Супроводжуючий лист до української стилізованої драми - феєрії «Лісова пісня » до захисту підтвердження звання «Народний театр танцю»

Комунальний заклад

Міський палац культури «Чайка»

м.Маріуполь

Народний театр танцю «Азовські чайки»

Супроводжуючий лист

до української стилізованої драми - феєрії

«Лісова пісня »

до захисту підтвердження звання

 «Народний театр танцю»

           Народного театру танцю «Азовські чайки»

                                                    Режисера:

Арцибашевої Валерії  Ігорівни

м. Маріуполь  – 2021 р.

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..3

   РОЗДІЛ  1.   Обґрунтування вибору теми…………………………….3

РОЗДІЛ  2.   Ідейно-тематичний план(ідея,тема , конфлікт)………...7

РОЗДІЛ  3. Художні особливості творчого проекту…………...…….9

3.1.Лiбрето………………………………………..................10

3.2.Сюжет……………………………....................................14

3.3. Дійові особи та їх характеристика…………………….17

3.4. Композиційно - архiтектонiчна побудова…………….19

3.5. Сценарно-композиційний план………………………..20

3.6. Сценографія……………………………………………..23

ВИСНОВКИ……………………………………………………………26

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ…………………………….27

ВСТУП

Українська хореографія – самобутнє явище національної культури та мистецтва, що віддзеркалює тисячолітню духовну еволюцію народу, його традиції та історичний досвід і посідає чільне місце серед національних культурних надбань. У професійному мистецтві цей спадок, трансформуючись, набув відображення в танцях, хореографічних сюїтах та балетних виставах.

РОЗДІЛ 1.

Обґрунтування вибору теми

«Лісова пісня» — нова жанрова форма, створена Лесею Українкою, проблемна філософська драматична поема, де опоетизовано красу людських взаємин: потяг до щастя, силу великого кохання.

 «Лісова пісня» драма - феєрія – це перлина української літератури та національної драматургії. Цей твір  є органічне переплетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалізується творчий задум автора.

 Твір Лесі Українки асоціюється з незайманою красою українських лiсiв, загадковістю та мiфiчнiстю вірувань наших предків, та, звісно, з духовною вродою та вiдчайдушнiстю українських дівчат.

Лариса Петрівна Косач сколихнула українців цим твором. Змусила нас

замислитися: над сенсом нашого буття; над відношенням до природи та всього живого; над ставлення до наших коханих та близьких людей; над нашою вірою у чисте та вірне кохання ! Такою є проблематика драми - феєрії

i ці проблеми є актуальними і у наш час. Теми, порушені авторкою, закликають нас всіх не бути байдужими та якнайшвидше почати діяти.

«Лісова пісня» також навчає  нас любити красу природи, пізнавати її закони, з повагою відноситися до її багатств . Різноликим, різноманітним постає в драмі цей світ. Кожен міфічний образ, на основі якого письменниця створювала персонажів своєї драми, сповнений великої мудрості, моралі, поезії. У п’єсі природа постає і як джерело творчості й натхнення. Оспівується також здатність людини творити красу за допомогою мистецтва, яке облагороджує людину.

Найхарактернішою композиційною особливістю «Лісової пісні» є

органічне переплетення світу природи і світу людини. Драма складається з

прологу й трьох дій, кожна з яких співвідноситься з різними порами року, із

зародженням (весна), розвитком (літо) і згасанням (осінь) високого почуття

кохання. Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють українські хащі та ліс. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна — його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий спосіб авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи. Сюжет драми напрочуд цікавий та фантастичний, він змушує задуматись над чимось неземним та казковим.

Нині цей твір вивчається усіма школярами України, що говорить про його новизну та актуальність тем і проблематики, навіть у ХХІ столітті.

З даної праці черпають натхнення відомі поети, художники,

балетмейстери, співаки, музиканти, режисери та актори. Такий шедевр хочеться знову і знову обговорювати та створювати на основі нього щось нове та неординарне.

Актуальність полягає саме у відтворенні на сцені літературних творів та спроби піднести їх на новий щабель розвитку, показати проблематику твору під іншим кутом, використовуючи при цьому хореографію.

Таким чином, створюючи «давно забуте старе», можна збагатити скарбницю українського мистецтва, збільшити кругозір звичайного глядача.

 За допомогою практичної частини праці – збільшується інтерес суспільства до проблематики та питань, які були представлені спочатку у писемному варіанті. Тобто, здійснюється процес розвитку та переосмислення у даному варіанті над темами: кохання, віри у найкраще, людських відносин та ставленні до природи.

Мета творчого проекту –  здійснити практичну постановку - «Лісова пісня»,використовуючи виразні засоби хореографічного мистецтва; розглянути використання та поєднання народного виду хореографії  із класичним та сучасним.

Новизна творчого проекту  полягає в:

- креативному інтерпретуванні на сцені української народно-сценічної

хореографії;

- пошуку режисерських та сцено-графічних вирішень питань, що

стосуються балетмейстерської справи за допомогою знаходження

лексичних розв’язок;

- використання оригінальних форм професійного спілкування та

інноваційних технологій при практичній постановці роботи.

Апробація творчого проекту :  Українська сюїта  «Лісова пісня » здійснюються на учасниках старшої групи  Народного театру танцю «Азовські чайки»

 Примітки: У «Лісовій пісні» втілилося народне сприйняття навколишнього світу, давнє міфологічне мислення українців.

Виходячи  з актуальності обраної теми, ми визначили ідейно-тематичну основу твору.

РОЗДІЛ 2.

Ідейно-тематичний аналіз

Тема:  «Лісова пісня »- розкриття зв’язку людини й природи, безсмертя вічних людських цінностей, добра і зла, волі як основного джерела щастя людини, різниці між високим покликанням людської душі та дрібним буденним життям, яка й призводить героя до трагедії.

Ідея: «Лісова пісня»: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання. Нездоланності життя, невмирущості мрії людини:

Ні! Я жива! Я буду вічно жити!

Я в серці маю те, що не вмирає.

Віра в те, що найвищі людські життєві цінності безсмертні: що більше таких цінностей має людина, то світліші її ідеали, глибша і чистіша людська сутність. Тобто Добро завжди перемагає Зло.

Надзавдання:  Засобами хореографічного мистецтва розкрити проблеми: духовності людини; пошуку гармонії в житті; кохання і зради; сімейного життя; високого пориву душі й буденності; матеріального і духовного в житті; життєвого вибору; роздвоєння душі; добра і зла; внутрішньої свободи людини; гармонії людини і природи.

Провідний  мотив:  Утвердження думки про високе покликання людини, її гармонійність, цілісність і безсмертя людської душі.

Основна думка: світ врятує краса. Краса, яка виявляється у високій, світлій духовності людини, у її гармонії з природою, у жертовній любові й здатності прощати. Така краса очищає й відроджує людину та світ.

Наскрізна дія: Провести через всю хореографічну композицію теми:людина та природа; людина й мистецтво; сила кохання; світ врятує краса; шляхи подолання зла. 

Особливості композиції: Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини.

Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.

Головний конфлікт : зіткнення духовно–піднесеного й матеріально–приземленого.

Проблематика «Лісова пісня»:покладено таку вічну проблему – людина і природа. Також  проблема добра і зла; людини і мистецтва; проблема само зради;  проблема кохання, краси людських взаємин сутності щастя.

Вид: Народно - сценічний.

Форма: Хореографічна сюїта

Жанр: «Лісова пісня»: драма-феєрія (твір, у якому реальне поєднується з фантастичним, діють казкові персонажі).

РОЗДІЛ 3.

Художні особливості творчого проекту

Епілог

О, не журися за тіло!

