Словник тропів ( підготовка до ЗНО)

Словник літературознавчих термінів

(художніх засобів – тропів, риторичних фігур)

 

А

Алегорія –зображення абстрактного поняття або явища через конкретний образ

( найчастіше присутня у байках, де в образах тварин зображено позитивні та негативні риси людини « Лебідь, рак та щука», « Ведмежий суд»; червоне – то любов, а чорне – то журба)

Анафора – єдинопочаток, повторення слів чи словосполучень на початку речень або віршованих рядків:

Точно знаю – тебе не кохаю,

Точно знаю, що йду до мети.

Я лелекою в небо злітаю,

Хоч від тебе не можу піти.

Алюзія – натяк на якийсь відомий історичний, міфологічний факт або загалом історико – культурний факт: нитка Аріадни, сізіфова праця, прокрустове ложе, загибель Помпеї.

Асонанс - повторення голосних з метою створення художнього образу і підсилення звучності тексту:

Моя любове! Я перед тобою.

Візьми мене в свої казкові сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

Не ошукай і крил не обітни!

Алітерація –повторення приголосних з метою створення художнього образу і підсилення звучності тексту:

Не зірвуться слова, гартовані, як криця,

І у руці перо не зміниться на спис,

Бо ми лише жінки, у нас душа – криниця,

З якої ви п’єте. Змагайся і кріпись.

Антитеза – стилістична фігура, протиставлення різко протилежних понять: у мужички руки чорні – в пані рученька тендітна; пан гуляв собі в палатах – у ярмі стогнали люди.

Агіографія -  житія святих.( «Марія» У. Самчука)

Акростих – вірш, написаний так, що початкові букви рядків, прочитані згори вниз, утворюють слово або словосполучення, найчастіше – це ім’я автора чи адресата; віршовна загадка:

Сіяють очі, як маленькі іскри,

              Очей прекрасніших не бачив ще ніхто.

Напевно, знають це усі давно.

 

Б

Бурлеск –жанр гумористичної поезії, комічний ефект у якій досягається або тим, що героїчний зміст викладається навмисне вульгарно, грубо, зниженою мовою, або, навпаки, тим, що про буденне говориться «високим штилем», піднесено:

Тоді Зевес кружляв сивуху

І оселедцем заїдав.

( « Енеїда» І. Котляревського)

Балада – ліро - епічний твір з драматично напруженим сюжетом. Баладі властиві невелика кількість персонажів, підкреслена узагальненість, відсутність деталізації

( « Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси», «Тополя» Т. Шевченка)

Білий вірш – неримований вірш.

Байка – невеликий, здебільшого віршований повчально – гумористичний чи сатиричний твір з алегоричним змістом, в якому людське життя відтворюється в образах тварин, рослин і речей. («Мірошник» Л. Глібова).

В

Верлібр –вільний вірш, ритмічна єдність якого грунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків і на їх інтонаційній послідовності. Верлібр не використовує рим, тому і не поділяється і на строфи.

Водевідь – невеличка п’са, комедія, якій притаманна проста композиція, динамічний сюжет, дотепність («Москаль – чарівник»)

Г

Гіпербола –художнє перебільшення або укрупнення : мало який птах долетить до середини Дніпра; усе місто потонуло у ріках сліз.

Градація -стилістичний прийом, що дозволяє відтворити вчинки, думки чи події в розвитку: Прийшов, побачив, переміг ( Юлій Цезар)

Гротеск – художній образ, що базується на сполученні страхітливого, величного з комічним: тьотя Мотя походжала, як Наполеон перед боєм.

Гумор –змалювання явищ в м’якій, жартівливій інтонації: Еней був парубок моторний і хлопець, хоч куди козак.

Е

Епітет – художнє означення, яке образно визначає річ, людину чи дію, підкреслюючи найхарактернішу чи вражаючу якість ( чи слід молодиці світити грішним волоссям проти Божого сонця?)

