Сценарій та презентація "З днем народження, школо!"

Сценарій проведення ювілею Іржавецької школи

(захід супроводжується презентацією)

Богдан. Ні, ну де всі?  Сьогодні такий день…  Оце дітвора… Канікули відчула.. і все… Та я й сам два дні як випускний відгуляв… Ніяк не відійду.  Ей, та просинайтеся вже!

(виходять діти, потягуються)

Віта. Богдане, та чого ти так  репетуєш?

Богдан. Того що свято розпочинати треба, а в нас нічого не готове, а я вас ще минулого тижня попереджав…

Назар. Яке свято?

Богдан. Як яке? А яке в нас сьогодні свято?

Назар. Новий рік?

Богдан. Та можна й так сказати, адже один навчальний рік закінчився, а до другого рукою подати… Та день народження…

Руслана. А… Точно… А в кого?

Богдан. Тю на вас. Так , швидко готуємось, будимо іменинницю, зустрічаємо гостей і святкуємо.  Щоб усе було весело і гучно. (Назар, Віта, Руслана пішли за куліси)

Катя. (заходить, несе напис «З тредцятилітям!»)

Богдан. Боже ж мій! А це що таке?

Катя. Ну ти ж казав підготувати напис.

Богдан. Одне слово, а  дві помилки. Не годиться. Учениця називається. Дарма спідницю шість років протирала. Іди переписуй. (Катя пішла)

(заходять Назар, Роман, Руслана, Настя, грають на шумових музичних інструментах (бубон, брязкальця, тамбурин), танцюють)

Богдан. Тихо-тихо! А це ще що за балаган?

Назар. Ну ти ж сам сказав , щоб було весело, а головне- гучно…

Богдан. Не годиться… Марш звідси.

Катя. (виносить той самий плакат, помилки виправлено). А так годиться?

Богдан. Та як це можна людям показувать. Сміх та й годі.  Переписуй іди. Так, а хто повинен був підготувати кольорові кульки? А костюми? (всі виходять із кольоровими кульками та в ковпаках). А торт? Де святковий торт?

Віта. (виходить із тортом, на ньому свічки-30) Та ось де. Цілу ніч пекла. Наче непоганий получився.

Катя. (виносить плакат: «З днем народження, школо!») А так годиться?

Богдан. Хух, нарешті все правильно! Ну що, йдемо будити нашу іменинницю?

Віта. Та ось вона, вже проснулася (слайд «Школа») Бачте яка, вмита, чистенька і така молода…

Всі. З днем народження, школо!

Богдан. Тож можна кликати гостей.

Назар. А як будемо кликати?

Богдан. Як-як, ну, звичайно ж, дзвінком. Отже, розпочинаємо свято. Дзвоник на урок!

(дзвінок)

(фанфари виходять ведучі)

Ведучий 1. Наша школа- рідний дім,

Всім нам затишно у нім.

Гості всі з’їжджаються на свято,

Щоб із нами  ювілей відсвяткувати.

 

Ведучий 2. Рідна школа- альма-матер знань,

Кожен з нас проходив крок за кроком.

І сьогодні зграйки першачків

Вона стрічає з кожним новим роком.

 

Ведучий 1.Дарує друзів, усмішки, весну,

Надії перші і розчарування,

Перемоги в спорті і красу,

Тут приходить і перше кохання.

 

Ведучий 2.Небайдужі люди в залі цім,

Адже ми- одна з вами родина,

Хай пишається сьогодні цілий світ

Й наша рідна мама- Україна!

(танок «Україно, вперед!»)

Ведучий 1. Отже, іменинниця…

Ведучий 2. Іржавецька середня школа, вона ж Іржавецька загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів, вона ж Іржавецький заклад загальної середньої освіти І- ІІІ ступенів.

Ведучий 1. Рік народження…

Ведучий 2. 1989 рік.

Ведучий 1. Місце народження…

Ведучий 2. Село Іржавець, вулиця Т.Шевченка, 65.

Ведучий 1. Сімейний стан

Ведучий 2. Одружена з відділом освіти Ічнянської міської ради.

Ведучий 1. А діти?

Ведучий 2. Мати- героїня. Діти- усі хлопчики та дівчатка, які навчалися, навчаються та будуть навчатися в ній.

Ведучий 1. Близькі родичі…

Ведучий 2.  Ічнянська міська рада, Чернігівський обласний відділ освіти, Чернігівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Ведучий 1. Далекі родичі..

