Схема плану розробки проведення заняття для гурткової роботи з коментарями та рекомендаціями

 

 

Схема плану–конспекту заняття

для гуртка

До Вашої уваги пропонується схема плану з коментарями  до кожного пункту та рекомендаціями.

Чередниченко Л.В.

08.06.2018

Тема заняття _______________________________________________________

Мета заняття (навчальна, розвиваюча, виховна).

Завдання заняття (бажано).

Тип заняття (засвоєння нових знань, умінь та навичок; формування практичних умінь та навичок; застосування умінь та навичок; узагальнювальний; комбінований).

 

Методи (бажано):

−  словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);

−  наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);

− практичні (практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи, екскурсія, виставка тощо).

 

Рівні повідомлення навчального матеріалу (бажано):

−  інформаційний (навчальний матеріал подається у вигляді  готової інформації:  розповідь, демонстрація, пояснення);

− інформаційно-операційний (одночасно з інформаційним способом відображення навчального матеріалу даються розгорнуті пояснення функціонування об'єкту вивчення і способи операцій з ним);

− проблемний (визначається проблема і намічається шляхи її вирішення, наприклад, розгортання ряду логічних міркувань і доказів).

Тривалість заняття (в т.ч. додатково до даної теми).

Міжпредметні зв'язки.

Форма заняття: індивідуальна, групова.

Обладнання: таблиці, плакати, саморобні наочності, схеми, моделі, технічні засоби, роздатковий матеріал, готові вироби, демонстраційний матеріал, інструкційні картки, література тощо.

 

 

Хід заняття

(його структура залежить від типу заняття, інших параметрів)

І. Вступна частина:

− повідомлення теми і мети заняття, очікуваних результатів;

− актуалізація опорних знань;

− мотивація навчальної діяльності гуртківців.

 

ІІ. Основна частина:

−  висвітлення керівником матеріалу нової теми;

− оволодіння новими теоретичними знаннями, ознайомлення з термінами, способами практичних дій;

− залучення учнів до самостійного осмислення нового матеріалу, самостійна робота учнів;

−  підведення гуртківців до самостійних узагальнень, висновків.

 

ІІІ. Завершальна частина:

− загальний підсумок заняття з визначенням його позитивних і негативних моментів, пояснення можливості використовування одержаних знань;

− повідомлення завдань до наступного заняття;

− рекомендація літератури або інших джерел інформації для самостійного опрацювання.

 

 

 

 

Тема заняття. Формулювання теми має стосуватися фактичного матеріалу заняття, викликати інтерес до почутого. Тема, яка пропонується вихованцям може відрізнятися від теми, записаної в плані за стилем (художній – діловий). Тема повинна чітко, лаконічно, емоційно виражати стислий зміст заняття.

 

Мета заняття - основа ефективної діяльності педагога та учнів, що визначає характер їх взаємодії. Вона реалізується в спільній діяльності всіх учасників навчально-виховного процесу. В меті заняття формулюється результат, до якого повинні прагнути учасники навчального процесу, і, якщо вона визначена нечітко, чи педагог погано уявляє собі шляхи та способи її досягнення, ефективності заняття важко досягти.

Перш ніж сформулювати триєдину мету заняття педагог повинен знайти відповіді на питання:

• чого має навчити це заняття?
• як допоможе навчальний матеріал в розвитку вмінь та навичок вихованців?
• як вплине на погляди, переконання, почуття, над чим примусить замислитися?
• яке значення цього заняття в загальному процесі освіти і виховання?

 

 

Мета заняття: навчальна, розвиваюча, виховна.

 

Навчальна мета (навчити, познайомити) - передбачає формування практичної діяльності, уміння аналізувати, спостерігати. Спрямована на активізацію уяви та фантазії.

 

Типові формулювання:

• навчити, дати уявлення, пояснити, учити, розповісти, розкрити …
• познайомити з інформацією, умовами тощо…
• проконтролювати засвоєння певних (таких) вмінь та навичок, вивчених на попередніх заняттях…
• сформувати (закріпити) певні (такі) навички та вміння… по даному матеріалу (на матеріалі цього заняття)…
• розширити або/і поглибити (збагатити) знання (конкретно названі)…
• узагальнити знання, одержувані з різних джерел (в тому числі самостійно)…

 

 

Розвиваюча мета (розвинути) – спрямована на розвиток творчого потенціалу.

 

Типові формулювання:

• розвинути (розкрити) здібності, уяву, пам’ять, увагу…
• розвивати почуття (кольору, світу…)
• формувати практичні навички та вміння…
• удосконалювати вміння та навички…
• забезпечити в ході заняття (розвиток мови учнів, поповнення словникового запасу, оволодіння…)

 

Виховна мета (виховати) – спрямована на виховання загальнолюдських цінностей, нових ідей та образів.