Ясним вогнем засвітилось воно,

чистим, палючим, як добре вино,

вільними іскрами вгору злетіло.

Легкий, пухкий попілець

ляже, вернувшись, в рідну землицю,

вкупі з водою там зростить вербицю,—

стане початком тоді мій кінець.

Будуть приходити люди,

вбогі й багаті, веселі й сумні,

радощі й тугу нестимуть мені,

їм промовляти душа моя буде.

Я обізвуся до них

шелестом тихим вербової гілки,

голосом ніжним тонкої сопілки,

смутними росами з вітів моїх.

Я їм тоді проспіваю

все, що колись ти для мене співав,

ще як напровесні тут вигравав,

мрії збираючи в гаю...

Грай же, коханий, благаю![13]

3.1Лібретто

       Ледь затріпотіли листочки на деревах, зазеленіли навколо пагорби і долини. На лісову галявину грайливо і нестримно вибігають лісові дівчата, що уособлюють собою красу природи. Вони постають прекрасними та граційними створіннями, що зачаровують своєю красою кожного, але інколи бояться невідомого та нового. Дівчатка кружляють на галявині у нестримному  танці.

Десь неподалік почулася чарівна мелодія .З густого лісу з’являється молодий парубок Лукаш, який прогулюється та грає на сопілці. Він життєрадісний, жвавий, любить все живе та прекрасне навколо. Хлопець, захоплений красою галявини, дістає свою чудо-сопілку і привертає чарівною мелодією увагу лісових красунь,а побачивши хлопця лякаються і перетворюються на дерева. Адже ,зазвичай, лісові істоти бояться людей і не показують їм свою подобу.

Лукаш, який навіть не підозрює, що за ним спостерігають, продовжує грати. Одна із міфічних істот, головна героїня - Мавка, закохує його в себе і сама від солодкої мелодії закохується в Лукаша і з’являється перед парубком.

     Лукаш ,здивований і зачарований неймовірною красою Мавки, дарує їй вінок із квітів – символ  вічного кохання. Решта лісових німф спостерігають за подіями. Щасливі Мавка та Лукаш бігають по лісу і відбувається їхній танець кохання . Вони радіють своєму щастю, заграють між собою, але, водночас, бояться образити чи скривдити один одного.  В серці юної красуні спалахує до цих пір незнане почуття. Мавка відмовляється від своєї чарівної сутності і стає звичайною дівчиною.

Парубок приводить Мавку до  матері в село, де жили  ще прості працьовиті люди.

Дівчина, щоб сподобатись коханому, тяжко працює та допомагає його матері, в танці вона з іншими селянами сіють врожай. Танцюють танець «Сіяння», на сцені з’являться перший вражай, пшениченька Колосиста, та соняшники . Після тяжкої праці  селяни йдуть за куліси, на сцені  залишаються Мавка з матір’ю Лукаша та цілим полем врожаю. Мати дає Мавці серпа й змушує жати — Мавка не  може цього зробити, бо  жито та інший врожаю  то її сестриці і вона не може   губити їх красу.

Лукашева мати гримає на Мавку , їй не до вподоби захоплення сина  та вона  кличе  на галявину  Килину, яка закохана у Лукаша, а Мавка  в той час танцює ці своїми польовими сестрицями . Сільська дівчина давно запримітила парубка, зачарованого красою Лісовою німфи і відразу починає боротьбу за нього. Килина хоче досягти свого - одружити на собі безвольного Лукаша. Незабаром мати  приводить Лукаша, та він починає допомагати молодиці, яка заходилася жати. Лукаш із молодицею жнуть і в’яжуть снопи швидко, вправно. Робота підходить до кінця. Мавка не помічає , що Лукаш все частіше поглядає на Килину, яка давно вирішила розлучити закоханих.  Після збору врожаю хлопець уходить за куліси разом із хитрою та підлою Килиною, яка тягне його за собою.