Ведучий 2. Міністерство освіти і науки України.

Ведучий 1. А якою ж є наша школа сьогодні?

Візитка

1.Добрий день, шановні гості,

Радо вас вітаємо,

 в Іржавецькій нашій школі

щиро зустрічаємо!

2.У літописі є відомість,

Що фортеця вже була,

Як по місцю, де ми зараз,

Річка Ржавка ще текла.

3.Вода в річці була ржава 

(Так люди казали),

Тому ту фортецю предки

Ржавець назвали.

4.В нас- прославлена земля,

Тут родився геній,

Тут співають солов’ї,

І сади зелені.

5.Тут Ревуцького пісні

у серцях лунають,

Тут живуть найкращі люди,

Край свій прославляють.

6.Саме тут Левко Ревуцький

музику писав,

фестиваль дитячий творчий

«Сонечком» назвав.

7.В нас колись Кобзар великий

Шевченко бував,

І славетний вірш «Іржавець»

Він тут написав.

8.Про козацькую ікону

З Великого Лугу,

Коли козаків прогнала

Катерина Друга.

9.Козаки як утікали,

Нічого з Січі не взяли,

Лише ікону-Богоматір

У Іржавець принесли.

10.Шосте червня-храм в Іржавці,

День першого чуда.

Тож щороку йшли прочани

В село звідусюди.

11.Ми віримо: Дух Святий

Над селом витає,

Посилає благодать,

Нас оберігає.

12.Зараз ми- села майбутнє,

Велика родина.

Найрідніша тут нам школа,

Красива, гостинна.

13.Наша школа молода,

30 років їй,

Дуже зручно нам навчаться

У будові цій новій.

14.У нас- система кабінетна,

Є майстерня і спортзал,

А для заходів, концертів

Є чудовий актовий зал.

15.Є їдальня, у якій

Обіди готують,

Там найкращі кухарі

Цілий день працюють.

16.У школі гарно, зручно,тепло,

Тут проводим весь свій час,

І шість працює

тут гуртків для нас.

17.У школі учнів-сто,

І кількість зростає.

Вісімнадцять педагогів

Нас усіх навчає.

18.Як дитина має здібність

І часу доволі-

в нас працює філіал

Музичної школи.

19.Є продовженого дня група,

Є де вчить уроки,

Щоб батьки не мали вдома

Із дітьми мороки.

20.Вчителі навчають нас

Поваги, любові,

В кожнім погляді добро

І у кожнім слові.

21.Сіють в душах нам зерно,

Любов до родини,

І до пісні, і до слова

Рідної Вкраїни.

22.Поряд з нами є «Веселка»-

Це наш дитсадок,

Там виховується зараз

Двадцять діточок.

23.Наше село перспективне

(весь район це знає):

По народжуванню діток

Друге місце має.

24.Ми щасливі і веселі

В цім краї зростаєм,

Розвиваємось, вчимось,

Мріємо, співаєм.

 

25.Вірим, що здійсняться мрії,

Коли прийде час,

І що станем ми колись

Схожими на вас.

26.Тож, шановні наші гості,

Раді вас вітати,

І що є найкраще в нас,

Хочем показати.

 

(пісня «Промінчик»)

 

Ведучий 1. Ти знаєш, Віто, кожен з нас має знати історію свого родоводу.

Ведучий 2. Так, Богдане, своє коріння знати обов’язково потрібно.

Ведучий 1. А що ми знаємо про маму, бабусю, пра-, прапрабабусю нашої іменинниці?

Ведучий 2. А знаємо ми багато чого.

Ведучий 1. У 1864 році Ревуцький Микола Гаврилович (слайд «Батьки Ревуцького») заснував в Іржавці церковно-приходську двокласну школу. У ній спочатку навчалося 11 хлопчиків та 3 дівчинки. Навчання велося російською мовою. Вивчалися три предмети: арифметика, словесність і Закон Божий. Приміщення цієї школи не збереглося.

Ведучий 2.  У 1911 роців на кошти місцевих багатіїв  Стороженків, Озерських, Персидських, Осмоловських та Світа була збудована двоповерхова дерев’яна школа. Було відкрито 4 класи. Хлопці та дівчата навчалися окремо. Вивчалися такі предмети: «чистописаніє», арифметика, Новий Заповіт, Старий Заповіт, Закон Божий, ботаніка. Учителями в школі були Сахновська Н.Г., Куюта Ю.М., Носко О.І., Тринос М.С., Куюта І., Омельченко В.Д., Артюх М.П.

Ведучий 1. У 20-ті роки ХХ століття було відкрито 5 класів лікнепу, де доросле населення могло здобути освіту. Навчалися у вечірній час тричі на тиждень. Початкову освіту одержали 54 жінки та 205 чоловіків.

Ведучий 2. У 1928 році в Іржавці відкривається семирічка. Першим директором був Хист Іван Іванович. Учителі: Савченко Олексій Васильович, Пунько  Василь Васильович, Левченко Іван Кузьмович, Котеленець Микола Прокопович, Марченко Андрій Петрович, Давиденко Іван Захарович, Замига Микола Степанович, Самійленко Григорій Григорович. Перший випуск семирічки відбувся у 1934 році. Випускники: Сирота Іван Кузьмович, Лобода Іван Семенович, Грищенко Анастасія Василівна, Ільченко Уляна Миколаївна, Чуб Катерина Мусіївна, Хойла Євдокія Миколаївна, Загорулько Іван Максимович, Галич Марія Григорівна.

(музика, перегляд слайдів- фото «Випуски довоєнних та післявоєнних років»)

Ведучий 1. У 1941-1943 роках під час німецької окупації навчання в школі не проводилося. Деякий час в приміщенні школи зберігалось зерно для відправки в Німеччину. При відступі німці хотіли спалити школу та швидкий наступ радянських військ завадив цим планам.

Ведучий 2. Після звільнення села у вересні 1943 року в школі знову відновилися заняття. Директором семирічки на той час була Ковтун Олександра Андріянівна. Учителі- Самійленко Олена Яківна, Наконечна Віра Полікарпівна, Лобода Марія Григорівна, Шайдур Надія Петрівна, Загорулько Анастасія Павлівна, Ільченко Марія Пилипівна, Петруша Ніна Пилипівна, Кіріндась Віра Андріївна.

Ведучий 1. У 1953 році до основного приміщення школи добудували 2 класи, побудували окреме приміщення для початкових класів та шкільну майстерню.

Ведучий 2. У 1955 році відкрився 8 клас середньої школи. Перший випуск десятирічки відбувся в 1958 році. Перші випускники середньої школи: Бугай І.І., Чемерський А.Г., Кротенко А.Ю., Носко В.Г., Салогуб А., Ільченко В.В., Яцела І.П., Яцела І.Р., Салій О.Г., Цятка Г.І., Шевченко В.Г., Марусич А.Т.: класний керівник Чигрина Валентина Іванівна, директор Бондаренко Григорій Микитович.

(музика, перегляд слайдів-фото «Випуски восьмирічної школи»)

Ведучий 1. У подальші роки директорами школи були Привика Микола Артемович, Мурай Петро Пантелеймонович, Бондаренко Григорій Микитович, Оробей Леонід Васильович, Шило Анатолій Петрович, Кузнєцова Людмила Петрівна.

(музика, перегляд слайдів-фото «Директори школи»)

Ведучий 2. У 70-80 роки школа була восьмирічною. Наприкінці 80-х років постало питання про будівництво нового приміщення школи. Ініціатором будівництва було правління колгоспу імені Жовтневої революції на чолі з головою колгоспу Яцелою Анатолієм Пантелеймоновичем (слайд «Яцела А.П.»). Будувати школу почали восени 1988 року і за 10 місяців завершили. Балансова вартість- 750 тисяч рублів. Будівництво здійснювалось за кошти колгоспу та державного бюджету.

Ведучий 1. А як же відбувалося народження цього приміщення, ми зараз подивимося.

(музика, перегляд презентації-фото «Будівництво школи»)

Ведучий 2. А зараз до слова запрошуємо господиню сьогоднішнього свята- директора школи Рубашку Світлану Василівну.

(виступ директора)

Ведучий 1. Починаючи з 1864 року освітню місію здійснюють педагоги, користуючись засобами та методами в роботі відповідно до своєї часової епохи. Часи минають, люди відходять у вічність, змінюються приміщення, але школа  живе в селі вже 155 років.

Ведучий 2. А зараз ми просимо згадати всіх педагогів, які полинули в небеса, але залишилися в нашій пам’яті та наших серцях, хвилиною мовчання.

