Сценарій західу "Наш Шекспір"

Наш Шекспір

Сценарій літературного свята

Читець (на тлі Сонати № 23 фа мінор «Апассіоната» Л. Бетховена).

Я клину смерть – дивитися на бридло

На жебри і приниження чеснот,

На безтурботне і вельможне  бидло,

На правоту, що їй затисли рот,

На честь фальшиву, на дівочу вроду

Поганьблену, на зраду пишноті,

На правду, що підлоті на вдогоду

В грязь обертає почуття святі,

І на мистецтво під п'ятою влади,

І на талант під наглядом шпика,

І на порядність, що безмежно краде,

І на добро, що в зла за служника!

Я від цього всього вмирав би й нині,

Та як лишити друга в самотині?!

Переклад Д. Павличка

Ведучий. Що тільки не казали про Шекспіра! Він ніхто. Безграмотний ледащо. Гроза лісничих. Веселий приятель компанії Фальстафа. Настирливий прихильник якоїсь Смаглявої леді з передмістя. Комедіант. Король...

Шекспір. Це, мабуть, тому пішла така слава, що я не любив розповідати про себе, не писав листів. Колись, нікому не відомим юнаком, стояв я перед афішею Берберджевого театру і дивився на імена Томаса Кіда, Роберта Гріна, Крістофера Марло. Ось тоді я дав собі слово, що незабаром поряд з ними буде і моє прізвище.

Ведуча. Так. Він був король. Король поезії. Король театру. В історії людства знайдеться небагато рівних йому. Минуло понад 400 років, а твори Шекспіра не припали пилом історії. Він серед нас, бо і нині його п'єси йдуть з аншлагом у театрах усіх країн світу.

Шекспір. Пам'ятаю, як уночі я таємно тікав зі Стратфорда, ховаючись від гніву поміщика Томаса Люсі, в заповіднику якого осмілився полювати. Мене жорстоко побили його слуги, а я написав сатиру про скупого і злого поміщика. Згодом я вирушив до Лондона на пошуки свого місця в житті, на пошуки щастя, зрештою – на пошуки заробітку. Це був мій шлях у мистецтво. За п'єсу платили два фунти стерлінгів, причому не мені, а господарю театру. Творчість для театру ніхто не вважав літературою. Я міг би стати модним поетом, але сцена була головною метою мого життя. Я був по-справжньому щасливий, коли ми збудували новий театр – «Глобус». Його солом'яний дах вінчала велика позолочена куля, яку тримав Геракл. Унизу напис – «Весь світ лицедіє».

Шекспірознавець. «Чи справді існував Шекспір?» Це питання тривалий час турбує і фахівців, і широке коло читачів. Цікаво, що за життя Шекспіра нікому й на думку не спадало не вірити в «істинність» митця. Перші сумніви виникли в XIX ст. Автором шекспірівських творів називали і Френсіса Бекона, і Єлизавету Сідні, і Крістофера Марло, згадувалися королі, міністри, графи. Але такі шедеври, як «Ромео і Джульєтта», «Гамлет», «Король Лір», могла написати тільки людина, для якої творчість – головний зміст життя.

Все своє свідоме життя Шекспір віддав театру. Він прожив 52 роки, із них 20, а може, і більше, було присвячено театральній сцені. Немає підстав не вірити, що п'єси Шекспіра написав сам Шекспір.

Звучить грамзапис сонета Шекспіра «Уж если ты разлюбишь – так теперь» у виконанні Алли Пугачової.

Шекспір. Мої сонети... їх у мене 154. Вони не становлять єдиного циклу. Це порив моєї душі. Герої сонетів – білявий юнак і Смаглява красуня.

Смаглява красуня. Я – Мері Фітон, придворна дама королеви Єлизавети. І хоча я білявка, повірте, ці сонети – про мене. (До Шекспіра). Хіба ж не мене ти бачив у снах, хіба ж не мій образ стояв перед тобою, коли ночами ти брався за перо?..

Читання сонета Шекспіра «Її очей до сонця не рівняти...» англійською та українською мовами.

SONNET 130

 My mistress' eyes are nothing like the sun;

 Coral is far more red than her lips' red;

 If snow be white, why then her breasts are dun;

 If hairs be wires, black wires grow on her head.

 I have seen roses damask'd, red and white,

But no such roses see I in her cheeks;

And in some perfumes is there more delight

 Than in the breath that from my mistress reeks.

 I love to hear her speak, yet well I know

 That music hath a far more pleasing sound;

 I grant I never saw a goddess go;

 My mistress, when she walks, treads on the ground:

And yet, by heaven, I think my love as rare

    As any she belied with false compare.

Читець 4.

  ЇЇ очей до сонця не рівняли,

  Корал ніжніший за іі уста,

  Не білосніжні пліч овали,

  Мов з дроту чорного коса густа.

  Троянд багато зустрічав я всюди,

  Та на її обличчі не стрічав,

  І дише так вона, як дишуть люди,

  А не конвалії між диких трав.

  І голосу її рівнять не треба,

  До музики, милішої мені,

  Не знаю про ходу богинь із неба,

А кроки милої – цілком земні.

І все ж вона – найкраща поміж тими,

Що славлені похвалами пустими.

(Скрипаль виконує увертюру Н.Паганіні № 17 мі-бемоль-мажор.)

Шекспір. Моє життя... 52 роки... Злети. Падіння. Розчарування, зневіра – і знову сподівання. В 16 років я почав працювати. У 18 – мав свою сім'ю. 23-літнім – ступив на лондонські тротуари. За 20 років театральної праці створив 37 п'єс, 154 сонети, 2 поеми. Писав я тільки для «Глобусу». Нічого не вигадував – все брав зі старої, забутої літератури, історичних хронік.

Дякую друзям Джону Хемінгу і Генрі Конделлу. Вони надрукували мої п'єси, зберігши їх для майбутніх поколінь. Краса, правда й доброта – це суть мого мистецтва і людини у світі.

Читець1 .

О Шекспіре! Як мило й любо чути,

Що твої талант і велич вічні,

Нам, Шекспір, ніколи не забути

Зміст твоїх трагедій таємничий.

Читець 2.

0 Шекспіре! Твої герої й нині

Величчю душі чарують знов,

1 надихає наше покоління

Їхня віра в щастя і любов.

Ведучий. Ось і закінчилася наша зустріч з видатним письменником славетної доби Відродження. Але попереду ще безліч таких зустрічей з Шекспіром – про нього повсякчас нагадуватимуть вам з кіно– і телеекранів, естради, театральної сцени його давні й сучасні для кожного покоління герої.

(Звучитьзапис Концерту № 1 соль мажор Й.С. Баха.)