Т. Шевченко "Іван Підкова", "Гайдамаки"

Т. Шевченко. Рання творчість. Оглядове вивчення історичної теми у творчості Кобзаря(«Іван Підкова», «Тарасова ніч», «Гайдамаки»)

План уроку Періоди творчісті Т. Г. Шевченка. Ранній період (повторення). Історична тематика творів “Іван Підкова”, “Гайдамаки”, “Тарасова ніч”.“Іван Підкова” (повторення)“Гайдамаки”:історія написання та видання поеми;історична основа;аналіз;висновки. Підсумок уроку.

Творчість Т. Г. Шевченка умовно поділяють на чотири періоди:1837-1843 – рання творчість;1843-1847 – період “Трьох літ”;1847-1857 – період заслання;1857-1861 – пізній період. Шевченко був романтиком і реалістом одночасно; в молодості, яка схиляє до романтики, писав і реалістичні твори ("Катерина"), а в зрілому віці −і романтичні ("Царі", "Давидові псалми"). Часто в одному творі тісно взаємодіють і романтизм, і реалізм ("Гайдамаки"). Ці два методи тісно переплітаються в усій творчості Шевченка, джерелами якої були тогочасна дійсність, фольклор і літературні традиції

До ранньої творчості Шевченка належать : Балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої» Вірші-посвяти:поезія “На вічну пам’ять Котляревському” (1838).поезії “Перебендя” (1839)поезії “До Основ’яненка” (1839)“Н. Маркевичу” Соціально-побутова поема«Катерина» перший твір, уякому поет звернувся до темижінки-покритки. Визвольна боротьба українського народу протизагарбників і поневолювачів є основним мотивому таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченкооспівав героїчні походи українського козацтва протитурків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» євершиною революційного романтизму Шевченка. Драма «Назар Стодоля» (1843), створена на межі першого і другого періоду творчості Шевченка,

Картка уроку“Іван Підкова”Іван Підкова, як історичний персонаж. Аналіз поемиІван Підкова, як художній образ

Іван Підкова. До наших днів дійшов єдиний портрет Підкови,розміщений в одному з польських видань XVII ст. Невідомий художник залишив під портретомпідпис: «Був настільки сильним, що не тільки ламавпідкови, але і талери*, коли віткнув талер вдерев’яну стіну, то його треба було вирубати. Взявшись за заднєє колесо, він зупиняв воза,запряженого шістьма кіньми. Дишлоломав обколіно. Взявши зубами діжку з медом,перекидував її через голову. Взявши в руки воловийріг, пробив ним ворота».  Іван Підкова Талер –грошова одиниця, старовинна срібна монета, щобула в обігу у XVI—XIX століттях. Дишлотовста жердина, прикріплена до передньоїчастини воза або саней, що використовуєтьсядля запрягання коней і допомагає правити ними.

Поезія “Іван Підкова” (1839)Було колись – в Україні Ревіли гармати;Було колись – запорожці Вміли панувати. Панували, добували І славу, і волю... Було колись добре жити На тій Україні.. https://www.youtube.com/watch?v=0pa. ECt-PDOA

Поезія “Іван Підкова” (1839) Іван Підкова – козацький ватажок другоїполовини 16 ст.відомий в народі походами проти турків. Про його морський похід відомостей немає. Оспівано козацькийпохід через Чорне море в Туреччину. З історичною особоюІвана Підкови (помер 1578 р.), одного з боротьбиукраїнського й румунського народів протизагарбників і їхнього ставленика – господаря Молдови. Петру Мірчила, герой поезії не має майже нічогоспільного. Шевченко йшов головно за традицією дум, уяких зображувалися морські походи запорожців. Зокрема,він міг використати Думу про Івана Серп’ягу зі збіркиІзмаїла Срезневського. Мав рідкісну фізичну силу танадзвичайний зріст (2м 29см.), і легко ламав рукампідкови.