 

Типові формулювання:

• виховувати почуття…
• прищеплювати…
• сприяти в ході заняття вихованню певних (таких) якостей (понять)…
• для рішення завдань (естетичного, морального, духовного) виховання…
• з метою рішення завдань (патріотичного, …) виховання …
• викликати інтерес до інформації , людей, умов взаємодії…
• залучити, заохотити, зміцнити інтерес…
• викликати неприйняття…

 

Завдання (бажано):

 

Типові формулювання загального характеру:

• відпрацювати навички…
• виконати операції мислення: пізнання, розуміння, застосування, аналізу, синтезу, оцінки.

 

Навчальні завдання:

• проконтролювати ступінь засвоєння основних умінь і навичок, а також вивчених і сформованих на попередніх заняттях;
• забезпечити засвоєння наступних завдань…;
• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спеціальні вміння й навички, як…;
• сформувати (продовжити формування, закріпити) такі спільні навчальні вміння й навички, як… на матеріалі даного заняття.

 

 

Розвивальні завдання:

• для вирішення завдання розвитку у вихованців…
• в ході заняття забезпечити виконання таких завдань…

 

Виховні завдання:

• сприяти в ході заняття формуванню світогляду ;
• формування екологічного (естетичного…) виховання;
• формувати в дітей загальнолюдський світогляд.

 

Методи

 

Метод – це «шлях до досягнення мети», спосіб теоретичного дослідження або практичного здійснення будь-чого.

 

Основні методи:

 

За джерелом передачі та сприйняття навчальної інформації:

• словесні (розповідь, бесіда, пояснення, лекція, інструктаж тощо);
• наочні (демонстрація предметів, явищ, посібників тощо);
• практичні (практична робота, навчальні вправи, ігрові вправи,екскурсія, похід тощо).

 

Методи стимулювання інтересу до навчання:

пізнавальні ігри, створення цікавої ситуації, створення ситуації успіху, реалізація виховного потенціалу, ситуації неуспіху, емоційних переживань.

 

Методи стимулювання обов’язку відповідальності:

• Формування переконань у соціальній та особистісній важливості.
• Висування вимог.
• Вправи для виконання вимог.
• Змагальність, заохочення, покарання.

 

Типи занять

 

У центрі уваги позашкільної освіти стоїть особистість дитини з її потребами і інтересами. Тому, краще за все вирішує проблему проведення заняття особистісно орієнтований підхід.

Заняття в гуртку є особистісно орієнтованими, спрямовані на покращення якості дитячого життя на основі творчості вихованців і педагогів, принципів самореалізації, максимального збільшення соціального досвіду дитини; духовної єдності особистості і колективу у спільній цікавій діяльності і відпочинку.

В позашкільній педагогіці використовуються як шкільні типи занять та їх форми так і нетрадиційні.

Кожне заняття має свою структуру. Тип заняття визначається наявністю та послідовністю структурних частин. Тип — це орієнтир, спрямованість, характеристика, обличчя.

 

Класифікація типів занять:

 

• заняття засвоєння нового матеріалу (нових знань, умінь, навичок);
• формування практичних умінь та навичок;
• застосування вмінь та навичок;
• узагальнення;
• контрольне (підсумкове);
• комбіноване.

 

Форми організації занять

 

Форми організації навчання – зовнішнє вираження узгодженої діяльності педагога та вихованців, яка здійснюється в певному режимі та по порядку.

 

Форми організації занять в позашкільній роботі:

групові: ведеться робота з усією групою, викладається загальний матеріал. В межах групи можливо виділяти підгрупи.

індивідуальні: передбачено роботу з дітьми, які виявили особливі здібності.

Види занять:

ділова гра, змагання, театралізоване заняття, взаємонавчання вихованців, залік, творчий звіт, конкурс, рольова гра, концерт, конференція, семінар, екскурсія, салон, мандрівка, імпровізація тощо.

Міжпредметні зв’язки: зв'язок з якими видами мистецтва можна прослідкувати в ході даного заняття (світова, українська художні культури, музика, образотворче мистецтво, література…)

Обладнання: посібники, газети, журнали, документи тощо;

дидактичний матеріал, наочний матеріал (схеми, моделі, плакати тощо);

відеофільми, комп’ютерні диски, аудіо матеріали.

Обладнання повинне відповідати вимогам часу.

Очікуваний результат – які завдання мають бути вирішені, чого повинні навчитися вихованці.

 

Хід заняття

(структура заняття)

 

Структура - поєднання, взаємозв'язок елементів і частин заняття. Структура залежить від типу заняття. В структурі заняття можна виділяти дві частини:

• постійну (загальну);
• змінювану.

 

І. Вступна частина.

 

Організаційний момент - перевірте готовність дітей до уроку, підтримуйте порядок і дисципліну протягом усього заняття.

Повідомлення теми та мети заняття, очікуваних результатів.

Тема, мета заняття повинні оголошуватися обов’язково, назва теми, мета, завдання мають бути адаптованим до сприйняття дітей.

Поясніть важливість теми.

Зробіть мету заняття метою вихованців.

Формуйте мету, орієнтуючись на потреби та інтереси вихованців.