Епіфора –зворотній анафорі прийом, повторення тих же слів (словосполучень) у кінці речень чи віршованих рядків:

Теплота нашого серця – тобі, Тарасе!

Щира любов наша – тобі, Тарасе!

Еліпс –пропуск слова, яке легко відтворити, воно ніби «підказується» контекстом

( схожий на неповне речення): як захрестити себе й навкруги, то [ тоді] чорт не приступить.

Елегія – ліричний вірш, перейнятий настроєм суму.

Епіграма – невеличкий вірш, який висміює яку – небудь особу.

Епітафія –надгробний напис, часто у віршованій формі.

Етюд – заготовка частин майбутнього твору мистецтва, виконаного з натури, невеличка художня замальовка.

З

Звуконаслідування -  імітація звукових явищ добором слів з однорідним звуками:

Немов хто косою – черк!

А вдруге світліше – дзвінь!

 

І

Іронія – риторична фігура, за допомогою якої авторові легко натякнути на своє ставлення до об’єкта, дати зрозуміти, що він критично ставиться до зображуваної ним людини чи явища, хоча прямо цього не висловлює:

Колись були Орфеї, а тепер корифеї.

                А як же він став корифеєм, як не був Орфеєм?

                                         Сам Орфей не був корифей.

       Він навіть не бував у Спілці. ( Л. Костенко)

Інверсія – незвичний, нехарактерний для певної національної мови порядок розташування слів: пити за перемогу не годиться завчасно, то прикмета погана!

( замість: не годиться пити за перемогу завчасно, то погана прикмета)

Ілюзія – обман почуттів, дещо уявне, нездійсненне, мрія.

Інвектива – різке обвинувачення:

Де зараз ви, кати мого народу?

Диктатори, королі, імператори….

К

Каламбур –це гра співзвучністю слів, яка має відтінок комізму: Ноздрьов був певною мірою людиною історичною. Жодне зібрання, де він бував, не обходилося без історії.

Карикатура – змалювання чогось у жартівливій, перекрученій формі за принципом  «кривого дзеркала».

Л

Літота – художнє зменшування : від Ніжина до Києва рукою подати; о принесіть, як не надію, то крихту рідної землі.

М

Метафора – перенесення ознаки на подібну річ: чаша терпіння, печать мовчання, у чужу душу не влізеш, серце плаче.

Метонімія – перенесення назви з одного предмета на інший за умови суміжності значень ( вивчати Багряного- замість вивчати творчість Багряного; тарілка борщу – як посуд для їжі, так і міра їжі)

Мадригал – ліричний вірш жартівливого характеру.

Містерія –масова драматична вистава на сюжети релігійних легенд, яка здійснювалась у святковий день на майдані («Великий льох» Т. Шевченка)

Н

Новела –близька до оповідання жанрова форма, яка відзначається чіткістю зображуваних подій, несподіваністю їх розвитку та розв’язки.(«Новина» В. Стефаник)

О

Оксюморон (оксиморон)– художній засіб, що передбачає поєднання непоєднаного, суміжне існування двох несумісних понять: сміються, плачуть солов’ї; з журбою радість обнялася.

Ода – вірш захопливого характеру на честь якоїсь особи або події.

Октава – восьмивірш; строфа з восьми рядків, шість із яких пов’язані перехресною римою, а два заключні – парною римою.

П

Порівняння – зіставлення одного предмета з іншим на основі їх спільної ознаки; своєрідний живопис словом, покликаний розбудити уяву слухача. ( Книги – морська глибина; дівчина, як ягідка; ласкавий, немов сонечко)

Персоніфікація – прийом, за допомогою якого абстрактне явище набуває рис живої особи: туга зійшла по Руській землі; горизонт уже показався нам.