“Іван Підкова” (текст)І. Було колись — в УкраїніРевіли гармати;Було колись — запорожціВміли пановати. Пановали, добувалиІ славу, і волю;Минулося — осталися. Могили на полі. Високії ті могили,Де лягло спочити. Козацькеє біле тіло,В китайку повите. Високії ті могили. Чорніють, як гори,Та про волю нишком в поліЗ вітрами говорять. Свідок слави дідівщини. З вітром розмовляє,А внук косу несе в росу,За ними співає. Було колись — в УкраїніЛихо танцьовало,Журба в шинку мед-горілку. Поставцем кружала. Було колись добре жити. На тій Україні... А згадаймо! Може, серце. Хоч трохи спочине. /123/..

“Іван Підкова” (текст)IIЧорна хмара з-за Лиману. Небо, сонце криє. Синє море звірюкою. То стогне, то виє. Дніпра гирло затопило.«Ануте, хлоп’ята,На байдаки! Море грає —Ходім погуляти!»Висипали запорожці —Лиман човни вкрили.«Грай же, море!» — заспівали,Запінились хвилі. Кругом хвилі, як ті гори: Ні землі, ні неба. Серце мліє, а козакам. Того тілько й треба. Пливуть собі та співають;Рибалка літає...

“Іван Підкова” (текст)А попереду отаман. Веде, куди знає. Похожає вздовж байдака,Гасне люлька в роті;Поглядає сюди-туди —Де-то буть роботі?Закрутивши чорні уси,За ухо чуприну,Підняв шапку — човни стали.«Нехай ворог гине!Не в Синопу, отамани,Панове молодці,А у Царград, до султана,Поїдемо в гості!»«Добре, батьку отамане!» —Кругом заревіло.«Спасибі вам!»Надів шапку. Знову закипіло. Синє море; вздовж байдака. Знову похожаєПан отаман та на хвилю. Мовчки поглядає.

Аналіз. Рід – ліро епос. Жанр “Іван Підкова”: історична поема Тема “Іван Підкова”: зображення спогадів діда про героїчну минувшину рідного краю, коли козаки на чолі з отаманом Іваном Підковою боролися з турецькими загарбниками. Ідея “Іван Підкова”: возвеличення мужності, героїзму козаків та отамана Івана Підкови, їх сили волі, братерської дружби, які так необхідні в здобутті перемоги над ворогом. Основна думка: ми повинні пишатись героїчним минулим України та її синами-козаками, на чолі яких були такі мудрі керівники, як І. Підкова; вшановувати їх і пам’ятати. Композиція “Іван Підкова” Твір поділяється на дві частини: 1 – сучасність (дід, дивлячись на могили, згадує, як козаки мужньо виборюваливолю, щасливе життя для України; козакине втрачали почуття гумору, впевненості всобі навіть під час небезпеки);2 – минувшина (бурхливе море, яке начебтовідчуває небезпеку, що наближається, —битва козаків з турками. І. Підковаобмірковує, де будуть відбуватися військовіподії, і відчувається задоволення отаманавід того, що запорожці готові до рішучоїборотьби, за це він їм дуже вдячний).

Художні засоби “Іван Підкова”рефрен: «Було колись…»; метафори: «ревіли гармати», «тіло лягло», «могили чорніють, … говорять», «лихо танцювало», «журба … кружала», «серце … спочине», «небо сонце криє», «море… стогне, виє», «лиман човни вкрили», «хвилі запінились», «море грає», «серце мліє», «човни стали»; епітети: «біле тіло», «козацьке тіло», «синє море», “високії могили”, “чорна хмара”, “чорні уси”.; •порівняння: «могили …, як гори», «хвилі, як ті гори»; •звертання: «Ануже, хлоп’ята», «Грай же, море», «Добре, батьку, отамане»риторичні оклики: «А згадаймо!», «На байдаки!», «Ходім погуляти!», «Грай же, море!», «Поїдемо в гості», «Спасибі вам!»; риторичні запитання: «Де-то буть роботі?» •метафори: внук косу несе в росу; синє море звірюкою то стогне, то виє; могили з вітрами говорять; свідок слави розмовляє. Завдання:виписати слухові та зорові образи. Слухові образи. Зорові образи

Опис зовнішності та риси характеру Івана Підкови. Портрет: Гасне люлька в роті, поглядає сюди-туди…закрутивши чорні уси, за ухо чуприну. Впевненість та мужність: А попереду отаман веде, куди знає Хороше відношення до козаків: Ануте, хлоп’ята, на байдаки! Організаторські здібності: «Ходім погуляти!»; Висипали запорожці — Лиман човни вкрили. Мудрий та розсудливий: Поглядає сюди – туди — де-то буть роботі? Козаки його поважають: Підняв шапку — човни стали. «Добре, батьку отамане!» — кругом заревіло.

