Семінар "Вчимося розуміти та поважати інших".Заняття з елементами гри для педагогів

Вчимося розуміти та поважати інших.

Заняття з елементами гри для педагогів.

Мета: показати значущість толерантної поведінки під час взаємодії з іншими, формувати навички без оціночного спілкування.

Форма проведення: інтерактивний ігровий семінар.

Час проведення: залежить від кількості й рівня підготовки учасників. Бажано працювати з невеликою групою — 8-12 осіб (1,5-2 години).Семінар складається з двох частин по 45 хв.

Під час роботи використовуються ігрові технології, метод групової дис­кусії, міні-лекції, робота в парах.

 

ХІД ЗАХОДУ

І частина семінару (45 хв)

ІНФОРМАЦІЯ.(5 хв)

Вступне слово психолога

В умовах гуманізації освіти пріоритетним стає комунікативний аспект особистісної культури педагога у реальному педагогічному спілкуванні. Культура педагогічного спілкування — умова успішності освітнього про­цесу й комфортності педагога й учня.

Комунікативна культура педагога виявляється в здатності привернути і до себе увагу, налаштувати учнів на продуктивну навчальну взаємодію, умінні долати бар'єри, що виникають між позицією вчителя і настроєм учнів, умінні вести діалог, підтримувати інтерес і активність учнів, бути гнучким, мобільним, відкритим і доброзичливим.

Один з аспектів комунікативної культури педагога — мовленнєві й немовленнєві засоби спілкування, якими він користується.

Це і є темою нашого семінару.

Отже, почнем! «Невербальне спілкування»

Перший крок кожного тренінгу — знайомство, установлення контакту.

Гра-розминка «Австралійський дощ» (5 хв.)

Учасники стають у коло. Інструкція: Чи знаєте ви, що  таке австралійський дощ? Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ланцюжком ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

- В Австралії піднявся вітер. (Ведучий тре долоні).

- Починає крапати дощ. (Клацання пальцями).

- Дощ посилюється. (Почергово плескання долонями по грудях).

- Починається справжня злива. (Плескання по стегнах).

- А ось град, справжня буря. (Тупіт ногами).

- Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах).

- Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях).

- Рідкі краплі падають на землю. (Клацання пальцями).

- Тихий шелест вітру. (Потирання долонь).

- Сонце! (Руки догори).

ІНФОРМАЦІЯ.(5хв.)

Немовленнєві засоби

Психолог. Невербальна (немовленнєва) комунікація відіграє величезну роль у людській взаємодії.

Можна сказати, що значна частина інформаційного обміну розгор­тається в підводній частині «комунікативного айсберга» — у сфері невербального спілкування.

Установлено, що в бесіді словесне спілкування займає менше 35%, а більше 65% інформації передається за рахунок немовленнєвих засобів.

Немовленнєві засоби спілкування містять у собі жести, міміку, панто­міміку, звукові параметри мови, характеристики візуального спілкування, просторово-часову форму організації спілкування.

Найпершу інформацію, що одержують наші партнери по спілкуванню про нас,— візуальну інформацію: поза, міміка обличчя, положення тіла тощо.

Тут можливі три головні позиції:

• відкрита,
• закрита,
• відсторонена. (Психолог роздає інформацію про значення жестів.)

Значення жестів

Значення	Рухи, поза, міміка
Жести, що виражають агресивність	• Тісно сплетені пальці рук; • стиснутий кулак;                                         • указуючий перст;
Жести впевненості	• Кінчики пальців обох рук з'єднані, долоні не стикаються; • кисті рук зчеплені позаду себе, підборіддя високо підняте
Жести незгоди	• Погляд убік (якщо погляд відводиться і вертається знову); • ступні ніг спрямовані до виходу (хоче піти); • торкання носа й легке потирання його (невпевненість у правильності мовлення). Якщо відбувається суперечка, тоодин із співрозмовників торкається носа тоді, коли в нього з'являються контраргументи
Жести невпев­неності, розд­ратування	• Прокашлювання; • свист; • совання в кріслі; • рука біля роту в момент проголошення промови (як подив, невпевненість у власних словах жест може означати, що співрозмовник хоче повідомити щось інтимне)
Жести розча­рування	• Почісування потилиці; • ослаблювання комірця;                                             • удари ногою (по землі, по повітрю тощо)
Жести, що стосуються оцінювання сказаного	• Один палець відставлений над підборіддям, інші — під підборіддям (під час критичного оцінювання сказаного або негативного ставлення до партнера в цей момент); • нахилена голова (інтерес до співрозмовника). Легкий кивок свідчить про те, що думка зрозуміла. Якщо голова партнера, раніше нахилена, починає випрямлятися, зна­чить, зростає інтерес до процесу або предмета спілкування. Якщо інтерес до спілкування вщухає, людина починає переводити погляд на навколишні предмети; • почісування підборіддя (під час суперечки в поєднанні з поглядом скоса пов'язане з обмірковуванням наступного ходу в діалозі);                                           • почісування пальцем спинки носа (заклопотаність, сумнів); • маніпуляції з окулярами (потрібна пауза)

