Стаття "Основні завдання вивчення геометрії в основній школі"

Основні завдання вивчення геометрії в основній школі

Серед основних завдань вивчення геометрії в основній школі виділяють наступні:

• оволодіння учнями знаннями та вміннями їх використовувати у процесі навчання;
• розвиток логічного мислення;
• розвиток просторового мислення.

У шкільному курсі геометрії діти знайомляться з поняттями геометричних фігур і відношень між ними. Вони вивчають теореми, розв’язують задачі, і непогано справляються з цим завданням. Але мало уваги приділяється розвитку просторового мислення.

Просторове мислення – це вид розумової діяльності, що забезпечує створення просторових образів і оперування ними в процесі розв’язання різних теоретичних і практичних задач.

Просторове мислення складає істотну особливість внутрішнього світу людини, характеризує його суб’єктивну активність. У його становленні, функціонуванні і прояві найяскравіше відбивається неповторна індивідуальна своєрідність кожної особистості. Просторове мислення – це специфічний різновид образного мислення. Ґрунтовним дослідженням просторового мислення займалась І. С. Якиманська. Автор визначила, що основною оперативною одиницею просторового мислення є образ, в якому представлені переважно просторові характеристики об’єкта: форма, величина, взаємне розташування складових його елементів, розташування їх на площині, у просторі відносно будь-якої заданої точки відліку. Цим просторове мислення відрізняється від інших форм образного мислення, де виділення просторових характеристик не є центральним моментом [3, с. 29].

 Просторове мислення школярів в процесі розв’язування геометричних задач розвивається різними шляхами, причому часто цей процес відбувається стихійно, без цілеспрямованого впливу педагога. Основною причиною ускладнень при залученні дітей до діяльності з просторовими образами є недостатній рівень навчально-методичного забезпечення цього процесу. Актуального значення набула ця проблема у вивченні геометрії, особливо стереометрії, яке ґрунтується на розпізнаванні, побудові та переміщенні геометричних образів, потребі досліджень явищ і предметів.

 Просторове мислення учнів формується головним чином на графічній наочній основі, в умовах оперування образами в процесі розв’язування геометричних задач, в тому числі на дослідження. Такі образи найчастіше виникають на основі сприймання різноманітних графічних зображень і їх аналіз.

 Безперечно, просторові властивості і відношення найбільш чітко виступають в геометричних об’єктах, які є своєрідними абстракціями реальних предметів. Тому геометричні об’єкти (їх різні поєднання) слугують тим основним матеріалом, на якому створюються просторові образи і відбувається оперування ними.

 Основними умовами формування просторового мислення є [2, c. 20]:

1. навчити дітей абстрагувати ознаки просторових об’єктів;
2. оперувати образами просторових об’єктів;
3. навчити дітей розрізняти окремі предмети за їх формою, величиною;
4. навчити узагальнювати предмети за певними просторовими ознаками.

Геометрія, як предмет, відіграє важливу роль у формуванні образного, логічного мислення, розвитку уяви просторових уявлень, практичних умінь і навичок.

Просторове мислення на уроках геометрії розвивається за допомогою розв’язування різних задач. Це можуть бути мислительні задачі, задачі на дослідження, побудову.

Центральне місце в структурі навчання посідають мислительні задачі. На думку Г. С. Костюка, мислення активізується там, де перед учнями виникають запитання, на які відразу відповісти вони не можуть, там, де, сприймаючи об’єкт або згадуючи те, що їм відоме про нього, вони не можуть розкрити безпосередньо не дані зв’язки і відношення об’єктів, оперувати наявними у них знаннями з метою здобуття нових. Розв’язування будь-якої мислительної задачі на уроці геометрії починається зі сприйняття наочних зображень. Ефективне сприйняття відбувається, коли учні включаються в діяльність мислення, що є дуже важливою для розв’язування геометричних задач на дослідження [1].

Мислительні дії відіграють провідну роль у засвоєнні учнями системи понять. Розуміння будь-якого навчального матеріалу, особливо геометрії, вимагає від учнів, які його сприймають, певних логічних операцій, способів мислительної роботи по співвідношенню та зв’язуванню один з одним елементів отримуваної інформації. За допомогою мислення учень розпізнає істотні ознаки, що виявляються спільними для споріднених у тому чи іншому відношенні об’єктів, і уявляє їх узагальнено, оперуючи поняттями. Так він дізнається про загальні властивості геометричних фігур.

Однак і в образне, і в теоретичне мислення часто вплітаються в тому чи іншому обсязі та формі деякі види практично-дійового мислення. Наприклад, читання геометричної фігури при розв’язуванні геометричних задач на доведення або творче конструювання успішно проходять лише за умови включення в практично-дійову мислительну діяльність образного компонента у вигляді уявлень пам’яті, образів уяви, а також відповідних понять. У цьому випадку вдумливість, винахідливість, критичність, швидкість залучення теоретичних знань, а також образів пам’яті та уяви в процесі практично-дійового мислення особливо помітно підвищують його якість.

Отже, реалізація цих основних завдань здійснюється як при вивченні теорії, так і при розв’язуванні задач.

Список використаної літератури

1. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном
   формировании умственных действий / П.Я. Гальперин // Исследования
   мышления в советской психологии. – М.: Наука, 1966. – С. 236 – 277.
2. Глейзер Г.Д. Развитие пространственных представлений
   школьников при обучении геометри. – М.: Педагогика, 1978. – 104 с.
3. Якиманская И.С. Развитие пространственного мышления
   школьников. – М.: Педагогика, 1980. – 240 с.