Стаття "Психологічні основи роботи з агресивними дітьми"

 

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ РОБОТИ З АГРЕСИВНИМИ ПІДЛІТКАМИ

Анотація

Актуальність теми зумовлена тим, що у сучасному суспільстві помітно помолодшала злочинність: часто суспільно небезпечні дії здійснюють діти, які навіть не досягли вікового рівня кримінальної відповідальності. Однією з причин вчинення насильства або протизаконних дій є агресія.

Тому дуже важливою проблемою є зниження рівня агресії сучасних учнів, особливо підліткового віку, розвиток у них вмінь керувати власними емоціями, почуттями, зокрема й гнівом. У нашій роботі ми розглянемо не лише теоретичні аспекти причин та видів агресивної поведінки підлітків, але й експериментально з`ясуємо показники агресивності сучасних учнів, а також спробуємо розробити комплекс занять для зниження рівня агресії.

Мета: дослідити за допомогою системно-структурного аналізу специфіку ґенези агресивності підлітків та визначити можливості діагностики і корекції її проявів у їх поведінці й діяльності.

Отримані результати дають змогу нам підібрати методи та прийоми для зниження рівня агресії учнів старшого підліткового віку, для формування вмінь конструктивно долати власний гнів, правильно спілкуватися з однолітками та оточуючими людьми.

Ключові слова: агресія, агресивність, агресивна поведінка; специфіка підліткового віку; діагностичне дослідження; корекційно-розвивальна програма.

 

 

Аннотация

Актуальность темы обусловлена ​​тем, что в современном обществе заметно помолодела преступность: часто общественно опасные действия осуществляют дети, которые даже не достигли возрастного уровня уголовной ответственности. Одной из причин совершения насилия или противозаконных действий является агрессия.

Поэтому очень важной проблемой является снижение уровня агрессии современных учеников, особенно подросткового возраста, развитие у них умений управлять собственными эмоциями, чувствами, в том числе и гневом. В нашей работе мы рассмотрим не только теоретические аспекты причин и видов агрессивного поведения подростков, но и экспериментально выясним показатели агрессивности современных учеников, а также попробуем разработать комплекс занятий для снижения уровня агрессии.

Цель: исследовать с помощью системно-структурного анализа специфику генезиса агрессивности подростков и определить возможности диагностики и коррекции ее проявлений в их поведении и деятельности.

Полученные результаты позволяют нам подобрать методы и приемы для снижения уровня агрессии учащихся старшего подросткового возраста, для формирования умений конструктивно преодолевать собственный гнев, правильно общаться со сверстниками и окружающими людьми.

Ключевые слова: агрессия, агрессивность, агрессивное поведение; специфика подросткового возраста; диагностическое исследование; коррекционно-развивающая программа.

 

Abstract

 

K. A. KOROL

PSYCHOLOGICAL BASICS OF WORKING WITH AGGRESSIVE TEENS

The relevance of the topic is due to the fact that in modern society, crime has decreased significantly: often socially dangerous actions are carried out by children who have not even reached the age level of criminal responsibility. Aggression is one of the causes of violence or unlawful acts.

Therefore, it is a very important problem to reduce the level of aggression of modern students, especially adolescents, to develop their ability to manage their emotions, feelings, including anger. In our work we will not only consider the theoretical aspects of the causes and types of aggressive behavior of adolescents, but also experimentally find out the indicators of aggression of modern students, as well as try to develop a set of classes to reduce the level of aggression.

Aim: To investigate with the help of system-structural analysis the specificity of the genesis of adolescent aggression and to determine the possibilities of diagnostics and correction of its manifestations in their behavior and activity.

The results allow us to choose methods and techniques to reduce the level of aggression in older adolescents, to formulate skills constructively to overcome their anger, to properly communicate with peers and others.

