Бесіда на тему: "Т.Г. Шевченко - автор народного гімну "Заповіт""

Тема: «Т.Г. Шевченко – автор народного гімну «Заповіт»»

Мета: показати світову велич Кобзаря, його значимість для людей, розкрити неосяжність його таланту, визначити роль великого сина українського народу в літературній спадщині, культурі українського народу, виховувати почуття національної гідності, гордості за великого патріота України, прививати любов та шану до слова українського Пророка.

Обладнання: портрет Шевченка, книга «Кобзар», відео-презентації.

Хід бесіди:

1. Організаційна частина.
2. Актуалізація знань учнів: повідомлення теми та її актуальність, дати відповіді на питання:

а) Чи знаєте ви Т.Г. Шевченка?

б) Як називають великого сина України?

в) Які твори Шевченка ви знаєте?

г) У вас виникає питання "Чому Тарас Шевченко на 31 році життя написав свій "Заповіт"?

д) Що являє собою цей вірш?

3. Мотивація бесіди.

     4.Обговорення бесіди.

   5. Підведення підсумків бесіди.

«Т.Г. Шевченко – автор народного гімну «Заповіт»»

25 грудня 2018 року минає  170 років від дня написання одного з найпоетичніших українських народних гімнів - "Заповіту" Т.Г.Шевченка.

Заповіт, з юридичної точки зору, осмислений людиною документ, який підсумовує її життєвий шлях і в якому вона робить розпорядження що до своєї спадщини.

Історія написання вірша "Заповіт" Т.Ш.Шевченком була викликана такими подіями.

У грудні 1845 р. Тарас Шевченко, перебуваючи на Переяславщині у с. В'юнишах, змальовував пам'ятки старовини. На той час він був членом Київської археографічної комісії. Там застудився, захворів на гостре запалення легенів. Лікував його товариш - лікар Козачковський. 24 грудня стан дуже погіршився. Прийшла невесела думка про те що, можливо, це його останні хвилини життя.

Дуже не хотілося Тарасові умирати в цей час, бо життя його тільки почало набирати змісту. Та він готовий був до всього вирішив сказати людям  передсмертне слово. Не думайте, що даний заповіт є особистим.

Ні. Він - звернення до всього народу, зверненим, що викликане суспільно-політичними умовами життя України в 30-40 рр. XIX ст. Відвідавши свою Батьківщину поет на власні очі побачив знедолений люд, чув ВІДГОМІН спалахів селянських повстань по усьому краю. Побувавши у панських палацах і, водночас, в мужицьких хатах, побачив рай для панів і пекло простого народу. Тарас зробив висновок: повстати, порвати кайдани, ось першочергові завдання українців.