Підсумок “Іван Підкова”Невеличка поема «Іван Підкова» - справжній шедевр у творчій спадщині Кобзаря. Короткий вступ-екскурс у минуле, якимє перша частина твору, - і вже не лише автор, а й читач охоплений магією козацької вольниці: «Було колись добре жити / На тій Україні.../ Азгадаймо! Може, серце / Хоч трохи спочине». У другій частині поеми, не особливо зосереджуючись на розлогих описах, а тільки за допомогою важливих художніхдеталей автор змальовує морський козацький похід так, наче особисто був його учасником, власними очима споглядавбурю на морі, разом із запорожцями нетерпляче очікував наказу отамана, охопленого далекосяжними планами: «А попереду отаман / Веде, куди знає, / Походжає вздовж байдака, /Гасне люлька в роті; / Поглядає сюди-туди - / Дето буть роботі?»Команди отамана, які через гуркіт шторму не могли бути словесними, в окремих моментах виражаються мовою жестів:«Підняв шапку –човни стали».

Шевченкові «Гайдамаки». «Гайдамаки» — вершина ранньої творчості Т. Г. Шевченка. Ця поема знаменує перехіднийперіод у творчості Кобзаря: від маленьких ліричних творів до великого ліро-епічного полотна, у якому поет поновому осмислює дійсність.

Гайдамаччина та Коліївщина. Гайдамацькі повстання проти польського панування відбувалися у 18 столітті на Правобережній Україні. Причина повстання полягає в тому, що народні маси, серед яких ще жили традиції козацької волі, не хотіли коритися владі панів і зі зброєю в руках виступали проти поневолення. Учасниками гайдамаччини були переважно незаможні селяни, наймані робітники, дрібна шляхта й нижче духовенство. Коліївщина – найвідоміший виступ гайдамаків 1768 року. Основною його силою було селянство. Назва К. походить, мабуть, від слів «кіл» (був зброєю частини повстанців) або «колоти», «колій».

Гайдамаччина. Очолив повстання запорожець Максим Залізняк. 1768 гайдамаки М. Залізняка разом з загоном надвірних козаків на чолі з сотником І. Гонтою, який приєднався до них, зайняли Умань. Незважаючи на поразку гайдамацького руху відчутно похитнув польське панування в Україні, послабив національне гноблення, відіграв велику роль у формуванні національно-визвольних традицій українського народу. Героїчна боротьба гайдамаків за національне визволення свого народу знайшла відображення у народних думах, піснях, художніх та історичних творах. Іван Гонта Максим Залізняк

“Гайдамаки”(історія створення поеми)«Гайдамаки» - це ліро-епічний твір, який належить до найяскравіших художніх текстів ранньої творчості Т. Шевченка. За обсягом це найбільший з усіх віршованих текстів Кобзаря. «Гайдамаки» вважають ключовим твором у спадщині українського генія. Поема була на часі: у Петербурзі серед інтелігенції тільки й точилися розмови про звільнення селян з кріпацтва, у селах по Україні палали панські маєтки, упівголоса в шинках та на хрестинах чи весіллях під солом'яними стріхами ширилися сокровенні розповіді про нову, народом очікувану Гайдамаччину, яка має повернути українському народові його законні козацькі права. Задум написати широке епічне полотно про Коліївщину виник у Кобзаря ще в 1838-1839-х рр. Митець прагнув засобами художнього слова змалювати картини всенародної помсти й різні гайдамаків з конфедератами в Умані, які з дитинства, то жахаючись, то дивуючись, зберігав у своїй пам'яті, наслухавшись оповідок діда Івана. Ще до завершення поеми Шевченко знайомив із нею українських письменників у Петербурзі й Григорія Квітку-Основ’яненка. Гребінка надрукував перший розділ поеми до альманаху «Ластівка». Вже 1840 р. поема подається до цензури й виходить друком наприкінці 1841 р. (офіційний дозвіл 1842 р.). Передмова була написана 1841 р.

