Романюк Ю.О.

«Агент з організації туризму», ІІІ курс

Олеського професійного ліцею

 

Науковий керівник – викладач І категорії Юськів М.М.

 

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СФЕРИ ГОСТИННОСТІ

У СІЛЬСЬКОМУ ТУРИЗМІ

Актуальність даної теми зумовлена якісно новими підходами до підвищення конкурентоспроможності сфери сільського туризму, розвитку агротуризму і соціального розвитку села. Сьогодні як у світі, так і в Україні спостерігається тенденція до зростання зацікавленості сільським відпочинком у формі проживання і проведення вільного часу. Функціонування сільського туризму повинно стати цікавим і для України, оскільки він стимулює не тільки соціально-економічний розвиток сільської місцевості, покращення комунікаційної структури, а й можливість розвитку людської індивідуальності. 

Розкриття теми. Ми, суспільство в цілому, маємо подбати про село, про його мешканців, а не лише використовувати їхні ресурси. Потрібно демонструвати селянину його потрібність та суспільну затребуваність в сучасних умовах.

Сільська гостинність – один із видів самозайнятості населення. Зважаючи на сучасний стан соціально-економічного розвитку села, першочергове значення має соціальний аспект цієї діяльності. Тому сільський зелений туризм розглядається як один із засобів отримання доходів сільським населенням, як компонент комплексного розвитку сільських територій і сільської інфраструктури, а також, як один із чинників стратегії подолання бідності у сільській місцевості. 

 Як явище сільський туризм зародився у 18 столітті у французьких і швейцарських Альпах. Тоді на найвищих альпійських піках Європи почали з’являтися перші гостьові будиночки-шале для обслуговування експедицій британських туристів-природолюбів.

У 20 столітті сільський зелений туризм набув уже масового розвитку, а у 21 сторіччі індустрія сільського туризму стає сектором світового туристичного господарства, що найбільш динамічно розвивається. Важливим фактом є те, що обсяги надання агро-туристичних послуг у європейських постіндустріальних країнах нині практично у 2–4 рази перевищують обсяги зростання готельної бази і курортного сервісу.

Мода на туристичний відпочинок у селі в Україну прийшла у 90-х роках минулого століття. Навіть на законодавчому рівні з’явилося таке поняття, як сільський зелений туризм (Закон України «Про туризм» № 324 від 15.09.1995).

Сьогодні вже з впевненістю можемо констатувати, що ця діяльність має поширення по всіх регіонах України. Хоча достовірної статистики не існує, однак, є підстави вважати, що ця діяльність набула масовості. 

На сьогодні зареєстровано близько 1600 садиб на всю Україну, які надають послуги зеленого туризму. Іноземні туристи отримують справжнє задоволення від живописних українських ландшафтів, затишної атмосфери українських містечок, гостинності українського народу.

Найбільшого поширення сільський туризм набув в західних областях, перш за все в Карпатському регіоні. Напевно, це пов’язано з наявністю там традиційної мережі сільських поселень та ментальними особливостями населення, а також унікальними рекреаційним потенціалом та розвиненою туристичною інфраструктурою тих місцевостей. 

Дніпропетровщина, Полтавщина, Закарпаття, Волинська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька області – це справжня знахідка для туриста. Для комфортного відпочинку туристам пропонують міні-садиби в сільській місцевості - комплекс житлових, господарських і паркових споруд, які складають одне ціле. Відпочинок на березі річки, прогулянки в лісі на свіжому повітрі, смачні домашні страви національної кухні, рибалка, катання на човні - все це та багато іншого пропонують туристам для комфортного відпочинку.  

 Наприклад, селище Опішня, що у Полтавській області, – своєї слави зазнало завдяки місцевій культурі. Не дарма його називають «гончарною» столицею України. Тут виготовляють глиняні макітри та глечики, а таємниці їх виготовлення передаються суворо від покоління до покоління вже багато сотень років. Саме тут розташований Національний музей українського гончарства, а також Інститут керамології. Також Полтавська область може похвалитися гоголівськими місцями (Диканька і Великі Сорочинці), садибою Кочубеїв.

Село Петриківка Дніпропетровської області з головою занурить в атмосферу козацтва та знаменитого петриківського розпису. Західні області здивують неймовірними замками та палацами.

А справжня «українська Атлантида» затаїлася на Хмельниччині. Бакота – колись легендарне місто з тисячолітньою історією. Сьогодні це не звичайне село, його немає на жодній географічній карті з 1981 року. Тоді його було штучно затоплено водами Новодністровської ГЕС. Мешканців розселили в сусідні міста, а Бакота стала підводною українською Атлантидою. Насправді це один з найбільш недооцінених туристичних об’єктів України. Бакоту можна зустріти у більшості туристичних рейтингів України, але про неї знають одиниці, ще менше її бачило на власні очі. Місцевий теплий клімат дуже нагадує кримський. Крім мальовничих краєвидів, Бакота приваблює також можливістю поглянути на залишки скельного монастиря.