Key words: aggression, aggressiveness, aggressive behavior; specifics of adolescence; diagnostic examination; correction and development program.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У центрі уваги дослідників перебувають такі аспекти, як визначення понять «агресія», «агресивність», «агресивна поведінка», функції агресії, її детермінанти, механізми засвоєння й закріплення, умови, що спричиняють прояви агресії, виявлення індивідуальних і статево-вікових особливостей агресивної поведінки та способів її попередження (А. Адлер, 1908; З. Фройд, 1931; Дж. Доллард, 1932; Н. Міллер, 1948; К. Лоренц, 1963; З. Фішбах, 1964; А. Басс, 1971; Е. Фромм, 1973; Б. Г. Ананьєв, 1980; Д. Зільманн, 1983; В. Франкл, 1983; Ю. М.  Антонян, 1995; М. І. Єникеєв, 1996; А. Бандура, 2000; З. Н. Дубінко, 2000; О. Р. Ратінов, 2000; Л. Берковіц, 2001; О. Є. Мойсеєва, 2011 та ін.).

Сьогодні маємо велику кількість теорій походження агресії та «агресивності», але всі вони є суперечливими і потребують докладного вивчення.

Агресією зазвичай називають усвідомлені дії, що завдають або мають намір заподіяти шкоди об’єкту нападу.

А. Басс (1961) запропонував таке визначення агресії – «це будь-яка поведінка, що має загрозу або завдає шкоди іншим» [3, с. 25].

Е. Фромм (1973) визначає агресію широко, як завдання шкоди будь-якому об’єкту, у тому числі й неживому. Якщо говорити про внутрішньовидову агресію, то визначення стає ще більш коротким і має бути пов’язане із заподіянням шкоди іншій людині чи групі людей.

Звернемо увагу на ще одне визначення, запропоноване кількома відомими дослідниками (Berkowitz, 1974, 1981; Feshbach, 1970), яке наголошує на тому, щоб кваліфікувати ті чи ті дії як агресію, вони повинні мати в собі намір образити чи зневажити, а не просто призвести до таких наслідків.

Ще одну точку зору висловив Зильман (Zillmann, 1979), який обмежує вживання терміну «агресія» спробою завдання іншим тілесних чи фізичних ушкоджень [3, с. 25].

З багатьох визначень агресії, які існують сьогодні, необхідно звернути особливу увагу на те, що запропонував О. М. Морозов (1998) у створеній ним міждисциплінарній класифікації агресії: агресія – це все те, що створює загрозу, може мати наслідком напад, моральні, фізичні або матеріальні збитки.

Звісно, у визначенні поняття «агресія» різних авторів є відмінності, проте спільним є те, що в кожне з них входять наміри, як категорія, а також і завдання шкоди або образа іншої людини.

Отже, агресія – це будь-яка форма поведінки, спрямована на образу чи завдання шкоди іншим живим істотам, які не бажають такої поведінки.

Наголосимо, що у сучасних наукових дослідженнях розрізняють поняття «агресія», «агресивність» та «агресивна поведінка» (Ю. М. Антонян, В. В. Гульдан, С. В. Жабокрицький, А. О. Реан). Агресія – це певні дії, що заподіюють шкоду іншому об'єкту; а агресивність – це готовність до агресивних дій стосовно іншого, яка забезпечує готовність особистості сприймати й інтерпретувати поведінку інших певним чином, з цього погляду, мабуть, можна говорити про потенційно агресивне сприйняття й потенційно агресивну інтерпретацію як про стійку особистісну особливість світосприймання і світорозуміння. Агресивну поведінку О. Мойсеєва визначає, як цілеспрямовану деструктивну поведінку, що суперечить нормам і правилам існування людей в суспільстві, націлена на завдання шкоди об’єктам нападу. Агресивна поведінка, на її думку, виконує важливу функцію для самої особистості – сприяє (зрозуміло, у викривленій формі) її самовиявленню [8, с. 11].