Джерела “Історія Малої Росії” М. Бантиги-Каменського“Історія русів”“Історія королівства польського”Художню концепцію своїх «Гайдамаків» Т. Шевченко будував і на польських літературних творах про Коліївщину: на епізодах роману Міхала Чайковського «Вернигора» (1838), де в назві твору автор використав прізвище козака-віщуна Мусія Вернигори, а також, імовірно, на поемі представника «української школи» в польській літературі -Северина Гощинського «Канівський замок» (1828)Події в Шевченкових «Гайдамаках» розгортаються в знайомих авторові з дитинства місцях. Поема містить правдоподібні епізоди, які досі істориками не доведені. Водночас існують фольклорні легенди про «золоту грамоту», яка узаконювала Гайдамаччину як справедливу покару винних в усьому конфедератів і водночас обіцяла учасникам-українцям звільнення від кріпацтв

Видання поеми “Гайдамаки”За життя Тараса Григоровича світ побачили кілька видань його творів. Найперше, 1840 року, “Кобзар” було надруковане в Санкт-Петербурзі накладом близько 1000 примірників. Книжка швидко розійшлася у столиці Російської імперії. Натомість видана тут же внаступному, 1841 році поема«Гайдамаки» вкрай погано розкуповувалася. Зокрема, увідомій петербурзькій книгарні Івана Лисенкова станомна 1843 рік залишалося аж 800 нерозпроданихпримірників. Аби прискорити продаж, Лисенков вирішив перевидати «Кобзар»,з брошурувавши частину його тиражу з нерозпроданими примірникамипоеми «Гайдамаки» в одній книжці. Задля цього. Тарас Шевченко здійснив незначне редагування збірки, іпісля погодження з цензурою в 1844 році з’явилосядруге її видання. Воно мало не лише очікуванийкомерційний успіх, а й справило великий вплив на формування уявлень про Україну в Російській імперії та на свідомість самих її мешканців. Зазадумом самого автора, збірку названо «Чигиринський. Кобзар і Гайдамаки» – тим самим читачеві нагадувалипро славні діяння гетьмана Богдана Хмельницького,резиденція якого знаходилася в Чигирині.

Видання поеми “Гайдамаки”«Гайдамака Галайда». Автоілюстрація Шевченка до поеми«Гайдамаки» (початок 1840-х рр.; копія зберігається в. Національному музеї Тараса Шевченка; оригіналвтрачено) «Гайдамаки» вийшли у друкарні А. Сичова, і треба думати, це була далеко не найкраща друкарня:поетові йшлося, щоб вартість була невисокою, і він обравдрукарню з дешевших. «Поправляйте, будьте ласкаві, саміграматику, бо так погано видержана коректура, щоцур йому», – так Шевченко писав. Григорію Тарновському, коли дарував йому книжку наприкінці березня 1842 року.

Історія видання поеми “Гайдамаки”Коли Шевченко перебував під слідством і його твори III відділ розглядав з особливою пильністю, «Гайдамаки» не привернули уваги жандармів. Поему переклали російською і долучили до Шевченкової справи, але жодних неґативних висновків щодо твору тоді зроблено не було. Забравши якусь частину примірників із друкарні, Шевченко поспішав їх розіслати. У листі від 26 березня до Тарновського, надсилаючи щойно випущену книжку йому, Маркевичу та Забілі, поет писав: «Теперь спешу разослать, чтобы не спохватились». Готуючи «Гайдамаки» до другого видання, Шевченко значно переробив текст – і не тільки поправив окремі слова й фрази, а й скреслив цілі фрагменти та дописав нові. Властиво, поет створив нову редакцію твору, й у ній, що природно, він постав дещо іншим, ніж коли писав до заслання.

Динамічна таблиця. Зав’язка історичної сюжетної лінії - збір гайдамаків у Чигирині («Свято в Чигирині»), кульмінація - бій в Умані, страта Гонтою синів («Гонта в Умані»), фінал - відкритий. Експозиція сюжетної лінії кохання - у «Галайді», а зав’язка - у «Титарі» у сцені зустрічі закоханих. Кульмінація - звільнення Оксани й одруження («Лебедин»). Сюжетно-композиційна структура поемиІдея поеми. Тема поемиІсторичне значення повстання. Причини поразки. Причини повстання

Композиція “Гайдамаки”Історичну концепцію «Гайдамаків» Т. Шевченко розробив до найменших деталей. Їй підпорядкована й композиція твору: 2 вступи, 10 розділів, епілог та відкритий фінал (відсутність розв'язки). Два вступи свідчать про належну ознайомленість митця з історією не тільки України, а й Польщі. Лірично-філософський - сповнений роздумами над плинністю часу та законами суспільства й природи, а «Інтродукція» репрезентує політичний стан у суспільстві, розкриває причини повстання (саме в ній міститься експозиція історичної сюжетної лінії). ВСТУПІНТРОДУКЦІЯ (вступ до літературного твору або вистави)ГАЛАЙДАКОНФЕДЕРАТИТИТАРСВЯТО В ЧИГИРИНІТРЕТІ ПІВНІЧЕРВОНИЙ БЕНКЕТГУПАЛІВЩИНАБЕНКЕТ В ЛИСЯНЦІЛЕБЕДИНГОНТА В УМАНІЕПІЛОГДві сюжетні лінії:зображення гайдамацького повстаннястосунки Яреми та Оксани

Композиція:«Інтродукція»: характеристика політичного стану в суспільстві, розкриття причин повстання — експозиція першої сюжетної лінії (СЛ).«Галайда»: знайомство з наймитом Яремою, його коханою дівчиною Оксаною — експозиція другої СЛ.«Конфедерати»: напад конфедератів на жида Лейбу, вимагання в нього грошей; Лейба вказує на титаря у Вільшаній, який зберігає церковні гроші, та його дочку Оксану — зав’язка.«Титар»: зустріч Яреми з Оксаною в гаю; конфедерати закатували титаря, Оксану забрали із собою — розвиток подій.«Свято в Чигирині»: туга поета за гетьманським ладом в Україні; гайдамаки зібралися в Чигирині перед повстанням освятити ножі; елементи драматичного твору (полілоги старшин, запорожця, кобзаря, гайдамаків) — розвиток подій.«Треті півні»: початок загальнонародного повстання («Гомоніла Україна,//довго гомоніла»); Ярема приєднується до гайдамаків — розвиток подій.«Червоний бенкет»: розгортання повстання («Задзвонили в усі дзвони //По всій Україні; закричали гайдамаки: «Гине шляхта, гине!»); Ярема дізнається про смерть титаря й полон Оксани, записується в гайдамаки, тужить за коханою — розвиток подій.«Гупалівщина»: загальнонародний характер повстання; Ярема з гайдамаками мандруєповстанською Україною; зустріч із підлітком з Керелівки — розвиток подій. Бенкет у Лисянці: Ґонта й Залізняк на чолі повстання; жорстока помста гайдамаків («Кари ляхам, кари!»); бенкет серед трупів; зустріч із Лейбою, який показує, де Оксана; Ярема рятує Оксану — розвиток подій.«Лебедин»: Оксана перебуває в Лебедині під наглядом черниці; вінчання Яреми й Оксани — кульмінація другої СЛ.«Ґонта в Умані»: продовження повстання («минає літо, //А Україна, знай, горить»), страшні наслідки руйнування; трагедія Ґонти — убивство синів — кульмінація першої СЛ.

Тема: Боротьба українського народу протипольсько шляхетського панування в. Україні, змалювання широкої картини народного повстання 1768 р. під назвою Коліївщина на чолі з Максимом. Залізняком та Іваном Ґонтою.

