Сценарій "Зимова казка"

Зимова казка

Дійові особи:

Мама – сучасна ділова жінка

Тато – сучасний діловий чоловік

Син –  учень 6 класу

Дідусь

Бабуся

Дівчата і хлопці (Андріївські вечорниці)

Миколай

2 Ангели

2 зірочки

Колядники

Маланка

(Звучить пісня «Щасливого Різдва» у виконанні Ірини Федишин»)

Сучасна міська квартира. Молода сім’я збирається в гості до батьків у село на Різдвяні свята. Плани молодої господині  зірвано.  Вона незадоволена, чоловік також нервує, Семен, учень-шестикласник також не виявляє особливого зацікавлення до поїздки в село.

Тато. Мар’яно, швидше збираймося, уже вечоріє, а до батьків дорога неблизька.

Мама. Олеже, у мене були інші плани на свята. А ти завжди поспішаєш до своїх батьків. Нічого б не трапилося, якби ми поїхали до них в гості трошки пізніше. Сьогодні у мене фітнес, а я повинна їхати у село, яке мені зовсім не до вподоби.

Тато. Ой, Мар’яно, завжди ти зі своїм фітнесом. Ти маєш прекрасний вигляд, та й фітнес у селі я тобі гарантую. Допоможеш батькам корову подоїти, вечерю зварити, а потім ще й колядувати підемо до найближчих родичів.

Мама. Що? Ти знущаєшся?

Семен  (забігає до кімнати). Що? Знову в село? Не хочу. Там Інтернету немає. Що я там буду робити?

Тато. Не вередуй, Семене. Сьогодні Святвечір. У такий час вся сім’я повинна бути разом, за одним столом. Такий звичай у нашого народу.

Семен. Тату, це все таке старе, нецікаве і не модне. Зараз нові традиції, сучасні. І Коляда ця зовсім не цікава. Не подобається вона мені.

Мама. Семене, не вередуй. Якщо батько щось задумав, то сперечатися немає сенсу.

Тато. Уже пізно, скоро стемніє. А сьогодні Святвечір. Треба поспішати.

(Пакують валізу, збираються і йдуть до машини)

(Звучить музика «А на Різдво», входять ведучі)

Ведучий. Дорогі діти, шановні вчителі, батьки. Ми раді вітати вас на нашому чудовому зимовому  святі.

Ведуча. Україна – наш рідний край славиться великими традиційними святами та обрядами:  Андріївські вечорниці, Миколая, Новий рік , Різдво.  Це свята зимового циклу, які особливо полюбляють українці.

(Звучить музика)

Молода сім’я приїхала до села, вітаються з батьками. Семен абияк привітався з дідусем і з бабусею.

Семен. А дядько Арсен приїде сьогодні до села?

Бабуся. Ні, онучку. Не приїде, на жаль… Поранений Арсен. В госпіталі лежить.

(Пісня «Не таке Різдво»)

Ведучий. У цей нелегкий час, ризикуючи власним життям, українські військові гідно та віддано служать своєму народові, відстоюють право на мирне життя, суверенітет і незалежність нашої держави. Серед бійців чимало і наших земляків, деякі з них, на жаль не повернулися. Тож схилімо голови перед пам’яттю воїнів, які віддали своє життя за нашу благословенну українську землю. Вічна їм слава! Низький уклін сім’ям Героїв.

 (Хвилина мовчання)

Ведуча. У числі воїнів, які загинули у боротьбі з московським агресором, колишні учні нашої школи: …….

Сьогодні ми вшановуємо їхню пам’ять і покладаємо квіти до меморіальних дощок, встановлених на стіні нашої школи.

(Пісня «На дворі нині снігопад»)

Дідусь. Діти, а чого ви стоїте? Гайда до роботи. Ти, стара, з невісткою вечерю готуй, а ми з Олегом підемо по господарству поратися.

Семен відразу вкладається на дивані і намагається «зловити» Інтернет.  Потім чоловіки ідуть поратися по господарству, а жінки готують вечерю. Семен засинає. Йому сниться сон.

Ведучий. Багато в Україні давніх звичаїв та народних свят – світлих і радісних, мудрих і глибоких, але з роками трішки забутих і зневажених. Одні зовсім зникли з побуту, від інших лишилися тільки уламки, треті поступово воскресають з небуття і отримують нове життя. Вони й сьогодні хвилюють нас своєю чарівною силою й красою, як відгомін минулих часів, як перлини найдавнішої творчості наших предків.

Ведуча. Одне з таких свят і було присвячено Долі й припадало на 24 листопада,  Особливо воно шанувалося дівчатами, які намагалися умилостивити Долю замовляннями і за допомогою ворожінь дізнатися, що на них чекає у майбутньому. За традицією на катерининських вечорницях були ігри й гадання-ворожіння, присутніх пригощали пшоняною кашею і варениками з вишнями; віншували з іменинами Катерин, Катериненків, Катеринчуків.

