Шляхи удосконалення творчого

розвитку дітей та молоді

в умовах закладу позашкільної освіти

Анотація: у статті розкриваються  сучасні підходи до шляхів удосконалення творчого розвитку дітей та молоді в умовах позашкільного закладу освіти, подається характеристика та аналіз мистецьких інтересів і загальної культури вихованців.

Ключові слова: творче мислення, особистість, дозвілля, мистецькі інтереси, творчий розвиток, позашкільна освіта.

Annotation: the article reveals modern approaches to ways to improve the creative development of children and youth in out-of-school education, provides a description and analysis of artistic interests and general culture of students

Key words: creative thinking, personality, leisure, artistic interests, creative development, extracurricular education.

Центром концепції інтелектуального розвитку дітей та молоді є творча особистість. І дуже важливо, щоб в результаті навчання з закладу освіти вийшла компетентна, інтелектуально розвинена, здатна до творчості людина. Акцентування уваги на проблемі творчого розвитку дітей та молоді в закладі позашкільної освіти можна пояснити тим, що саме в позанавчальній діяльності, коли дитина має можливість розвивати свої здібності, нахили, реалізувати інтереси, можна ефективно показати підходи до закладення тих цеглинок, які стануть основою для подальшого розвитку творчих здібностей, творчого мислення дітей та молоді. З іншого боку має значення так званий “феномен новизни”, в цій діяльності можна вчити вихованця творити, залучати його до творчого процесу. Вищесказане обумовлює актуальність даної проблеми “Шляхи удосконалення творчого розвитку дітей та молоді в умовах закладу позашкільної освіти”.

Над питанням розвитку творчого мислення працювало багато дослідників, серед яких американський психолог Керрол Е. Ізард, німецький психолог і філософ В. Штерн, відомий французький вчений П. Тейяр де Шарден, російський дослідник П.К. Енгельмейєр, російський психолог Л. С. Виготський.

Американський філософ і психолог Джон Дьюї у праці “Як ми мислимо” розглянув п’ять ступенів творчого мислення: постановка задачі, її аналіз, висування гіпотези, обговорення і розробка рішення, оцінка рішення.

Дослідженнями філософів та психологів встановлено, що під час виявлення проблем, які пов’язані з включенням в наявну систему знань нової інформації та її переробкою, продуктивна мислительна діяльність людини може бути двох видів: аналітичною (логічною) та евристичною (творчою).

Якщо розглянути поетапне формування вмінь та навичок творчого мислення, можна побачити таку тенденцію:

•               І етап - викладач (підручник) ставить проблему та сам її вирішує;
•               ІІ етап - проблема ставиться викладачем або навчальним матеріалом підручника, а вирішує її сам здобувач освіти;
•               ІІІ етап - здобувачі освіти самостійно ставлять проблему (на основі змісту навчального матеріалу) та самостійно її вирішують.

Французький психолог Т. Рібо встановив три періоди розвитку уяви:

Перший період - вік уяви - охоплює дитинство, підлітковий вік, іноді й наступні роки; в цей період уява суб’єктивна, незалежна від розуму.

Другий період - антагонізм між чистою суб’єктивністю уяви і об’єктивністю розумових прийомів.

У третьому періоді уява стає раціоналізованою, “зникають юнацькі мрії, людина вступає у прозу життя”. Лише у деяких людей, завдяки збагаченню уяви розумовими прийомами, вона не згасає, а набуває творчого характеру.

Російський інженер Енгельмаєр висуває такі ознаки людської творчості: 1) штучність; 2) доцільність; 3) раптовість; 4) цілісність.

Чи не найбільш популярною стала чотиристадійна теорія “творчого мислення”, створена Г.Воллесом. Він розмежував  такі його стадії: підготовка, визрівання, натхнення (осяяння) і перевірка істинності.

Проте мало робіт, які б описували розвиток особистості в умовах додаткової освіти.

Мета статті - обгрунтувати шляхи удосконалення творчого розвитку особистості в умовах роботи в закладі позашкільної освіти.

У центрі всього, що відбувається в соціальному житті, стоїть особистість. Її світогляд, моральність, психологічні якості, культура виражають мотиви поведінки, під час якої реалізуються інтереси людини.

Людське життя невіддільне від необхідності постійної реалізації своїх інтересів, які проявляються в поведінці людини. Людський потенціал розкривається через поведінку, практичну діяльність і працю. Інтереси безпосередньо пов’язані з психологією, звичаями, культурним рівнем і свідомістю людини.

Інтереси різноманітні. Конкретні види інтересів, що існують в суспільстві, відбиваються у свідомості людини через її особисті інтереси. Особисті інтереси завжди обумовлені матеріальними і духовними потребами.

Розвиток духовності полягає в процесі позитивних якісних та кількісних змін, досягнення цілісності та гармонії всіх її структурних характеристик. Духовний розвиток уявляється як шлях від знання до розуміння, від емоцій до співчуття, від сприймання до творчості, від егоцентризму до гуманізму.

Формування духовності громадян, особливо молодих, відбувається на основі навчання, розвитку пізнавальної активності, задоволення певних духовних та культурних потреб. Досвід практичної роботи переконує, що проблема духовного виховання дитини потребує взаємозв’язку позанавчальної діяльності з освітнім процесом, поєднання розвитку естетичних поглядів і художнього світогляду та естетичного самовиховання. Як свідчать сучасні дослідження, загальна зацікавленість дітей та молоді духовними і культурними цінностями досить висока.

Що ж виховується на дозвіллі? Світоглядна культура, потреби, смаки, почуття й емоції людей, їх свідомість, уміння. Сьогодні особливе значення має виховання світоглядної культури, розумних потреб і смаків, особливо у молоді. Соціологічні дослідження художніх смаків дітей та молоді підтверджують, наскільки актуальною є нині дана проблема.

Виховне значення дозвілля пов’язане з його якістю, змістом, різноманітністю форм, функціями, мірою залучення людини до дозвіллєвої діяльності, станом роботи закладів освіти та культури. Важливою перепоною на шляху до формування духовності є, перш за все, відсутність необхідних можливостей для задоволення духовних потреб. Останнім часом в Україні значно зменшується кількість державних закладів позашкільної освіти.

Колективне проведення дозвілля, а саме таке ми маємо на увазі щодо здобувачів освіти закладів загальної середньої освіти, закладів професійної (професійно-технічної) освіти та вищих закладів освіти, вимагає спільності захоплень, психологічних контактів між людьми, швидкої адаптації новачків. Воно поєднує у собі видовищність, змагальність, розважальність, інформативність з виховним моментом.

Рішення педагогічної проблеми формування моральної свідомості дітей та молоді знаходиться у взаємозв’язку з організацією дозвілля, під час якого відбувається формування та розвиток духовності підростаючого покоління, в тому числі засобами музичного виховання за допомогою культурно-просвітницької роботи в закладах освіти, а також в будинках культури та будинках творчості.

Музичне мистецтво відіграє значну роль в емоційно-моральному розвитку людини. Причому музика не лише відображає людські почуття, але й регулює їх, керує їхнім розвитком, не тільки інформує слухача, але й заряджає його своїми ідеями.

Музичне виховання являє собою багатоаспектний процес педагогічного впливу, в ході якого здійснюється музично-художній, морально-етичний, емоційний та інтелектуальний розвиток особистості. В сучасних умовах воно є одночасно пропагандою справжнього мистецтва, втілених в ньому загальнолюдських моральних цінностей і активною формою контрпропаганди проти псевдомистецтва та антигуманізму.

Численні соціологічні дослідження свідчать про те, що значна частина молоді сьогодні не має необхідного рівня музичної культури. Це призводить до звуження музичних інтересів молодих слухачів до музики чисто розважальної. Музичні переваги багатьох слухачів, які активно захоплюються розважальною музикою, не регулюються усвідомленими морально-естетичними критеріями, які можуть мати місце у свідомості і музичному мисленні особистості тільки за наявності достатнього слухового досвіду в сфері музичного мистецтва різних жанрів та епох, а також за наявності необхідного світогляду слухача в галузі історії музичного мистецтва. Відсутність музичної підготовленості є головною причиною нігілістичного ставлення більшої частини молоді до творів високого ідейно-художнього рівня, до музичної класики.

Без системної підготовки пропаганда музичного мистецтва високого рівня (концерти, епізодичні лекції, передачі радіо і телебачення) є неефективною, тому що не маючи необхідних знань і навичок, діти та молодь не здатні до емоційного відгуку, сприйманню творів справжнього музичного мистецтва. Зразки справжнього музичного мистецтва суттєво допомагають формуванню в слухачів здатності вільної творчої уяви. І, навпаки, твори низького художнього рівня виховують свавілля уяви, мораль вседозволеності одночасно зі звичкою наслідування штампам і шаблонам.

Сучасна наука твердить, що музичні враження здійснюють об’єктивний вплив на організм людини, його розумовий та емоційний розвиток. Надмірне захоплення сучасною розважальною музикою стає причиною стресів, депресивних станів і, разом з тим, прогресуючого накопичення агресивності в молодих людей, зниження їх здатності до соціальної адаптації.

Все розглянуте ще раз підтверджує, що проведення цілеспрямованої системної роботи з масового музичного виховання дітей та молоді є сьогодні не лише бажаним, але й необхідним. Річ у тім, що властива немалій частині нинішньої молоді однобока захопленість музикою розважального характеру і, часто, низького художнього рівня можлива тільки за відсутності необхідного рівня музичної культури. Людина з розвинутим музичним смаком завжди ставиться до розважальної музики лише як до засобу відпочинку, але не більше. Вона не стає для людини ведучою ідеологією та найважливішою духовною цінністю. Підготований слухач, чий слух має навички критеріальної оцінки музики, вироблені на основі достатньо широкого музично-слухового досвіду, легко відрізняє дійсно цінне від пошлості та шаблону. Причому така оцінка робиться не тільки з позицій чисто музичних, а з усією визначеністю та з позицій морально-етичних, емоційно-почуттєвих.

Але не тільки музика впливає на творчий розвиток молоді. Величезну силу морального громадського впливу на молодого глядача має театр. Театральне мистецтво звеличує людину, робить її більш доброю, чуйною. Моральність, засвоєна через естетичні переживання, складає величезну життєву силу. В мистецтві соціальні, політичні, етичні ідеї виступають у формі живих, емоційних образів. Відкриваючи їх для себе, людина засвоює весь досвід людства, збагачується думками, духовною силою, емоційною енергією, котрі вміщені у витворі мистецтва.

Але для того, щоб зрозуміти і відчути театр повною мірою, необхідна глядацька культура, необхідно бути художньо освіченою людиною. І навчати цьому потрібно з самого раннього віку.ю Дорослий наставник повинен стати свідомим співучасником процесу морального та естетичного виховання дітей.

В роботі навколо театральної вистави не буває дрібниць - багато від чого залежить, що ж винесе дитина із зустрічі з театром. Така зустріч, в залежності від ролі педагога, може виявитися і всього лише плановим “заходом” і стати невід’ємною, органічною частиною процесу виховання мистецтвом. Багато в чому саме через мистецтво юна людина долучається до людського досвіду.

Не менш суттєва й інша сторона процесу: творчий потенціал, отриманий від спілкування з мистецтвом, дає ефект в будь-якій сфері людської діяльності. Тому особливо важливо розбудити творця в дитині, підлітку, юнакові - це може визначити всю його подальшу долю.

Для виявлення шляхів удосконалення творчого розвитку дітей та молоді, в лютому 2020 року було проведено анкетування на визначення творчих інтересів та творчих здібностей серед 60 хлопців та дівчат віком від 12 до 18 років, які займаються в гуртках Київського державного будинку художньої та технічної творчості.

В результаті анкетування було виявлено, що підліткам більше до вподоби гуманітарні навчальні предмети, такі як література, культурологія тощо. Математику люблять лише 13% опитаних, а історію - 7%.

40% з опитаних вільний час віддають відвідуванню гуртків художньої самодіяльності. Майже 33% просто гуляють на вулиці. Приємно вразило, що лише 20% опитаних грають в комп’ютерні ігри, в той час як за результатами  інших досліджень майже 80% дітей та підлітків 8-13 років постійно грають в ці ігри, що згодом веде до залежності підлітка від комп’ютера, а це дуже негативно впливає і на фізичне, і на психічне здоров’я.

Найбільше з опитаних (47%) віддають перевагу вокальним гурткам. Трохи менше спортивним секціям (33%) і 20% - хореографічним гурткам. Прикро, але гуртками технічної творчості не зацікавився жоден з опитаних, а деякі діти навіть не знають, чим займаються в цих гуртках.

На питання про кращий гурток, який діє в Київському державному будинку художньої та технічної творчості, більшість (60%) відповіла: “оркестр барабанщиць”. Гурток сучасного танцю “А6” сподобався 30% опитаних і театр “Квадрат” 10%. На жаль, оркестр народних інструментів та фольклорно-театральну студію не назвав ніхто. Це говорить про те, що сучасні підлітки не відчувають необхідності відродження народних українських традицій, звичаїв, музики. І все це незважаючи на постійну і цілеспрямовану пропаганду української етнічної культури з боку держави.

Більшість підлітків (47%) на даний час серед розваг перевагу надають кінотеатру, мотивуючи це тим, що там ціни на квиток  достатньо невисокі у порівнянні з театром або концертним залом. На дискотеки ходить 13% опитаних, в філармонію, на жаль, жоден.

33% опитаних останнім часом не відвідували концертні зали. Деякі ходили на дні народження, концерти на відкритих майданчиках міста Києва тощо. 33% відвідували в організованому порядку свята, які проходили за місцем навчання: концерти до нового року, літературні вечори, конкурси.

На питання про улюблений музичний стиль майже половина віддала перевагу популярній музиці. Класичну музику любить 13% опитаних. Року, джазу та хіп-хопу віддають перевагу по 7%.

На превеликий жаль, більше половини (53%) опитаних зовсім не читають, або читають твори лише за навчальною програмою. Це також залежить і від віку дітей. Найменше читають підлітки 14 – 16 років. Після 16 років у багатьох юнаків та дівчат прокидається інтерес до художньої літератури, що також впливає і на творчий розвиток особистості.

Деякі з опитаних не змогли пригадати прізвище автора, якого вони читають. Діти загалом віддають перевагу творам про сучасну молодь та творам розрекламованих нині авторів.

Такому літературному жанру як детектив, віддають перевагу 20% опитаних. Більше половини (53%) обрали любовний роман, що й не дивно, адже в підлітковому віці молодь цікавлять різні сторони людських стосунків, які саме й описуються в такій літературі. Історичний роман, як і фантастика, подобається 13% опитаних.

Аналіз отриманих результатів дав змогу виявити очевидні прогалини в художньому розвитку вихованців. Очевидно, що їх інтереси до кіно, комп’ютерних ігор, естрадної музики започатковані доступністю та широкою популярністю цих видів дозвіллєвої діяльності. Та, слід сказати, що за межею інтересів майже всіх вихованців залишені види мистецтв, які мають значний виховний вплив на особистість, тобто ті види творчості, які не входять до навчальних програм закладів загальної середньої освіти. А тому, в процесі відбору художнього матеріалу, необхідною умовою має бути врахування цього недоліку та прагнення залучити підлітків до різних видів мистецтва, усвідомлюючи їх морально-естетичну вартість.

Виходячи з результатів анкетування, а також в процесі педагогічних спостережень, була зроблена спроба виявити можливості дітей та молоді співвідносити естетичні знання та уявлення з моральними принципами, з реальним ступенем їх емоційного сприймання твору мистецтва, з визначенням міри творчих та моральних дій, пояснюючи тим самим власні художні уподобання. Виявилось, діти та молодь байдужі до мистецтва, а їх запити носять або формальний, або ж споживацький характер. Однак, не було жодного випадку, коли б вихованці виявили нульовий інтерес до мистецтва. В тій чи іншій мірі, підлітки розуміють свою обмеженість, яка, за словами одного з опитаних, «в майбутньому не дозволить їм повністю розкрити свої здібності: і людські, і професійні». Чим же пояснити таку мистецьку неграмотність деяких хлопців та дівчат, чому класична музика вважається анахронізмом, а модерна – новинкою? Чому серйозні фільми не користуються успіхом, а зовні красива порожнеча збирає значну аудиторію? Чому нерідко замість того, щоб читати художній твір, який вивчається за шкільною програмою, лише переглядають критичний матеріал підручника? Як не дивно, але всі ці «чому» можна пояснити непідготовленістю до художнього сприйняття твору, недорозвиненістю естетичної культури, що, як і природничі науки, вимагає наполегливості, навчання, активної роботи розуму, а також постійного розвитку почуттів.

Таким чином, правильно було б відзначити у дітей та молоді саме вмінь художньо сприймати твори мистецтва і вступати з ними до спілкування. Недорозвиненість духовних почуттів, які формуються в процесі художнього спілкування, залишають і моральні принципи підлітків поза увагою їх роздумів.

Отже, як бачимо, результати анкетування виявили, що більшим інтересом до навчання і до різноманітних видів мистецтва відзначаються діти та молодь, які відвідують заняття в гуртках закладів позашкільної освіти. Керівникам гуртків необхідно постійно працювати над підвищенням своєї професійної та педагогічної майстерності, вмінням зацікавити вихованця, пробудити його творчі здібності.

Висновки

В українській системі освіти визначилися нові педагогічні тенденції: зміна пріоритетів у напрямку гуманізації навчання, посилення особистісної орієнтації змісту та освітніх технологій, індивідуалізація навчальних траєкторій здобувачів освіти, творча та розвивальна направленість навчання.

Поєднання індивідуально-особистісних та колективістських елементів у способах проведення вільного часу є необхідною умовою культури дозвілля, яка формується всім укладом життя сучасного суспільства. Але це – не стихійний процес. Він передбачає цілеспрямовану дію на потреби й інтереси людей, їх смаки, погляди, виховання уміння правильно розпоряджатися своїм вільним часом і, зрештою, формувати духовність у сфері дозвілля.

Отже, дослідження показали, що творчий процес – це складне поняття. Яке має свою структуру, стадії. А це означає, що з точки зору педагогіки і психології на нього можна впливати як спонтанно, так і цілеспрямовано, поетапно. Іншими словами, в педагогіці є таке поняття «навчати творчості». І якщо дати можливість дитині реалізувати її творчі можливості, цілеспрямовано протягом навчання формувати творчу особистість, можна сказати, що це завдання ми виконаємо.

Список використаної літератури:

1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. Психологический очерк. 3-е изд. – М: Просвещение, 1991 – 96 с.

2. Исьянова Л.М. Формирование нравственных идеалов учащихся ПТУ средствами пропаганды музыкального искусства. Методические рекомендации/Л.М.Исьянова – М.: Изд. ВНМЦ, 19879 – 95 с.

3. Кучерявий І.Т., Клепіков О.І. Творчість – основа розвитку потенційних джерел особистості. Навч. посібник – К.: Вища школа, 2000. – 288 с.

4. Марченко Т.А. Театр воспитывает/Т.А.Марченко. – М: Педагогика, 1976. – 128 с.

5. Олексюк О. М. Музична педагогіка : навчальний посібник / О. М. Олексюк. – К. : КНУК: М, 2006. – 188 с

6. Рибо Т. Творческое воображение/Т.Рибо. – СПб., 1901. – 132-140 с.

7. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. Посібник 3-тє вид. – К.: Либідь, 2004. – 288 с.

8. Энгельмейер П.К. Теория творчеств/П.К.Енгельмейер. – СПб., 1910.