Головні ідеї твору:необхідність перегорнути трагічну сторінку історії, по-сучасному оцінити минуле; заклик до єднання слов’янських народів;усвідомлення того, що здобуття незалежності — ідеал історичного розвитку нації; осмислення можливостей вирішення конфліктів між народами-сусідами, історичного примирення народів;складність історичної долі українського народу, невідворотність його боротьби за визволення.

Максим Залізняк. Для змалювання образів Залізняка й Ґонти Т. Шевченко використовував фольклорні джерела, зокрема перекази, пісні. Величним й одночасно простим постає Максим Залізняк у народній пісні «Гей, літа орел», названий «орлом сизим», «отаманом», а гайдамаки — «орлята», «хлоп’ята», «сини його, діти». Залізняк — хоробрий, стійкий воїн, нещадний до ворогів, відданий народові. Залізняк «Умер неборака. // Нудьга його задавила //На чужому полі, //В чужу землю положила».

Іван Гонта. За народними джерелами письменник подає і смерть ватажків: невідомо, як і де загинув Ґонта. Болить душа поета, що «Нема Ґонти; нема йому //Хреста, ні могили»; що нащадки не ставлять собі запитань: «Де Ґонти могила? Мученика праведного //Де похоронили?//Де Залізняк, душа щира, //Де одпочиває?». Найповніше його характер розкривається в розділі «Ґонта в Умані». Він — один із керівників повстання. Це трагедійний образ ідеального героя-патріота, який заради вірності присязі, ідеям повстання жертвує найдорожчим в ім’я свободи батьківщини. У сцені дітовбивства Т. Шевченко відходить від історичної правди, проте тут вражає художня правда — довершені психологічні сцени страждань героя, який має вибира ти між вірністю присязі та життям власних дітей.

Романтична лінія Галайди та Оксани. Наймит-попихач Ярема, якому гайдамаки дали прізвище Галайда, ставши повстанцем, борцем за справедливість, відчув, що в боротьбі за волю в нього «виросли крила, // Що неба дістане, коли полетить»: народне повстання розігнуло пригноблену людину. Вражає чистота й глибина його любові до Оксани. Поет особливо ліризував ті місця, де показано стосунки закоханих, використовуючи весь арсенал народно­поетичних засобів образотворення: сцена зустрічі в гаю на тлі прекрасної української природи, багатої на звуки й барви; лірична пісня Яреми «У гаю, гаю», з якої читач бачить ніжну, поетичну душу юнака; внутрішні монологи хлопця про свою сирітську долю, проте освітлену образом коханої; пестлива, експресивна лексика в устах молодих. Удалим композиційним прийомом є те, що найліричніший розділ «Титар» подано в обрамленні жорстоких знущань шляхтичів над народом, катувань Оксаниного батька титаря. Ця антитеза підсилює експресивне змалювання подій.

Підсумки Шевченко не прославляє насильства, убивств. Він застерігає від чвар, які закінчуються втратами для всіх. Проголошується ідея слов’янської єдности. У розділі «Гупалівщина»: Отаке-то було лихо. По всій Україні!Гірше пекла... А за віщо,За що люде гинуть?Того ж батька, такі ж діти —Жити б та брататься. Ні, не вміли, не хотіли,Треба роз’єднаться! Треба крові, брата крові,Бо заздро, що в братаЄ в коморі і на дворі,І весело в хаті!«Уб’єм брата! Спалим хату!» —Сказали, і сталось.

