Сценарій жалобного уроку-галереї до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру «Бабин Яр… Голосами мертвих»

«Бабин Яр… Голосами мертвих»

Сценарій жалобного уроку-галереї до Дня пам’яті жертв Бабиного Яру

 

Дата проведення: 30.09.2019 р.

Місце проведення: Царедарівська філія

Початок проведення: 09³⁰

 

Слайд 1 – головна заставка

Вчитель вітається з присутніми, робить анонс заходу, повідомляє особливості проведення уроку-галереї та розповідає, що в оформлені кабінету використано репродукції фото та картин віртуальної виставки «Бабин Яр на тлі історії»

Ведучий: Бабин Яр... Тут розстрілювали, тут спалювали трупи і тут просівали попіл. Після Другої світової війни назва київського яру стала символом людської трагедії. Так історично склалося, що Бабин Яр і в Україні й у світі втілює значно більше, ніж географічна назва та одна з трагічних адрес масових розстрілів часів Другої світової війни. У літопису глобальної єврейської Катастрофи, саме з цією київською місцевістю пов’язують початок Голокосту в Європі, хоча насправді хвиля розстрілів котилася до Києва від самого кордону.

Ведуча: Німці зайняли Київ 19 вересня 1941-го. Негайно була організована поліція, яка складалася, на перших порах, в значній частині з тих, хто прийшов з нацистами – галіційці. Почалася хвиля арештів, обшуків, облав. За лічені години в місті створилася напружена атмосфера вишукування «кривдників» ‒ комуністів, чекістів, активістів та зведення рахунків з ними. Торкнулося це і євреїв. Так, 26 вересня 1941 р. відбулася нарада, на якій розглядалися заходи щодо ліквідації єврейського населення міста.

Ведучий: Було визначене місце розстрілу – Бабин Яр, один з найбільших на території Києва ярів, довжиною понад 2,5 км, глибиною від 10 до 50 метрів, де можна було б розмістити тисячі трупів. До Бабиного Яру існували зручні підходи, поряд залізнична станція Лук’янівка-товарна, що давало можливість створити враження у приречених, що їх чекає переїзд на нове місце проживання. 28 вересня всюди було розклеєно оголошення німецької влади. У літературі наводяться різні варіанти цього наказу, хоча за змістом вони однакові. 29-го числа місяця вересня 1941 року в бік Лук'янівки рушили тисячі киян. Вони йшли, навантажені речами, з торбинками ... В руках, з валізами, з вузликами. Несли грудника, вели зовсім маленьких за руки, котили перед собою коляски з неходячімі старими.

Слайд №2 – відео історія

Після перегляду відео вчитель проводить інтерактивну бесіду про пам’ятники, що знаходяться в Бабиному Яру, та робить висновок про відсутність єдиної ідеї

Слайд №3-8 – пам’ятники

Слайд №9 – фото розстріляних

Ведуча: Розстріли тривали протягом п'яти днів. Але найбільш інтенсивними вони були в перші два дні, коли загинула основна маса людей. Крім того, в Кирилівській психіатричній лікарні були знищені всі хворі євреї (близько 300 осіб), яких вивезли в відділення, розташоване в лісі. Підводили їх до ями і зіштовхували туди лікарняні санітари.

Ведуча: Крім того, частина євреїв була зосереджена в таборі на Керосинній вулиці. Починаючи з 29 вересня і до 3 жовтня щодня з табору йшли 15-20 вантажних машин, куди заштовхували євреїв до 16 і після 35 років. Вони поверталися, везучи назад лише їх одяг. На кінець п'ятого дня Київ став містом, «вільним від євреїв» - «юденфрай». Точна цифра загиблих в Яру невідома. Згідно зі звітом, виявленому в Німеччині, був розстріляний 33 771 чоловік. Але, цілком ймовірно, це стосувалося лише перших двох днів. Так що загальну цифру жертв Яру можна визначити приблизно в 200 тисяч чоловік.

