Стаття "Створення умов для розвитку педагогічної творчості в позашкільному навчальному закладі"

Створення умов для розвитку педагогічної творчості в позашкільному навчальному закладі

 Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття ії задатків і нахилів, створення умов для розвитку і підтримки талантів та обдаровань у галузі науки, техніки, мистецтва, природознавства. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавліність, створює передумови для прояву ії природних здібностей.                   

Спрямованість навчально-виховного процесу позашкільного закладу, особистості вимагає від педагога вміння працювати в творчому режимі, нестандартних умовах, постійно вдосконалювати свою професійну діяльність, опановувати специфічні форми і методи орієнтації будь-якого початкового курсу на розвиток творчих можливостей вихованців, їхніх талантів і обдарованості.

Отже, освіта потребує талановитого творчого педагога з високим рівнем методичної культури, якому властиві такі риси: творча самостійність, і ініціатива, жадоба до пізнавальної діяльності, нестандартний підхід до справи, активна пошукова діяльність, спрямована на постановку і розв’язання науково-методичних проблем, налаштованість інтелекту на творче мислення; високий рівень самоорганізації у підготовці до занять та під час навчально-виховної діяльності, наполегливість, працездатність, організованість, відповідальність; потреба у самовихованні, формуванні досвіду духовного і професійного вдосконалення тощо.

Першим кроком до створення умов для оптимального розвитку педагогічної творчості в позашкільному навчальному закладі стало створення комплексно-цільових програм «Творчий педагог». Ця програма спрямована на розв’язання актуальних проблем у системі управління сучасним освітнім закладом, розвиток творчої майстерності педагогічних працівників. Актуальність проблеми визначається завданнями позашкільних навчальних закладів, основним з яких є розвиток творчих здібностей вихованців, що неможливо без активізації педагогічної творчості.

Інформацію про кожного педагога містить індивідуальна карта, яка дає можливість відстежити динаміку результативності педагогічної діяльності і зробити порівняний аналіз. У карті містяться результати діагностування професійної діяльності педагога, створення ним методичних розробок, дидактичних матеріалів, методичних рекомендацій, власних робочих програм, мікродосліджень, проведення відкритих занять на районних, обласних семінарах, участь у ярмарках педагогічних ідей, матеріали курсової передпідготовки й атестації педагогів.

Творчість вимагає індивідуалізації, персоніфікації та точної самоідентифікації. Саме тому умовою успішної реалізації завдань є діагностування педагогічних кадрів. Діагностика забезпечує науковий підхід до організації роботи з педагогічними кадрами, їхній професійний розвиток і саморозвиток. Здійснення діагностування, особливо самодіагностування педагогічної діяльності, спрямоване на оволодіння кожним педагогом навичками самоаналізу, самооцінки, дає змогу перевести роботу в режим активного саморегулювання та самокоригування.

           Самодіагностування роботи керівника творчого об’єднання проводиться за наступними напрямами: раціональне використання попереднього досвіду; оволодіння новими методиками та прийомами навчальної діяльності; розумне поєднання перших і других під час розкриття конкретного змісту матеріалу; здійснення зворотнього зв’язку в процесі самоаналізу та самооцінки навчання в певному напрямі діяльності.

   Головними завданнями інформаційно-методичної роботи щодо розвитку творчості педагогічних працівників можуть бути:

• поглиблення, переосмислення, переорієнтація, трансформація раніше набутих філософсько-педагогічних знань відповідно до розвитку національної системи освіти, створення інноваційної освітньої системи;
• вивчення теорії методики навчання й виховання, етнопедагогіки, психології, досягнень науки з певного напряму, оволодіння сучасною методологією;
• впровадження в навчально-виховний процес новітніх теоретичних розробок, сучасних педагогічних технологій;
• систематичне інформування педагогів про нові орієнтації щодо змісту, методики навчання й виховання, вивчення державно-нормативних документів про освіту;
• спонукання й сприяння виробленню у педагогів бажань і вмінь, навичок самоосвітньої роботи з метою безперервного підвищення своєї кваліфікації і вдосконалення педагогічної майстерності, загальнопедагогічної і методичної культури;
• активізація та розвиток творчих здібностей педагогів, формування в них зацікавленості сучасними науковими ідеями, дослідницькою та експериментальною роботою;
• допомога у творчій розробці навчальних планів, програм з певного фахового напряму.
  
  Завдання ці реалізуються через таку систему роботи:
• індивідуальні — самоосвіта, стажування, наставництво, консультація, творчі пари;
• групові, постійно діючі - методичні об’єднання керівників гуртків, творчі, динамічні групи, школи перспективного досвіду, школи становлення та школи вищої педагогічної майстерності, семінари, ділові і рольові ігри, групові консультації, педагогічні студії, педагогічні майстерні, майстер- класи, школи дослідника тощо;
• колективні - педагогічні конкурси, науково-практичні конференції, методичні оперативні наради, інформативні наради,  виставки, екскурсії, лекторії, «круглі столи», методичні фестивалі, панорами педагогічні консиліуми тощо.
   

    Практика переконує, що навчання педагогів стає найбільш ефективним, якщо в групових, колективних формах навчання самостійній роботі педагога відводиться провідна роль. У зв’язку з цим виникає необхідність в координації самоосвітньої роботи з іншими формами підвищення кваліфікації.

             Вплив колективних форм навчання на самостійну діяльність керівника творчих об’єднань стає найбільш дійовим за умови, якщо є тісний взаємозв’язок між особистими потребами та інтересами педагога і тим змістом педагогічного навчання, яке здійснюється в групових, колективних формах роботи; якщо робота підпорядкована колективному навчанню, колективному дослідництву; якщо пошук педагога, його досвід, результати роботи одержують гідну оцінку адміністрації закладу, колег, уміло заохочуються ними.

Самоосвіта педагогічних працівників є одним з найважливіших шляхів впровадження досягнень педагогічної науки в практику роботи керівників творчих об’єднань. Предметом вивчення стають нові наукові ідеї, найактуальніші педагогічні проблеми, які ще не пройшли перевірку масової практики, може стати і перспективний педагогічний досвід, який ще не отримав належного теоретичного узагальнення. Займаючись методичною роботою, педагог багато бере для свого професійного зростання, розвитку загальнопедагогічної і методичної культури, творчості.