(хвилина мовчання, слайд «Свічка»)

Ведучий 1. Перший випуск одинадцятирічки відбувся 1990 року.

(музика, перегляд презентації-фото  «Випускники сучасної школи»)

Ведучий 2. Богдане, от ми з тобою  вже закінчили школу. Я от і думаю: ми учні з тобою чи вже ні?

Ведучий 1. Знаєш, я вважаю, скільки б часу не минуло, але ми назавжди залишимось учнями нашої рідної школи, частинкою її історії.

Ведучий 2. То ти вважаєш, що оці всі люди теж учні?

Ведучий 1. Аякже, учні, адже ми всі родом із дитинства.

Ведучий 1. А як ти вважаєш, якими ми будемо з тобою через 5 років?

Ведучий 2. Мабуть, кожен випускник, залишаючи стіни рідної школи, мріє про яскраве життя. Ми з тобою теж. А от перші підсумки роблять випускники 2014 року. Чи є такі в залі? (…) Хтось уже закінчив навчання, хтось працює, хтось створив сім’ю, народив дітей, а хтось іще чекає принца на білому коні.

Ведучий 1. І не кажи, везе ж їм… А тут ще думай, як його вступну кампанію пережити. (слово надається…..)

Ведучий 2. А зараз для вас звучить пісня

(пісня  «А я у садочок» )

Ведучий 2. Богдане, поглянь, скільки в нас випускників-чоловіків. Самі пройшли шкільне життя, а потім змушені ще й самі своїх синів виховувати.

Ведучий 1. Всякі методи корисні, якщо дають результат.

Ведучий 2.  Отже, до вашої уваги сценка «Ремінь»

«Ремінь»

На сцені магазин одягу. Вдалині стоять вішалки з одягом. Біля вішалок стоїть чоловік. Дістає мобільний телефон, набирає номер...

Чоловік:                                                                           

- Алло, Катю? Так, люба, це я… Де? В магазині. У якому? В магазині одягу… А ти мені скажи, наш Вітька сьогодні уроки повчив?

Так? Та ти що! Справді? Вивчив? Усі? Ну не може бути… (похмурніє). А ти і щоденник сьогодні його перевіряла? Уважно? Всі листки перегортала? А за минулий тиждень? На поведінку увагу звертала? Незадовільна, так? Ні, нічого? про поведінку нічого? Зразкова, кажеш? А одиниці? Нема одиниці? То хоч двійка є? Що, теж нема? Ну не вірю… І окуляри одягала, кажеш?! Жах… Вітька не захворів? Ти температуру міряла? Нормальна? (похмурніє ще більше) Здоровий... То добре, що здоровий. Гаразд!!.. (З радістю в голосі) А в своїй кімнаті він сьогодні наводив порядок? Уже прибрав? Ну-у… Блін... А… (З надією в голосі) Взуття, як завжди, біля порогу розкидане? Ні-і? А шапка, шапка де? І що, і поїв навіть сьогодні нормально?? Чорт .... (Розсерджений махає рукою) Чого-чого? Не перепитуй! Та все нормально... Ну кажу тобі, все нормально. Та нема проблем. Ні, не брешу. Та ось… У магазині. Проходив, дивлюся, ремені шкіряні. Дешеві.... Святковий розпродаж.... Думав узять, гляди, згодиться… Ех… Ну, іншим разом… (Махає рукою і виходить з магазину)

(пісня «Парубки зеленоокі» )

Ведучий 1. Віто, а як ти думаєш, як почуваються випускники, які закінчили школу 10, 15, 20, 25, 30 років тому?

Ведучий 2. О, вони вже огого! Майстри своєї справи. Кожен живе, як хоче, сам собі заробляє гроші… Чи є в залі випускники, які святкують 10, 15, 20, 25, 30-річний ювілей після закінчення школи? (…) Ми вас вітаємо.  (До слова запрошується…)

Ведучий 1. Всі наші випускники стають хорошими спеціалістами в тих галузях, які ж самі для себе обирають.  І ми всі завжди ними пишаємося.

Ведучий 2. А от така кумедна ситуація може відбутися тільки на нашій сцені.

Сценка «Бальзам Бітнера»

(Чоловік заходить в аптеку, його зустрічає жінка-фармацевт).

Чоловік. Добрий день

Жінка. Добрий день.

Чоловік. Дайте мені, будь ласка, бальзам Бітнера.

