Стаття "Ігрові технології як інструмент компетентнісно орієнтованого навчання на уроці англійської мови"

Шаповал Ірина Сергіївна

КЗ «Долинська ЗОШ І-ІІІ ст» ВСР

Ігрові технології як інструмент компетентнісно орієнтованого навчання

на уроці англійської мови

Анотація:

У статті розглядається впровадження у шкільний навчально-виховний процес ігрових технологій, які передбачають засвоєння навчального матеріалу і змістової частини програми і формують взаємодію вчителя й учня за допомогою гри. Вивчаються також нюанси, на які слід звернути увагу під час планування ігрової діяльності на уроці. Досліджено і систематизовано психологічні переваги застосування ігрових технологій у процесі навчання.

Ключові слова: гра, ігрові технології, навчальний процес, педагогічна гра, класифікація.

Вступ

Для характеристики тенденцій сучасного освітнього процесу необхідно звернути увагу  на три слова: Нова українська школа. НУШ – це передусім модернізація навчання, його якісне перетворення і впровадження новітніх методів і технологій; це - принципово новий підхід до розуміння навчального процесу, котрий мусить виявлятися не лише у поясненнях і записах у зошит, але й в активній мислетворчій роботі на заняттях, в інтегрованій діяльності учнів.

Актуальність дослідженння полягає в тому, що сам процес упровадження таких освітніх технологій є новим і не обмеженим жорсткими нормативними рамками, він надає широке поле для наукової і практичної роботи сучасної педагогічної спільноти. На велику увагу заслуговують вітчизняних і зарубіжних учених: І.Л. Бім, І.Я. Волобуєва, Н.О. Дем'янова, С.Т. Занько, Н.В. Кудикіна, Ю.І. Пассова, Т.Полонської, В.Г. Редька, В.М. Філатова та інших.

Метою статті є висвітлення інноваційних форм навчально-виховної роботи загальноосвітніх навчальних закладів на прикладі ігрових технологій навчання на уроках англійської мови.

Основна частина

Як відомо, вивчення іноземної мови, так само як і інших шкільних предметів, за умови впровадження НУШ має бути реалізоване через застосування особистісно орієнтованого підходу не лише у навчанні, але й у вихованні. Такий підхід може виявлятися через інтерактивні вправи, імітаційні ігри, проблемне навчання, методи проектів, контекстне навчання, комплексні дидактичні завдання, імітаційно-ігрове моделювання технологічних процесів тощо.

Розглядаючи доцільність використання особистісно орієнтованих технологій, маємо зазначити, що когнітивний процес є складним і суперечливим. Зазвичай, перший досвід пізнання навколишнього світу у малюків  починається з іграшок та ігор. Гра вимагає від дитини зусиль і наполегливості, є одним із найефективніших способів вивчення, розуміння та засвоєння важливої інформації. У свою чергу, поняття ігрових технологій є набагато ширшим і включає велику групу методів і прийомів організації педагогічного процесу, це – набір інструментів для відтворення і засвоєння досвіду в умовах ситуацій, у яких удосконалюється самоврядування поведінкою [6].

Невід’ємною частиною навчального процесу в початковій школі є дидактичні ігри. Сьогодні єдиного погляду на дефініцію поняття «дидактична гра», як і гра в цілому, у психолого-педагогічній літературі не існує. У словнику методичних термінів і понять під дидактичною грою розуміється «гра, що проводиться з навчальною метою, для формування мовленнєвих навичок і вмінь, підвищення мотивації до вивчення мови, заучування готових фраз і ситуаційних кліше. У дидактичних іграх цілі навчання досягаються через виконання ігрових завдань» [1, с. 62].

Андрєєва Г.М. розглядає гру як вид діяльності, котрий виконує такі функції:

• розвивальну (надихає, викликає інтерес, спонукає до активної дії);
• комунікативну (формує діалектику спілкування);
• самореалізаційну (спроби практичної діяльності);
• ігротерапевтичну (подолання різного роду ускладнень у розвитку чи соціалізації);
• діагностичну (виявлення відхилень від норм поведінки, самопізнання під час гри);
• коригуючу (внесення позитивних змін до структури особистісних показників) [2].