Проблема агресивності підлітків особливо актуальна в наші дні. Психологи зауважують, що в останні роки рівень агресії підлітків істотно підвищився і не лише в країнах з певними економічними проблемами, або тих, які знаходяться у стані розвитку, а й в цілком, здавалося б, благополучних.

Агресивна поведінка підлітків може виявлятися в школі, вдома, на вулиці, стосовно інших людей. Це буває фізична агресія, або ж вербальна (крики, погрози, груба нецензурна лексика, прокляття тощо). Рідше спостерігається агресія, спрямована на неживі предмети (тупання ногами, ляскання дверима, биття посуду і т.д.), але найбільше прихована форма агресії – аутоагресія – спрямована проти самого себе. Це чи не найбільш небезпечна із підліткових агресій, через яку підлітки можуть завдавати шкоди власному тілу, найбільш радикальним виходом часто стає самогубство. Якщо це й оминає дитину цього віку, то через аутоагресію в майбутньому може виникати велика кількість психологічних проблем.

Однією з найпоширеніших причин підліткової агресії психологи вважають – бажання привернути до себе увагу. Агресія може служити своєрідним сигналом про допомогу. За зовнішньою маскою агресивності підлітки часто приховують власні комплекси, слабкості, страхи та невпевненість у собі.

О. Мойсеєва у своїй дисертаційній роботі «Психологія агресивності підлітків» наголошує на тому, що агресивній поведінці притаманні вікова та гендерна специфіка, певні динаміка й циклічність. Кожний окремий вияв агресивної реакції зумовлений, зазвичай, складною взаємодією біологічних, фізіологічних, психологічних та соціальних детермінант. У зародженні й формуванні готовності до агресії, а також у її реалізації вагомою є роль ситуативних факторів [7, с. 139].

Вкажемо на найвагоміші причини, що спричиняють появу агресивної поведінки у підлітковому віці:

1) Вікові особливості – від 10 до 16 років відбувається перехід від дитинства до дорослості, як до нового етапу розвитку особистості.

2) Індивідуально-особистісні характеристики: комплекс неповноцінності, несформований або низький рівень моральних уявлень, невідповідні одне одному самооцінка та рівень домагань; емоційна нестабільність, висока тривожність, низький інтелект, відсутність або несформованість навичок самоконтролю.

3) Несприятливі соціально-психологічні фактори – дезадаптованість у колективі однолітків, емоційний клімат у сім`ї, вплив ЗМІ, комп’ютерних ігор тощо.

Метою нашого експериментального дослідження було на практиці виявити показники та форми агресії, що переважають у віці 14 – 16 років за допомогою методики Басса-Дарки та методики А. Ассінгера.

У дослідженні взяло участь 38 підлітків однієї із загальноосвітніх шкіл Житомира, з яких 18 – дівчат, 20 – хлопців. Вік учасників дослідження від 14 до 16 років, зокрема учні 8 та 9-х класів (8-А та 9-А).

Для діагностики рівня агресивності підлітків ми скористалися двома методиками:

Опитувальник Басса-Дарки (BDI) розроблений А. Бассом та А. Дарки в 1957 р і призначений для діагностики агресивних і ворожих реакцій. Він широко використовується для діагностики агресії як у зарубіжній, так і вітчизняній психології. Переваги методики в тому, що вона не завдає шкоди досліджуваним і не потребує використання складного обладнання. Запитання ме­тодики підібрані таким чи­ном, щоб на відповіді досліджуваних впливали захисні механізми (небажання здатися агресивним або, навпаки, бажання продемонструвати якості, які схвалює суспільство) [11, c. 240-246].

Тест А. Ассінгера дозволяє визначити, чи достатньо людина коректна у відносинах зі своїми колегами (однолітками), і чи легко їм спілкуватися з нею. Для більшої об'єктивності відповідей можна провести взаємооцінку, коли колеги відповідають на питання один за одного. Це допоможе зрозуміти, наскільки вірна їхня самооцінка. Ми разом з практикуючим шкільним психологом намагалися адаптувати питання методики для учнів 8-9 класів [10, с. 180-184].

