Шевченко Тарас Григорович
Тара́с Григо́рович Шевче́нко (відомий також як Кобза́р; 25 лютого (9 березня) 1814, с. Моринці, Київська губернія, Російська імперія (нині Звенигородський район, Черкаська область, Україна) — 26 лютого (10 березня) 1861, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч. Національний герой і символ України.
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року[6] в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна (за тогочасним адмінподілом Пединівська волость, Звенигородського повіту Київської губернії). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)[7].
Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.[8]
Тарас Григорович Шевченко (1814 - 1861)
Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринці Київської губернії. Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки.
Коли Тарасу було 8 років, батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. За два роки Тарас навчився читати й писати, і засвоїв якісь знання з арифметики. Після смерті батьків Тарас залишився сиротою. Вже в шкільні роки малим Тарасом оволоділа пристрасть до малювання.
Він мріяв стати маляром і шукав у навколишніх селах учителя малювання. Шевченка віддають вчитися малюванню. Можливо, він короткий час учився у професора живопису Віленського університету.
Після початку польського повстання 1830 р. Шевченко разом із своїм паном помандрував до Петербурга. Там Енгельгардт віддає Шевченка на чотири роки навчатися живопису у відомого майстера.
Згодом відбувається знайомство Шевченка з відомим художником Карлом Брюлловим і поетом Василем Жуковським. Вражені гіркою долею талановитого юнака, вони викупляють його з кріпацтва. К.Брюллов В.Жуковський
21 травня 1838р. Шевченка зараховують учнем Академії мистецтв. Він навчається під керівництвом К.Брюллова, стає одним з його улюблених учнів. Одержує срібні медалі за свої картини. Наприклад, за картину “Катерина”, що написана за мотивами поеми Шевченка.
Вірші Шевченко почав писати ще кріпаком. У 1840 р. з'являється перша збірка Т. Шевченка – “Кобзар”
З жовтня по грудень 1845 р. він пише один за одним твори: “Єретик”, “Сліпий”, “Наймичка”, “Кавказ”, “І мертвим, і живим...”, “Холодний яр”, “Як умру, то поховайте” (“Заповіт”) та ін. Усі свої поезії 1843 - 1845 рр. він переписує в альбом, якому дає назву “Три літа”.
Весною 1846 р. у Києві Шевченко знайомиться з членами таємного Кирило-Мефодіївського товариства і вступає в цю організацію.
23 квітня 1850 р. Шевченка заарештували за порушення царської заборони писати й малювати. Після слідства в Орській кріпості його перевели до Новопетровського укріплення на півострові Мангишлак.
Сім років перебування у в’язниці були найтяжчими у житті поета. Після смерті царя Миколи І друзі поета почали клопотатися про його звільнення. Пізніше було дано офіційний дозвіл звільнити Шевченка з військової служби, але із забороною жити в столицях. Проте Шевченко мав намір поселитися в Петербурзі.
У ці роки Шевченко багато працював як художник (Академія мистецтв надала йому звання академіка гравірування). У січні 1860 р. під назвою “Кобзар” вийшла збірка, яка складалася з 17 поезій.
Заслання підірвало здоров'я Шевченка. На початку 1861 р. він тяжко захворів і 10 березня помер. Похований був на Смоленському кладовищі. Через два місяці, виконуючи заповіт поета, друзі перевезли його прах на Україну і поховали на Чернечій горі біля Канева. Тепер вона називається Тарасова.
Підготував учень 9-А класу Гембара Володимир
про публікацію авторської розробки
Додати розробку