Формулюйте конкретні навчальні завдання, якими повинні оволодіти учні.

Нагадуйте тему, мету і завдання протягом заняття.

Концентруйтесь на знаннях і уміннях, що відповідають інтересам і потребам вихованців.

 

Актуалізація опорних знань.

 

Визначте поняття, які треба активізувати у свідомості дітей, щоб підготувати до сприйняття нового матеріалу.

 

Мотивація навчальної діяльності гуртківців.

 

При побудові заняття необхідно враховувати три види мотивації:

Соціальну — підняти авторитет дитини серед товаришів, похвалити за старанність у роботі тощо.

Прагматичну — посилити увагу до дисципліни, інформації, яка буде потрібна при вступі до ВНЗ, при придбанні спеціальності тощо.

Змістовну - застосування знань у нестандартних ситуаціях, пізнавальні спори, введення учнів у проблемні ситуації.

 

II. Основна частина

 

• перевірка в дітей знань та вмінь, які вони вже мають для підготовки до вивчення нової теми;
• висвітлення керівником матеріалу нової теми (ознайомлення з новими знаннями та вміннями, показ зразка формування);
• оволодіння вихованцями новими теоретичними та практичними знаннями (вправи на освоєння нових знань, умінь, навичок за зразком);
• залучення вихованців до самостійного осмислення нового матеріалу, самостійна робота (перенос засвоєних знань, умінь, навичок у подібну ситуацію, завдання творчого характеру);
• підведення гуртківців до узагальнень, висновків.

 

Засвоєння нових навчальних компетентностей:

• нові поняття, терміни, способи їх засвоєння;
• визначення пізнавальних навчальних задач заняття (про що діти повинні дізнатись і що засвоїти);
• самостійна робота та її зміст;
• проблемні та інформаційні питання;
• варіанти вирішення проблеми;
• варіанти закріплення вивченого матеріалу.

 

Формування навчальних способів діяльності:

• конкретні вміння й навички для відпрацювання;
• види самостійних робіт і вправ;
• способи «зворотного» зв'язку з вихованцями.

 

III. Заключна частина (підведення підсумків заняття)

• обґрунтування гуртківцями можливості використання отриманих знань, умінь, навичок;
• загальний підсумок заняття із зазначенням його позитивних та негативних моментів;
• повідомлення завдань на наступне заняття (якщо є);
• рекомендована література (якщо є).

 

 

 

 

Рекомендації

 

Яким повинно бути заняття, щоб вихованці сказали: «Я біжу на заняття гуртка!»?  Безумовно - цікавим, таким, що пробуджує розум та уяву, розширює світогляд. Тому доречно використовувати в роботі інтерактивні методи навчання, ігрову діяльність, адже вони мають багато переваг:

• у роботі задіяні всі діти;
• вихованці вчаться працювати у групах (командах);
• формується доброзичливе ставлення до опонента;
• кожна дитина має можливість пропонувати свою думку;
• створюється «ситуація успіху»;
• за короткий час опановується більше матеріалу;
• формуються навички толерантного спілкування; уміння аргументувати свою точку зору, знаходити рішення проблеми.

 

1. Допомагайте вихованцям ставити

перед собою реалістичні завдання.

 

• Заохочуйте дітей, що ставлять перед собою досяжні завдання, щоб ускладнювати їх згодом.
•  Коли вихованці ставлять перед собою нереально високі завдання, пропонуйте їм альтернативу.
• Як найчастіше ставте вихованців у ситуацію вибору.

 

2. Допомагайте вихованцям бути відповідальними

за успіхи та прорахунки.

 

• Після виконання завдань попросіть їх розповісти, що було особливо важко, як вони з цим справилися.
• Обговорюйте причини не тільки успіхів, але і невдач.

 

3. Зробіть ситуацію успіху досяжною для кожного вихованця.

 

• Вибирайте такі завдання, при виконанні яких вихованці частіше домагаються успіхів, ніж невдач.
• Якщо у вихованців виникають проблеми, розподіліть матеріал на дрібні частини.

 

4. Робіть аудиторію та заняття

більш привабливими та цікавими.

 

Пов'язуйте інформацію з життєвим досвідом вихованців. Намагайтеся оцінювати подачу будь-якого навчального матеріалу з позиції дитини, тоді народжуються заняття, на яких дітям працювати легко, бо всі структурні компоненти підпорядковуються віковим особливостям: фізична спроможність, емоційне сприйняття навколишнього світу, мовленнєвий розвиток, прагнення отримувати нові знання.

Життя висунуло суспільний запит на виховання творчої особистості, здатної самостійно мислити та приймати нестандартні рішення, висувати оригінальні ідеї. Тому пропонуйте вихованцям різноманітні завдання, що стимулюють розвиток їх творчих здібностей. Дітям подобаються такі види діяльності, які дають матеріал для роздумів, фантазування, можливість проявляти ініціативу й самостійність, спілкуватися, спільно приймати рішення, робити вибір і відповідати за нього.