Варто зауважити, що в обох досліджуваних класах досить високий рівень фізичної агресії, у 8-му її середній показник у класі склав приблизно 67, 6%, а у 9-му – 66, 5%.

Варто зауважити, що високий рівень фізичної агресії притаманний однаково і хлопцям, і дівчатам, що стосується обох досліджуваних класів.

Високі показники отримали в середньому й за показником «непряма агресія»: у 8 класі він склав приблизно 67, 2%, а у 9-му – 72, 6%.

Наступним проаналізуємо показник «вербальної агресії». В опитуваних восьмикласників у середньому цей показник складає 67,1%, у дев’ятикласників – 66,5 %.

Наступними розглянемо результати обох класів за показником «роздратованість». У 8 класі середнє його значення у класі склало приблизно 58 %. Значно вищим виявився показник «роздратованості» у 9 класі, в середньому він склав 69,5%, що більше ніж на 11% перевищує показник восьмикласників.

Маємо зазначити, що досить високі показники «негативізму» в обох класах. Проте у 8 він все ж значно нижчий. 8-А – майже 71 %, а в 9-А – 76,5%, що вище на 5,5%.

Суттєво відрізняються показники «образи» у 8 й 9 класах. У 8-му в середньому він склав – 53,6%, а в 9-му – 72,1%.

Майже однаковими виявилися показники «підозрілості» у обох досліджуваних класах: у 8-му – 54,8%, у 9-му – 54,4%.

І хоча майже за всіма видами агресії та її ознак у 9 класі показники вищі, і почуття провини у цьому класі значно вище – і складає 82,4% порівняно з 57,6% у 8 класі.

Проаналізувавши вісім показників методики дослідження форм та агресій Басса-Дарки у двох досліджуваних класах, маємо ще проаналізувати показники за індексами ворожості та агресивності.

Середній показник індексу ворожості у 8 класі склав 10,9, а в 9-му – 12,3, а індекс агресивності у 8 та 9 класах суттєво не відрізняються, складаючи 21,6 та 21,8 відповідно.

Зараз проаналізуємо результати за тестом Ассінгера. Дамо узагальнену якісну характеристику.

У 8 класі середній бал по класу склав 35,6, а в 9-му дещо вище – 38,5. Так як ці показники знаходяться в одному діапазоні від 36 до 44 балів, то висновки в середньому по обох досліджуваних класах однакові. В обох класах загальну атмосферу  можна характеризувати, як помірковано агресивну, але цілком контрольовану, адже більшості членів цих колективів притаманне здорове честолюбство й адекватний рівень самовпевненості.

У 8 класі 7-ро досліджуваних (3-є дівчат і 4-ро хлопців) отримали результат в діапазоні 35 і менше балів. У 9 класі такий результат лише в однієї учениці. Цих учнів можна охарактеризувати, як надмірно миролюбних і може бути зумовлено недостатньою впевненістю у власних силах і можливостях. Таким учням слід формувати у собі більше рішучості.

Із усіх 38 опитаних учнів восьмого та дев’ятого класу жоден не отримав 45 і більше балів. Але це не означає, що немає таких учнів, які можуть бути неврівноваженими та надмірно агресивними стосовно інших людей. Просто тест має такий характер, що учні можуть давати соціально бажані відповіді, якщо обдумають питання. Адже за попередньою методикою ми бачили, що є досить високі показники і фізичної, і непрямої та вербальної агресії. Проте, варто зауважити, що в тих учнів, які отримали високі показники за методикою Басса-Дарки, дані за тестом Ассінгера теж трішки вищі, ніж у тих, хто виявив низькі рівні по видах агресії.