Львівське село Підгірці зробила знаменитим історія. Сюди приїжджають тисячі туристів, аби поглянути на славнозвісний колись у Європі, проте призабутий і дещо занедбаний сьогодні Підгорецький замок.

Українське село на Закарпатті Нижнє Селище більше відоме європейцям аніж самим українцям. Тисячі іноземних туристів щороку прямують до українського села, аби влаштувати собі еко- та гастротури, насолодитися неймовірною природою, горами, чистими річками та колоритним фольклором. 

У Нижньому Селищі також функціонує еко-ферма "Зелений гай". Фермерське господарство не використовує антибіотики, кормові добавки, гербіциди та інші стимулятори. Для туристів проводять екскурсії, на яких можна особисто проконтролювати процес виготовлення м'ясної продукції.

Багата на музеї закарпатська Колочава, Кобзареві Моринці, миколаївське село Актове з його славнозвісним Каньйоном… Перелік унікальних українських селищ можна ще довго продовжувати.

Характеризуючи туристичний продукт загалом, необхідно звернути увагу на специфіку продукту сільського туризму. Цей продукт вирізняється такими ознаками: привабливість місцевості та території, пропоновані зручності в оснащенні селянського господарства, додаткові супровідні послуги, які збагачують основний продукт.

На якість продукту сільського туризму впливають такі умови:

- поселення і харчування (гостьові кімнати в будинку сільської родини, орендування сільського чи дачного будиночка або господарської будівлі, ночівлі в спеціально відведених наметових чи кемпінгових місцях; харчування у власника, самостійне, в кафе чи барі);

- довколишні атракції у вигляді природничих, матеріальних і нематеріальних культурних цінностей регіону (музеї, легенди, говірки, традиції), які характеризують спосіб життя сільської спільноти;

- доступність обладнання, яке сприяє цікавому проведенню вільного часу (прокатні пункти, спортивно-культурні об'єкти, участь у культурних заходах);

- необхідна система додаткових послуг (пошта, зв'язок, медичне обслуговування);

- соціально-психологічний стан сільської родини і місцевої спільноти (вміння спілкуватись і легко контактувати з гостями, гостинність сільської спільноти).

Основні вимоги щодо облаштування агрооселі для прийому туристів

Технологічні основи надання послуг сільського туризму — це уніфікований стандартний пакет послуг, яким користується турист під час перебування на відпочинку в агрооселі. Стандартний набір головних послуг (нічліжна, гастрономічна, гігієнічна тощо) завжди повинні надаватися у певній послідовності. Ця послідовність затрат часу й зусиль на обслуговування одного гостя отримала назву «гостьовий цикл».

Гостьовий цикл сільського туризму — це процес рекреаційного обслуговування гостя від часу його прибуття в агрооселю до остаточного виїзду з неї. Для чіткішого усвідомлення господарем послідовності його дій під час відвідин оселі, М. Й. Рутинський, Ю. В. Зінько виділяють дев’ять основних технологічних фаз обслуговування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Спілкування безпосередньо із господарями, надало можливість  визначити наступні найбільш болючі проблеми: 

1) До громадян, які незареєстровані як підприємці, державні органи часто висувають вимоги щодо одержання дозволів, сертифікатів тощо. Втім, сертифікація та інші дозвільні процедури для фізичних осіб, не зареєстрованих як підприємці, є виключно добровільною. 

2) Нечіткість розмежування підприємницької і не підприємницької діяльності в сфері сільського туризму. 

3) Відсутність чіткого юридичного визначення поняття сільського туризму. 

4) Неврегульованість питання оподаткування доходів отриманих за надання послуг у сфері сільського туризму. Доходи від оренди, тим більше за мінімальними ставками, які встановлюють місцеві ради, та фактичні доходи від послуг туристам мають різну податкову базу і строки сплати.

5) Проблема якості послуг та їх оцінки. Вимоги до приміщень, що використовуються для розміщення відпочиваючих - проблема офіційної категоризації, сертифікація об’єктів та рівня послуг і сфері сільського туризму. 

6) Професійне навчання в рамках загальноосвітніх навчальних закладів. Навчання дорослих, навчання співробітників органів державної влади та місцевого самоврядування. Державна підтримка самозайнятості в сфері сільського туризму, передбачена Законом України «Про зайнятість населення». 

Європейський досвід

Агротуризм в Європі - це один з найпопулярніших видів відпочинку на літо, причому кожна країна характеризується своїм видом. Наприклад, в Італії процвітає так званий еко-туризм – поєднання відпочинку з поліпшенням здоров’я, відвідування різних ферм, велоспорт і т.д. Проживання в окремих будинках або безпосередньо в окремих кімнатах, які здають господарі. Те саме в Іспанії.

