Сценарій театральної постановки "Ой, гуляла Україна!"

Сценарій вистави «Ой, гуляла Україна!»

для дітей середнього та старшого шкільного віку а також для всіх бажаючих.

Сцена розділена на дві частини: хата та вулиця. Хата прикрашена рушниками. На вулиці стоїть тин, під тином лавка.

Звучить українська музика. Виходить літня жінка.

Співає:У лузі калина, у лузі червона хорошенько цвіте.

Приспів:Ой роду наш красний, роду наш прекрасний,

 Не цураймося, признаваймося, бо багато нас є.

Що пеший цвіточок – то рідний батенько хорошенько цвіте.

Приспів.

А другий цвіточок- то рідная ненька хорошенько цвіте.

Приспів.

А третій цвіточок-рідна сторононька хорошенько цвіте.

Приспів.

…Україна, батьківщина, рідний край… Хто ми? Звідки проізростають наші душі?

Давайте спробуємо поглянути на це через призму наших давніх традицій.

 Обряд охризування.

Ведуча (присідає на лавку) : Як велять звичаї предків, як годиться в нашому народі восени збагачується господар добром і статками. Закінчився ще один сільськогосподарський рік, попідростали діти. А це означає, що парубки та дівчата, які досягли 16-17 років вже можуть обирати собі пару, ходити на вечорниці, приглядатися один до одного. Та перед тим громада, а саме парубки старшого віку (парубоцьке братство), приймали  хлопців до свого гурту. А дівоче братство теж вітало дівчат,що попідростали. Відбувалося це у жовтні і обряд цей називався охризуванням.

 

Ява перша.

Звучить весела музика. На сцені з'являються троє старших

 парубка : Василь, Микола, Грицько.

Василь: Ох наморився! Стільки зерна сьогодні перелопатив, мабуть, якщо ссипати Лиса гора вийде!

Микола: Єге ж, розкажи, хто тобі повірить. Якби налопатився то спати б ліг!

Грицько: Та дивися… а Галина?

Микола: А що Галина?

Грицько (насміхається): А бува Галину проморгає. Візьме Галинка тай пригляне собі когось…

Василь: Кого?

Грицько: О, бач як схватився! Когось з молоденьких, кого сьогодні до братства приймемо.

Василь: Та чогось би то я боявся? Звичайно, моя Галинка найкраща. І я теж!

Микола : Та не скажи. Я бачив  як Петрові Маляренку батько  на ярмарку тааакі шаровари придбав, що ого-го!Всі дівчата його будуть!

Грицько (насміхається): Ага! А особливо якщо ті шаровари повні яблуками набити…

Василь: Ага отими - з саду тітки Марини!

Микола: Чи кавунами…. (дражнить як би йшов з кавунами в шароварах).

Хлопці сміються.

З’являються молодші хлопці: Дмитро, Семен, Петро. Бачать,що хлопці сміються, тихенько змовляються. Один з них свистить. Старші хлопці присідають. Оглядаються. Молодші підходять до старших.

Грицько: О, жовторотики пожалували. Чи не рано попросинались?

Дмитро:Ви хлопці  нас не  ображайте. Ми до вас у справі.

Василь: Кажи.

Дмитро: Звертаємося до вас, козаки честь по-честі. Прийміть нас у своє парубоцьке братство. Мене, Петра та Семена.

Микола (чеше потилицю): Треба подумати.

Дмитро, Петро, Семен: Та ну! Не тягніть. По правді кажіть.

Грицько: А закони знаєте?

Семен: Знаємо.

Василь. Ну що ж, приходьте  тоді як звечоріє до діда Охріма хати- на ослін.

Хлопці: Прийдемо!

Раді виходять.

Ява друга.

Звучить музика. З'являються молодші дівчата: Марина, Уляна, Ірина.

Уляна (пританцьовує): Ой, дивіться дівчата яка в мене спідниця! З лавсану справжнього, не мнеться ні крапельки.

Ірина: А я так поспішала, так поспішала. Вишивала собі сорочку і ввечері і ранком, щоб до жовтня встигнути. Ач, яка вийшла?

Маринка(дражнить): Та ти у нас майстриня. Вже, мабуть, і рушників для парубків нашила? Для парубків нашила-  а для сватів не вспіла!

Ірина: Марина, замовкни, а то вдарю. (Ганяються одна за одною навколо Уляни).

Уляна: Дівчата, перестаньте кажу. Ну куди вам у дівоче братство, вам ще до дитячого садочку треба!

З'являються троє старших дівчат: Василина, Галина, Наталка.