14 учнів 8-го класу набрали з семи питань по одному балу й менше, ніж з семи питань – по три бали, а у 9 класі таких виявилося 10 опитуваних учнів. Такий результат може свідчити про певну надмірну замкненість. У 8 класі немає жодного учня, хто набрав би з семи та більше питань по три бали й менше, ніж семи питань – по одному балу. А в 9 класі 2-є опитуваних учнів набрали з семи й більше питань по три бали й менше, ніж з семи питань – по одному балу, що може свідчити про вибухи агресивності, які можуть носити швидше руйнівний, ніж конструктивний характер.

Отже, за проведеними нами методиками можемо стверджувати, що учням старшого підліткового віку характерні прояви агресії у різних її формах (фізична, непряма, вербальна); учні, які отримали високі показники за методикою Басса-Дарки мають вищі показники й за тестом Ассінгера; агресивні дії притаманні усім опитуваним, незалежно від ґендерних даних. Проте, необхідно зауважити, що у більшості учнів обох класів, які брали участь у нашому діагностичному експерименті притаманне досить велике почуття провини, про що також засвідчила методика Басса-Дарки. Такі показники потребують подальшої корекційно-розвивальної роботи для зниження рівня агресії.

Корекційно-розвивальна програма занять з елементами тренінгу була розроблена з урахуванням даних констатувального етапу дослідження та складалася із вправ та завдань, спрямованих на формування у підлітків конструктивної поведінки у фруструючих ситуаціях.

У програмі визначено ряд провідних завдань корекційно-розвивальної роботи:

1. Знизити рівень агресивності старших підлітків.

2. Навчити підлітків соціально прийнятним способам вираження гніву та прояву реакцій на негативну ситуацію в цілому.

3. Навчити підлітків контролювати власний гнів та керувати ним.

4. Формувати у старших підлітків уміння конструктивно спілкуватися і виходити з конфліктних ситуацій; підвищувати рівень самооцінки.

Завдання, що були поставлені перед корекційно-розвивальною програмою, вирішувалися за допомогою таких методів та прийомів: прослуховування та обговорення розповідей; розігрування етюдів; ігри різного спрямування; музикотерапія, психомалюнок; вправи на зняття психоемоційного напру­ження, психогімнастика; рефлексивні вправи.

Програма складається з десяти занять, що розподілені на три етапи.

1. Заняття адаптивного періоду (1–3), спря­мовані на ближче знайомство психолога з дітьми, поглиблену діагностику.

Заняття 1. Знайомство за допомогою вправи «Павутина». Вправа «Індикатор настрою». Вироблення правил роботи в групі. Психомалюнок «Малюємо злість». Музична терапія. Закінчення. Повернення до вправи «Індикатор настрою».

Заняття 2. Вправа «Індикатор настрою». Вправа «Продовж казку».  Учасники доповнюють розпочату казку. Обговорення того, що сподобалось, а що ні у написаній казці. Танцювальна терапія. Танцюємо як улюблений герой казки. Закінчення. Повернення до вправи «Індикатор настрою».

Заняття З. Вступна бесіда. Дітям пропонують розпо­вісти про свою сім'ю, можна користуватися фо­тографіями. Завдання: Доповни речення: «Я вважаю, що мій тато... Моя мама і я...». Психогімнастика і танцювальна терапія. Учасники згадують своє улюблене сімейне свято, танцюють. Малювання (з музичним супроводом). Діти малюють свою сім'ю. Закінчення. Враження від проведених занять.

2. Заняття навчального етапу (4–8), зав­данням яких є власне знизити високий рівень агресії, навчити керувати власним гнівом або виражати його конструктивно, виробити нави­чки конструктивно спілкуватися і виходити з конфліктних ситуацій; підвищувати рівень самооцінки.

Заняття 4. Вступна бесіда. Вправа «Колір мого настрою». Вправа «Намалюй гнів». Гра «Камінець у черевику». Психогімнастика. Вправа «Який я різний». Малювання під музику. Діти малюють свій настрій.

