Тарас Григорович Шевченко - геніальний український поет і художник

Про матеріал
Даний матеріал використовувати для ознайомлення учнів з постаттю поета - художника Т.Г.Шевченка . Виховувати почуття любові і поваги до світлого образу.
Перегляд файлу

 

                          Урок з образотворчого мистецтва   в 6 класі

 

Тема уроку:   Тарас Шевченко –геніальний український поет, художник .

 

Мета уроку: познайомити учнів із постаттю геніального українського поета та   художника  Т. Г. Шевченка, його життєвими стежками та  

                        багатогранною мистецькою спадщиною;

 вчити сприймати, розуміти та аналізувати творчість Шевченка,      

 поета, художника та патріота;

 виховувати почуття любові і поваги до світлого образу  поета –

 художника Т. Г. Шевченка.

 

  Цілі уроку

 Учні знатимуть: цікаві відомості про Т.Г. Шевченка; основні грані творчості поета-художника .

  Учні вмітимуть:  працювати в групі і самостійно, аналізувати особливості художньо-образної мови творчої спадщини Т. Г. Шевченка, аргументовано висловлювати власне ставлення до вивченого,  пропагувати належну шану та повагу до постаті Кобзаря, що стала національними символом.

 Тип уроку:              вивчення нового матеріалу з використанням  інтерактивних технологій.

 Форма уроку:        подорож.

 Обладнання: виставка видань «Кобзаря» Т. Г. Шевченка і книг про нього:                                                                                                                           О. Іваненко «Тарасові шляхи», Д. Степовик «Християнство Тараса Шевченка», В. Осипчук-Сковорода «Воля Перуна»;

виставка дитячих малюнків;

портрет Т. Г. Шевченка, М. В. Лисенка;

відеокадри з кінофільма «Шевченко – художник»;

альбом репродукцій  картин Т. Г.Шевченка 

мультимедійна презентація «Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття».

 Методи, прийоми і форми роботи: колективна і самостійна робота, «Незакінчене речення»,  проблемне питання, евристична бесіда, «Мозковий штурм», клоуз-тест, «Мікрофон».

 

 

Хід уроку

I. Мотиваційний етап.

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку .

  Звучать фрагменти пісень на слова Т. Г. Шевченка («Садок вишневий коло хати», «Зоре моя вечірня», «Думи мої, думи мої», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт» та ін. – на вибір учителя).

 

2. Слово вчителя.

    Доброго дня, діти! Святково та урочисто розпочався сьогодні наш урок. Нехай він буде плідним, радісним, цікавим і принесе гарні досягнення в навчанні, сформує  

  нові знання.

                                   Ну що б, здавалося, слова...

                                             Слова та голос – більш нічого.

 А серце б’ється – ожива,                                                                                                                                                                                                                                                                                                

 Як їх почує!.. Знать, од Бога

 І голос той, і ті слова

 Ідуть меж люди!..

 

   Ідуть між люди слова Шевченка. Змушують нас плакати, співати, думати, малювати. І сьогодні ми з вами будемо слухати й малювати його вірші.

 

3. Перегляд галереї портретів визначних діячів культури і мистецтва України.

     Перед вами, шановні учні, портрет відомого діяча української культури та мистецтва. Саме Т. Г. Шевченка, талановитого генія, сучасники вважають символам країни, культури, епохи. Україна отримала такого генія у постаті Великого Кобзаря.

     9 березня року виповнюється 200 років від дня народження сина українського народу, тому 2014-ий в Україні оголошено Роком Тараса Шевченка.

 

4. Актуалізація суб’єктного досвіду й опорних знань.

1. «Незакінчене речення»: «Т. Г. Шевченко – це …».

 

 

5. Оголошення епіграфа уроку.

 

Свою Україну любіть.

Любіть її... Во врем’я люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

                        Т. Шевченко.

