Симфонічний оркестр. Струнна група

Слово «симфонія» перекладається з грецької як «співзвуччя», і це значить, що тембри різних інструментів у симфонічному оркестрі здатні співзвучати, тобто об'єднатися в єдиному, гарному, стрункому звучанні.

Склад симфонічного оркестру визначився в середині 18 століття. Його склад остаточно визначив австрійський композитор Й.Гайдн. До нього увійшли 4 групи інструментів. Симфонічна партитура (так називають нотний запис музики по партіях) розташовує ці групи в такому порядку:

• дерев'яні духові інструменти

• мідні духові

• ударні

• струнні смичкові

У кожній групі інструменти записуються в певному порядку: від високих до низьких.

Кожен інструмент симфонічного оркестру володіє не тільки своїм особливим тембром, але й своєю силою звуку. Тому для оркестру дуже важлива спеціальна розсадка, в якій інструменти з тихим звуком поміщаються ближче до публіки, а гучні, навпаки, подалі. На передньому плані розташовується найтихіша струнна група (крім контрабасів), за ними дерев'яні і мідні духові, найдалі перебувають ударні інструменти.

Найголовніший музикант оркестру - диригент. Він не просто вказує музикантам під час концерту, де їм потрібно вступити. Велику роботу диригент проводить на репетиціях. Він повинен домогтися рівноваги звучання всіх груп оркестру, визначити потрібні темпи, виділити головні деталі оркестровки, підпорядкувати гру музикантів загальному задуму.

Струнна група – основа, «фундамент» симфонічного оркестру. Їй найчастіше композитори доручають грати основні теми твору. Перші оркестри складалися головним чином з смичкових струнних, до яких могло бути додано 3-4 духових інструментів. У сучасному симфонічному оркестрі приблизно 60-70 струнних інструментів, які діляться на 5 партій: перші скрипки (16-18 інструментів), другі скрипки (14-16), альти (10-14), віолончелі (8-12), контрабас ( 6-10).

Джерелом звуку в групі струнних смичкових інструментів є струни. Коли смичок торкається струн скрипки – ми чуємо яскравий та співучий голос неперевершеної краси. Віолончель «співає» соковито й благородно, її «грудний» глибокий тембр музиканти називають «оксамитовим». Найбільшим інструментом струнної групи є велетень контрабас, в нього густий та низький голос.

Різні за розміром, вони мають однакову форму – витончений овальний корпус з виїмками з боків. Гнучкі вирізи на корпусі, що поліпшують резонування^[1] називаються ефами, які по формі нагадують латинську букву ƒ ( ʃ ). Над грифом (довга пластина з чорного дерева чи пластику) натягнені 4 струни. Смичок – це дерев’яна тростинка, на яку натягнена стрічка кінського волосся.

Найвидатнішими майстри, що виготовляли скрипки працювали в Італії: сім’ї Аматі, Гварнері і Страдіварі володіли традиціями дивовижних скрипкових голосів. Вони виготовляли з 16 – 18 століттях скрипки, альти та віолончелі, що й дотепер вважаються неперевершеними за звуковою насиченістю, силою й благородством звучанням.

Розподіл інструментів струнної групи нагадує розподіл голосів в хорі: сопрано, альт, тенор і бас. Розподіліть інструменти струнної групи в відповідності з голосами у хорі. Вийшло? Чи випадково порівняння зі співацькими голосами?

Скрипка – «королева» оркестру. Скрипка схожа на людину. Діапазон скрипки від СОЛЬ малої октави до СОЛЬ четвертої октави. Висоту звуку можна змінити , якщо прижати струну до грифу. Для зручності гри скрипалі кладуть інструмент на плече і прижимають підборіддям. Грають переважно смичком, іноді грають щипком своїх пальців – піцикато.

Композитор Ніколо Паганіні був майстром гри на скрипці і відкрив неймовірні можливості віртуозної гри на цьому інструменті (наприклад гра на 1 струні), граючи на скрипці відомого майстрів Гварнері, Аматі і Страдіварі.

Альт – струнно-смичковий інструмент такої ж будови, що і скрипка. Основна відмінність – альт більше скрипки за розміром, від чого звучання нижче. Діапазон від ДО малої октави до РЕ другої. Звук альта менш яскравий, навіть матовий через розміри його корпусу не відповідає його строю. Щоб грати на такому інструменті музикант мусить мати сильні і довгі пальці. У якості сольного інструменту альт зустрічається рідко. Завдяки альтисту Юрію Башмету альт став популярним сольним інструментом.

Віолончель – струнно-смичковий інструмент басового і тенорового регістру. Перший спогад про віолончель припадає на 16 століття. Інструмент такої ж будови, що й скрипка, але значно більша за розміром. На відміну від скрипки і альта на віолончелі грають сидячи, ставлячи інструмент попереду себе і впираючи в підставку у вигляді Ƭ (тешка). Діапазон віолончелі – від ДО великої октави до МІ третьої октави. Принципи гри ті ж самі, що й на скрипці. Звук інструменту соковитий, співучий, але напружений. Віолончель розповсюджений як сольний інструмент.

Контрабас – найкрупніший струнний смичковий інструмент такої ж будови, що й скрипка тільки значно більший і трохи інша форма. Грають на цьому інструменті стоячи чи на спеціальній високій табуретці, ставлячи інструмент попереду себе. Діапазон контрабаса – від МІ контроктави до СОЛЬ першої октави. Контрабас володіє густим, хриплим, глухуватим тембром. В основному грає в симфонічному оркестрі.

Арфа – щипковий струнний  музичний інструмент. Звук добувається способом защипування струн пальцями чи (дуже рідко) плектрами, що кріпляться до пальців. Використовування арфи в якості сольного, ансамблевого і оркестрового інструменту стало можливим завдяки створенню арфи з педалями подвійної дії, винайденої С.Ераром близько 1810 року.

Слухання:

• Ф.Шуберт. Соната для фортепіано та арпеджіоне (альт)
• К.Сен-Санс «Зоологічна фантазія», «Лебідь» (віолончель)
• К.Сен-Санс «Зоологічна фантазія», «Слон» (контрабас)
• П.Чайковський Варіації на тему рококо (віолончель)
• М. Скорик «Мелодія» з кінофільму «Високий перевал» (скрипка)
• М. Скорик Концерт №1 для скрипки з оркестром
• М. Скорик Концерт №1 для віолончелі з оркестром
• Н. Паганіні. Каприс №24

Питання:

1. Що таке оркестр?
2. Партитура – це…
3. Яку роль відіграв Й. Гайдн у розвитку симфонічного оркестру?
4. Назвіть найчисельнішу групу симфонічного оркестру
5. Який інструмент називають «королевою» оркестру?
6. Розкажіть легенду про виникнення скрипки.
7. Які композитори писали твори виключно для скрипки?
8. Хто створював найвідоміші скрипки в світі?
9. Який струнний інструмент має басово-теноровий регістр? (почуєте його в творі Петра Чайковського «Варіації на тему рококо»)
10. Яка роль арфи у оркестрі?

Загадки про інструменти

1. Прилягла панянка

На моє плече,

Від її співанки

Аж сльоза тече.

2. Як смичок струни торкнеться,
   вона піснею озветься.
   Дуже ніжну душу має,
   що сміється і ридає.
3. Как будто девушка запела,

И в зале словно посветлело.

Скользит мелодия так гибко.

Затихло все: играет …

4. Чуть побольше скрипочки,

А поёт пониже,

Деревянный бочок,

Четыре струнки и смычок…

5. Инструмент – как огромная скрипка.

Звук густой, как баритон.

Музыкант играет сидя.

Как, друзья, зовется он?

6. Имя вам моё известно

Знаменит я повсеместно,

Я в оркестре – главный бас,

Потому что …

7. Больше скрипки в десять раз,

Инструмент тот - ...

8. И ветер, и волну морскую —

Всё струны нам изображают,

Все звуки музыки рисуют.

Какой же это инструмент играет?

Зовут его красиво, звонко,

Но не Татьяна и не Марфа.

А звуки нежны, струны тонки.

Наш инструмент зовётся…

Використані джерела:

1. Акімова Л.Ю. Музична література. Дидактичні матеріали,  1 випуск.
2. Гукова В.В. Світова музична література. Перший навчальний рік. Навчальний посібник- К: Мелодист, 2006. – 172с.
3. Сорокотягін Д. Музична література в таблицях:повний курс навчання – Ростов н/Д: Фенікс, 2010. – 221с.
4. Загадки про музичні інструменти - І.В.Сидоренко, вчитель музичного мистецтва Миколаївської загальноосвітньої школи І –ІІІ ступенів № 56

Легенда про скрипку

Колись дуже давно жив на землі юнак. І був він звичайною людиною, але тільки зовні. В душі його від народження звучала музика. Він міг її наспівати, а от інструмента, який зміг би передати його чарівні мелодії, в ті далекі часи ще не було.

І от одного разу приснився юнакові дивний сон - ніби йшов він непролазними темними хащами. Пробирався довго, втрачаючи сили, але надію вибратися не втрачав. Раптом перед ним виникла гора, вершина якої впиралась аж до самісінького неба. Нікого не побачив юнак на тій горі, але почув голос:

- Я давно тебе чекав, людино, цілих двадцять років. Я бачив твоє народження й уселив у твою душу музику. Чи не загубив ти її?

- Ні, - відповів здивований юнак.- Музика весь час живе у моїй душі, але я не маю інструмента, який би допоміг мені передати красу мелодій, що народжуються в моїй душі.

- А навіщо тобі потрібен інструмент?

- Я хочу ті мелодії дарувати людям. Можливо, їм буде легше жити...

- О, це гарний вчинок - подарувати іншим красу, якою володієш тільки ти. Добре, я навчу тебе, як зробити необхідний інструмент. Але ти назавжди втратиш спокій. Ти будеш важко працювати, виконуючи замовлення тих же людей. Чи згоден ти, юначе, на таке життя?

- Згоден, - не роздумуючи сказав той.

- Тоді однині ти зватимешся Майстром. У понеділок до сходу сонця ти вирушиш у дорогу до далеких північних лісів. Ітимеш три доби. В четвер на світанку ти врешті побачиш ліс. Іди поміж дерев, прикладай вухо до кожного. В якому почуєш музику - зрубай. Зроби з нього скрипку. Вона знатиме мелодії твоєї душі.

Юнак так і зробив. Довго він майстрував скрипку із співучого дерева. Та коли закінчів і провів смичком по струнах, то почулась не чарівна музика, а страшний скрегіт. Майстер кинув інструмент на підлогу й у розпачі ледь не прокляв своє життя. Заради чого він витерпів стільки пригод? Втомлений і розбитий, він задрімав. І знову почув той голос:

- Я не сказав тобі найважливішого: голос для своєї скрипки ти знайдеш на тій високій горі, вершина якої обгорнена білими пухнастими хмарами. То голос твоєї коханої. Забравши її голос, ти назавжди зробиш дівчину нещасною. Чи готовий ти до цього?

Юнак не встиг відповісти, бо сон розвіявся. Але музика в його душі не змовкла, й вирішив юнак іти до високої гори.

Йшов він довго. День змінювала ніч, а за ніччю знову приходив день. Невідомо, скільки пройшло часу, як на горизонті замаячила гора, вершина якої була обгорнена білюсінькими хмарами. Майстер прискорив ходу. Він тоді ще не знав, перед яким вибором поставив його віщий голос.

І коли юнак виліз на гору, то побачив прекрасний палац, який знизу не можна було бачити через хмари і туман. Майстер з хвилюванням переступив поріг палацу й завмер, побачивши перед собою чарівну дівчину. Коли вона заговорила до нього, серце юнака ледь не розірвалося від жалю, адже цей кришталевий чарівний голос він мав відібрати.

Коли він розповів дівчині, навіщо прийшов, вона посмутнішала. Юнак сподобався їй, і красуня вирішила йому допомогти:

- Я готова віддати тобі свій голос, але ти повинен будеш зі мною одружитися. Ти розумієш, що я буду німою, ніколи більше до тебе не заговорю. Я йду на цю пожертву заради тебе, а ти - заради людей. То як нам бути?

Юнак був готовий до всього, адже він з першого погляду закохався в цю прекрасну дівчину.

І скрипка озвалася голосом коханої. Це була пісня прекрасна, ніжна, але смутна. Смутною була й Майстрова дружина. Посміхалася лише тоді, коли плакала скрипка, даруючи людям мелодії їхнього кохання.

Катерина Бойко

Создать любой музыкальный инструмент непросто, но почему-то именно о скрипке рассказывают множество легенд. Вот только одна из них. Говорят, что хорошая скрипка получалась только тогда, когда для каждой ее детали брали единственно подходящий сорт дерева. Например, верхнюю деку (крышку корпуса) делали только из тирольской ели, растущей на склонах Альпийских гор. И даже не всякая тирольская ель годилась: сначала присматривались – на какое дерево больше садятся птицы. Выбранную ель прослушивали стетоскопом (слуховой трубкой), чтобы убедиться в том, что дерево достаточно певуче. Спиливали дерево только зимой, при этом оно не должно было упасть. Затем для скрипки выбирали небольшой кусок в нижней части ствола, а все остальное дерево шло на дрова. Что здесь вымысел, что, правда - сказать трудно. Но точно известно одно: изготовление хорошей скрипки - большое искусство. В этом искусстве выдающихся успехов в средние века добились мастера: Амати, Страдивари, Гварнери. И по сей день звучание их инструментов является образцом, превзойти который не удалось еще никому. Пока - никому.

^[1] Резонувати – посилюватись, віддзеркалювати звук, посилювати звучання. Резонатори – порожнини в людському організмі, які мають здатність приймати і відображати від своїх стінок звук.