 Мавка залишається на сцені сама. Вона страждає від болю та розчарування, що отримала від світу людей, вона знає, що без Лукаша життя їй не миле. Раптом з-під землі з’являється широке, страшне, темне Марище (злий дух). Марище зі своїми помічниками в танці умовляє Мавку піти з ним в незнаний далекий край: там, під землею, тиша, спокій, «ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій». Лісова красуня  не змогла  залишити своє кохання .І вона відмовляє Мару, бо сподівається,що її любий залишиться з нею, сили темряви зникають зі сцени. Побачивши Лукаша у лісі, Мавка  побігла до любого, вона не могла і здогадатися,що він їй скаже :«Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?— я завтра засилаюсь до Килини!»

Лукаш забуває про Мавку і одружується з  Килиною. Усі селяни  танцюють весільний  танок ,Мавка з жахом  спостерігала за цим святом. Після  свого весілля Килина та Лукаш йдуть за куліси, Мавка залишається одна на сцені. Вона не знає куди себе подіти, її серце сповнене болем і коханням. Мавка просить Мару та його сил темряви забрати її до себе у підземний світ. Чорни сили закручують Мавку в танці «забуття». Марище підхоплює її, накидає на неї чорну кирею, і обоє зникають під землею,після чого вона перетворюється на вербу.

Біля Лукашевої хати  якась постать — це Мавка. Вона ж, як тінь, блукає коло хати, сподіваючись на зустріч із коханим. Килина побігла по воду і побачила близько дверей вербу. Вона  відразу  зрозуміла,що це її суперниця - Мавка. Підла Килина  вирішує назавжди позбутися Мавки і  примушує парубка зрубати непотрібне дерево. Лукаш підкорюється, узявши сокиру, підійшов до верби, ударив раз по стовбуру, вона схитнулась і зашелестіла сухим листом. Він замахнувся вдруге — і опустив руки - тут кинулася Килина, замахнулася — у цю мить метеором вогнем з неба злетіли Перелесники і  у танці обійняв вербу, спалахнув вогонь . В танці «Вогню» верба раптом спалахує вогнем. Досягнувши верховіття, вогонь перекидається й на хату, солом’яна стріха займається, пожежа швидко охоплює хату. Мати й Килина виносять із хати добро і йдуть геть.

Один лише Лукаш стоїть нерухомо. Килина просить чоловіка кинути ліс і повернутися в село, та Лукаш не погоджується на це. Жінка пішла геть. Аж тут  затріпотіли зелені листочки, похилились довгі віти і на місці верби з`являється  біла, легка, прозора постать, що обличчям нагадує Мавку –це душа її.

 Лукаша охоплює жах від скоєного і він схиляється до її ніг. Тільки зараз він розуміє, як сильно кохає цю дівчину. Він дає їй віночок і його спогади стали як на яву. Він взяв її долоні, і з сумнівом зрозумів,що це його уява.

З`являються душі померлих від кохання дівчат. В танці вони заспокоюють схвильовану душу Мавки і вказують їй  останній шлях.

     Раптом перед Лукашем   з'являється   Мавка, ніби чарівна мрія,  та відала  йому свій віночок « символ їхнього кохання» Мавка ні в чому не звинувачує Лукаша, вона  прощає юнака. Лукаша, що сидить сам, прихилившись до берези, на його вустах щаслива усмішка, очі заплющені, з неба падає сніг.

3.2 Сюжет «Лісова пісня»

Особливістю сюжету в “Лісової пісні” є поєднання в ній світу природи й людини.

Перша дія.