Перифраз –описовий зворот мовлення, що уживається для того, аби надати реченню більшої виразності, уникнути повторення: нафта – чорне золото; Іван і Марічка – карпатські Ромео і Джульєта; солдати – муштровані люди.

Парадокс –це неочікуване судження, висновок, що різко розходиться із загальноприйнятою думкою чи логікою попереднього тексту: я знаю лише те, що я нічого не знаю (Сократ); справа ясна, що справа темна.

Притча – невеличке оповідання, яке містить повчання в іносказальній, алегоричній формі, яка є спорідненою з байкою. (Біблія « Притча про сіяча», «Притча про блудного сина»)

Р

Риторичні звертання –звертання, що виражають емоційне ставлення автора до чогось: тобі, Вітчизно, наші душі й наші серця!

Риторичні питання –питання, відповідь на які вже закладено в самому питанні, чи відповідь не потрібна. Вони передають роздуми автора: хіба ревуть воли, як ясла повні?

Рефрен – повторення якогось рядка або низки рядків у кінці строфи. Різновидом рефрену є анфора та епіфора.

С

Символ –це багатозначна метафора: зоряне небо – символ духовної висоти, рушник – символ життєвого шляху.

Синекдоха –різновид метонімії, перенесення значення з одного слова на інше на основі кількісних відношень: частина замість цілого, ціле замість частини, однина замість множини, множина замість однини: не заробив сьогодні ні копійки; не мав у роті й крихти; учень тепер вже зовсім не той, що раніше.

Сарказм –зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

Сонет – чотирнадцятирядковий вірш, що складається з двох чотиривіршів й двох тривіршів.

Т

Тавтологія –повторення одних і тих же слів, або близьких за смислом чи звуковим складом (диво – дивне; рано – вранці новобранці…).

У

Уособлення –надання неживим речам або нелюдському життю людських рис, одушевлення довколишнього світу: лисичка – сестричка; ліс шумить, стогне; сонце усміхається.

 

 

Ф

Фейлетон – художньо – публіцистичний жанр літератури, в основі якого лежать реальні факти. У фейлетоні прослідковується авторська позиція, оцінка описуваного

Х

Художній паралелізм – один із видів повтору; композиційній прийом, який підкреслює зв’язок декількох елементів художнього твору; аналогія

Ш

Шарж – художній прийом, що м’яко змальовує окремі деталі особи, жорстоко не висміюючи її.

 

Віршові розміри

Двоскладові стопи

Ямб –двоскладовий віршований розмір з наголосом на другому складі.

Хорей - двоскладовий віршований розмір з наголосом на першому складі.

Пирихій – допоміжний двоскладовий віршований розмір, у якому обидві стопи ненаголошені.

Спондей - допоміжний двоскладовий віршований розмір, у якому обидві стопи наголошені.

 

 

Трискладові стопи

Дактиль – трискладовий віршовий розмір з наголосом на першому складі.

Амфібрахій - трискладовий віршовий розмір з наголосом на другому ( середньому) складі.

Анапест - трискладовий віршовий розмір з наголосм на останньому(третьому)складі.

Риди римування

Кільцеве( оповите) римування: абба

                Розливи вод виблискують, мов сталь, А

           Лискуча сталь турецьких ятаганів, Б

І береги, розпалені і тьмяні, Б

Накрила неба голуба емаль.А

 

Перехресне римування : абаб

Мовчать над нами голубі хорали, А

У травах стежка свище, мов батіг. Б

О, скільки доль навіки розрубали А

Мечі прадавніх схрещених доріг! Б

 

Паралельне римування (суміжне або парне): аабб

В теплім місяці у травні  А

Шепче вітер думи давні. А

                                                    В синім місяці у квітні Б

                                                    Думи явора столітні.  Б

Монорим – римування, при якому рядки закінчуються однаковими складами :аааа

  Гарна сьогодні пора         А

     Нам принесе всім добра.     А

    Та й до нашого двора         А

                                                     Завітати вам пора.         А