 

Значення	Рухи, поза, міміка
Жести й пози, що виражають готовність до яких-небудь дій	• Корпус уперед, руки на стегнах (упевненість, готовність до активних дій, готовність обстоювати свою думку до кінця); • партнер сидить на краю стільця
Жести, що виявляють самооцінку	• Груди вперед; • опущені плечі; • руки за спиною, одна рука охоплює зап'ястя іншої
Жести, у яких прояв­ляються деякі риси характеру й ставлення до ситуації	• Здорова людина прагне обпертися або притулитися до чого-небудь, якщо ситуація складна, неприємна для неї, вона не може знайти відповідь, гідний вихід; • людина, стоячи, спирається руками (не впевнена у тому, наскільки уважно слухає її партнер, відчуває неповний контакт); • манера тримати руки (замкнута людина звичайно згортає руки, відкрита — тримає долоні, руки в полі зору партне­ра); • застебнутий піджак; • схрещування щиколоток (внутрішня тривожність, очіку­вання неприємностей)
Жести, що перешкоджають спілкуванню	• Схрещені руки на грудях (утома або замкнутість);   • схрещені руки або ноги в положенні сидячи (некомуніка­бельність або демонстративність); • нога, закинута на підлокітник Крісла (явна зневага до ото­чуючих)

Вправа «Зрозумій мене без слів» (10 хв)

Кілька людей з кожної групи вибирають групу жестів і зображують їх. Інші члени групи повинні вгадати, користуючись отриманою інформа­цією, яку групу жестів показують.

Примітки. Психолог ще раз звертає увагу на те, як легше запам'ятати значення жестів у групах.

Вправа «Що означає ця поза?» (10 хв)

Завдання: зобразити урок.

Беруть участь 2 групи: «учні» й «спостерігачі». Кожний «спостерігач» стежить за одним з «учнів». Одна людина підіграє, зображаючи вчителя. «Учні» витягають картку із заданою характеристикою і зображують її. «Спостерігач» повинен визначити якомога точніше, що «учень» відчуває.

Рефлексія (5 хв)

Що ви почували на місці учня?

Чи складно було розуміти співрозмовника без слів?

ІІ частина семінару (45 хв)

«Мовні засоби спілкування»

(Всі учасники знову сідають у загальне коло.)

ІНФОРМАЦІЯ.(5хв.)

Психолог. З допомогою знаків спілкуються не тільки люди, але й тварини, У павіанів відомо 17, а в людиноподібних мавп — близько 30 звукових знаків, у бджіл дуже складна система танців. Мова тварин конкретніше, вона пов'язана з безпосередніми подіями й обставинами. Півень не може розповісти курці про те, який в нього настрій і що було вчора. Людина може говорити про майбутнє й минуле, передавати іншій людині свої дум­ки, різні повідомлення, впливати на поведінку й діяльність інших людей.

Вправа «Зіпсований телефон» (10 хв.)

П'ятеро осіб виходять за двері, психолог читає текст решті учасників. Потім психолог вибирає із решти учасників одного, який переповідатиме прослуханий текст першому із п'ятірки тих, хто вийшов.

Учасники, що вийшли за двері, заходять по черзі, вислуховують текст, переказують його зміст наступному учаснику.

Завдання для тих, хто вийшов: якомога точніше переказати зміст тексту наступному учасникові.

Завдання для решти учасників: визначити, на яких етапах і чому втрати­лася інформація.

Обговорення: на яких етапах і чому втратилася інформація.

Вправа «Сила мови»  (15 хв.)

Проводиться у парах.

Придумати три фрази, що розпочиналися б сло­вами:

• «Я повинен» по черзі, потім повторити їх, замінивши початок на «Я віддаю перевагу».
•  «Я не можу» на «Я не хочу».
• «Мені треба» на «Я хочу».
• «Я боюся, що» на «Я хотів би».

Обговорення: як змінилися відчуття після заміни перших слів.

Висновок: слова «Я повинен», «Я не можу», «Мені треба», «Я боюся, що» заперечують нашу здатність нести відповідальність. Змінюючи спосіб висловлювання, ми робимо крок до підвищення відповідальності за власні думки, почуття й дії.

Вправа «Педагогічна ситуація: клас шумить» (10 хв.)

Завдання: привернути увагу, використовуючи немовленнєві й мовлен­нєві засоби.

Один із учасників грає роль учителя, решта — гомінкий клас. Учителю

слід заспокоїти клас.

Підбиття підсумків. (5 хв.) 

Завдання: кинути м'яч учасникові, попрощатися з ним і сказати кілька

слів про семінар.

Двічі м'яч одній і тій самій людині не кидати.