Старезний, предковічний ліс  — де на галявині, від зимового сну прокидається Мавка та її подружки, лісні  німфи.  Мавка почувши гру Лукаша на сопілці —  захопливе прибігає на галявину та починає приглядається та   спостерігати за Лукашем та його грою. З першої ж зустрічі Лукаш і Мавка сподобалися одне одному. Мавку зачаровує Лукашева гра на сопілці. Від цієї гри в лісі розцвітає пишніше вишневий сад, стає білішим квіт калини, закувала зозуля, заспівав соловейко. Вони таємно зустрічаються, обіймаються, стають закоханою парою. Мавка відчуває себе щасливою. Лукаш закохуються Мавкою.

Друга дія.

Пізнє літо. Де-не-де вже з’являється осіння позолота. Біля озера оселилися люди, внесли в лісову сторону свої звичаї, гамір. Лукаш виходить із лісу з сопілкою, а його мати йому дорікає, що він усе грає. Матері потрібна помічниця — невістка, та про Мавку вона не хоче й чути, бо це «відьомське кодло». Коли на подвір’ї з’являється Мавка, мати Лукаша каже їй, що не гоже дівці упадати за парубком, проте лісовій красуні ці людські міркування не зрозумілі.

  Виходить з хати Мавка, перевдягнена у сільський одяг, Мати дає їй серпа й посилає жати — Мавці не вдається цього зробити, бо з жита виринає Русалки Польові  й благають сестрицю не губити їх красу. На полі з’являються мати Лукаша й «молодиця» (Килина). Побачивши, що Мавка нічого не зробила, мати стала її лаяти. Незабаром приходить Лукаш і починає допомагати молодиці, яка заходилася жати. Лукаш із молодицею жнуть і в’яжуть снопи швидко, вправно. Робота підходить до кінця. Мати наказує Лукашеві провести молодицю додому, бо вже звечоріло, і він охоче погоджується.

На Мавку ніхто не звертає уваги. Вона підводиться і тихою втомленою ходою йде до озера, сідає на похилену вербу й тихо плаче. Дрібний дощик густою сіткою заволікає галявину, хату й гай. Сили природи співчувають Мавці. «Мавка знов похилилась, довгі зелені  коси упали до землі. Починається вітер і жене сиві хмари, а вкупі з ними чорні ключі пташині, що відлітають у вирій. Раптом з-під землі з’являється широке, страшне, темне Марище (злий дух). Марище умовляє Мавку піти з ним в незнаний далекий край: там, під землею, тиша, спокій, «ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій»

У лісі чується шелест людської ходи. Мавка каже:«Ось той іде, що дав мені ту муку! Зникай, Маро! Іде моя надія!»

З лісу виходить Лукаш, а назустріч йому йде Мавка. Вона дуже бліда. Лукаш, побачивши її, каже:«Яка страшна! Чого ти з мене хочеш?»

Він одразу поспішає до хати і говорить матері:«Готуйте, мамо, хліб для старостів, — я завтра засилаюсь до Килини!» (тобто збирається свататися до Килини).

Почувши ці слова, Мавка у відчаї звертається до Марища:«Бери мене! Я хочу забуття!»Марище підхоплює її, накидає на неї чорну кирею, і обоє зникають під землею.

Третя дія.

Хмарна осіння ніч.. Останній жовтий відблиск місяця гасне в хаосі голого верховіття. Настає тиша. Біля Лукашевої хати якась постать — це Мавка.

Мавка ж, як тінь, блукає коло хати, сподіваючись на зустріч із коханим. Килина побігла по воду і, повертаючись назад, побачила близько дверей постать Мавки. Вона запитує суперницю, чого та прийшла. Мавка сказала Килині глузливо:«Стою та дивлюся, які ви щасливі».

 Килина просить Лукаша зрубати вербу. Лукаш, узявши сокиру, підійшов до верби, ударив раз по стовбуру, вона схитнулась і зашелестіла сухим листом. Він замахнувся вдруге — і опустив руки:«Ні, руки не здіймаються, не можу… чогось за серце стисло…»Тоді Килина вихоплює в Лукаша сокиру і широко замахується на вербу. В цю мить з неба вогненним змієм-метеором злітає Перелесники з вогниками  і обіймає вербу (щоб урятувати Мавку), спалахнув вогонь і, досягнувши верховіття, перекинувся на хату — мати й Килина виносять із хати добро.