Ведучий. З плином часу свято перетворилося на молодіжну забаву, а з прийняттям християнства було приурочене до дня Святої Катерини, що відзначається як православною церквою, так і католицькою. У цей день кожна дівчина зрізала у садку вишневу гілочку і ставила її у глечик з водою. Якщо гілочка зацвітала до Різдва або Маланки, то це означало, що Доля дає добрий знак і молода пара в майбутньому буде щаслива, а якщо засохне – це погана ознака і дівчина наступного року не вийде заміж.

Ведуча. Хлопці зазвичай постили до вечорниць – це, щоб Доля послала їм гарну, роботящу дружину; перед тим, як вони приходили і всі сідали за святкову вечерю, дівчата ворожили. Ворожіння були різні – брали на березі ставка або річки жменьку піску і роздивлялися: якщо знаходили тріску, то суджений буде тесля, якщо шматок шкіри – швець, заліза – коваль. А якщо траплялася вуглина – це означало хворобу або нещастя. Рахували дрова в оберемку, який дівчина заносила до хати: парна кількість свідчила про швидке парування… Підслуховували під вікнами, про що говорять у хаті, якщо почують слово «йди», то незабаром весілля,а якщо «сиди», то, навпаки, ще довго доведеться дівувати. Усі ці традиційні ворожіння повторювалися впродовж усіх різдвяних святок аж до Водохреща.  

(Український танець )

Ведучий. У кінці ХХ століття стало популярним прадавнє свято Калити – Андрія. Хоч Андрій Первозванний – християнський святий, але в народній традиції обряди і звичаї в день цього святого мають стародавній, дохристиянський характер: угадування майбутньої долі, ритуальне кусання «калити», заклинання.

Ведуча. На свято Калити, що входить до свят сонячного циклу ворожінь більше, бо в них беруть участь і хлопці і дівчата, а на свято Катерини – лише дівчата, які намагаються вгадати, що їм віщує Доля. Якщо на Катерини дівчата причаровують хлопців, то на Андрія парубки – дівчат.

Ведучий. Пісня  «Нічкою темною».

Сценка ворожіння на Андрія (з шапкою)

Танець з хустками

Сценка «Кусання калити»

Ведуча. Особливо врочисто відзначали свято Миколая  - 6 грудня. Вважалося, що він захисник усіх бідних і знедолених. Та найбільш його пошановували діти, для яких він був почесним охоронцем. Навіть існує легенда, про те, що Микола рятував дітей серед моря.

Ведучий. Традиційно в Україні, особливо у західних областях, до цього дня готувалися обрядові дії, пов’язані зі святим Миколаєм. Діти свято вірили в існування цього доброго захисника і намагалися не гнівити «Миколая, який знає все». Віддавна у школах влаштовують цікаві вистави, де головною дійовою особою є святий Миколай.

Сценка зі святим Миколаєм

Ведуча. Зимовий період дозволяв селянам відволіктися від важкої фізичної праці, тож вільний час вони заповнювали різними формами дозвілля. Протягом усіх різдвяних свят – Різдво, Новий Рік, або Василя , Водохреща  – у кожній господі тричі варили кутю: багату, щедру і голодну. Святвечір або багата кутя – чисто родинне свято, це спільна вечеря всього роду. Як правило, його справляли ввечері, коли за обрядовим столом збиралися тільки члени сім’ї. Напередодні Різдва, тобто 6 січня, кожна родина готувала першу кутю.

Сценка «Свята вечеря» і Коляда

Ведучий. За давньоукраїнською традицією, Старий рік закінчується святом Меланки, а Новий починається святом Василя. Вони утворили обрядову пару, що у злагоді ведуть своє господарство, ставши улюбленими героями зимових свят.

Ведуча. Щедрий вечір продовжує цикл різдвяно-новорічних свят. За християнським календарем – це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята об’єдналися і тепер відзначаємо Щедрий Вечір або свято Меланки.

Сценка «Маланка»

Ведучий. Опівночі перед Водохрищами вода у ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але … ріки в цей час покриті льодом, і що там під кригою робиться – невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрищами вода – цілюща; вона зберігалася у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.

Ведуча. Ще за тиждень перед Водохрищами колись парубоча громада, а також окремі господарі прорубували на водоймі ополонку, випилювали з льоду великий хрест. Ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоним. Біля хреста будували з льоду престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата».