Головною метою навчальних ігор, на думку Л.А. Венгера, є формування у здобувачів освіти уміння поєднувати теоретичні знання із практичною діяльністю. Оволодіти певними уміннями й навичками людина зможе лише застосовуючи теоретичні знання під час розв’язання прикладних задач і практичної діяльності [3].

Пропонуємо до розгляду класифікацію українського дослідника Ю. І. Федусенка, який є прибічником дидактичних ігор. Він виділяє три види таких ігор:

1. Дидактичні ігри, що готують до комунікативної діяльності: сприяють формуванню мовної компетентності (фонетичної, лексичної, граматичної, орфографічної).

2. Дидактичні ігри, котрі забезпечують комунікативну діяльність:

а) сприяють формуванню мовленнєвої компетентності (в аудіюванні, говорінні, читанні, письмі);

б) сприяють формуванню соціокультурної компетентності (країнознавчої, лінгвокраїнознавчої).

3. Дидактичні ігри, що сприяють формуванню загальнонавчальної компетентності. Класифікація Ю. І. Федусенка передбачає в навчанні іноземних мов принцип наступності, тобто поступовий перехід від ігор, спрямованих на формування мовних навичок, до ігор, які забезпечують формування і подальший розвиток механізмів мовлення. Навчально-ігрова діяльність розглядається вченим як засіб формування й удосконалення знань, умінь і навичок у процесі навчання іноземних мов [9, с. 48].

Вивчаючи проблему застосування ігрової діяльності як засобу формування ключових компетентностей здобувачів освіти на уроках англійської мови, звернемося до робіт Т.Полонської. Використання ігор у навчанні іноземних мов учнів молодшого шкільного віку розглядалося як із теоретичної точки зору, так і практичної. Зокрема, аналіз чинних підручників з англійської мови для початкової школи (О. Д. Карп’юк, А. М. Несвіт) засвідчив наявність у їх змісті чималої кількості різноманітних ігор, зокрема на першому циклі навчання (1–2 класи). Запропоновані авторами підручників ігри об’єднано до таких груп:

1. Ігри для введення в іншомовну атмосферу.
2. Ігри для презентації й активізації одиниць теми.
3. Фонетичні ігри.
4. Граматичні ігри.
5. Ігри для вивчення абетки.
6. Ігри для навчання читання.
7. Ігри для навчання письма.
8. Ігри для формування мовних навичок.
9. Комунікативні ігри.
10.  Ігри для проведення фізкультхвилинок.

Ця класифікація ігор спрямована на формування в учнів іншомовної комунікативної компетентності та її складників (мовної, мовленнєвої, соціокультурної, загальнонавчальної компетентностей), що й передбачає компетентнісно орієнтоване навчання іноземних мов  [5, c. 337].

Серед умов ефективного впровадження ігрової діяльності на уроках англійської мови можемо виділити такі:

1.                Відповідність змісту гри меті та завданням уроку, а також психологічним особливостям і віковим можливостям учнів, їхньому навчальному досвіду, інтересам і потребам.
2.                Відкритість і доступність гри, вільна участь і колективність. Ігрова діяльність має бути добровільною і бажаною для учнів.
3.                Принцип проблемності – проведення ігор має відбуватися на основі ситуацій, які є адекватними реальним ситуаціям спілкування.
4.                Доцільність і збалансований підхід до застосування ігрової активності під час формування загальнонавчальних умінь (важливо не виробити в учнів легковажного ставлення до предмету).
5.                Наявність компоненту змагання й об’єктивних критеріїв оцінювання успішності ігрової діяльності учнів.

В епоху соцмереж, месенджерів і смайликів поступово виокреслюється комунікативна проблема сучасної молоді – зникла необхідність до зв’язного і грамотного усного викладу думок. Ця проблема стосується не лише іноземної мови, але й рідної також, оскільки є набагато простішим натиснути на іконку емодзі-роздратування у повідомленні, ніж логічно обгрунтувати причини свого настрою і висловити думки. Повертаючись до ситуації на уроках іноземної мови, зауважимо, що проблема поглиблюється. Окрім об’єктивного оцінювання учнем власних знань і здібностей, існує також низка супутніх проблем: психологічний бар’єр, страх публічного осуду за невдалий виступ чи відповідь, сором перед однокласниками. Саме ігрова діяльність допоможе подолати ці незручності у легкий і непомітний спосіб. Навчально-мовленнєва ігрова ситуація спонукає говорити і діяти відповідно до правил гри, посилює та закріплює інтерес до навчання іноземною мовою. Мета будь-якої рольової гри під час вивчення іноземної мови полягає в концентрації уваги учнів на комунікативному використанні мовних одиниць, при цьому ситуація рольової взаємодії є стимулом до спонтанного мовлення для вирішення певних комунікативних завдань.

Найбільш доцільним є використання гри на етапі узагальнення та систематизації матеріалів певного розділу чи теми. Лише оволодівши лексичним мінімумом якогось розділу чи теми, здобувачі освіти зможуть брати участь у рольовій грі, здійснювати успішну та ефективну комунікацію на задані теми [7].

Нижче наведемо приклади ігор у середніх класах

Висновки

Гра є ефективним засобом навчання іноземної мови, що охоплює різні види мовленнєвої діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо). Ігрова діяльність допомагає в оволодінні іноземною мовою, а, крім того, учні відчувають емоційне задоволення як у процесі гри, так і під час досягнення результатів. Проведення уроків іноземної мови з використанням ігрового матеріалу активізує школярів, сприяє досягненню високої результативності знань і виховує любов до іноземної мови. Ігри створюють відповідно до вимог шкільної програми з урахуванням психологічних особливостей та пізнавальних можливостей учнів, і своїм змістом вони мають бути спрямовані на розвиток мовлення та самостійну пошукову роботу школярів.

Список використаних джерел

1. Азимов Э. Г. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам) / Э. Г. Азимов, А. Н. Щукин. — М.: ИКАР, 2009. — 448 с.
2. Андрєєва Г. М. Соціальна психологія - М., 2009.
3. Венгер Л. А. Гра як вид діяльності // Зап. псих . - № 3 - 2008
4. Полонська Т. К. Ігри як засіб компетентнісно орієнтованого навчання іноземних мов учнів початкової школи / T. K. Полонська // Український педагогічний журнал. — 2017. — № 3. — С. 109–115 (англ. мовою)
5. Полонська Т.К. Ігрова діяльність як засіб формування ключових компетентностей здобувачів освіти на уроках іноземної мови / Т.К. Полонська // Проблеми сучасного підручника : зб. наук. праць / [ред. кол. ; голов. ред. – О. М. Топузов]. – К.: Педагогічна думка, 2018. – Вип. 21. – 440  с.
6. Полонська Т.К. Сутність ігрових технологій у навчанні іноземних мов учнів початкової школи на компетентнісних засадах / Т.К. Полонська // Проблеми сучасного підручника: зб. наук. праць / [ред. кол. ; голов. ред. – О. М. Топузов]. – К. : Пед. думка, 2018. – Вип. 20. – С. 317–327. 
7. Тарнопольський О.Б. Гейміфікація в навчанні іноземних мов у вищій школі / О.Б. Тарнопольський, С.П. Кожушко, М.Р. Кабанова // Іноземні мови. – 2018. – №3. – С. 15-22.
8. Типова освітня програма для закладів загальної середньої освіти / Рекомендовано МОН України для використання в початкових класах закладів загальної середньої освіти від 20.08.2018 р. № 1/9 // Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/osvita/ zagalna-serednya-osvita/navchalni-programi/navchalni-programi-dlya-pochatkovoyishkoli
9. Федусенко Ю. І. Дидактична гра як засіб навчання іноземних мов молодших школярів: дис. канд. пед. наук: 13.00.09 / Ю. І. Федусенко. — Інститут педагогіки АПН України. — К., 2009. — 205 с.