Свято Букварика
Мета: допомогти учням першого класу зрозуміти, що після Букваря їхнє навчання буде і надалі продовжуватися; ознайомити з новими підручниками, за якими вони будуть вчитися; розвивати пізнавальні інтереси, вдосконалювати навички читання; виховувати любов до книжки, бажання вчитися.
Обладнання: великі макети підручників (Читанка, Рідна мова, Математика), зошит чистий і зошит брудний, паперові квіти, повітряні кульки.
Дійові особи на святі: Мальвіна, Буратіно, Віслючок, Собачка, Букварик, Читанка, Рідна мова, Математика, Казка.
Мальвіна.
Який чудовий день! Який чарівний день! А скільки вже гостей на нашім святі! А скільки прозвучить тут радісних пісень — Їх заспівають першокласники завзяті! Сьогодні свято в них, лунати буде сміх! Вони вже букви вивчили й читають. Тож свято це для них і свято це для всіх! Для тих, які вершини підкоряють!
|
Діти вже є. А от де Буратіно? Він не дуже хотів учитися, все до театру йому кортіло. Ох, цей Буратіно, я давно його не бачила, як там він? Десь же він мусить бути... Свята він не пропустить — це вже точно. Треба погукати...
Буратіно! Буратіно! Справи як твої?
Виходить Буратіно.
Буратіно.
Відмінно! Подивись, який я став! Весь Букварик прочитав! Букви вивчив, як і діти...
|
Мальвіна.
Справді, можна порадіти. Та й невже читати вмієш, Добре і розумне сієш? Став ти мудрим накінець. От тепер ти — молодець!
|
Буратіно.
Я тепер пишу, читаю, Навіть успіх певний маю. Й зошити мої в порядку, Вранці я роблю зарядку. І в театр ходжу тепер, В понеділок і в четвер. Там також я добре вчуся, Я за розум вже беруся!
|
Мальвіна.
От і добре! Молодець! Зрозумів ти накінець, Що потрібно дітям вчиться, Це в житті всім знадобиться!
|
Буратіно.
То що? Починаємо свято казкове? Воно буде гарне, веселе, чудове! Всі букви вже вивчили діти і знають, І пишуть диктанти та тексти читають.
|
Мальвіна.
Ну що ж, перевірити це доведеться, Герой-першокласник, напевно, знайдеться, Який не боїться читати й складати... Виходьте! Я буду вас перевіряти!
|
Виходять першокласники-букви і за завданням Мальвіни складають слова з тих букв, які на них.
Мальвіна.
А перше слово буде — школа, Виходьте, діти-букви, з кола!
|
Діти складають слово «Школа».
А друге слово — Україна, Його складете неодмінно.
|
Діти складають слово «Україна».
Буратіно.
Ну, що? Нема де правди діти, Тепер вже грамотні в нас діти! Ми можем більше ще, повір. Ось речення: «Ми всі за мир!»
|
Діти швиденько шикуються і складають речення.
Мальвіна.
Ви молодці, чудові діти, За вас ми можемо радіти! Ви знаєте вже стільки слів, Скажіть, хто вас цьому навчив?
|
Діти.
Це наш Буквар, який щодня Давав потрібні нам знання.
|
Буратіно.
Виходь, Букварику, до нас, Бо вже тобі на свято час! Тебе ж ми любим, поважаєм, Всі разом пісню заспіваєм!
|
Біжить назустріч Букварику і виводить його на сцену. Діти виконують пісню про Буквар.
Буквар.
Я дітям всім допомагав, Але старання вимагав. Усі сьогодні букви знають, Гарненько пишуть і читають. Ні в кого сумнівів нема, Що вчення — світ, невчення — тьма! А хто знання хороші має, Той навіть мур міцний зламає! Тож у житті потрібно вчиться. Наука завжди знадобиться! Слова ці діти зрозуміли Й відразу букви всі завчили. Я задоволений всіма, Лінивих серед вас — нема! І навіть друг наш, Буратіно, Всі букви вивчив на «Відмінно»! Усі розумні, всі читають. А скільки загадок вже знають! Казок багато прочитали, Й самі казки уже складали! Навчилися всього багато І от тепер прийшли на свято.
|
Мальвіна.
От молодці які у нас! Найліпший в школі — перший клас! Вони і загадки в нас знають, І зараз нам їх загадають.
|
1 учень. Відгадайте спочатку мою загадку, і ви дізнаєтесь, хто найліпший друг усіх дітей. (Загадка-акровірш може бути написана на плакаті, що його показують дітям.)
Букви нам він показав, Успіхів всім побажав. Крок за кроком з ним ішли, Вірні всі йому були. А — найперша, аж до Я — Разом букв одна сім’я!
|
Скажіть усі разом — Буквар! І всі подякуємо нашій улюбленій книжці, яка дала нам найперші знання!
Всі в залі. Дякуємо!
2 учень. У мене такі загадки для вас:
Чорний Іван, дерев’яний каптан: де носом проведе, там помітку кладе. (Олівець.)
Снігові поля, чорні грачі, хочеш розумним бути — бери і вчи! (Книжка.)
3 учень. Тоненьке, кругленьке, серце чорненьке. Хто на його слід погляне, думку його взнає. (Олівець.)
4 учень. Відгадайте і мої загадки:
Утрьох їдуть братці верхом на конячці. (Ручка і пальці.)
А тепер відгадайте ще одну. Біла рілля, чорне насіння, лиш той посіє, хто розуміє. (Ручка.)
5 учень. А мої відгадаєте?
Не кущ, а з листочками; не сорочка, а зшита; не людина, а навчає. (Книжка.)
Хто мовчить, а всіх людей навчить? (Книжка.)
6 учень. Бачити — не бачить, чути — не чує, мовчки говорить, добре мудрує. (Книжка.)
7 учень.
Ви бачите, які в нас діти? Уміють все вони робити. Багато загадок всі знають, Й самі уже казки читають. Бо за науку добре брались, Учились і не лінувались. Тож радості у всіх багато — Розумні всі прийшли на свято!
|
8 учень.
Тепер вже можна й святкувати, Й веселу пісню заспівати. Тож гарна пісня хай лунає, А з нами — цілий світ співає!
|
Діти виконують пісню на вибір учителя.
До дітей виходить Казка — дівчинка в українському одязі, на плечах у неї велика українська хустина, з-під якої вона буде діставати малюночки. За ними буде розказувати фрагменти казок, а діти вгадуватимуть, яка це казка.
Казка.
Я — наша українська казка, Прийшла із глибини віків. У мені правда, мрія, ласка І дух народу не зітлів. В мені є сила і відвага, Природи вічна таїна. Сміливість і людська звитяга, Чарівність, радість, дивина. Я — ніби та жива криниця, В якій ти не побачиш дна. Лиш зіронька у ній іскриться, Як мрія людства чарівна.
|
Послухайте уривки з ваших улюблених казочок і пригадайте їхні назви.
1. Ближче, ближче, човнику, до бережка — це моя матінка снідати принесла! (Телесик.)
2. Ні, дідусю, не пила й не їла: бігла через місточок та вхопила кленовий листочок, бігла через гребельку, вхопила водиці крапельку, — тільки пила, тільки й їла. (Коза-дереза.)
3. Ну й пісня ж гарна! — каже Лисичка. — От тільки я недочуваю трохи. Заспівай-бо ще раз та сідай до мене на язичок, щоб чутніше було. (Колобок.)
4. Піди та скажи своїй дочці: нехай вона прийде до мене в гості, та так, щоб ні йшла, ні їхала, ні боса, ні взута, ні з гостинцем, ні без гостинця. А як цього не зробить, то лихо буде. (Мудра дівчина.)
Той, хто народні казочки читає, Він, ніби із джерельця, воду п’є. По вінця серце й розум напуває, Бо щира мудрість у казках тих є.
|
Діти виконують пісню на вибір учителя.
9 учень.
А ми не тільки з Букварем дружили, У нас ще й математика була. Ми яблучка й цукерочки лічили, Задачка теж у клас до нас зайшла.
|
10 учень.
Тож, Математико, іди до нас хутчіше. Бо ж ти дала багато нам понять. З тобою разом буде веселіше, Ти ж з нами стільки провела занять! Ми цифри вивчили і знаки добре знаєм. Без математики у світі — не прожить! Тепер ми додаємо, віднімаєм, Ще навчимося множити й ділить.
|
Виходить книжка Математика і звертається до дітей.
Математика.
Я рада, що мене ви запросили У цей святковий, урочистий день. Я знаю, що мене ви полюбили, Тож разом поспіваємо пісень! І приклади із цифр моїх складемо, Обчислимо їх за короткий час. А результат ми правильний знайдемо, Бо ж недаремно я учила вас!
|
На сцену виходять діти-цифри, які будуть складати приклади, а діти їх обчислюватимуть.
2+3=5 3+6=9 8-1=7 4- 2=2
Математика.
Молодці, це перші перемоги, Ще будуть, мабуть, труднощі не раз. У математику вас поведуть дороги, Тож старайтесь, діти, в добрий час.
|
Виходить Хлопчик, веде за шнурочок Віслючка. За ними біжить Собачка. Всі вони зупиняються, а Віслючок починає їх рахувати.
Віслючок.
Станьте! Порахую вас! Хлопчик — друг мій — це вже раз! Два — це я! Собачка — три! Наче три богатирі!
|
Собачка.
Ой-йо-йой! А я пропав, Нас Віслюк порахував. Ой-ой-ой! Гав-гав-гав-гав! Нас Віслюк порахував...
|
Хлопчик.
Ну то й що? Тобі болить? Чи за вушками свербить? Ти чого так налякався, Що вмирати вже зібрався? Віслючок у школі вчився — От рахунок й знадобився. Бо ж цукерки в нього є, Він їх нам пороздає.
|
Віслючок.
Нас є три й цукерки три. Хлопчику — на! І ти — бери!
|
Роздає цукерки.
Собачка.
Я боюся, гав-гав-гав, Знову він порахував...
|
Хлопчик.
Їж цукерочку смачненьку І не бійся, мій маленький. Ти за літо підростеш І до школи теж підеш. Там навчишся рахувати І читати, і писати. Будеш вчитися щодень, Ще й співатимеш пісень. Ось так, як ми!
|
Діти виконують пісню про цифри.
11 учень.
Усі ми ходимо до школи І пізнаємо з юних літ Усе, що бачимо довкола, Увесь чарівний дивосвіт.
|
12 учень.
І з кожним роком більше й більше, Потрібних знань здобудем ми. Науки будуть все складніші, Та ми у світ йдемо людьми. Тому багато треба знати, Про Всесвіт і людське життя. Книжок багато прочитати. Минуле знати й майбуття.
|
13 учень.
А в цьому книги допоможуть, Які до нас прийдуть у клас. Вони усе на світі можуть, Тож познайомитися час.
|
14 учень.
Ось Читанка, що без вагання Розвине техніку читання. Нам допоможе зрозуміти, Як треба в цьому світі жити.
|
Заходить Читанка.
Читанка.
Я — Читанка, щоб всі читали Й казок, легенд багато знали. Тут вірші є, оповідання І різні для дітей завдання. Про дивний світ і про культуру Вмістила я літературу. Щоб виучилися й читали, Цікавого багато знали. Тут є прислів’я і лічилки, Ще скоромовки та мирилки. Щоб всі ви мудрими були Та в світ розумними ішли. Що швидше навчитесь читати, То більше зможете пізнати. В мені є пісня колискова, Й звучить чарівна рідна мова. Щоб ви чудово розмовляли Та розуму всі набирали.
|
15 учень.
Прихилиться до слова слово, Й полине українська мова. Чарівна, дорога і мила, Що по землі оцій ходила У всі віки, у всі часи. Вона з веселки і з роси, Вона з промінчика ясного, З травички і струмка дзвінкого. Вона — з любові — рідна мова, Чудова, світла, барвінкова.
|
Заходить книжка — Рідна мова.
Українська мова.
Я ваша мова, діти, рідна мова! Іду до вас із глибини віків. Щоб донести до вас чарівне слово, Що найрідніше з-поміж інших слів. Бо різних мов на світі є багато, А рідна мова — в кожного одна. Вона у серці в будень і у свято, Свята і найдорожча нам вона. Спішу навчити гарно розмовляти, Тож, як на крилах, вже до вас лечу. Щоб ви навчились грамотно писати, Думки висловлювати правильно навчу. Розкрию таїну одвічну й силу слова, Яке лікує й рани заживля. Піднести до висот завжди готове, Бо рідним словом серце промовля.
|
Заходить книжка «Я і Україна» і звертається до дітей.
Я і Україна.
І я прилину в світ ваш неодмінно, Цікава книжка — Я і Україна! Я розкажу історію народу, Цікаве все про матінку-природу. А ще про те, як в цьому світі жити, Все про культуру як людей любити. І про Вітчизну, що для всіх одна Й що зветься Україною вона. А всі ми — українці — її діти, Й свою Вітчизну будемо любити.
|
16 учень.
Ми раді всіх в сім’ю свою прийняти, Щоб більше бачити і краще світ пізнати. Ну, а Букварику вклоняємось доземно, Бо знаємо усі ми достеменно: Ми без його науки далі б не пішли, Без рідних букв — ми б неуки були. Тому, книжки, ми з нашим Букварем, Давайте разом пісню заведем.
|
Діти виконують пісню про Букварика.
17 учень.
Сюди, у залу, нас, на наше свято Прийшло уже книжок багато. Ми будемо науки вчити, Щоб мудро в цьому світі жити. Але найбільшу славу, ще раз повторю, Складаємо сьогодні — Букварю. Це він нам радо, щиро й без вагань Подарував основу знань!
|
18 учень.
Тому, Букварику чудовий, вірний друже, Ми за твою науку дякуємо дуже! Й сьогодні учні всі твої малі Вклоняємося низько до землі! (Кажуть всі діти.)
|
Учитель.
А зараз ми продовжим наше свято, Бо є ще танців і пісень багато. Тож будемо співати, танцювати, І веселитись та у ігри грати!
|