Семінар для соціальних педагогів на тему:"Як говорити з підлітками про травмуючі події".

ЯК ГОВОРИТИ

З ПІДЛІТКОМ 

ПРО

ТРАВМУЮЧІ ПОДІЇ

СЛАЙД 2

Що таке посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)?

Травма — це дуже сильний стрес, який супроводжується відчуттям фізичної загрози або сильного психологічного потрясіння. Більшість людей переживають такі події хоча б раз у житті

 У дітей і підлітків виникає внаслідок впливу на дитину 1 або більше травмуючих подій. Потенційно травмуючими подіями є фізичне або сексуальне насильство, стихійні лиха, бойові дії та нещасні випадки. Статися все це може як із самою дитиною, так і з близькою їй людиною. Причому не обов’язково бути свідком такої події: навіть розповідь про неї може нанести шкоду психіці дитини й стати причиною ПТСР.

СЛАЙД 3

Що можна й не можна робити, якщо в дитини психологічна травма.

• Нещодавно в одній з Одеських шкіл школяр бризнув газовим балончиком в обличчя вчительці у відповідь на те, що вона погрожувала показати його матері відео, як хлопець поводиться на уроці. Виявилося, що його мама нещодавно померла.
• Інша ситуація – дівчинка розплакалася на святі, на якому запускали салюти. Вона нещодавно переїхала з Донецька, втікаючи з батьками від бомбардування.

      Як ми бачимо це може бути реакція на так звані тригери, себто нагадування, про травматичну подію. Людина начебто знову потрапляє у таку ситуацію.

     У дитини чи дорослого, які пережили травматичну подію, рівень гормонів не повертається до норми. І від цього вся нервова система й далі перебуває в стані підвищеної готовності до реакції на небезпеку.

СЛАЙД 4

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ЩОСЬ СТАЛОСЯ Й ЩО РОБИТИ

Як ми можемо зрозуміти, що дитина пережила психологічну травму:

• Підвищена реактивність, збудливість, зміни в поведінці;
• Часто діти, особливо відразу після травми, мовчать. 
• Діти також можуть повторювати травматичний сюжет в іграх. 
• Дітям можуть снитися сни на тему події, яка їх травмувала.
• Можуть бути спогади про травматичну подію та навіть так звані флешбеки (спогади такої інтенсивності, що людина начебто знову потрапляє в ситуацію травми).

Приклад того, як діти різного віку реагують на стрес, та коротенькі поради

Під час воєнних дій діти є однією з найбільш вразливих категорій і  потребують особливої психологічної підтримки. Для того, щоб надавати якісну підтримку дітям, потрібно розумітися в питанні реагування дітей різного віку на стрес та сприйняття ними кризової ситуації:

 Діти від 0 до 3 років

У такому віці діти проявляють дратівливість. Вони можуть плакати, виявляти агресивну поведінку. Малеча боїться невідомих звуків, крику та потребує фізичної близькості своїх батьків.

Порада. Щоб допомогти їм почуватися краще, будьте з  дитиною у  тактильному контакті.

 Діти від 4 до 6 років

Багато хто з  дітей відчуває безсилля та безпорадність. У  дітей з’являється страх розлуки. Тому у своїх іграх вони можуть відображати те, що відчувають. Діти такого віку можуть відмовлятися визнавати ситуацію війни, заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками та дорослими.

Порада. Щоб допомогти дитині, ви можете заспокоювати її та говорити, що ви всі у безпеці.

Діти від 7 до 10 років

Діти такого віку можуть відчувати провину, безсилля, фантазії та злість. Вони у своїй уяві можуть бути «рятувальниками» або бути «зацикленими» на тяжких подіях. У дітей від 7 до 10 років є страх втрати: батьків, дому, іграшок тощо.

Порада. Щоб заспокоїти дитину, обговорюйте з нею те, що її тривожить, та розповідайте про способи убезпечити себе і близьких. Не забувайте і про старших дітей. Вони потребують уваги та допомоги у стресових ситуаціях не менше ніж малеча.

СЛАЙД 5

 Діти від 11 до 13 років

    У такому віці діти відчувають депресію, дратівливість і  страх. Вони можуть поводитись агресивно та відмовлятися сприймати все навколо. Це тому, що діти бояться втратити те, що їм дороге і цінне.

Порада. Говоріть з дитиною відверто та допомагайте їй відновлювати соціальні зв’язки.

СЛАЙД 6

Діти від 14 до 18 років

    У дітей у  віці від 14 до 18 років може проявлятись небезпечна поведінка з суїцидальними думками. Прояви аутоагресії та реакції, схожі на дорослі, також можуть мати місце. Адже вони теж бояться втратити все, що в них є: життя, родина, домівка, друзі. Діти такого віку можуть гостро сприймати те, що відбувається навколо.

 Порада. Діліться з ними своїм досвідом, говоріть та знижуйте емоційне напруження.

   Щоби дитині легше було пережити стрес, можна виконати серію вправ. Вони не тільки допоможуть зняти напругу, а й посилять зв’язок між вами.

СЛАЙД 7

З за допомогою яких методів можна виявити що у підлітка травма:

• Спостереження
• Діагностичні методики
• За зверненням батьків, вчителів або самих дітей

СЛАЙД 8

Якщо ми знаємо чи підозрюємо, що в  підлітка щось сталося:

Як надати первинну психологічну допомогу підлітку під час війського стану

1.    Треба уникати ситуацій, які можуть тригерити підлітуква, особливо якщо вона бурхливо реагує на щось специфічне, що роблять чи говорять однолітки або вчителі;

2.   У випадку сильних емоційних реакцій, якщо дитина засмучена чи налякана, її краще відвести в тихе безпечне місце, де вона може заспокоїтися;

3.    Треба запропонувати поговорити, але лише в тому випадку, якщо вона готова це робити.

“Не варто тиснути та наполягати: “Розкажи, що сталося, тобі стане легше”. Натомість, можна сказати: “Якщо ти захочеш поговорити, то я готовий тебе слухати”. Тобто варто створити таку ситуацію, де би дитина змогла розкритися”.

5. Запевніть дитину в тому, що ставитеся до її переживань серйозно та знайомі з дітьми, які зазнали таких самих випробувань: «Я знаю одного сміливого хлопчика, який пережив таку саму ситуацію».

 6. Створюйте атмосферу безпеки — обіймайте дитину (якщо вона дає на це згоду).

7. Спрямовуйте розмову про воєнні події в інший напрям — переходьте від опису деталей до опису почуттів: спонукайте дитину описувати не деталі події, а її почуття.

8. Допомагайте вибудувати життєву перспективу — визначити конкретні цілі та окреслити конкретні терміни.

9. Повторюйте, що відчувати безпорадність, страх, гнів  — нормально.

10.Треба гарантувати конфіденційність історії. Травму не можна розголошовувати. Якщо дитина захоче, щоби про це знали, вона сама розкаже. Ризик у тому, що підлітки бувають не дуже толерантними, вони можуть навмисно або ненавмисно зробити боляче дитині, яку й так травмували.

СЛАЙД 9

Як діяти під час повітряної тривоги, аби уникнути додаткової паніки?

Реакція тіла на сигнал тривоги:

• Паніка.
• Роздратування.
• Гнів.
• Плач.

СЛАЙД 10

Ми можемо допомогти учням повернутися до реальності та змінити фокус уваги:

• потримати за руку;
• нагадати, що зараз ми у школі, в кімнаті;
• поряд учитель та однокласники;
• перерахувати предмети в кімнаті.

СЛАЙД 11

      Упродовж цього буремного часу, психологічна служба використовує наступні види психологічної роботи:

1. Просвітницька робота (вчителі, батьки, учні) — надання просвітницької інформації побутовою мовою. Проведення вебінарів, лекцій, тренінгів тощо, на теми, які викликали запитання серед учасників освітнього процесу. Наприклад: «Як війна може вплинути на навчальну успішність учнів?», «Прояви агресії під час уроку, що з  цим робити?», «Що таке панічна атака?»

2. Консультативна робота (вчителі, батьки, учні) — індивідуальні та групові бесіди, логічно поєднані між собою за змістом і взаємодоповнюючі один одного по суті. Здійснювалися за запитом будь-кого з учасників освітнього процесу. Проводилися за допомогою таких електронних платформ: Zoom/Viber

3. Практична робота (вчителі, батьки, учні). Регулярні мотиваційні зустрічі в Zoom, метою яких було розвантаження та налагодження емоційної стійкості. Під час цих занять використовувалися вправи на заземлення, дихальні, мімічні та для м’язової релаксації. У кінці таких зустрічей був відведений час для вільного спілкування. Кожен міг висловитися, поділитися враженнями, прокоментувати свій емоційно-ресурсний стан тощо.

СЛАЙД 12

Завдяки яким методам можна знизити рівень тривоги у підлітка

• Групові та індивідукальні консультації;
• Виховні години;
• Заняття  з елементами тренінгу;
• Ігри проти напруги;
• Малювання;
• та інші.

СЛАЙД 13

Зниження емоційної напруженості у дітей

Зараз всім людям тяжко переживати події, що відбуваються в Україні. І особливо вразливою категорією є підлітки. Саме підтримка, яку надають дитині під час і після неприємних, болісних подій психологічна служба, педагоги та батьки, є вирішальним чинником у  подоланні деструктивних наслідків травматичного стресу у дітей. Для того,щоб знизити емоційну напруженість, важливо врахувати наступні рекомендації:

Спілкування

 Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається. Розмовляйте з  дитиною про важливі події стільки, скільки їй потрібно. Старайтеся, щоб ваші слова були зрозумілими і не лякали дитину.  Разом шукайте відповіді на питання, вивчайте та дізнавайтеся про той чи інший факт/явище.

Емоції

Заохочуйте дитину говорити про її емоції та почуття. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття — нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити — що намальовано, що це означає, яким буде розвиток сюжету, як далі житиме персонаж, як в умовах воєнного стану йому можна допомогти. Переведіть розмову про подію з опису деталей на почуття.

Рухова активність та гра

 Нині для дитини важливо активно гратися, оскільки це знизить психоемоційне напруження. Важливими є  ігри на відреагування агресії. Дитина може «озброюватися», нападати або захищатися, бути пораненою або «убитою» у грі. Усе це є нормальним способом дитини впоратися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками тощо. Добре м’яти тісто, глину, пластилін і ліпити фігурки. Головне — супроводжуйте дитину в ході гри, будьте поруч.

Обійми

 Створіть атмосферу безпеки: обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх.

Книги та мультфільми

Читайте книжки (оповідання і  казки), переглядайте мультфільми з сюжетами подолання героями страху та перешкод. За необхідності обговорюйте прочитане та переглянуте.

Фотографії

Подивіться разом з дитиною фотографії, на яких зображені позитивні події із  вашого життя. Це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади. Не забувайте робити нові фотознімки за участі всієї родини.

Підтримка

У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають (або вирішують), що робити, що дитині є на кого покластися, поруч є дорослі турботливі люди. 

СЛАЙД 14

Вправа «Мікрофон» з відповіддю на питання «На що схожий твій настрій? І опиши його 3-ма означеннями». Мета: ця вправа дає змогу здобувачам освіти включитися в роботу на занятті та промоніторити власний стан.

Техніка 54321. Мета: практичне відпрацювання методики заспокоєння

та зменшення тривожності. Її обов’язково потрібно  виконувати практично. Разом зі здобувачами освіти ви виконуєте, попросивши їх знайти та озвучити:

• 5 речей, які ти можеш побачити;
• 4 речі, до яких ти можеш доторкнутися та відчути  (і обов’язково доторкнутись);
• 3 речі, які ти можеш почути( дати час 1 хв., щоб послухати );
• 2 речі, які ти можеш понюхати (1 хв., щоб відчути аромати);
• 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак (їжа або напій).

Вправа «Рука допомоги». Мета: актуалізація уваги на людях, які можуть допомогти та які важливі для дитини (нам потрібен папір та ручка або кольорові олівці). Просимо здобувача освіти обвести свою долоню, а потім підписати кожен палець.

✅Великий палець – той, з ким мені подобається проводити час.
✅Вказівний палець – людина, на яку я можу розраховувати і яка допоможе вирішити проблеми і труднощі.
✅Середній палець - людина, яка завжди вислухає мене і подбає про мої потреби,
✅ Безіменний палець - той, хто мене мотивує, дає мені силу і натхнення.
✅Мізинець - той, хто мене завжди захистить, буде боротися за мене, постоїть за мене.

СЛАЙД 15

Вправа на дихання «4-7-8»

Дихальна вправа «4-7-8» діє як природний транквілізатор для нервової системи. Спочатку краще виконувати вправу сидячи з прямою спиною. Із часом ви зможете виконувати її, лежачи в ліжку.

Як виконувати:

1. Помістіть кінчик язика на піднебіння за верхніми передніми зубами і тримайте його там протягом усієї вправи.

2. Повністю видихніть через рот. Має вийти свистячий звук.

3. Закрийте рота і спокійно вдихніть через ніс, рахуючи подумки до чотирьох.

4. Затримайте дихання, рахуючи до семи.

5. Повністю видихніть через рот, рахуючи до восьми. Знову має бути свистячий звук.

Мета: Глибоке дихання — один із найкращих способів знизити стрес. Коли ви глибоко дихаєте, мозок отримує сигнал заспокоїтися та розслабитися. Потім він посилає цей меседж вашому тілу. 

Вправа «Моє життя як...» (за кюар кодом)

Основна мета арт-терапії полягає у гармонізації розвитку особистості через самовираження і самопізнання. За допомогою художньої творчості людям легше висловитися.

Медитація «створення безпечного місця».   Відео.

Мета: медитація послаблює стрес, поліпшує пам'ять, зменшує агресивність, допомагає контролювати тривогу, поліпшує взаємини дитини в сім'ї та школі й загалом дарує їй відчуття внутрішнього спокою й умиротворення

РЕКОМЕНДАЦІЙНІ ВПРАВИ

5 вправ з арттернапії для відновлення  ресурсу вчителя (за кюар кодом)

СЛАЙД 16

І наостанок. ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ! Бережіть себе. Піклуйтеся про себе. Знаходьте власні ресурси самодопомоги і самопідтримки.

Список використаних джерел

1.Методичні рекомендації «Перша психологічна допомога. Алгоритм дій» - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/news/metodichni-rekomendaciyi-persha-psihologichna-dopomoga-algoritm-dij

2.Соловйова Вікторія  - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/watch/?v=374398673707869

3.Світлана Ройз : 42 практики для стійкості - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://osvitanova.com.ua/posts/5553-svitlana-roiz-42-praktyky-dlia stiikostihttps://naurok.com.ua/vihovna-robota-v-umovah-voennogo-stanu-290318.html

4.Центр Педагогіки травми - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.facebook.com/cctpua/posts/586686355110917/

ПОРАДИ ДЛЯ ПІДЛІТКІВ

Усі ми різні. Хтось здатен зберігати спокій у  будь-якій ситуації, а комусь дуже складно впоратися навіть із  незначним стресом. У будь-якому випадку важливо дбати про себе та підтримувати себе.

Корисним буде навчитися 5 способам керувати стресом:

1. Залучись підтримкою.

Якщо тобі потрібна допомога, звернись до тих, кому довіряєш і кому до тебе не байдуже: мама, тато, шкільний психолог,соціальний педагог, вчитель, друзі.

2. Не виходь з себе.

Роби дихальну гімнастику, слухай музику, веди щоденник, зроби те, що допомагає тобі покращити настрій.

3. Не звинувачуй себе.

Будь добрим/доброю до себе і  попроси допомоги або підтримки, якої потребуєш і заслуговуєш.

4. Спробуй вирішити проблему.

Якщо не можеш вирішити всю проблему відразу, то почни, вирішивши її частину.

5. Налаштуйся на позитив.

Стрес — це тимчасове явище.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ

     Одне з головних завдань учителів просто зараз — підтримати своїх учнів. Але як це зробити, аби не нашкодити? Сплануйте всі етапи і моменти навчання в нових умовах. Перед тим, як розпочати роботу з дітьми — поспіклуйтеся про себе: свою безпеку, своє самопочуття, свій фізичний і психологічний комфорт (наскільки це можливо), задоволення базових фізіологічних потреб. Щоб плідно, а головне, бережно і турботливо взаємодіяти з дітьми, Ви маєте бути у силі й у ресурсі.  

    Подбайте про безпеку. Обговоріть з дітьми план дій у випадку небезпеки, повітряної тривоги тощо. У разі потреби, дійте чітко за цим планом.

    Демонструйте дітям спокій і  впевненість. Пам’ятайте, що діти більше реагують на те, як ми поводимось і розмовляємо, а не на те, що ми говоримо.

    Намагайтеся створити безпечний, добре організований простір спілкування, з  чіткими і  зрозумілими дітям правилами. Учні мають відчувати. Вашу впевненість, щирість, відкритість і небайдужість.

    Для більш ефективного засвоєння учнями матеріалу, подавайте його невеликими частинами, більше включайте дітей у практичну діяльність, що матиме наочний результат. Відзначайте й  підтримуйте навіть невеликі успіхи у  навчанні.

    Будьте поблажливі до учнів. Важливо пам’ятати, що через дію стресу розумові процеси уповільнюються. Механізм стресу такий, що раціональне сприйняття інформації вимикається. У  таких умовах інформація сприймається повільніше і  гірше. Тому треба розуміти, що, безперечно, Ви деякий час помічатимете зниження знань у своїх учнів. Окрім того, травматичний досвід провокує загальний регрес у розвитку дитини і чим дитина менша, тим помітніше це буде.

    Вибираючи навчальний, стимульний матеріал, намагайтеся оминати той, що може викликати у дітей асоціації, пов’язані з подіями війни.

    Запобігайте негативних оцінок, оцінюйте діяльність, а не особистість.

    Уникайте об’ємних домашніх завдань. З психологічного погляду було б добре, якби якомога більше завдань були пов’язані із роботою руками.

    Не тисніть на дітей розмовами про відставання від програми і  неможливістю опрацювати та засвоїти весь навчальний матеріал. Це у  нинішніх умовах неважливо і  несуттєво, лише призводить до збільшення тривоги та стресу.

    З розумінням і терпінням ставтеся до дитячої неуважності й інертності на заняттях.

    Будьте чуйними до самопочуття та емоційного стану дітей. За потреби, акцентуйте на цьому увагу: допоможіть, підтримайте. При найменших підозрах на емоційне неблагополуччя дитини, зверніться до шкільного психолога, поговоріть з батьками (за обставинами). Також потрібно попередити психолога і про появу у класі негативних групових явищ психологічного характеру.

    Підбадьорюйте своїх учнів. Використовуйте цілющі властивості гумору. Не будьте надто серйозними і  занепокоєними. Жартуйте, відповідайте на жарти дітей, якщо це доречно, адже гумор і сміх знижують стрес та напругу.

    Діти мають розуміти, що труднощі, із якими вони зіштовхнулися, тимчасові, що дорослі поруч і знають, що робити. Саме таку лінію спілкування варто обрати, якщо ви працюєте в середній школі. 

    Якщо ж ви працюєте з  наймолодшими учнями, то, звісно, не варто розповідати їм про всі жахи війни та занадто конкретизувати. Утім, ви можете пояснити ситуацію, наприклад, через казки. Детальніше зупиніться на складних ситуаціях, у яких опинилися герої, та розкажіть, що ми зараз у подібному становищі. І обов’язково зверніть увагу на те, що фінал казки щасливий — герої подолали всі труднощі та перемогли ворога. І в нас теж так буде!

   А от зі старшокласниками можна спілкуватися цілком відверто. Зрештою, вони читають ті самі новини та підписані на ті самі канали, що й ви, а отже не почують від вас нічого страшнішого за те, що вже прочитали. Але все одно варто наголошувати на тому, що керівництво держави та ЗСУ роблять усе для того, аби впоратися із ситуацією. А головне завдання учнів зараз — продовжувати вчитися, саме так вони допомагають Україні.

   І наостанок. ШАНОВНІ ПЕДАГОГИ! Бережіть себе. Піклуйтеся про себе. Знаходьте власні ресурси самодопомоги і самопідтримки.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

1. Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби.

Ставте   дитині відкриті запитання, слідкуйте за її емоційною реакцією та рівнем активності. Важливо, аби дитина проговорювала, ставила запитання, проявила свій емоційний стан. Якщо дитина впала в стан ступору, то важливо повернути дитину до вербальної відповіді та діяльності. Поставте три запитання й  чекайте відповіді. Наприклад:  — Тебе звати Наталя, так? — Ти зараз стоїш, так? — Ти одягнена в червону кофтину, так? Можна також масажувати кінчики пальців, мочки вух; запропонувати гру, або ж дати завдання щодо дії (принеси, подай, зроби), також дати випити води, чаю, поїсти та обійняти. Реагуйте на потреби дитини, задовольняйте їх за можливості — це поверне дитину до відчуття безпеки.

2. Проговорюйте емоції.

Якщо ваша дитина переживає чи відчуває злість через те, що відбувається навколо, слова «не переживай», чи «тобі не варто злитись» не заспокоять дитину. Скажіть: «Я бачу / мені здається, що ти налякана / сердишся». Дитина буде розуміти, що вона не залишилась сам на сам зі своїми переживаннями. У якості підтримки не варто давати обіцянок, які не залежать від вас: «все буде добре», «нічого не станеться», натомість скажіть: «що б не сталось, головне  — ми одне в  одного є». Якщо діти грають чи малюють «війну» — не забороняйте їм. Програйте, прокричіть, озвучте, промалюйте емоцію. Це допоможе впоратися з емоціями та знизити рівень тривоги, напруги.

3. Обіймайте дитину.

Тілесний контакт допоможе знизити рівень напруги та допомогти дитині заспокоїтись. Навчіть дитину заспокоювати саму себе за допомогою однієї з вправ: «Обійми метелика» — дитина обіймає свої плечі двома руками та може себе поплескати по плечах. «Кокон» — права рука дитини обіймає ліве плече, а ліва рука живіт.

4. Дбайте про себе.

Ви краще допоможете дитині, якщо піклуватиметеся про себе. Дитина бачить, як ви реагуєте на новини, та копіює вас. Тому для неї важливо розуміти, що ви зберігаєте спокій і маєте план дій. Якщо ви занепокоєні або засмучені, знайдіть час для себе, за можливості поспілкуйтесь з  друзями та рідними. Важливо почути голос інших  — це надасть відчуття зв’язку з іншими та зі світом.

5. Ми з усім впораємося.

Обережно закінчуйте розмови. Дитині важливо знати, що вона не залишиться на самоті. Коли ви завершуєте розмову про важливі речі, оцініть емоційний стан та рівень фізичного реагування: спостерігайте за мовою тіла, оцінюйте рівень занепокоєння, завершуйте на позитивному, створюйте спільні традиції дня та його завершення (обійматися, молитися, пити чай або ж співати). Обмежте кількість розмов та прослуховування новин про війну в присутності дитини.