Стаття "Навчання та виховання творчої особистості"

Навчання і виховання творчої особистості

Коваль Наталія Анатоліївна, керівник театрального колективу «Пролісок» Будинку дитячої та юнацької творчості Чернігівської селищної ради Запорізької області

          Перед будь-якою театральною школою по відношенню до кожного учня стоїть завдання формування творчої особистості актора і розкриття її.

 „Сценічна індивідуальність – це духовна індивідуальність, перш за все. Це кут зору художника на творчість, це та художня призма, через яку він, дивиться на світ людей і творчість”

(К.С.Станиславський. Собрание сочинений. Т.5. – М.:Искусство, 1958. – с.422

 Отже, творча індивідуальність полягає в самій особистості актора. Вона складається із психофізичних даних учня – його зовнішності, голосу, емоційності, відповідності зовнішніх і внутрішніх даних і завжди – у взаємодії з світоглядом учня, з його поглядом на життя і мистецтво, з його розуміння свого громадського обов’язку, місця і призначення мистецтва в житті суспільства. Без цієї взаємодії справжнє мистецтво неможливе.

 Процес формування художника – процес, який триває все творче життя актора, протікає інтенсивніше в театрі на основі самостійної роботи, а початок йому повинна покласти школа.

 Театральне виховання ми розглядаємо не лише як оволодіння професійними, технологічними навичками, а головним чином, як формування світогляду художника, виховання в нього почуття сучасності, вміння бачити життя творчо, розгадувати його вимоги, присвятити своє мистецтво вищим ідеалам.

 Технологічним завданням І року навчання є оволодіння елементами К.С.Станіславського, які підводять до народження правильного внутрішнього самопочуття і поведінки. Майбутній актор повинен навчитися мислити, діяти і почувати на сцені за тими ж законами, за якими мислить, діє і почуває кожна людина в реальному житті.

 Протягом І семестру на заняттях з майстерності актора студійці проходять цикл вправ, які мають за мету підготувати внутрішній психічний апарат студійця для майбутньої роботи на сцені, виховати в учнів професійні навички і здібності, які визначають у своїй сукупності і взаємодії правильне сценічне самопочуття і поведінку актора.

 Сценічна увага – це основа внутрішньої техніки актора, це найважливіший елемент його творчого стану.

 Саме з цього розділу починається професійне виховання майбутніх акторів.

 Курс вправ на „тренінг і муштру” уваги повинен виховати в студійців здібності, „по-перше, концентрувати свою увагу на певному довільно-вибраному об’єкті; по-друге, тривалий період утримувати увагу на цьому об’єкті, надаючи активний характер шляхом приєднання до зовнішньої уваги також і внутрішню (тобто мислення); по-третє, перетворювати довільну активну увагу у вищу форму зосередженості, тобто в мимовільну активну увагу (в захоплення об’ємом) і, нарешті, по-четверте, легко, швидко і вільно переключати свою активну зосередженість з одного об’єкту уваги на другий”.

Б.Е.Захава „Мастерство актера...” 2 изд. – М.:Искусство, 1969. – с.280

 Однак, даний розділ не обмежується тільки такою чисто технологічною метою.

 Навіть найпростіші вправи на увагу, особливо ті, які пов’язані з внутрішньою зосередженістю, з асоціативним мисленням, так як „... пригадайте і розкажіть, як ви провели вчорашній день”, „Що привернуло вашу увагу по дорозі зі школи додому?” – навіть ці вправи дають уже відомий матеріал для того, щоб судити не лише про особливості і характер уваги і пам’яті. В них проявляються внутрішні якості студійців, особливості їхнього мислення, характер фантазій і, до певної міри, моральна спрямованість їхніх інтересів.

 Ці вправи – безцінний матеріал для педагогічного аналізу людської сутності студійця.

 Аналізуючи зміст вправ, викладач робить висновки про особливості характеру студійців. Вивчаючи таким чином своїх учнів, він постійно накопичує потрібний йому матеріал для виконання важливого завдання – виховати майбутнього актора як людину, допомогти йому сформуватися як особистості.