Стресостійкість як значуща риса особистості вчителя.

Стресостійкість як значуща риса особистості вчителя.

Сучасний технологічний процес, соціальні, політичні, екологічні умови життя людини нерідко призводять до виникнення синдрому розумово-емоційного напруження, а точніше кажучи, стресу. Найбільше стресовим ситуаціям піддаються люди, які працюють в інтелектуальній сфері, оскільки саме розумове напруження стає причиною стресу.

Поняття стресу широко відомо навіть за межами психологічної науки, воно було уведено відомим канадським лікарем і біологом Гансом Сельє і його можна визначити як "стан неспецифічної напруги, що виникає під впливом суб'єктивно значимих впливів".

Три стадії, які були експериментально виділені Г. Сельє:1-тривога як реакція на виниклий стресор;2 - стабілізація, або пристосування до нових умов;3 - стадія виснаження, вона має місце, якщо нові стресогенні умови занадто тривалі або важкі.

Стрес – це фізичний і психологічний стан, який є реакцією на травмуючі зовнішні чи внутрішні фактори навколишнього середовища. Така ситуація супроводжується серйозним порушенням біохімічного, фізичного, психічного стану та поведінки людини.

Учитель = стрес?Професія вчителя вимагає значного інтелектуального напруження з метою найкращого викладання освітнього матеріалу, яке, у свою чергу, може спричинити стресову ситуацію. Щодня, використовуючи свій розумовий та інтелектуальний потенціал, учитель має вміти працювати з цілим класом учнів, зацікавити їх слухати, навчатись і засвоювати корисну інформацію.

Досліджуючи прояви професійного стресу педагогів, слід відмітити, що вони численні й різноманітні. Як правило вони пов’язані з :побутовою невлаштованістю; психологічним тиском, як з боку адміністрації, вихованців, так і з боку батьків,;внутрішньоособистісні суперечності вчителя;відсутність об’єктивних критеріїв для оцінки результатів праці; неефективна система мотивування і стимулювання працівників;нестабільність робочого графіку; втрата здатності бачити позитивні наслідки своєї праці тощо

Прояви професійного стресу педагога :загальне нездужання (серцево-судинна патологія, патологія кістково-м'язового апарату, виразки, астенія )зниження ефективності діяльності депресія хронічна втома втрата снуослаблення імунітету раннє старінняпроблеми зі шкірою.

Стресостійкість - сукупність особистісних якостей, які дозволяють людині переносити значні інтелектуальні, вольові й емоційні навантаження та перевантаження, зумовлені особливостями професійної діяльності без особливих шкідливих наслідків для цієї діяльності, оточуючих і свого здоров’я Сучасна соціокультурна ситуація в Україні пред’являє високі вимоги до всіх аспектів освітньої діяльності, зокрема до особистості педагога. Водночас учительська професія, виступаючи однією з найбільш інтелектуально та емоційно напружених видів професійної діяльності, несе в собі безліч факторів, які здатні призвести до деформації особистості педагога.  Саме тому однією з професійно важливих якостей особистості представника педагогічної спільноти має бути його здатність чинити опір стресовим ситуаціям, або стресостійкість. 

Стресостійкість педагога є однією з тих якостей, від якої залежить не лише успішність оволодіння професійною діяльністю, посилення продуктивності освітнього процесу, а й самореалізація педагога як особистості. Провідна роль у системі протидії стресу у вчителів-майстрів своєї справи належить адаптації, яка полягає в ефективному вирішенні педагогічних проблемних ситуацій і завдань. Без сформованої стресостійкості педагог не зможе конструктивно виходити зі стресових ситуацій, ефективно розв'язувати професійні та життєві проблеми, бути соціально адаптованим.

Основні рекомендації щодо профілактики педагогічного вигорання, формування стресостійкості: 1. турбота про себе, прагнення до гармонії, здорового способу життя, розвиток вміння відволікатися від емоцій під час роботи; 2. правильна організація робочого процесу, робочого місця та місця відпочинку; 3. боротьба зі своїми негативними думками, судженнями, прагнення знаходити зміст у всіх подіях, позитивне мислення; 4. хоча б раз на тиждень, упродовж одного дня слід робити тільки те, що хочеться; 5. навчитися позбавлятися від тривожних думок або проблем шляхом аналізу та розставляти пріоритети; 6. здатність відмовлятися від непотрібних речей, гонитва за якими і призводить до синдрому емоційного вигорання. 7. створення або належність до груп, в яких ви будете підвищувати вашу професійну компетентність.

Щоденні вправи, які допоможуть розвинути стресостійкість

Дихання. Особливої уваги треба надати диханню. Вправу, яку повторюють 2–3 рази, треба починати з видиху й не зосереджуватися на вдиху. Також можна зробити видих, потім вдих на 3–4 секунди, затримати дихання ненадовго й відтак знову видихнути. Цю вправу теж варто повторити 2–3 рази.

Тіло. Основний принцип роботи з тілом – розслаблення через напругу. Окрім цього, після кожної вправи треба відстежувати, як змінюються тілесні відчуття. Можна зробити кілька вправ, що допоможуть скинути напруження. Палицю, ремінь чи шарф натягніть до максимальної напруги, потім киньте це на підлогу та спостерігайте, як руки почнуть підійматися самі. Обійміть себе й почніть стискатися до центру, напружуючи все тіло: обличчя, плечі, руки, грудну клітку, живіт, таз, ноги. Треба, щоби все тіло було напружене до максимуму. З видихом – відпустить. Наступний крок – розтягування: витягніть руки по діагоналі з ногами, як "зірка", і максимально тягніться за пальцями рук, маківкою, куприком і ногами. Розтягуватися треба аж до напруги. Відведіть щелепу та будьте в такому стані близько хвилини. Окремі частини тіла мають розслабитися.

Орієнтування в просторіЩоб допомогти своїй нервовій системі зібрати інформацію та знизити рівень тривоги, треба зосередити увагу на всіх сторонах у просторі: що вас оточує, чи є стіни, полиці, підлога, вікно, чи дерева, земля, небо тощо?Особливу увагу зверніть на те, що оточує вас з обох боків і, наприклад, знайдіть та назвіть 5 великих предметів.

Висновки. Отже, стресостійкість лежить в основі успішної педагогічної діяльності і є інтегральною якістю педагога як індивіда, особистості, суб'єкта діяльності та індивідуальності. Стресостійкість необхідна для ефективного здійснення будь-якого компонента педагогічної діяльності, і навпаки, оволодіння педагогом спеціальними вміннями, зумовленими специфікою педагогічної діяльності, підвищує рівень його стресостійкості. Належний рівень стресостійкості як однієї з важливих якостей педагога дозволить йому зберегти психічне та фізичне здоров’я, запобігти “емоційному вигорянню”, що підвищить результативність і якість виконання професійної роботи.