Галина: Марина, Уляна! Ось ви де?! А вас там тітка Ганна шукає .З ніг збилася. Каже: «Хата не метена, посуд не помитий!»

Уляна: Не може бути! Все перемила і на мисник виставила.

Наталка: Значить вже знов наїли!

Уляна: Так нікого ж вдома не було!

Наталка: Значить вже прийшли… (Сміється)

Марина: Ой дівчата, не треба нас дурити. Ми вам вже не діти.

Галина : Звичайно, малі діти так не виряджаються.

Марина: Як?

Галина: Як до парубків.

Ірина: А що? Може й до парубків. Хіба не можна чи що?

Наталка (передражнює): Чи що! А до дівочого братства вас вже прийняли? Га?

Марина: Ні ще не прийняли, але ми дуже просимо.

Галина: Дуже?

Дівчата: Дуже-дуже!

Галина. Ну добре. Тоді приходьте.

Ірина, Марина, Уляна: Куди? Коли?

Галина: Як звечоріє до хати діда Охріма.

Молодші дівчата: Прийдемо обов’язково!

 Раді виходять. Музика.

 

Ведуча: І ось настав довгоочікуваний вечір. Повдягалися хлопці та дівчата у найкращий свій одяг, який їм придбали батьки, пов'язали дівчата найяскравіші стрічки тай двинули до хати діда Охріма.  А цей штукарський дід разом з бабою Оленою вже  під хатою на лавці сидять.

Ява третя

Музика. Заходять співаючи всі дівчата. Вітаються з бабою та дідом.

Галина: Добрий вечір, дідусю Охріме та бабуся Олена!

Наталя: Як себе почуваєте?

Дід: Дорий вечір, щебетушки.

Баба: Дякуємо. Живі слава богу.

Іринка: А хлопців що, ще немає? Де ж це вони?

Дід:Хто?

Ірина : Хлопці!

Дід: Хто?... Горобці? Були, цілісінька зграя тут була. Поклювали, поцвірінчали тай розлетілися.

Уляна: А не казали прийдуть коли?

Баба: Коли? Кого коли? Нас колоти не треба. Ми й так скоро в хату підемо.

Галина (маше рукою): Та сидіть, гуляйте. Ви нам не заважаєте. Дівчата присідають на лаву.  Дістають насіння.

Марина: І де вони. Чому не йдуть? Може не знають, що ми тут.

Наталка: А знаєте, що треба зробити, щоб  хлопці дізналися, що ми вже тут?

Марина: Що?

Наталка: А заспівати. Ось вам і перша дівоча мудрість. Співай, хлопець тебе за голосом знайде.

Галина: А й справді чого його мовчки сидіти?

Співають.

З'являються старші хлопці.

Хлопці вітаються- вклоняються  діду і бабі, потім до дівчат.

Василь: Добрий вечір. Дівчата! Ох і гарно співаєте!

Хотіли на той кінець села йти, та чуємо -тут так гарно співають !

Вирішили сюди йти.

Грицько:Та так, як на нашому краї співають- ніде не вміють!

Микола (приглядається, підморгує молодшим дівчатам): Злагоджено та дзвінко. Чуємо і новенькі голоси приєдналися.

Галина: Приєдналися. Хочуть до нас у дівоче братство.

Василь: А у нас також новина. Зараз хлопчаки прийдуть, що до парубоцького братства просяться.

Дівчата: Та ви що?

Наталка:То в нас сьогодні не звичайний вечір, а охризування буде!

Марина: Та де ж ті хлопці? Скільки можна чекати.

 Грицько: А й справді щось баряться. На те,дівчата, з'їжте по яблучку. (Пригощає дівчат яблуками)

Дівчата дякують.

Микола : І запам’ятайте надалі:  справжні парубки до дівчат завжди з подарунками повинні приходити. Чи то з ласощами чи з бубликами, чи з пряниками…

Свист. З'являються  молодші хлопці. Несуть мішок.

Грицько: А ось і наші молодці. Де барилися?

Молодші хлопці: Секрет!

Василь: Ну, суньте свій секрет під лавку та почнемо, бо час швидко летить, не встигнеш кліпнути – вже й ранок.

Микола: То кому першому слово надаємо, хлопцям?

Дівчата: Так. Нехай хлопці перші.

Молодші хлопці виходять наперед.

Дмитро: Я-Дмитро Перебиніс.

 Петро: Я-Петро Маляренко.

 Семен: Я Семен Загоруля. Хочемо вступити до братства парубоцького, щоб з цього часу нас за своїх визнавали, як рівню поважали. До всіх справ своїх та ігрищ брали.