Шевченкові «Гайдамаки». Маловідомі факти. Поему «Гайдамаки» цілковито заборонили в 1893 р. Мотивація: мовляв, уряд старається унеможливити «тенденційний вплив Шевченка на малоросійський народ».Із вірша «Холодний Яр», написаного дещо пізніше за поему «Гайдамаки», довідуємося, що Т. Шевченко сумлінно опрацьовував усі доступні йому в Петербурзі наукові розвідки, які стосувалися української історії в цілому, а Коліївщини - зокрема. Прочитане про Гайдамаччину не задовольнило поета, виявилося не тим, чого він очікував, маючи про Коліївщину власну думку.Із «Вернигори» М. Чайковського Т. Шевченко запозичив епізод страти Іваном Гонтою власних синів. Насправді не лише дітей Гонти, а й губернатора Умані Младановича й учнів католицького базиліанського колегіуму ніхто із гайдамаків не позбавляв життя. Автопортрет Шевченка 1840–1841 рр., написаний у той період, коли поет створював «Гайдамаки»(зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка)

https://www.youtube.com/watch?v=HIAA_TAonw. Q

Прочитання. CHYCHANOVSKY & LETAY "Серце Козака"

Класика. Молітесь,братія,молітесь...("Гайдамаки"сл. Т. Шевченка)

Домашнє завдання. Прочитати “Тарасова ніч”Опрацювати тему в підручнику.

http://www.bishop.kharkov.ua/kursi-lekcij/istoria-ukraienskoie-literaturi-per-pol-hih-st/lekcia-11-ranna-tvorcist-tarasa-sevcenkahttps://www.radiosvoboda.org/a/27541594.htmlhttp://history.org.ua/Journ. ALL/journal/2011/2/12.pdfhttps://ua-kobzar.livejournal.com/76066.htmlhttps://vseosvita.ua/library/statta-z-temi-hudozna-interpretacia-istorii-u-poemi-gajdamaki-tsevcenka-313237.htmlhttps://naurok.com.ua/prezentaciya-t-g-shevchenkoyu-gaydamaki-20630.htmlhttps://getmanat.org/gaydamatskiy-ruh-na-cherkashhini-v-tvorchosti-t-g-shevchenka/https://artefakt.in.ua/antiquarian-books-articles/item/blog179.html - ілюстрація до книги «Гайдамаки».prichini-ta-naslidki-gajdamachchini-koliivshhini-ta-oprishkivskogo-ruxu-na-pravoberezhzhihttps://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/

Хронологічна таблиця основних важливих дат в житті Тараса Григоровича Шевченка.9 березня 1814 рік – народження Шевченка в селі Моринці на Київщині. 1816 рік - сімя Шевченків повертається до Кирилівки.1823 рік - Смерть матері поета, Катерини.1824 - Тарас Чумакує з батьком.1825 - Смерть батька - Григорія Шевченка. Тарас йде в найми до дяка, згодом тікає щоб навчитися малярству.1828 - Тараса взяли служкою до панського двору в село Вільшани. Був козачком у пана Енгельгардта.1828-1831 року — Шевченко разом з Енгельгардтом перебуває у Вільно1831 рік - Шевченко їде до Петербургу, в науку до живописця Ширяєва22 квітня 1838 – відбувся викуп з кріпацтва. 1838-1845 рік – навчається студентом Петербурзької академії мистецтв.1839 рік - Шевченко хворіє на тиф.1840 року – вихід Кобзаря - у складі 8ми поезій.1839 – 1841 – робота над поемою “Гайдамаки”.1841 – Вихід в світ поеми “Гайдамаки”.1843 – Шевченко приїжджає в Україну.1845 – виходять в світ поеми:”Кавказ”,”Єретик”,”Великий льох”,”Наймичка”, “І мертвим, і живим…” Також написаний Заповіт.5 квітня 1847 рік – арешт Шевченка. Осінь 1847 – поет хворіє на ревматизм у казематах.1848 рік – Шевченко бере участь в експедиції до аральского моря.1848-1858 – військова служба в Оренбурзькому корпусі.17 жовтня 1850 – Поета перевели в Новопетровське укріплення.2 серпня 1857 – звільнення поета.1858 рік – Дозволено виїзд в на територію України. Літо 1859 – Подорож Шевченка в Україну, та до рідного села.1860 – Друк кобзаря Шевченка - збірки віршів Шевченка, яку згодом буде знати весь світ.10 березня 1861 рік — Смерть поета. Поховано в Петербурзі на Смоленському кладовищі.22 травня 1861 рік – Шевченка перепоховано. Відповідно заповіту тіло перевезли до Канева, на Чернечу Гору.