Килина просить Лукаша покинути ліс і повернутися в село — Лукаш не погоджується — Килина йде геть — аж тут з-за берези виходить легка, прозора постать Мавки і схиляється над Лукашем — Мавка ні в чому не звинувачує Лукаша. Твір закінчується ремаркою, що сприймається як спогади Лукаша (Лукаш починає грати, тьмяний зимовий день зміняється на ясну весняну ніч, Мавка спалахує давньою красою в зорянім вінці, Лукаш кидається до неї, білий цвіт огортає закохану пару, переходить у заметіль, коли завірюха вщухла, стає видно Лукаша, що сидить сам, прихилившись до берези, на його вустах щаслива усмішка, очі заплющені, з неба падає сніг).

Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить»(Мару)) події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.

 3.3 Дійові особи «Лісова пісня»

Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини.

Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.

Головні герої «Лісова пісня» Мавка, Лукаш;

Головні персонажі:

1)  селяни:

Лукаш — дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий і стрункий, в очах ще є щось дитяче». Нерішучість, залежність від матері — зворотний бік його характеру, ніжної вдачі. Конфліктів він уникає навіть в уяві. Спочатку відкритий та чистий душею, він поступово втрачає барви внутрішньої палітри та губить не тільки своє кохання до Мавки, її саму вкупі з надією на щастя, а ще й зраджує таким чином самого себе, за що й несе покарання перетворенням на вовкулаку.

Мати Лукаша - доросла жінка з досвідом, вважає щастям багатство. Постійні лиха, вдівство, сварлива, жадібна але дуже любить сина та завжди казала, щоб Лукаш працював. Їй не подобається Мавка, тому що вона аж ніяк не є ідеалом сільського працьовитої, здорової і примітивною дівки. Мати докоряє Лукашу грою на сопілці, сама розпоряджається його долею,одружє на заможній вдові Килині. А в кінці зненавиділа улюблену Килину.

Килина - духовний антипод Мавки, занадто меркантильна й приземлена жінка. Килина підступна жінка, тому що знаючи про кохання Лукаша і Мавки все ж таки зваблює молодика, чим завдає сильних страждань Мавці. Килина в житті цінує лише матеріальні цінності (у неї дороге вбрання і худоба ,а душа її не здатна до справжніх почуттів. Вона є символом ненажерливості, непримиренності, насильства й ненависті, це людина, в якої немає нічого святого. Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що духовно не перемогла Мавку.

2) лісове царство:

Мавка- виступає як невмируща сила природи, як безсмертна краса, що у своєму плині і розвитку стає вічним життєвим джерелом мистецького натхнення. Це ідеалізований і сильний образ: лісова красуня намагається наблизити дійсність до мрії, на шляху до щастя її ніщо не може зупинити. Вона дуже добра, співчутлива ,без жалю покинула заради «людського хлопця» лісові хащі . Мавка — ідеал людяності, чистоти, духовної рівноваги. Її образ — це символ весни і радості, символ вірного кохання, символ прекрасної мрії.

Лісові Навки – молоденькі дівчатка, невисокого зросту та худої комплекції. Мають переважно темне волосся середньої довжини та заморожуючий погляд. Лісні дівчата , подруги Мавки. За характером легкі та веселі, дещо звабливі та хитрі

3)міфічні персонажі:

Куці-чорти;

Злидні- злі духи, які приносять у дім нещастя. У переносному значенні злидні — бідність (жити в злиднях — жити в бідноті).;

Пшеничні та Соняшникові русалки – подруги Мавки. Мають ніжний та лагідний характер. Благають Мавку не жати пшеницю в полі, бо це завдає їй болю;

Той,що в скалі сидить – Марище

Вогники

3.4 Композиційно-архітектонічна побудова танцю

Зовнішньою композиційною особливістю драми є відсутність поділу актів на яви. Пролог являє собою самостійну драматичну сцену, прямо не зв’язану з розвитком сюжету. Він вводить читача у світ природи, знайомить із фантастичними істотами, які заселяють волинські хащі та лісове озеро.