Зовсім інший вид розвитку сільського  туризму в Німеччині. В німців є можливість жити на фермі, де окремо обладнаний котедж і є можливість їсти справжню домашню, екологічно чисту їжу, доглядати за тваринами або безпосередньо працювати на полях чи на городі.

А от в Угорщині унікальністю зеленого туризму є поєднання з національною традицією конярства. Кожного року там проводяться різного роду національні фестивалі кінного спорту. В сільському туризмі загалом задіяно близько 7 тис. сільських жителів. В Румунії зеленим туризмом займаються  переважно жителі Південних Карпат, які орієнтуються на збереження етнокультурних традицій (звичаї, традиції, гірські замки, вівчарство, гастрономія). 

            Перспективи. Тенденції останніх років свідчать, що західні країни бачать перспективу українського сільського відпочинку. Свідченням цього може бути організаційна й технічна допомога міжнародних фондів, наприклад, Фонду розвитку Карпатського єврорегіону, програми TACIS, завдяки якій реалізовані проекти підтримки сільського відпочинку і туризму в Карпатському регіоні.

Проте перешкод на шляху розвитку сільського туризму в Україні чимало - відсутність належної інфраструктури, брак інвестицій, велика частка туристичного «чорного ринку». Необхідна також фінансова підтримка з боку держави. Наприклад, у бюджеті на 2017 рік на розвиток туризму заклали 30 мільйонів гривень, чого явно недостатньо.

Але вже у травні цього року Верховна Рада України у першому читанні проголосувала за законопроект №2232а від 02.07.2015 «Про внесення змін до Закону України «Про особисте селянське господарство», який націлений на розвиток сільського зеленого туризму.

Метою законодавчої ініціативи є юридичне визначення поняття сільського зеленого туризму і тим самим чітке розмежування підприємницької та непідприємницької діяльності в сфері туристичної діяльності, що здійснюється в сільській місцевості, а також забезпечення державної підтримки цієї форми діяльності сільських мешканців шляхом організації для них фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства у сфері сільського зеленого туризму. Також на органи виконавчої влади та місцевого самоврядування покладається обов’язок сприяти особистим селянським господарствам в організації у сільській місцевості фахової підготовки та перепідготовки членів особистого селянського господарства у сфері сільського зеленого туризму.

Висновок. Тож Україна, хоч і не великими, але впевненими кроками прямує до розвитку та організації сільського туризму, який стає частиною загальної стратегії розвитку туризму в державі. Вже зараз іноземні гості отримують справжнє задоволення від живописних ландшафтів, затишної атмосфери українських містечок, гостинності українського народу і дедалі більше переконуються в тому, що Україна багата давніми традиціями, гарними природними, історико-архітектурними та культурними цінностями. Україні точно є, що показати.

Список використаних джерел

1. Заїкіна О.О. Основні передумови економічної ефективності туристської галузі України // Туризм у XXI столітті: глобальні тенденції і регіональні особливості: Матеріали 11-ої Міжнародної науково-практичної конференції (10-11 жовтня, 2001р.). - К.: Знання України, 2002. - С 349-352. 

2. Котлінський В. Роль агротуризму як фактора суспільно-економічного розвитку сільських районів Польщі // Економіка: проблеми теорії та практики: 36. наук, праць. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. -Вип. 146. - С 23-29. 

3. Круп'як Л., Вороніна Т. Проблеми функціонування ринку туристичних послуг в Україні // Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть: Тези доповідей VI Міжнародної науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів і молодих вчених (16 квітня 2008р.). - Тернопіль, 2008. - С. 248-250. 

4. Лаврук М. М. Перспективи і проблеми розвитку сільського туризму в етнографічному районі (на прикладі Гуцульщини) // Матеріали конференції "Відпочинок у сільській місцевості в Україні в XXI столітті: проблеми та перспективи". - Переяслав-Хмельницький, 2000. - С. 40-43. 

5. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності Горішевський П., Васильєв В., Зінько Ю.  – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. – 148с.

6. Лужанська Т. Ю., Махлинець С. С., Тебляшкіна Л. І. Сільський туризм: історія, сьогодення та перспективи: Навчальний посібник./ За редакцією д. г. н., професора Волошина І. М. - К.: Кондор, 2008. — 385 с.

7. http://tourism-book.com/pbooks/book-35/ua/

8. https://day.kyiv.ua/uk/blog/suspilstvo/pro-silskyy-turyzm

9. http://pidruchniki.com/2015073165638/turizm/yakist_silskomu_turizmi

10. http://buklib.net/books/22022/