Ведучий. Напередодні свята Водохрища святкується «голодна кутя», третя і остання у різдвяному циклі. Увесь день віруючі нічого не їдять – постують. Готують напередодні Водохрищ (Йордана) кутю. Сідають вечеряти, коли засяє вечірня зоря. Як і 24 грудня, на вечерю подають теж пісні страви. У цей вечір виконували усі ті обряди, що й на «багату кутю», але все це вже не так урочисто, як на Святвечір.

Ведуча. Уже геть ввечері, як стемніє, виносили з хати «дідуха», несли його в садок або на вигін і спалювали: пускали на «теплий дух». Це – символічне спалення зими, щоб «покинути кожух» – накликати весну. Попіл після спаленого «дідуха» не можна зберігати ні в хаті, ні у дворі, бо буде пожежа: ввечері його треба винести на річку і висипати на лід. Або у цей вечір дівчата розносили попіл з «дідуха» і розсипали на город, «щоб огірки родили».

Дівчинка 1.       Вже сонце над землею

                            що новий день, то вище.

                            Північний вітер лютий

                            не так зловтішно свище.

 

Хлопчик.          Зима хоч і бореться,

                           але безсила нині,

                           бо вже весна проснулась,

                           розкривши очі сині.

 

Дівчинка 2.      Чекаємо, що сонечко

                              загляне у віконечко.

                              А соловейко в гаї

                              нам пісню заспіває.

 

Ведучий.  Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами. А вже почався відлік останнього місяця зими — лютого. Хоча він за своїм характером найпримхливіший, або, як кажуть у народі, найконозистий, та все ж сонечко вже повертає на весну — поступово день збільшується. Мудро відмічено у народному прислів'ї: «Лютневий сніг весною пахне».

Ведуча. На зламі між зимою і ранньою весною, ми святкуємо день Стрітення. Слово це означає – зустріч. А чи знаєте ви про яку зустріч йдеться мова?

1-а дівчинка.   Вранці на околицю села в’їхала красуня Весна. Аж ось їй назустріч виходить непривітна зла Зима і починає сперечатися з дівчино ю.

 2-а дівчинка.   Довго тривала суперечка. Ніяк не могли вони визначитися кому йти, а кому вертатися. І вирішили вони помірятися силою.

 3-я дівчинка.    Злізла Весна з коня і почався двобій. Вважалося, що переможець буде володарювати далі. Якщо до вечора стане тепліше – перемогла Весна, а якщо холодніше – Зима.

 4-а дівчинка.   А сталося все це 2 лютого. Тому на останній місяць зими і припадає одне з найшанованіших свят – свято Стрітення.

Заходять три дівчинки. У руках одна тримає свічечку, друга – воду освячену, а третя – кошичок   з печивом

Ведучий.         А що ви нам, дівчатонька, принесли?

 1 дівчинка.    Я у церкві була і стрітенську свічку вам принесла. Вона має велику силу, відганяє людську біду, як весняна повінь. А ще вона оберігає оселі від пожежі та грому.

 2 дівчинка.    А я теж у церкву ходила і воду освятила. Нею бабуся худобу напоїть, а дідусь – вулики окропить.

 3 дівчинка.    Ми з мамою жайворонків напекли. З давніх-давен люди вірили, що жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, якими зиму замикають і відмикають літо. А ми з друзями у садок ходили «жайворонків» підкидали і заклички для птахів співали.

 (Пригощають гостей печивом і дарують свічки)

                                       Живіть у мирі на нашій землі                    

Будьте усі дружні дорослі й малі.

                                       Розуму, мудрості бажаємо

                                       Учіться завжди на повну силу

                                       Щоб прославити Україну милу!

 

Вся родина за столом. Тільки Семен досі спить. Дідусь і бабуся намагаються розбудити онука.

Дідусь і бабуся (разом) Прокидайся, Семене. Уже вечеряти час.

Семен. Не хочу прокидатися. Мені такий чудовий сон приснився про усі зимові свята. Яка краса! Які гарні звичаї в нашого народу! Дідусю! А можна мені зимові канікули у вас провести? Будь ласка….

Дідусь. Звичайно, мій онучку. А я тобі ще багато цікавих історій розповім про наш народ,  про його відвагу і мужність, про мудрість народну і про наші звичаї й традиції.

Український народний танець.

Пісня «Хай мрії збуваються»

Вчитель. Сьогодні ми можемо сказати, що окремі ритуали прадавніх часів уже втрачено, але продовжити ті, що не забулися, можливо в оновлених формах, – наше завдання. Залишилися деякі обрядодії молодіжних громад, як спогад про чудові свята наших предків, про їх розумне дозвілля, норми поведінки і моралі, які не дозволялося порушувати. Звичайно, дуже важливо, щоб  обряди наших предків  відродилися і повернулися у побут українців, та навіть окремі відроджені елементи є окрасою репертуару та урізноманітнюють сучасні забави молоді. Дякую за увагу! До нових зустрічей!