Ведучий: Українська та світова спільнота у вересні 2019 року відзначає 78 річницю початку подій у Бабиному Ярі, що є символом трагедії Голокосту та нацистських злочинів на українській землі, жертвами яких стали мільйони людей. Бабин Яр став могилою десятків тисяч євреїв, а також українських патріотів, військовополонених, циган та інших громадян. Вшануємо всіх полеглих нашою скорботною хвилиною мовчання

Слайд №10 – хвилина мовчання

Слайд №11 – план бабиного яру

Ведуча: Нині Бабиного Яру фактично немає, його зрівняли з землею. Тут проклали дороги й трасу метрополітену Дорогожичі, телевежу, спорткомплекс, побудували житлові квартири, розбили парк. Лише верхів’я урочища Бабин Яр у межах вулиць Дорогожицької, Мельникова, О. Теліги та Оранжерейської залишилося незабудованим – як свідчення трагедії світового масштабу, місце історичної пам’яті. Але завжди буде жити пам’ять, будуть жити спогади людей, які на власні очі бачили вбивства батьків, тілом лежали на трупах померлих та змогли вижити, щоб до нести до нас пам’ять. Увага на екран.

Слайд №12 – спогади діни

Слайд №13 – відео, фон вірш

Ведучий: Над Бабьим Яром памятников нет.

Крутой обрыв, как грубое надгробье.

Мне страшно. Мне сегодня столько лет,

как самому еврейскому народу.

Мне кажется сейчас – я иудей.

Вот я бреду по древнему Египту.

А вот я, на кресте распятый, гибну,

и до сих пор на мне – следы гвоздей.

Я за решеткой. Я попал в кольцо.

Затравленный, оплеванный, оболганный.

Я, сапогом отброшенный, бессилен.

Напрасно я погромщиков молю.

Мне кажется – я – это Анна Франк,

прозрачная, как веточка в апреле.

И я люблю. И мне не надо фраз.

Мне надо, чтоб друг в друга мы смотрели.

Как мало можно видеть, обонять!

Нельзя нам листьев и нельзя нам неба.

Но можно очень много – это нежно

друг друга в темной комнате обнять.

 

Над Бабьим Яром шелест диких трав.

Деревья смотрят грозно, по-судейски.

Все молча здесь кричит, и, шапку сняв,

я чувствую, как медленно седею.

И сам я, как сплошной беззвучный крик,

над тысячами тысяч погребенных.

Я – каждый здесь расстрелянный старик.

И – каждый здесь расстрелянный ребенок.

Щойно, звучали уривки з поеми «Бабин Яр», яка була написана в Києві у 1961 р., її автор Євген Євтушенко. Чому саме сьогодні, була процитована ця поему? І чому саме 1961 р.? А тому, що радянська влада, хотіла стерти з лиця землі пам’ять Бабиного Яру і саме у березні 1961 р., тривало замивання Бабиного Яру – як і в попередні роки, без дотримання необхідних технічних вимог. Замивали доти, аж поки 13 березня 1961 р. не сталася масштабна катастрофа: пульпа прорвала дамбу, вал густої маси заввишки 4 метри і завширшки 20 метрів, з грюкотом, ламаючи все на своєму шляху, майже миттєво накрив частину району Куренівки, поховавши під собою і людей, і житлові будинки. Був ранок, тож багато хто збирався або вже прямував на роботу. Рятівникам довелося діставати тіла загиблих у місцях, де їх заскочила лиха доля – з приватних будинків, трамвайних вагонів, телефонних будок. Бабин Яр знову нагадав про себе забравши за різними даними життя 1500 тисячі людей.

Слайд №14 – куренівська трагедія

Слайд №15 – закінчення

Ведуча: В Бабиному Яр вбивали не лише євреїв, але євреїв там вбивали тільки за те, що вони євреї. За радянських часів про страшну подію воліли мовчати. Одними з перших тему табу порушили письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, а також дисидент Іван Дзюба, який саме цього дня 1966 року виступив з промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського і українського народів». Бабин Яр поряд із Освенцімом став жахливим символом Голокосту  на території Східної Європи й прикладом того, до чого призводять людиноненависницькі теорії. Трагедія Бабиного Яру відзначається в Україні на державному рівні й є свідченням того, що в колективній пам’яті народу подібні скорботні події не мають жодних часових проміжків і будь-яких термінів – вони завжди живі, так само, як є живим біль втрати за кожним, хто пройшов дорогою смерті й поліг у братській могилі Бабиного Яру. Сьогодні від нас вимагається тільки одне – пам’ятати і не дати забути Бабин Яр. Шановні присутні, я дякую вам за увагу. Шануймося та всього найкращого.