Заняття 5. Вступна бесіда. Гра-розминка «Пересадки». Вправи «Збудники гніву», «Змінювання думок у стані гніву». Гра «Рубання дров». Вправа на зняття психоемоційного напру­ження. Психогімнастика. Вправа «Скинь із себе». Танцювальна терапія. Вправа «Танець листочків». Завершення.

Заняття 6. Вступна бесіда. Вправа «Намалюй почуття, яке ти переживаєш зараз». Ігри: «Прозивалки», «Очі в очі». Малювання під музику. Діти малюють кожен свою планету. Закінчення.

Заняття 7. Вступна бесіда. Вправа «Пори року моєї душі». Вправи «Лист», «Що бажаю я та чого очікують інші від мене». Вправа «Тільки від мене залежить». Музикотерапія. Завершення.

Заняття 8. Вступна бесіда. Вправи «10 подій», «Стратегії розв’язання конфлікту». Вправа «Поясни». Танцювальна терапія. Танок з тінню. Завершення.

3. Підсумкові заняття (9–10), під час яких доцільно провести повторне обстеження рівня різноманітних форм та показників агресії.

Заняття 9. Вступна бесіда.  Гра «Мішок для крику». Вправа «Комплімент другові». Танцювальна терапія. Вільний танок. Музична терапія. Малюнок на тему «Мій острів». Завершення.

Заняття 10. Вступна бесіда. Малюнок «Я – в минулому, Я – зараз». Вправа «Я присягаюся». Гра «Чарівна лавка». Вправа «Я – СОНЦЕ!» Завершення. Вправа «Чемодан у дорогу».

Отже, у нашій статті ми порушили низку важливих питань, які стосуються сучасних підлітків та їхнього розвитку, зокрема прояви агресії та її особливостей у цьому віці. Дослідили практично на базі двох класів однієї із загальноосвітніх шкіл цю проблематику і запропонували комплекс корекційно-розвивальних занять, який допоможе знизити рівень агресивності, навчить підлітків методам конструктивної взаємодії та подолання власного гніву.

 

Література

1.                   Агрессия у детей и подростков. / Учебное пособие под ред. Н. М. Платоновой. – СПб.: Речь, 2006. – 336 с.
2.                   Бандура А., Уолтере Р. Подростковая агрессия. Изучение влияния воспитания и семейных отношений / Пер. с англ. Ю. Брянцевой и Б. Красовского. – М., 1999. – 512 с.
3.                   Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия. – СПб: Питер, 2001. – 352 с: ил. – (Серия «Мастера психологии»).
4.                   Большой психологический словарь / под ред. Б. Г. Мещерякова, В. П. Зинченко. – М.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с.
5.                   Гончаренко Т. Агресивна дитина / Т. Гончаренко // Психолог. – №5. – 2004. – С. 26-28.
6.                   Дереклєєва Н. Дитяча агресивність / Н. Дереклєєва // Психолог. – №5. – 2002. – С. 30-32.
7.                   Мойсеєва О. Є. Агресія підлітків: причини виникнення та можливості корекції / О. Є Мойсеєва // Юридична психологія. – № 1. – 2015. – С. 139-148
8.                   Мойсеєва О. Є. Психологія агресивності підлітків / О. Є. Мойсеєва // Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора психологічних наук. – К., 2011. – 42 с.
9.                   Павелків В. Р. Вікова психологія: підручник /  В. Р. Павелків. – Вид. 2-ге, стер. – К. : Кондор, 2015. – 469 с.
10.               Практикум по возрастной психологи [Текст]: Учеб. пособие / Под ред. Л. А. Головей, Е. Ф. Рыбалко. – СПб.: Речь, 2002. – 694с.
11.               Практическая психодиагностика. Методики и тесты: Учебное пособие / Под ред. Райгородского Д. Я. – Самара: Издательский дом «БАХРАХ-М», 2001. – 672 с.