Експозиція - пробудження від сну лісових мавок посеред галявини. Танець лісових німф та Мавки

Зав’язка -  поява на сцені Лукаша, що грою своєї сопілки зачаровує дівчат та привертає їхню увагу. Більш тісне знайомство Мавки та Лукаша. Їхні загравання та ігри один з одним. Танець Мавки та Лукаша,він веде її до своєї матері.

Розвиток дії -  починаються жнива, Лукашева мати гримає на Мавку; Поява на сцені Килини, що хоче вийти заміж за Лукаша. Килина через свою працю подобається матері. Матір сватає Лукаша до Килини. Хлопець зраджує кохану. Мара пропонує Мавці  не страждати, а піти з нім у світ підземелля, але Мавка відмовляється,бо дуже кохає Лукаша і сподівається,що Лукаш оговтується. Лукаш забуває про Мавку. Весілля Килини та Лукаша

Кульмінація - Мавка страждає від нерозділеного коханого  і втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ та провалюється в підземелля «Того, що в скалі сидить». Відбувається найбільша боротьба пристрастей. Килина закляла Мавку в вербу.  Розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесники (дух вогню)  танець «Вогню» запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство.

Розв’язка - Килина йде в село. Лукаш залишається мучаться  зі своїми спогадами про Мавку на одинці. Завершується твір прекрасним танком лісних духів і Мавки,показуючи,що  Мавка не зважаючи  на зраду  прощає Лукаша. Лукаш замерзає з усмішкою на вустах..

3.5. Сценарно-композиційний план

3.6. Сценографія

Умови виконання:

1. Сцена середнього розміру

2. Обов’язкова наявність центральних та бокових куліс.

3. Світлове оформлення

4. Дим машина

5. «Чорний кабінет» сцени

6. Два паркана

Реквізит для сцени та танців:

1. Сопілка

2. Сумка для сіяння( для селян)

3. Зелена тканина (для Мавки)

4.Чорні тканини (для «сил темряви»)

5. Гілочки  для лісових німф

6.Віночок ( для Мавки)

7.Серп

8.Стрічки (для весілля)

9.Корзина (для весілля)

10.Дерева на колесах

11.Лавки(для весілля)

12. Хата на колесах

13.Сокира

14.Гусь для весілля

15.Бублики

16.Карусель зі стрічками

17.Хліб та рушник

Світлове оформлення:  Гра світла,залежно від дії на сцені.

Костюми:

Костюм Мавки: легенька сукня зеленого кольору із прозорими рукавами. На голові перука зеленого кольору, на руках червоні стрічки.

Костюм духа Мавки : Біла сукня  та зелена перука.

Костюм Лукаша: льонова  сорочка, легкі світлі штани.

Костюм Килини: біла блуза з вишивкою,  темно-зелена спідниця  з червоними  полосами, жилет.

Костюм Лукаша на весіллі: біла сорочка  із вишивкою, червоні шаровари,

підперезаний темним кушаком  на поясі.

Костюм Килини на весіллі: біла кофтина,спідниця та жилет  білого кольору  з квітами та маленька фата.

Мати Лукаша : вишиванка та широка  гофрована спідниця червоного кольору.

Костюми селян : сукні  з льону та сумка через плече.

Костюми Пшениці: білі комбінезоні з золотавими прикрасами на руках та ногах, прикраса на голові.

Костюмі соняшників: жовто-чорна сукня з кокошником  на голові.

Костюми «темних сил» - чорні комбінезони.

Костюми лісових німф: сукні зеленого кольору.

Костюми вогню: чорні комбінезоні та накидка червоного кольору  та стрічки на руках.

ВИСНОВКИ

Драматична поема Лесі Українки «Лісова пісня» – це шедевр, що,поєднавши фольклорність і філософію життя, набув загальнолюдського звучання. Це драма в якої ґрунтуються  відтворення високих духовних цінностей, від найдавніших часів закладених у народних звичаях і віруваннях, у генетичному і ментальному коді української душі.

 Українська стилізована сюїта «Лісова пісня» -  про красу чистого кохання, про високу мрію людини, про її одвічний потяг до прекрасного, до людяного. Прекрасне в природі, як і в людській душі, ніколи не вмирає.

Опрацювавши драму-феєрію Лесі Українки «Лісова пісня», можна сказати, що питання, які підняла авторка є актуальними і на сьогодні. Тема кохання є найбільш вираженою, вона торкається кожного. Тема відносин між чоловіком та жінкою буде завжди існувати, адже це наше буття.

Життєвий шлях головної героїні Мавки  в сюїті це постійне оновлення, коливання між життям і смертю. Законам такого коло обігу підпорядковується життя лісових мешканців, представників природи, адже в ній немає такого розуміння смерті, як кінцевої точки: кожен кінець – це початок чогось нового.

Завдяки вдалому поєднанню глядач умовно може пережити ті почуття та відчуття, які демонструють виконавці на сцені. Саме в цьому і полягає задача  режисера та балетмейстера – спочатку занурити глядача в ту епоху та пережити ті емоції, які транслюються на сцені, а потім зробити висновки від переглянутого, замислитися над своїми вчинками, сьогоденням і найголовніше не допускати, тих помилок, які зробили персонажі танцювальної композиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Верховинець В. М. // кн. Теорія укр. нар. танцю, К., 1991;

2. Слонимський. Ю. И. « В честь танца.» — М.: Искусство, 1968. — 402 с.

3.Верховинець В.Н. - Теорія українського народного танцю, 1990р.

4. Василенко К. Ю. - Український танець

5.Бігус, О. (2015). Народно-сценічна хореографія. Київ: Видавництво Ліра.

6.Василенко, К. (1996). Лексика українського народного сценічного танцю. Київ: Мистецтво

7.Гуменюк, А. (1962). Народне хореографічне мистецтво України.

Київ: Академія наук Української РСР.

8.Гуменюк, А. (1963). Українські народні танці. Київ: Академія

наук Української РСР.
9.Зайцев, Є. (2007). Основи народно-сценічного танцю. Вінниця:

Нова книга.

10.Литвиненко, В. (2008). Зразки народної хореографії. Київ:

Альтерпрес

11.Чмиль, В. (1991). Композиція и постановка танцю. Київ.

12. Українка Л. Поезія. Драматичні твори. – К.: Наук. Думка, 1999. – 384с.

13.Зубрицька М. Музика–слово–уява: рецептивно-естетичне

навантаження музичності тексту в «Лісовій пісні» Лесі Українки. Леся

Українка і сучасність : зб. наук. праць. Луцьк, 2008. – Т. 4, кн. 2. С.

11–22.

Електронні ресурси:

14. Володько В. Ф. / Нев`януча квітка українського балету «Лілея» URL:

http://www.nbuv.gov.ua

15.Тарасенко Л. / «Лісова пісня» мовою танцю» URL: http://www.mr.co.ua/mr/mr.nsf

16.Українка Л., Текст із пісні «Пісня Мавки» URL:

https://www.pisni.org.ua/songs

17. Інтернет енциклопедія URL:

https://uk.wikipedia.org/wiki

18. Офіційний сайт Національного заслуженого академічного ансамблю

танцю ім. П. П. Вірського URL: http://virsky.kiev.ua/

19. https://www.libr.dp.ua/art_dialog_song.html

20. https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=508