     Шевченко – знакова постать у духовному просторі нашої держави, зокрема і світу в цілому. Його слово уже два століття будить, нагадує, кличе... Як і колись, так і тепер, адже воно для всіх: і мертвих, і живих, і ненароджених. Бо всі сущі на нашій землі і поза її межами творять той духовний потенціал нації, що виокремлює нас з-поміж інших народів світу. Знаємо це, дякуючи йому. Тому звертаються всі покоління до Шевченка, прагнучи усвідомити закони світу і себе в ньому. Повертаємось до Шевченка і ми..  Давайте оберемо цей вислів нашим епіграфом до уроку.

 

4. Запис епіграфа у зошити.

5. Узгодження цілей уроку, плану і правил роботи.

    Оголошення інтерактивної технології (робота в групах), складання правил роботи на уроці, знайомство з обладнанням: папір, олівці, маркери.

     Шановні учні! Перед нами стоїть серйозне завдання: здійснити екскурсію до галереї  творчості Т. Шевченка, яка відбудеться не тільки заради знайомства з мистецтвом, але й буде спільною спробою відшукати елементи його художньо-образної мови, осягнути їх значення для формування освіченої, глибоко культурної особистості. Нас чекають змістовні повідомлення учнів, ігри, перегляд кінофільму і ще багато чого корисного й цікавого.

     Тепер ми готові вирушити в подорож! Візьміться за руки, погляньте один одному у вічі і посміхніться. Хороший настрій – запорука успіху!

 

III. Опрацювання навчального матеріалу.

 

1. Мозковий штурм.

     Шановні учні! Ми підійшли з вами до комфортабельного автобуса, який повезе нас у віртуальну подорож. І ви знаєте, щоб вирушити в подорож, потрібно придбати квиток. Тільки правильна відповідь на моє запитання дасть таку можливість. Правою рукою віднайдіть під партою листок із запитанням і якнайшвидше дайте відповідь.

     На обмірковування відповіді дається 30 сек.

 

Блок запитань:

1.  Назва селища, в якому народився Шевченко?

2. Ім’я батька Тараса?

3. Річка, біля якої похований поет?

4. Місяць народження Т. Шевченка?

5. Назва збірки поетичних творів Тараса Шевченка?

6. Ім’я матері і старшої сестри Тараса?

7. Прізвище Тарасового діда.

8. Після закінчення Академії мистецтв Тарас Григорович викладав у   

    Київському університеті предмет…

9. Назвіть твір Тараса Григоровича за поданими рядками:

    І в мене в сім’ї великій,

    В сім’ї вольній, новій,

    Не забудьте пом’янути

    Незлим тихим словом.

10. Здібності, які виявились у Тараса дуже рано.

11. Своєю батьківщиною письменник називав село, де він народився, тобто ...

12. Місто, де Шевченко навчався в Академії мистецтв.

13. Як допоміг поетові у викупі з кріпацтва художник Карл Брюллов?

14. У який навчальний заклад зарахували Т.Г.Шевченка  вільним слухачем?

 

2. Слово вчителя.

     Шановні учні! Ви добре справилися із завданнями, засвідчили свою обізнаність та готовність до знайомства з творчістю Кобзаря.

 

Ми підійшли з вами до першої зали.

 

Дитинство Шевченка

    Життя нашого поета таке дивне, що, слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда. То й повість починається, як починаються казки: «За широкими морями, за лісами дрімучими, ще й за горами кам’яними... був колись веселий край, заворожений злими людьми, заневолений двома неволями».

    З 28 на 27 лютого старого стилю в селі Моринцях на Звенигородщині, в хаті кріпака пана Енгельгардта, Григорія Шевченка, народився син Тарас.

    Батько й мати на панщині, то й доглядала за малим Тарасом старша сестра Катерина, яка й сама ще була дитиною. Хочеться їй самій ще з подругами погуляти, то посадить малого в ямку на вигоні, накаже не вилазити та й майне до гурту. Згада про малого тільки тоді, як із поля покажеться череда. Вітром летить до ямки, а воно сидить. Як побачить Катрю, з плачем викидає рученята. І картає себе Катря, що покинула дитину саму на вулиці. Ідуть вони за село виглядати маму й татка.

    Минають роки... Росте Тарас... Тільки зіп’явся на ноги, почалось дитяче бурлакування, бо батьки на панщині, брат десь пастушить, сестра на городі... І мандрує дитина то на леваду, то до ставу, то за сад на могилу...

    Сад темний, густий, бур’янами зарослий. Невесела й хата Шевченків зимою та восени – кривобока, стара, стіни повигинались, солома потемніла, потрухла, мохом узялась, дірки світять голими латами. А весною зацвіте садок, посіє Катря квіти під вікнами, і суму мов не було. Вперше по весні Шевченкова родина розташувалась коло хати надворі вечеряти. Але невесела та вечеря: зморений батько свариться, мати заклопотана, зажурена, дочка заплакана. Зайшов звичаєм сусід погомоніти й дивується, що так пізно вечеря. То мати й розповіла про їх клопіт: Тарас десь дівся. Скрізь обшукали, та так і не знайшли. Вирішили після вечері знов іти шукати.

    Зарипіли десь вози; вдарила луною багатоголоса пісня. Всі забули на деякий час про хлопця, заворушились – чумаки! – повиходили назустріч. Аж тут Катря побачила Тараса. Почали допитуватись, де був. Хлопець і розповів, що заблукав у полі, стрів чумаків, вони посадили його на віз, дали батіг у руки та й привезли додому. А як повкладала мати дітей спати, а сама з сусідами сіла на призьбі, почав Тарас тихим голосом розповідати брату та сестрі, що ходив туди. Де сонце заходить, і бачив залізні стовпи, що небо підпирають. Крадькома прислухалася мати:

– Ви послухайте, що цей волоцюга вигадує... Ой Тарасе, що з тебе буде?

– Всі на кутку кажуть, що з Тараса, мабуть, щось добряще вийде, – промовив сусід.

   Минув ще рік... Не любив хлопець слухати сумних розмов про горе та злидні. Але зовсім уникнути тих розмов не можна. Наслухається, як людей били, продавали, за собак міняли, в москалі голили, — то й день йому стемніє.

   Любив Тарас до діда ходить. У Івана Шевченка на свята повно людей у хаті. Дід Іван грамотний, надіне окуляри й повагом читає про святих мучеників. Та ось чути у вікно – на вулиці регіт. То завітав кобзар з кобзою. Вийдуть люди послухати пісень. Спитає сліпий кобзар у поводиря щось, одкашляється – та й залунає урочистий зміцнілий голос про те, як руйнувала цариця Катерина Запорозьку Січ. І піднімались шапки на головах вгору і по-вовчому загоралися очі. Відчувалось, що тут буяє велика та могутня сила. Мало що розумів малий Тарас, але й він відчував і від цього завмирало серце.

   Повернувшись до хати, люди просили діда Івана розповісти про Коліївщину, про гайдамаків, про Залізняка та Гонту. І дід розповідав про ті часи, коли гайдамаки різали та палили панів. Сусіди слухали, німіючи од жаху. Тут же був і малий Тарас. Слухав і не виходив до вечора. А вночі йому ввижалось, що горять панські будинки. На ранок з рушницею з соняшника та шаблею з лозини рубав вів у бур’яні «панам» голови з плечей.

   Змалку, зростаючи в співучому куточку України, Тарас Шевченко купався в тих піснях, що звуться народними. Батько, який колись сам чумакував, співав про того чумака, що занедужав у дорозі, тітка – про сербина, сестра на городі – легенду про брата та сестру, чабан – про своє бурлацьке життя... Тарас у свої вісім років вже підспівував старшим.

   Якось почув ці пісні дяк та й став питати, хто то так підспівує. Григорій Шевченко похвалився, що то його син Тарас, і попросив дяка взяти хлопця до школи, бо дуже охочий той до книжки. Дяк погодився, що слід Тарасу вже ходити до школи. Так, з осені почалось його школярське життя. Нудна й тяжка була наука тоді у школах: з-під різок, по церковних книжках. Але малий Шевченко брався до цієї науки охоче. Справжньою втіхою було, коли в школі починали учити писанню. Одного разу, прибираючи дякову «світлицю», знайшов Тарас грубий зшиток паперу. Школяр почав розглядати написані рукою дяка псалми, щедрівки, вірші... Тарасові дуже захотілося самому зробити таку книжечку, обмалювати візерунками, вписати вірші та пісні, що йому припали до вподоби. Це був перший непереможний і жагучий потяг до словесної творчості. Хлопцеві навіть мріялась та снилась мальована, позолочена книжечка.

   Перше горе, що спіткало хлопця, – злидні та праця передчасно поклали матір у домовину. Хлопця забрали зі школи дивитись за меншими вдома. Коли батько оженився вдруге, взявши вдову з дітьми, у хаті почалися сварки, бійки, плач – пекло... Коли, застудившись у дорозі, помер батько – сиротам не стало життя у своїй хаті. Перший покинув батьківський дім Тарас і пішов до школи проситися і за школяра, і за діда-сторожа, що мав слугувати дякові й школярам, а за ним розбіглися у найми його менші брати та сестри.

   На той час у школі дяка-запорожця вже не було. З міста прислали іншого, молодого, більш ученого, але лютого й п’яницю. Йому потрібен був служка, тому на Шевченкове прохання він погодився. Почалося у Тараса не життя, а мука: дяк ганяв свого наймита, посилав жебракувати, красти огірки, яблука, а то й курок; за невдачу серце завжди зривав на наймиті. Дня не було, щоб не давав чубровки або ляща. Про хлопця по селу пройшла недобра слава, але він, зціплюючи зуби, все терпів.

    Одного разу почув він пісню про сироту, що поневіряється серед людей. Вислухав і запам’ятав усю до останнього слівця. Поспішив додому, ковтаючи сльози, щоб швидше вписати пісню в свою маленьку книжечку. Вранці шуснув у бур’яни, озирнувшись, щоб ніхто його не побачив, сів на колодці і розгорнув свій зшиточок. Наодинці, стиха він почав співати ту пісню. Не закінчивши, заридав нестримно на весь голос. Закінчував пісню і знову починав. Його голос лунав по всьому селу.

    Колись послав дяк Тараса в Лисянку до дяка-маляра. Хлопець застав того за роботою: він сидів у повітці і на дошці починав малювати якогось святого, і коли на мертвій дошці з-під пензля глянули людські очі й почало з’являтися живе обличчя, маляр здався Тарасові чарівником. Вогонь пішов по жилах, здалося йому, що все на світі віддав би, аби тільки навчитись так творити. Він почав прохати дяка прийняти його за учня. Дяк погодився, але замість того, щоб привчати учня До малярства, обернув хлопця на наймита, сказавши, що той повинен спочатку відпрацювати за науку три роки. Шевченко покинув цього маляра й пішов проситись до іншого. Але й тут не пощастило: маляр подивився на його ліву долоню і відмовився взяти за учня, бо нема у хлопця долі. І пішов Тарас смутний, приголомшений. Де б не працював, за що б не взявся: чи вівці пасти, чи коло землі хазяйнувати – не зміг подолати той потяг до малярства. Вирішив спробувати ще раз. Пішов до хлипнівського маляра, показав свої малюнки, і погодився маляр вчити Тараса, побачивши в хлопцеві природжений хист. Але відправив у Вільшану до управителя за дозволом, щоб не було нарікань від панів, що їхнього кріпака, не спитавшись, до себе в науку взяв. Управитель послухав хлопця, подивився на нього і не відпустив учитися, а відправив на кухню до кухаря.

    Раптом відчув Тарас, що він – зв’язаний, раб, невільник, довічний попихач. Згадав, що чув, як багато панських людей накладали на себе руки. Але коли прибіг до ставу і став над ополонкою, якась невидима сила відштовхнула його геть від неї. Пригадались мрії і з’явилась надія, що з нього щось вийде... мусить вийти.

 

  Ми підійшли з вами до другої зали.

Тарас Шевченко – художник

    Серед плеяди видатних діячів української культури Тарасові Григоровичу Шевченку (1814–1861) належить особливе місце. Поборником правди і свободи називають його. Він своєю полум’яною поетичною і мистецькою творчістю виражав споконвічні вільнолюбні прагнення нашого народу.

     Тарас Шевченко як художник займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Він прекрасно володів всіма відомими тоді засобами графічного зображення.

     Обдарований від природи хлопчина рано відчув тягу до малювання. Ще змалку крейда і вуглинка були для нього неабиякою радістю.  Малював ними стіни, лави, стіл... Малював у хаті і надворі, вдома і в гостях... Якось прийшла сестра Катерина з панщини і не впізнала своєї хати: візерунками розмальовані стіни, долівка і навіть призьба. Хлопець любив зображувати птахів, звірів, людей.

     Талант художника проявився в Тараса Шевченка значно раніше, ніж талант поета. Якщо перші літературні спроби припадають на 1836–1837 роки, то найбільш ранній малюнок, що дійшов до нас і відомий під назвою «Погруддя жінки» або «Жіноча голівка», датований самим автором ще 1830 роком. З цієї юнацької роботи і розпочалась творчість видатного художника.

     Юний Шевченко прибув у лютому 1831 року до столиці Російської імперії Петербурга, подолавши разом з іншими кріпаками пана Енгельгардта сотні верст глибокими снігами Прибалтики і російської Півночі. З цього часу почалося його тривале столичне життя, сповнене боротьби за існування, незгасного бажання стати вільним, вивчитися на професіонального художника.

     1832 року пан віддав Шевченка на навчання в майстерню одного з найкращих художників В. Ширяєва, законтрактувавши його на чотири роки.

     Нестача денного часу і заклопотаність, бажання стати справжнім художником змушували Шевченка в білі ночі виходити в Літній сад і змальовувати статуї. Тут відбулась перша зустріч Тараса зі своїм земляком художником І. Сошенком, який зацікавився обдарованим юнаком і вирішив допомогти йому. І.Сошенко давав поради і консультації художнику-початківцю, знайомив його з видатними діячами російської і української культур (Карлом Брюлловим, Василем Григоровичем, Олексієм Венеціановим, Василем Жуковським, Євгеном Гребінкою), спільними зусиллями яких талановитого кріпака було викуплено з кріпацтва.

     Звільнення дало право Шевченку вступити до Академії мистецтв. Він став одним з найулюбленіших учнів Брюллова. Тарас переходить з класу в клас в числі найкращих учнів. У малярстві він робить дедалі помітніші успіхи. За час навчання в Академії мистецтв його тричі нагороджують срібною, а потім золотою медалями за малюнки з натури і живописні твори. Тарас Шевченко мріяв поїхати в казкову Італію, щоб познайомитися із шедеврами малярства, скульптури і архітектури. Та академія послала іншого, а власних коштів на таку подорож у Шевченка, звісно, не було. Друга заповітна мрія – повернутись назавжди в Україну.

     У 1843 році Тарас Григорович приїхав в Україну. Під час подорожі любов до рідного краю наштовхнула його на створення цілої серії картин під назвою «Живописна Україна», на яких відображено історичні місця, побут і природу країни. Повернувшись в Петербург, він завершує навчання в Академії мистецтв, видає на власні кошти і поширює альбом під назвою «Живописна Україна».

     Згодом Шевченко знайшов роботу в Київській археографічній комісії. Художникові довелося побувати у різних місцях України, де він змальовував й описував історичні пам’ятки. З часу його подорожей залишилось чимало акварелей, простих і природних за своїми сюжетами. У 1845-1847 роках Тарас Григорович створив ряд портретів, які переконливо свідчать про зростання художника, про поглиблення психологічної характеристики образів.