Грицько: Серйозні заявочки. А що ви хлопці вмієте робити?

Дмитро: Багато чого вміємо. Те, робимо, що батьки кажуть і в полях допомагаємо, і вдома за худобою.

Петро: Я батькові своєму печі людям допомагаю класти . Сам,  навіть, лежак дідові Охріму виклав.

Дід підтверджує. Так -так.

Семен: А я косити люблю. І реманент вмію мантачити. Батько навчив.

Микола: Бачимо хлопці ви славні. А що -   краще  за інших вмієте виробляти?

Дмитро: Я свистіти  вмію краще за всіх!

Хлопці: Ану свисни!

(Дмитро свистить)

Петро: А я швидше за всіх бігаю!

Хлопці: О це корисний талант. (сміються)

 Семен: Я влучніше за всіх камені кидаю.

Грицько:  О це ми зараз перевіримо. А ну , бабусю Олено, принесіть, будь-ласка, чавун та пару черевиків з хати.

Баба виносить. Хлопці виставляють  чавун та по черзі кидають у нього черевики. Вигукуючи.

Микола: Ну що , хлопці, в кого які пропозиції? Приймаємо Дмитра, Петра та Семена до свого братства ?

Всі: Приймаємо! Тоді сідайте по черзі на ослон.

Хлопці сідають по черзі на ослон. А старші хлопці крутять їх.

Музика.

 

Наталка: А тепер і дівчатам час про свої таланти розповісти.

Марина: Я - Марина Холод. Вмію все по господарству робити а найдужче люблю їсти варити. Вареники швидше за всіх ліплю.

Уляна: Я - Уляна Холод. Сестра Марини. Я поки Марина вареники ліпить і поприбираю, і повимітаю, і поперу якщо треба. А найбільше люблю квіти. У нас перед хатою найкращий квітник на все село. Моїми руками посаджений.

Ірина: А я – Ірина Сологуб. Дуже люблю вишивати. Вже і собі і мамі  і брату сорочки повишивала. А ще люблю співати, малювати. Нашу хату спереду сама розмалювала і глиною підвела.

Василина: Ой, славні у нас дівчата! А танцювати вмієте?

Дівчата: Аякже!

Василина: Тоді танцюйте!

Дівчата танцюють.

Василина: Ну що, беремо дівчат до свого дівочого братства?

Всі: Приймаємо! Сідайте по черзі на лаву.

Дівчата сідають по черзі на лаву. Хлопці гойдають їх.

Василь: Ну що ж, а тепер давайте благословення  у старших попросимо. Благословіть, бабо Олено!

Бабуся обсипає зерном: Охризую вас зерном, щоб уся громада згадувала вас лише добром! Гарно гуляйте та голови не втеряйте!

Веселіться та гуляйте, а про честь не забувайте!

Дід: Слава хлопцям та дівчатам, що громади не обминають і в братство вступають.

Хлопці та дівчата. Дякуємо! На тому стоїмо !

Грицько: А що ж то за секрет ви, хлопці, принесли?

Петро: А то ми мішок голубів наловили для діда Охріма та бабусі Олени.

Несуть мішок у хату.

Баба Олена:  Дякуємо. Та для нас з дідом то забагато. Тоді на завтра запрошуємо вас усіх на юшку з голубчиками.

Хлопці та дівчата: Дякуємо!

Наталка (дівчатам): Давайте трішки раніше прийдемо, щоб допомогти бабусі голубів поскубать.

Василь: А ви,  хлопці, хто зможе давайте  завтра дровець дідові підрубаємо. Ну а сьогодні - на добраніч, бувайте, гайда по хатах.

Звучить музика

Хлопці та дівчата розходяться. Василь та Галина в парі.

Ведуча: Ось такий він мудрий та добрий обряд охризування, під час якого відбувалося знайомство хлопців з дівчатами, об’єднання їх в одну групу- братство, де головними цінностями були рівність, дружба, взаємодопомога та взаємоповага. В селі, іноді, було 2-3 братства, бо в селах було багато молоді. Братством святкувалися найвизначніші свята: Івана Купала, Щедрівки, Новий рік,Обжинки, Трійця, Великдень. З пізньої осені до березня братство збиралося на вечорниці в хаті у якихось люб’язних селян, яким дівчата та хлопці допомагали по господарству та дякували за гостинність. На вечорницях співали, танцювали, грали в різні ігри. Дівчата вишивали, плели.

А на цьому слові, бувайте всі здорові! Бережіть себе та край наш родючий, багатий на  веселі мудрі звичаї та обряди!