Жінка. Прошу.

Чоловік. Скажіть, а в ньому що – ноги парити треба?

Жінка. А у вас рецепт є?

Чоловік. Так, от…

Жінка. Ні, ні, ніг у ньому парити не треба, його треба в очі крапати.

Чоловік. Для чого крапати в очі. У мене ж ноги болять?..

Жінка. Правильно, на кожну ногу – до дві краплі.

Чоловік. Щось я не розумію.

Жінка. А тут нема чого розуміти. Вам укол від голови, перепрошую, куди роблять? Правильно, у м’яке місце. І ви не дивуєтесь, як ліки до голови піднімаються?

Чоловік. Ні.

Жінка. Так ось. Усе просто – крапаєте бальзам в очі, і ліки спокійно скапують до ніг.

Чоловік. То мені що – тазик треба підставляти, коли ліки будуть стікати по ногах?

Жінка. А ви поза очі не капайте, і не треба буде тазик підставляти.

Чоловік. А, зрозуміло, якщо очі заболять, в ньому треба парити ноги.

Жінка. Що ви – парити і парити… Якщо очі заболять, цим роблять клізму. А у вас що, ще й очі болять?

Чоловік. Ні.

Жінка. То чого ж ви мені голову морочите! Краще кажіть – піпетку брати будете?

Чоловік. Для очей чи для ніг?

Жінка. Повторюю, для ніг – піпетка, для очей – клізма.

Чоловік. Добре, давайте для ніг. Скажіть, а що треба робити, якщо вуха болять, чи, скажімо, є лупа?

Жінка. Якщо лупа, ноги треба парити в тазику, і довго, щоб запитання дурні в голову не лізли.

Чоловік. А вуха?

Жінка. А що – вуха?

Чоловік. Якщо вуха болять?

Жінка. Якщо вуха почали боліти, то бальзам не допоможе, це вам треба до хірурга на ампутацію.

Чоловік. Чого – вух?

Жінка. Ні, голови.

Чоловік. Це як? Як же жити без голови?

Жінка. А мені, здається, що вам однаково – чи з головою, чи без!

Чоловік. А як же я буду в очі краплі крапати, коли ноги заболять?

Жінка. А тоді треба ноги в тазику парити.

Чоловік. Ой, почекайте, щось ви мене зовсім заплутали. У вас є щось від голови?

Жінка. Вам від голови через що?

Чоловік. А через що у вас є?

Жінка. Через усе.

Чоловік. Тоді дайте мені через ніс, я ж піпетку для ніг брав.

Жінка. Будь ласка.

Чоловік. Що це?

Жінка. Аспірин «УПСА».

Чоловік. А як же його через ніс?

Жінка. Вставляйте в ніздрі і закрапуйте водою. Причому це треба робити, стоячи на голові.

Чоловік. А для чого?

Жінка. Щоб ліки в ноги не пішли.

Чоловік. Це ж треба, до чого дійшла наша фармацевтика!

Жінка. А давайте я вам ще і проносне дам. Це такий крем.

Чоловік. І що ж з ним треба робити?

Жінка. Його треба в обличчя втирати. Спробуйте, у нього запах свіжої полуниці. Не вірите? Беріть, це рекламний екземпляр.

Чоловік. І справді.

Жінка. Найголовніше – ефект моментальний.

Чоловік. Це точно. Ну добре, я пішов.

Жінка. Щасливо!

 

Ведучий 2. А чи є в нашому залі випускники, які закінчили школу більш як 30 років тому?  (слово надається….)

Ведучий 1. На сьогоднішнє свято ми запросили вчителів, які знаходяться на заслуженому відпочинку. Це

Забіяка Галина Іванівна

Яцела Галина Нікандрівна

Голик  Людмила Василівна

Заєць Ольга Михайлівна

Насілевська Ольга Федорівна

 (музика, квіти для вчителів-пенсіонерів)

Ведучий 2. Нелегка судилася вам доля,

Наші мудрі, сивочолі вчителі,

Усі присутні в цьому залі

Вклоняються вам низько, до землі.

 

Ведучий 1. Для вас співає Сушко Анастасія.

Ведучий 2. Богдане,  твою маму хоч раз викликали до школи через твою поведінку?

Ведучий 1. Ні. А твою?

Ведучий 2. Ні. Ех, і згадати нічого. Вели себе аж одинадцять років чемно…

Ведучий 1. А вчителька додому приходила?

Ведучий 2. Теж ні…

Ведучий 1. А давай переглянемо про це сценку, яка називається «Не знали й не впізнали»

Сценка «Не знали й не впізнали»

Син (вибігає). Дідуню! Гайда додому, і скажіть, що я зараз зі своєю класною дамою прийду. Тому нехай підготують прийом, ну там – кава, прикид, розумієте?

Дід. Розумію!

Дід. Жінко! Доню! Малий оце прибігав і казав, що з дамою прийде. Так що давай, готуй прийом – прикид.

Мама. Тату! Годі! Щось не зрозуміла, яка дама, який прикид?

Дід. Ну, я так зрозумів, що син приведе дівчину, даму, вона ніби класна, буде знайомитися із сім’єю. Готуй каву і знайди одяг відповідний, я теж пішов причепуритися.

Мама (до свекрухи). Мамо! Дайте-но швидше валер’янки! Зараз малий прийде  з дівчиною знайомити, треба встигнути підготуватись (заходить син і класна дама).

Син. Мамулю! Бабуню! Дідуню! Знайомтеся – це Юлія Ігорівна!

Мама (до свекрухи). Оце так! Таж їй, мабуть, усі 40! Ну і діла!

Свекруха. Вік – це не перешкода, закохана жінка – молодшає. Може, у них – духовна близькість. А якщо не тільки? Спробуємо з’ясувати.

Мама. Ну що ж, значить, це ви. Сідайте. І давно це у вас із Сашком?

Вчителька. Та вже, слава Богу, два роки, можна сказати – повне порозуміння з першого погляду.

Мама (до свекрухи). Обкрутила, безсовісна, з першого разу! І часто ви зустрічаєтесь?

Вчителька. Три рази здається, так, Сашо?!

Син. А після обіду?

Вчителька. А й справді – 5 разів на тиждень.

Свекруха. Ну і як він вам, може, все ж якісь незручності? Він же такий молоденький ще!

Вчителька. Ну що ви! Він у мене дуже здібний. Схоплює все з першого слова. Він – мій улюблений хлопчик.

Мама. Як! У вас щ й інші хлопчики є?

Вчителька. Аякже: Володька, Олежик і Віталік – вони усі Сашкові однолітки. Ви знаєте, що це – як наркотик, спілкуватися з такою чистою юною душею. Я віддаюся їм уся.

Свекруха. Так я і думала! Жінка її віку духовним спілкуванням сита не буде! Треба з’ясувати, які наслідки від їхнього спілкування. (До вчительки). Зараз ми вас пригостимо кавою. А може, ще чогось бажаєте?..

Вчителька. Мені б чогось солоденького.

Мама. Ну що ж, ви тут із нашим дідусем посидьте, погомоніть, а ми зараз принесемо. (До свекрухи). Ну що, бачите, солоденького їй хочеться! Он куди зайшло! Ну що ж, зараз я їй такого солоденького випишу! (Кидаються до вчительки). Знаєте що! Це вже… ну занадто!.. (Цієї миті вбігає донька).

Донька. Привіт! От і я! Ой, хто це в нас! Юліє Ігорівно! Як я вас давно не бачила. (Кидається їй на шию).

Тато і Мама. Ти її знаєш? Звідки? Давно?

Донька. Та це ж моя колишня класна керівничка, класна дама, як ми її називали. А тепер – Сашкова, вже 2 роки.

Тато і Мама. Вчителька?!! (Свекруха вмліває).

Донька. Ось що буває, коли батьки не ходять до школи і не знають учителів своїх дітей!

 (пісня «Розкажу про Україну»)

Ведучий 2.  Швидко плине час, невпинно біжать хвилини, години, роки, десятиліття… Ми всі стаємо мудрішими…

Ведучий 1. Але пам’ятаймо, що нас всіх об’єднує одна альма-матер- наша рідна школа.

Ведучий 2. Єднаймося разом, адже ми- родина.

Ведучий 1.  А зараз ми запрошуємо всіх присутніх заспівати з нами  всім знайому пісню «Родина». Текст  на екрані.

(пісня «Родина»)

Ведучий 2. І знову символічний дзвінок, який каже нам, що наш спільний черговий урок закінчився (дзвінок).

Ведучий 1. Ми не прощаємося, а говоримо вам..

Усі: До наступної зустрічі !