     Портретам належить велике місце в Шевченковому доробку. Він почав працювати над ними ще кріпаком. В академії продовжував роботу в цій галузі. Незабаром він стає одним із відомих і популярних портретистів. Створені ним образи відзначаються невимушеністю, природністю, вдалою композиційною побудовою і свіжістю барв, намаганням дати психологічну характеристику людині. Шевченко зробив великий внесок у розвиток побутового жанру і став його основоположником в українському мистецтві. Особливо хвилювало художника підневільне, часто трагічне становище жінки.

     За високу майстерність у графіці Шевченкові у 1860 р. Вченою радою і загальними зборами Академії мистецтв було присвоєно почесне звання академіка.

Поезія, живопис, малюнок цілком заполонили його серце. Глибоке розуміння народного життя, величезна художня обдарованість поета дозволили йому і в графіці, і в живопису посісти видатне місце, створити драматичні, соціально загострені, глибоко національні поетичні картини, малюнки, гравюри. Небагато з тих, кому випало безсмертя, здобули його такою дорогою ціною, як Тарас Шевченко. Доля не шкодувала для нього найжорстокіших випробувань і страждань. Прожив Шевченко лише 47 років, з них 25 – у кріпосному рабстві, 10 – у тюрмах та на засланні. А решту – постійно перебував під недремним жандармським оком, воюючи із нестатками. Помер він самотнім у казенній комірчині, не здійснивши навіть природної людської мрії про сімейний затишок у власному домі.

 

ІV.   Практична робота.

1. Слово вчителя.

   Поет обожнював природу. Саме вона давала йому сили і натхнення упродовж усього життя.   Але природа в його творах – не просто дерева, квіти, сонце, вітер. Її образи виступають як живі істоти, тому бачать, чують, пам’ятають, плачуть, сміються.

   Зараз ви прослухаєте вірші Шевченка. І до них намалюєте композицію. Це буде графічна робота. Вам знадобляться простий олівець і вугіль.

2. Проблемне запитання.

– Діти, що таке композиція?

3. Підсумовуюче визначення вчителя.

     Отже, композиція – це ціле. А ціле складається з окремих частин. Окремими частинами в нас будуть віршовані слова Шевченка, які ви перетворите на малюнки. Намалювати – означає передати відчуття. Прислухайтесь до мелодійності мови поета.

 4. Евристична бесіда.

     У Шевченка дерева одухотворені. А ким вам здається дуб? (Старим дідом.)

А тополя, калина, верба? (Це дівчата: тополя, верба – зажурені, калина – весела і щаслива дівчина.)

У народі з деревами пов’язано дуже багато легенд. Що ви знаєте про вербу, калину, тополю?

 

V. Самостійна робота.

Доповніть рядки з творів Т. Шевченка.

1. «Садок вишневий…».

2. «Реве та стогне …».

3. «І чужому научайтесь, і …».

4. «…світає, край неба …».

5. «Зацвіла в долині…»

 

VI. Міжпредметний зв’язок.

1. Слово вчителя.

     Багато віршів поета стали піснями. Музику до них написали композитори різних країн світу. Так, неперевершений український композитор Микола Лисенко поклав на музику більше ніж сто творів Кобзаря. Чимало пісень на слова Тараса Шевченка стали народними. Ось послухайте одну з них.

 

2. Колективне прослуховування пісні « Дивлюся, аж світає».

 

VІІ. Закріплення нових знань і вмінь.

Клоуз-тест.

– Сьогодні ми вивчали образотворчу та поетичну творчість…

– Ми познайомилися з таким видом мистецтва, як …

– Його специфічною мовою є…

– Я  знаю такі малюнки Т. Г. Шевченка із серії «Живописна Україна»: …

  Найважливіше значення мистецької спадщини Шевченка у тому, що…

 

VIII. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Учнівський вернісаж (перегляд й аналіз робіт).

2. «Мікрофон».

 Мені сподобалося…; Мене вразив …

IX. Домашнє завдання.

    Протягом уроку ви знайомились з художньою спадщиною Т.Г.Шевченка. Пригадайте жанри образотворчого мистецтва та створіть таблицю "Жанри образотворчого мистецтва, якими володів Шевченко-художник".

docx
Додано
12 березня
Переглядів
292
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку