СТАТТЯ "ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ "

Тетяна Герасимик-Чернова,

Любешівський технічний коледж Луцького НТУ,

 смт. Любешів

ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ЗАСОБАМИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ

У статті розкривається формування патріотичних якостей учнів і студентів засобами і методами національно-патріотичного виховання

Ключові слова: національно-патріотичне виховання, виховання особистості, формування патріота країни, формування поваги до державних символів України.

Виховання молоді – дуже відповідальна справа. Перед класним керівником, куратором постає багато складних і водночас важливих завдань. Виховання незалежної і гармонійної особистості, справжніх патріотів нашої Батьківщини – найголовніше завдання освітян.

В умовах розбудови України як суверенної держави  перед навчальним закладом стоїть складне і відповідальне завдання  виховати  високоморальне, національно свідоме підростаюче покоління, патріотів своєї Батьківщини, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій.

Становлення української державності, побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру й визначають основні напрями виховної роботи з учнями і студентами  та модернізації навчально-виховного процесу. Тому національно-патріотичне виховання учнів і студентів – важлива складова формування свідомої розвиненої особистості, яка здатна переосмислити уроки минулого, сприяти формуванню сучасного позитивного іміджу країни, знати та вивчати історію свого краю.

Важливим фактором висвітлення матеріалу має стати славне минуле нашого народу, його найкращі надбання, звичаї і традиції. Першочергове місце відводиться принципу гуманізму, який передбачає визнання того, що людина – найвища цінність на Землі, передбачає опору на особистість, яка здатна до самовдосконалення. Ми повинні пам’ятати не лише трагічні сторінки історії, а розглядати самоцінність особистості як результат національного виховання разом із власним саморозвитком; навчити учнів знаходити гідне, схвальне і добре в національній історії.

У Національній стратегії розвитку освіти України головною метою системи освіти нашої держави є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості як відданого своєї державі громадянина, виховання покоління, здатного навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Така система освіти має забезпечувати  «формування особистості та патріота країни, який усвідомлює свою належність до сучасної європейської цивілізації, чітко орієнтуватися в сьогоденних реаліях і перспективах соціокультурної динаміки, підготовлений до життя і праці у ХХІ столітті». Пов’язані з цим питання порушуються у Концепції педагогічної освіти, державній національній програмі «Освіта», Закон України «Про освіту» та Закон «Про виховання дітей і молоді».

Мета національно-патріотичного виховання: вивчення традицій та героїчних сторінок історії українського народу та його Збройних сил; успадкування духовних надбань народу; виховання відповідальності за все, що робиться на рідній землі, палке прагнення боротися за розквіт, велич і могутність Батьківщини, готовності її захищати; утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму.

У процесі національно – патріотичного виховання потрібно враховувати таку систему компонентів духовного світу особистості українця:

1) національна психологія – психологію працьовитого господаря, вмілого хлібороба, захисника прав особистості і державної незалежності, духовної спадщини народу;

2) національна філософія – самобутня система ідей, поглядів народу на суспільство, всесвіт, духовний світ людини, проблему її долі;

3) національний світогляд – система поглядів, переконань, ідеалів, які складають основу національної духовності;

4) національна правосвідомість – життя за законами добра і краси, правди і справедливості, гідності і милосердя;

5) національна мораль – людяність, доброта, милосердя, співпереживання як найбільші духовні надбання;

6) національний спосіб мислення – своєрідна істотність, завдяки чому із століття  в століття відтворюються і розвиваються самобутня культура і душевне багатства українців;

7) національний характер і темперамент – гостинність і щедрість, талановитість, глибокий ліризм, свободолюбство;

8) національна ідеологія – ідейне багатство нації, система філософських, політичних, правових, економічних, моральних, естетичних та релігійних поглядів і переконань;

9) національна свідомість та самосвідомість – почуття гордості за приналежність до української нації.

Напрямками роботи з національно-патріотичного виховання в навчальній групі є:

−    формування патріотизму, відповідальності за долю нації, держави;

−  виховання розуміння високої цінності українського громадянства, внутрішньої потреби бути громадянином України;

−    формування поваги до Конституції України, державної символіки: Герба, прапора, Гімну України;

−   збереження і продовження українських культурно - історичних традицій;

−    виховання шанобливого ставлення до рідних святинь, української мови, історії;

−  формування національної  свідомості, людської гідності, любові до рідної землі, родини, народу;

−   формування  соціальної  активності;

−   виховання правової культури особистості;

− формування  й  розвиток духовно-моральних і загальнолюдських цінностей;

−  формування в  учнів  і студентів потреби до праці  як першої життєвої необхідності, високої цінності й головного способу досягнення життєвого успіху;

− сприяння розвитку фізичного, психічного та  духовного здоров’я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

−  виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадській діяльності.

Для досягнення мети патріотичного виховання суттєву роль відіграють позакласні виховні заходи. Вони сприяють поглибленню знань учнів і студентів з історії та культури українського народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки. Останнім часом організація виховного процесу в навчальних закладах істотно змінилася. Реформи торкаються діяльності як педагогів, так і учнів та студентів. Створюються нові структури, які координують діяльність класних керівників і кураторів з вихованню молоді.

 Нові підходи застосовуються й до організації діяльності учнів і студентів. Вони набагато активніше залучаються до участі в житті суспільства через органи учнівсько-студентського самоврядування. Форми такої роботи стають новими, і зараз вони відіграють помітну роль у педагогічному процесі.

Отже, виховуючи учнів та студентів, потрібно враховувати, що пріоритетними рисами ціннісного ставлення особистості до суспільства і держави для них має бути відповідальність і дієвість. Молодь має не тільки ідентифікувати себе з українським народом, але й прагнути жити в Україні, розбудовувати свою країну, служити Вітчизні на шляху її національного демократичного відродження; працювати на її благо, захищати її; поважати закони України і дотримуватися Конституції; володіти державною мовою; поважати свободу, демократію, справедливість.

Використані джерела

1. Чи вважаєте Ви себе патріотом України? [Електрон. ресурс] //Центр Разумкова [веб-сайт]  ̶ Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=399. 
2. Ровесники незалежної України: думки, інтереси, громадянські позиції [Електрон. ресурс] //Фонд Демократичні ініціативи [веб-сайт]  ̶ Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll.