«Шкільна успішність - наслідок формування соціалізації особистості школяра»

Тернопільська загальноосвітня школа I - III ступенів № 26

імені Дмитра Заплітного

«Шкільна успішність - наслідок формування соціалізації особистості школяра»

Виконала

Кузь Ірина Євгенівна,

учитель англійської мови

Тернопіль 2024

Одним з центральних завдань сучасної безперервної освіти є забезпечення соціальної адаптації учня, пристосування його до реальних умов суспільного життя, до структури суспільних відносин та діяльності.

Соціалізація особистості починається з перших років життя і закінчується до періоду громадянської зрілості людини. Перші елементарні відомості людина отримує в сім'ї. Потім естафету соціалізації особистості переймає школа. Останнім часом суспільство вимагає від школи виконання соціальної функції, а саме: введення дитини за допомогою навчання у розгалужену структуру соціальних ролей. Залучення учнів до участі в  позакласній, позашкільній  роботі сприяє набуттю ними соціального досвіду, тобто відбувається  процес соціалізації особистості, підготовка до виконання своєї ролі в суспільстві. Адже особистість розвивається через активні суспільні дії, свідомо перетворюючи і оточуюче середовище, і себе в процесі цілеспрямованої діяльності. Вчені по різному висвітлюють зміст поняття «соціалізація». 

Соціалізація - це розвиток людини протягом всього її життя у взаємодії з навколишнім середовищем, який передбачає засвоєння і відтворення соціальних норм і культурних цінностей, а також саморозвиток і самореалізацію особистості в суспільстві. Цей процес відбувається в умовах стихійної взаємодії людини з навколишнім середовищем, а також в ході цілеспрямованого, педагогічно організованого виховання. Суть соціалізації полягає в тому, що цей процес формує людину як члена того суспільства, до якого він належить.

В цілому формування особистості і її розвиток в соціумі може бути успішним лише тоді, коли будуть враховані всі зовнішні і внутрішні фактори, які на неї впливають та їх складні взаємозв’язки. Залучення об’єкта до суспільства здійснюється через сім’ю, школу, оточуючих людей. Дуже важливе місце в процесі соціалізації займає школа, а зокрема, навчально-виховний процес. В умовах навчання відбувається формування наукового світогляду школярів, їх свідомості та самосвідомості, переконання, моральних якостей, розвитку духовності, здібностей.

Часто доводиться чути від школярів фрази про небажання виконувати домашнє завдання і навіть йти в школу. Деякі діти не прагнуть розширити запас своїх знань, пасивні на уроках. Їм більше задоволення приносить діяльність, не пов’язана зі школою. Це відбувається тому, що дитина, йдучи до школи, сподівається домогтися визнання і розраховує заслужити любов і повагу з боку вчителів і однокласників. Крах цього світлого оптимізму – найсерйозніша проблема.

«Дитина не тільки дізнається щось, засвоює матеріал, а й переживає свою працю, висловлює особисте ставлення до того, що їй вдається і не вдається» К.Д.Ушинський. Тільки успіх підтримує інтерес учня до навчання. А інтерес до навчання з’являється тільки тоді, коли є натхнення, яке народжується від успіху в оволодінні знаннями. Дитина, яка ніколи не пізнала радості праці в навчанні, що не пережила гордості від того, що труднощі подолані, втрачає бажання, інтерес вчитися. Якщо дитині вдасться домогтися успіху в школі, то у неї є всі шанси на успіх і в подальшому дорослому житті. Одне необережне слово, один непродуманий крок вчителя можуть надломити дитину так, що потім не допоможуть ніякі виховні хитрощі. Учень повинен бути переконаний, що успіхом він зобов’язаний, перш за все, самому собі. Допомога вчителя, якою б ефективною вона не була, все одно повинна бути прихованою.

Головний сенс діяльності вчителя полягає в тому, щоб створити кожній дитині ситуацію успіху в урочної та позаурочної діяльності і дати їй можливість пережити радість досягнення, усвідомити свої здібності, повірити в себе. Успіх слід вимірювати не скільки положенням, якого людина досягла в житті, скільки тими перешкодами, які вона подолала, домагаючись успіху.

Проживаючи ситуацію успіху, дитина знаходить гідність, бо в визнанні її людських і індивідуальних якостей вона виявляє і те, чого вона варта як людина. До того ж ситуація успіху породжує задоволеність життям.

Отже, головний зміст діяльності педагога полягає в тому, щоб кожен учень був успішний, це сприяє розвитку впевненості учня в собі, підвищенню самооцінки, розвитку почуття власної значимості.

Завдання учителя — допомогти особистості ди­тини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, переконати, що задарма в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль.

Тому, оцінюючи знання дітей, необхідно виходити з індивідуальних особливостей кожної дитини. Якщо вона все-таки "просувається" вперед, необхідно її заохотити, підбадьорити, аби вона не відчувала невдачу.

Школа несе велику відповідальність перед суспільством за підготовку молоді до життя і праці в колективі, за формування світогляду, особистості кожної молодої людини.

Освітній процес є важливою умовою соціалізації учнів, він формує у школяра соціальні якості особистості і це допомагає йому взаємодіяти з навколишнім середовищем, а саме з сім’єю, вчителями, друзями, класним колективом.

Навчаючи і виховуючи учнів, учителі привчають їх до різних сфер загальної культури і на базі засвоєних знань, умінь і навичок, способів поведінки формують особисту спрямованість, світогляд, виявляють і розвивають творчу індивідуальність кожного учня. Кінцевою метою шкільної соціалізації учнів на кожному з її напрямків є формування готовності молодої людини бути учасником відповідної сфери суспільного життя.

Соціалізація дитини до конкретних умов життя реалізується у багатьох новітніх освітніх технологіях: інтегроване навчання, технології проектів, інтерактивному навчанні, ікт, ситуація успіху. Ці технології навчання не тільки допомагають створенню необхідної атмосфери для занять, а й знімають внутрішню скутість, сприяють соціалізації дітей, виховують в них почуття толерантності, розвивають навички спілкування та регуляції спільної діяльності. Як на мене, дитина навчається в школі не для того, щоб через багато років могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору, розв’язувати математичні задачі. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, знаходити своє місце в житті. Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене справжнє навчання.

Свою діяльність розгортаю у таких напрямах:

•        Створення  ситуації успіху, допомагаю кожній дитині відчути радість досягнень;
•        Наповнюю освітній процес цікавим змістом, яскравими враженнями;
•        Забезпечую осмислене сприйняття учнями побаченого й почутого;
•        Створюю умови для розвитку самостійності;
•        Сприяю усвідомленню кожною дитиною власного «Я»,      формуванню віри в свої сили.

Підсумовуючи усе вищесказане, можу стверджувати, що соціалізація є одним з найважливіших завдань учителя, адже діти входять у новий, значно ширший за їхню родину, соціальний круг, а учитель стає головним посередником у соціалізації дитини. Саме ми створюємо для дитини такі умови освітньо - виховного середовища, що допомагають розв'язати природно-культурні, соціально-культурні та соціально-психологічні завдання, без чого успішна соціалізація неможлива.

Доброзичлива творча взаємодія учителя та учня, діалог двох рівних партнерів, відсутність страху, розкутість, радість спілкування, право на власну думку, допомога в саморозвитку, підтримка - ось далеко не повний перелік якостей навчального процесу, який прагну будувати на основі співпраці учителя та учня. Для мене головне - створити умови, за яких дитина, виконуючи навчальні завдання, не очікувано для себе доходить висновку, розкриває всю красу процесу пізнання. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх.

Отже, школа важлива, перш за все тим, що вона є найпотужнішим інструментом соціалізації дитини, завдяки якому суспільство отримує не стільки освіченого, скільки члена суспільства, що уміє жити в соціумі. Іншими словами, за час перебування в школі учні не лише отримують базові знання, але й вільно або мимоволі засвоюють нові соціальні ролі, моральні норми та цінності.

Мета шкільної соціалізації полягає в допомозі дитині адаптуватися в суспільстві, засвоїти досвід старших, зрозуміти своє покликання, знайти шляхи найефективнішого самовизначення. Результатом такої соціалізації є активне відтворення особистістю набутого соціального досвіду у діяльності та спілкуванні

Добробут країни залежить від того, наскільки успішним є кожен із її громадян. Суспільству потрібна особистість, здатна до самоосвіти та саморозвитку, яка вміє застосовувати набуті знання у вирішенні практичних завдань, має стійкі цінності, здійснює вибір таких способів діяльності, реалізація яких сприятиме досягненню блага як для себе та інших, так і для своєї держави.