; потім танцює спиною вперед; скаче на одній нозі; перестрибує через стільчик; лізе під лавку; цілує одну з жінок.
Після забави з капелюхом жінка підходить до вільхи:
Ж.: Ой ти вільхо дерево, світов водов мите,
Поможи нам, вільхо, жнива обробити,
Жнива обробити, осені дождати,
У щєстю, здоров’ю всьо добро зібрати.
Дівчина чи жінка по-черзі відламує галузку вільхи і кидає, примовляючи:
Д.1: Я кидаю на поле, аби родило жито-пшениця, всіляка пашниця.
Д.2: А я кидаю на поле, щоб родив густо овес, щоб зібрався рід наш увесь!
Хл.: А я видаю на сади, аби були рясні яблінки і грушки.
Ж.: А це від всього злого.
Хл.: А зараз цю вільху кинем у річку, аби вода не заливала наші городи.
Дівчата і жінки знімають з вільхи прикраси, хлопець несе вільху і кидає під сцену. Дівчата кидають також вінки.
Всі: «Ой шум шумить по долині».
Кінець вистави.
1