суржик як соціолінгвістичний феномен у шкільному середовищі

Суржик як соціолінгвістичний феномен у шкільному середовищі

Тематика проекту: 

 Українська мова

Автор проекту: 

 Вітюк А., Чиженко О., Райфурак Д.

Керівник проекту: 

 Вітюк Тетяна Дмитрівна

Найменування навчального закладу: 

 Якушинецький ліцей

У даному дослідницькому міні - проекті з української мови на тему "Суржик як соціолінгвістичний феномен у шкільному середовищі" автор з'ясовує особливості використання суржику і досліджує причини та наслідки його існування у шкільному середовищі.

Докладніше про проект:

Дослідницька робота і проект з української мови та літератури на тему "Суржик як соціолінгвістичний феномен у шкільному середовищі" виконана ученицею 8 класу і розглядає поняття «суржик». У процесі роботи над проектом учениця виявила основні причини виникнення суржику і описала наслідки існування суржику у шкільному колективі Іванівського ліцею № 2, з'ясувала шляхи подолання негативних мовних наслідків.

Учнівська робота з української мови та літератури на тему "Суржик як соціолінгвістичний феномен у шкільному середовищі" актальна, оскільки дослідження особливостей суржику дає уявлення, наскільки і яким чином вони впливають на загальну грамотність індивідуумів. Матеріали проекту можуть бути використаними на уроках української мови, позакласній і позашкільній діяльності. 

 

 

 

Зміст

1. Вступ.
2. Суржик у соціолінгвістичному вимірі:
   1. Поняття «суржик», історія виникнення.
   2. Ознаки суржикового мовлення. Суржикізми.
3. Суржик і культура мовлення.
   1. Використання суржику в шкільному середовищі (анкетування).
   2. Шляхи запобігання появи та подолання суржику в мовленні школяра.

4.Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В Україні сталася ситуація, коли згідно з чинним законодавством Україна має одну державну мову, а  фактично на її території цілком рівноправно й навіть з певною перевагою функціонує російська мова. На сьогоднішній день українська національна держава без чітко викарбуваних національних рис, без джерельно чистої мови.

Тож тема дослідницької роботи «Суржик як соціолінгвістичний феномен у шкільному середовищі» є актуальною, і вибрана не випадково. Вона продиктована, у першу чергу, тим, що суржик має свої особливості. Насторожує те, що суржик багатьма сприймаються як різновид усного мовлення, до того ж часто не дуже грамотного.

Суржик представляє науковий інтерес як мовне явище, яке належить до специфічної форми побутування мови в Україні, і цікавить мовознавців переважно з огляду на збереження норм української літературної мови. Дослідженням суржику займались мовознавці: Л.Масенко, О.Сербенська, В.Радчук та інші, які вважали, що суржик є відхиленням від норм однієї мови під впливом іншої.

Актуальність роботи зумовлена потребою дослідити суржик як феномен мовлення, що народжує комплекс національної меншовартості. 

Мета роботи: з'ясувати особливості використання суржику і дослідити причини та наслідки існування у шкільному середовищі.

Мета передбачає розв’язання таких завдань:

• Розглянути поняття «суржик»;
• Виявити основні причини виникнення суржику;
• Описати наслідки існування суржику в шкільному колективі Іванівського ліцею № 2;
• З'ясувати шляхи подолання негативних мовних наслідків.

Предмет дослідження: суржик як явище інтерференції.

Об’єкт дослідження: мовлення здобувачів освіти ліцею.

При написанні даної роботи застосовувалися такі методи наукового дослідження:

• теоретичний аналіз робіт, присвячених даній проблемі;
• опитування;
• інтерпретаційний метод (пояснення, порівняння);
• узагальнення.

Теоретична значимість роботи обумовлена її метою та характером досліджуваного матеріалу, оскільки дослідження особливостей суржику дає уявлення, наскільки і яким чином вони впливають на загальну грамотність індивідуумів.

Практична цінність роботи полягає в можливості застосування отриманих результатів як теоретичного й практичного підґрунтя для здійснення окремих досліджень. Матеріали даної роботи можуть бути використаними на уроках української мови, позакласній і позашкільній діяльності. Дана робота складається зі вступу, двох розділів (з підрозділами), висновків, списку використаних джерел і додатків.

Поняття «суржик» в українській соціолінгвістиці

Поняття суржику на сьогоднішній день є досить суперечливим. Деякі мовознавці виділяють суржик в окрему мову спілкування.  Дійсно, дане явище набуло широкого вжитку серед українського населення, що значним чином надає українській мові статус непрестижної та навіть безперспективної щодо розвитку. Крім того, постійне вживання української літературної мови, як боротьби проти суржику, може бути помилково трактоване «націоналізмом».

Виходячи з цього, більшість українців погодиться, що з суржиком потрібно боротись. Для цього потрібно спочатку визначити причини цього «вкоріненого зла» в нашій милозвучній українській мові, що проявляється в мовленні кожного другого жителя нашої країни.

По-перше, носіями суржику стають люди, які недосконало володіють як українською так і російською мовою і не завжди зважають на правильність вживання лексики. Характерно і те, що суржиком розмовляють як мешканці сіл, так і міст. Також немає чіткої територіальної різниці в інтенсивності його вживання, незважаючи на тісні мовні контакти між українським та російським населенням. Наприклад, на західній та центральній частині України також проявляються русифіковані слова-суржики: розщитатися, до встрєчі, все равно, нашо, шо таке, уборка, обіжаться, болтається, безконєчний, крєпкий, знакомо, безтолковий, дурацький, абалдєть та інші.

По-друге, суржик можна «підхопити» спілкуючись з колом людей (українців чи росіян), які вже його вживають у своєму мовленні. Це стосується також і виховного аспекту, коли батьки, не приділяючи належної уваги своєму мовленню, вживаючи слова-суржики, сприяють тому, що дитина повторює і починає говорити тією мовою, яку сприймає на слух, фактично спілкуватись суржиком. Враховуючи вищесказане, досить поширеними у вжитку можна виділити слова: пойдеш, здрастє, не трогай, не ний, позориться, ростраюваться, догадаться, таке шось, шо попало, трєнєруваться, вилежувать, жаліть, промахнуться, канєшно, понімать, балакать, потом та інші.

До суржику-гри досить часто навмисне звертається й освічена українська молодь, так само як і до сленгу, щоб підвищити варіативність своєї мови чи мовлення, ніби ввійти в інший мовний образ, а також виділятись в колі міжособистісного спілкування. Згідно з даними досліджень, молодь вживає суржик набагато активніше, ніж люди старшого покоління. Останні здебільшого відносять суржик до низького мовного культурного рівня.

Хотілося б наостанок згадати слова Ліни Костенко, які змушують все-таки замислитись над питанням культури мовного спілкування українців: «Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу».

 

 

 

Ознаки суржикового мовлення. Суржикізми 

 

За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 році "суржикомовність" серед дорослого населення України становила від 2,5 % у Західних областях і до 21,7% у Східно-Центральних областях.  За даними репрезентативного опитування, загалом українській мові в Україні віддають перевагу 43,6 % респондентів (показник цей різко коливається від 91,6 % у західному регіоні й 78,0 % у центрально-західному до 14,6% – у східному й 11,3 % – у південному). Схожі дані отримані й під час опитування, проведеного центром "Демократичні ініціативи": лише українською в родині спілкується 37,0 % населення, лише російською – 32,7%,  по-різному, залежно від обставин – 26,6 % (на всі інші мови національних меншин припадає лише 0,7 %).

Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Отож порозумінню суржик не сприяє.

Ось деякі з характерих для суржика особливостей:

– вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже (навіть), да (так), нє (ні), када (коли), нє нада (не потрібно), єлє (ледве), щас/січас (зараз), всєгда (завжди), нікогда (ніколи), чуть-чуть (трішки), конєшно (звичайно, звісно), навєрно (мабуть), напрiмєр (наприклад), допустім (припустимо), мєжду (між), вмєсто (замість), вродє/будто (наче, начебто), імєнно (саме), рядом (поруч), язик (мова), больнiця (лікарня), циплята (курчата), предохранітєль (запобіжник), предсідатель (голова), почта (пошта), почтальйон (листоноша) тощо;

– "українізовані" форми російських дієслів – уїхав (поїхав), уволився (звільнився), дівся (подівся), поняв (зрозумів), получав (отримував), щитав ("вважав" або "рахував" залежно від контексту), отдав (віддав), включив (ввімкнув);

– "українізовані" форми російських числівників – первий/перва, послєдній;

– змішування українських і російських форм займенників – хто-то (хтось), шо-то (щось), як-то (якось), які-то (якісь), який-то (якийсь), чого-то (чомусь, чогось), кой-шо (щось), кой-які (якісь);

– порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком – по вулицям (замість вулицями), на російській мові (замість російською мовою), зошит по біології (замість зошит з біології);

– утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови – самий лучший (найкращий), саме тверде (найтвердіше);

– утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком – купивший, прийшовший, зробивший;

– слова і вирази, кальковані з російської – міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом, або "насильно милим не будеш" (до речі, українською це буде – "на милування нема силування");

– у вимові – це редукція ненаголошених голосних, оглушення дзвінких приголосних, заміна "дж" і "дз" на "ж" і "з", також відсутність чергування "к/ц", зсув наголосу за російським зразком (када, розгаварювать, росписуваться, звонять, нахожуся, в восьмирічкі), відсутність чергування "о/і" або "е/і" (корова/коров, голова/голов замість корів, голів).

У споконвічно українських словах і у запозичених приголосні перед е та и не пом''якшуються. Пом''якшена і м''яка вимова приголосних перед е та и,  наприклад у словах: сЄло, сЄстра, зІма, дІрЄктор, лЄгЄнда, калЄндар, кІшеня, ідЄал, манЄж, тЄлєграма, манЄвр, дІспут, тІгр, чЄрЄпаха є порушенням усталеної літературної норми.

І наголошений, і ненаголошений звук о в українській мові потрібно вимовляти виразно: мороз, нога, голова, порада. "Акання" виступає під впливом російської мови, де є нормою. Але вимовляти "нага болить", "давати параду",  "на дворі сильний мароз"  – значить, грубо порушувати правила української орфоепії.

У російській і українській мовах є слова, що мають подібне звучання, але різне значення (міжмовні омоніми, пароніми). Буває, що люди плутають значення таких слів і цим спотворюють інформацію. Здається, що і слова українські, а зміст втрачається:

Зустрічаються – помилково вживають як повний відповідник до російського слова встречаться, хоча "зустрічатися з труднощами" неправильно, можна зустрічатися з людьми;

Любий – правильно вживати не у значенні прикметника будь-який, кожний, а у значенні того, кого любимо;

Мішаємо – має декілька значень. Вживається у значенні перемішувати або заважати, хоча правильним є лише перемішувати;

Простити – помилково вживається як застудитися, хоча правильно  у значенні вибачити;

Лічити – правильно в значенні рахувати, та неправильно у значенні лікувати та багато інших.

Також дуже поширеним елементом суржику є здеформовані слова та словосполучення. Зазвичай це російські слова, перероблені на український лад. Наприклад, російське слово принимает як принімає, получает – як получає, испортился – як спортився (хоча існують українські слова приймає, одержує, отримує, зіпсувався).

Ненормативне використання граматичних форм української мови також призводить до деформації, наприклад: "маємо вільні номера (замість номери)",  "підготуйте паспорта (правильно паспорти)",  "як доїхати до вокзала (вокзалу)?", "працюю чотири місяця в рік (місяці)". 

"Плекайте мову" – закликав український поет. Проте видається, що на сьогодні не всім ця робота до снаги.

Використання суржику в шкільному середовищі (анкетування)

Суржик посів значне місце в молодіжній субкультурі. Це явище є частиною сьогоднішньої реальності, але кожному з нас потрібно уникати його застосування. Утворюється він шляхом стихійного засвоєння російської мови при безпосередніх контактах з її носіями, а не шляхом поступового опанування другої мови в процесі організованого навчання.

Спілкування суржиком значно спотворює інформацію, оскільки мовець у цьому випадку може вживати слово в лише йому відомому значенні та ще й у формі, яка не відповідає загальноприйнятим граматичним нормам. Отож порозумінню суржик не сприяє.

Анкетування проведено в листопаді 2019 року. Опитувані — здобувачі освіти 8-11 класів Загальна вибірка становить —     37 учнів.

Метою дослідження було встановити, наскільки важливим для школярів є вибір мови спілкування, а також визначити домінуючу мову в спілкуванні у навчальному/робочому та приватному середовищі.

Нижче проаналізуємо отримані відповіді на анкетні питання.

Респондентам запропоновано відповісти на декілька запитань із  варіантами відповідей.

Відповіді на перше питання  «Яка Ваша рідна мова?», виявили, що майже для 36-ти осіб (97%) українська мова є рідною і один (3%) обрали варіант «інша».

На питання «Чи володієте ви рідною мовою?» 37 (100%)  респондентів володіють, але під час розмови маю певні проблеми.

«Якою мовою говорите в родині?» лише 4 (11%) обрали українську мову; 4 (11%) – російську; 3 (8%) говорять в родині двома мовами, українською і російською; 24 (65%) респондентів зізналися, що в родині користуються суржиком; ще двоє (5%) -  турецькою, азербайджанською.

Питання «Якою мовою розмовляєте на заняттях?» отримало наступні відповіді: українською говорять 27 (73%), 10 (27%) - суржиком, російською ніхто не розмовляє

А от друзям більшість  пишуть повідомлення російською мовою, це видно з відповідей на наступне питання «Якою мовою ведете особисті переписки в соціальних мережах?»: українською – 3 (8%); російською – 20 (54%);  українською і російською – 10 (27%); суржиком – 4 (11%).

«Якою мовою спілкуєтеся з друзями поза навчанням?»: українською – 5 (14%); російською – 5 (14%); і українською, і російською – 3 (8%); суржиком – 24 (65%).

У свою чергу, на питання «Чи хочете ви вдосконалити свою мову?» 5 (14%) опитаних зізналися, що їм не хочуть опановувати українську.

Аналіз анкети дає змогу стверджувати, що  суржик займає вагоме місце в мовній поведінці здобувачів освіти. Підлітки здебільшого сприймають суржик як суміш української і російської мов, що виникає або через те, що людина не може «вирішити для себе, якою мовою спілкуватися їй зручно»

Шляхи запобігання появи та подолання суржику в мовленні школяра

Мо́вна но́рма — сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплюються в процесі спілкування. Головні ознаки мовної норми — унормованість, обов'язкова правильність, точність, логічність, чистота і ясність, доступність і доцільність.

Нерідко невміння правильно розмовляти може стати справжньою проблемою: по кар’єрних сходах просуватися важко, співрозмовника знайти нелегко, порозуміться взагалі нереально. Тренування потрібні не тільки для спортсменів. Навіть великі оратори не відразу ставали великими – вони йшли до цього семимильними кроками, багато працювали над собою і домоглися того, що мають.

Мовна культура є невід’ємною частиною кожного суспільства, кожної групи людей та особи. Показником мовного розвитку особистості є комунікативність, тобто здатність спілкуватися, зумовлена активним використанням засобів мови, вмінням сприймати та відтворювати зміст чужого висловлювання й продукувати власне.

Для досягнення школярів культури мовлення, виразності й багатства індивідуальної мови, рекомендую їм: виробити стійкі навички мовленнєвого самоконтролю й самоаналізу; не соромитися частіше заглядати в словники, правопис, посібники зі стилістики; постійно збагачуватися новими мовними засобами з різних сфери; читати хоч би періодично українську класичну й сучасну літературу та публіцистику, пресу з тим, щоб мати «на слуху» рівень розвитку сучасної української літературної мови; постійно бути уважним до своєї мови і мови найближчих осіб, дбати про автоматизм гарного мовлення; системно робити записи власних думок та спостережень; читати і записувати цікаві думки інших. 

Ще одним із шляхів боротьби з мовним покручем у шкільному середовищі є робота над аналізом свого мовлення  для виявлення суржикових слів. Безумовно, ефективною є також популяризація української мови за допомогою засобів масової інформації, залучення суспільства до акцій та заходів, які мають на меті підвищення рівня її використання.

Поради для цього ті ж що і для засвоєння будь-якої мови – по максимуму треба зануритися в україномовне середовище. Побільше слухати, читати, а саме головне спілкуватися українською мовою. Останнє є чи не найважливіше. Розглянемо детальніше все згадане.

1. Спілкування українською мовою– це те, що не може замінити ні читання, ні слухання. Лише активно спілкуючись ми якнайкраще засвоюємо лексику й вчимося говорити правильно. І це повинне бути не лише письмове інтернет-спілкування, а обов’язково живе, хоча б по телефону або по Скайпу. При цьому треба намагатися власне самим говорити чисто.

Потрібно домовитися з друзями, навіть якщо вони російськомовні, щоб вони виправляти вашу українську. Спочатку це може бути доволі важко й постійні виправлення можуть навіть викликати негативні емоції, але поступово здобудеться внутрішня цензора. Щоправда при цьому постає проблема словникового запасу. Все це можна вирішити за допомогою читання книг, газет і журналів українською, перегляду україномовних фільмів та слухання української музики.

2. Читання українських статей, газет, журналів. Якщо  не до вподоби читання, то треба підшукувати літературу українською згідно  смаків, навіть розважальну літературу чи газети або журнали, це також буде корисним. Тим самим можна поповнювати свій активний словниковий запас.

3. Перегляд україномовних фільмів – це хороший і легкий спосіб зануритися в мовне середовище. Під час пошуку в Інтернеті цікавого фільму використовуйте українську, поєднавши корисне з приємним.

4. Слухання української музики .

5. Користування українським програмним забезпеченням.

6. Корисними є також дописи в українських форумах та Вікіпедії, спілкування в різних українських гуртках та групах, де крім іншого можна завести доволі багато цікавих друзів і корисних зв’язків.

Дані поради можливо прості, але насправді доволі дієві. Також це дає можливість чітко формулювати й подавати думки в доступній для інших людей формі й тим самим, навіть, маніпулювати думками  співрозмовників або спрямовувати їхні думки в потрібне  русло, а це уже доволі потрібна якість для ділових людей сучасного світу.

Створення лінгвістами-викладачами навчальних посібників має допомогти учням оволодіти нормами української літературної мови, підвищити рівень мовленнєвої культури. Серед таких книжок, зокрема, заслуговує на увагу посібник за редакцією О. А. Сербенської «Антисуржик», підручник О. Д. Пономаріва «Культура слова: мовностилістичні поради», який уже неодноразово перевидавався.

Таким чином, можна зробити такі висновки: по-перше, у шкільному колективі існує розвинений суржик; по-друге, у повсякденному житті здобувачі освіти використовують (думають, спілкуються в сім’ї, у громадських місцях почергово або одночасно) і українську, і російську мови. Все це свідчить про двомовний баланс, що склався у суспільстві в цілому.

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

У ході дослідження особливостей використання суржику, причини та наслідки його існування у шкільному колективі були зроблені такі висновки.

Суржик - феномен не тільки мовної, а й - що незмірно важливіше й глобальніше - геополітичної стратегії. Це симптоматичний варіант відповіді на питання вибору України. Сучасна влада в державі принципово уникає відповідей на кардинальні геополітичні питання, зокрема щодо орієнтації на Росію чи Захід.

А оскільки російську експансію Україна відчуває на порядок сильніше, ніж американсько-європейську, то й реагує на неї податливістю мовної політики. Можна не проголошувати російську мову офіційною, як вимагають східні регіони, але просто-напросто широко й безборонно вживати її в офіційних сферах, що нині й маємо.

Дослідження мовного явища «суржик» показало, що мовлення підлітків позбавлене грамотності, оскільки використання суржику – це не літературний варіант мови, що порушує літературні норми та негативно впливає на соціум, мовлення та мислення людини (особливо в підлітковому віці).

У ході виконання роботи було проведено опитування 37 респондентів віком від 13 до 17 років з такими результатами: що більшість учнів у своєму спілкуванні використовують суржик, ставляться до нього лояльно, більше схильні підтримувати змішану мову в мовленні.

У ході проведеного дослідження виявлено, що проблема мовної культури завжди була, а сьогодні залишається особливо актуальною. Мовлення повинно відповідати загальноприйнятним, єдиним для усіх мовців нормам. Без цього не може бути взаєморозуміння та взаємодії людей – громадян своєї держави.

І тому мовлення кожної людини – це своєрідна візитівка, показник рівня її освіченості й культури. Усвідомлюючи це, кожен народ прагне вдосконалити й розвинути свою мову, кожен патріотичний уряд захищає мову свого народу, створює умови для її збагачення й очищення від чужих упливів.

 

 

 

 

 

 

 

 

Суржик	Літературне слово
больніца	лікарня
рядом	поруч
почтальйон	листоноша
даже	навіть
уволився	звільнився
Самий лучший	найкращий
остановка	зупинка
вилка	виделка
шарік	кулька
шахмати	шахи
стройка	будівництво
тормозити	гальмувати
канєшна	звісно
ножниці	ножиці
парік	перука
щитав	вважав
дєньгі	гроші
посуда	посуд
адрес (місце перебування)	адреса
предсідатель	голова
утюг	праска
гладити (білизну)	прасувати
єлє	ледве
носілкі	ноші
рахувати (мати думку)	вважати
циплята	курчата
предохранітєль	запобіжник
срок	термін
просрочений	протермінований
відстрочка	відтермінування
завідуючий	завідувач
виконуючий	виконувач
карман	кишеня
прикарманити	привласнити
одіяло	ковдра

Аналіз анкетування