СИРОВИНА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА
• ЦУКРОВІ БУРЯКИ — ОСНОВНА В НАШІЙ КРАЇНІ СИРОВИНА ДЛЯ ЦУКРОВОГО ВИРОБНИЦТВА. ЗА БОТАНІЧНИМИ ОЗНАКАМИ ВОНИ НАЛЕЖАТЬ ДО РОДИНИ МАРЕНОВИХ.
• ЦУКОР ВИРОБЛЯЮТЬ З КОРІННЯ БУРЯКІВ ПЕРШОГО РОКУ ЇХНЬОГО РОЗВИТКУ.
• ПЕРЕВАЖНА БІЛЬШІСТЬ ВИРОЩЕНИХ БУРЯКОВИХ КОРЕНІВ НАДХОДИТЬ НА ЦУКРОВІ ЗАВОДИ ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ЦУКРУ.
ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ ПРОЦЕСІВ ВИРОБНИЦТВА
ПРИЙМАННЯ БУРЯКІВ, УКЛАДАННЯ В КАГАТИ
• ПРИЙМАННЯ БУРЯКІВ ТА УКЛАДАННЯ В КАГАТИ
• ПРИ ПРИЙМАННІ ЦУКРОВОГО БУРЯКА
ВИЗНАЧАЮТЬ ВІДПОВІДНІСТЬ ДО
ВИМОГ ГОСТІВ ПО ФІЗИЧНОМУ СТАНУ,
ЗРІЛОСТІ, ЗАГАЛЬНІЙ ЗАБРУДНЕНОСТІ І
ЗАЛЕЖНО ВІД ЦЬОГО УКЛАДАЮТЬ В
КАГАТИ НА ЗБЕРІГАННЯ. ЧАСТКОВО
ПОШКОДЖЕНИЙ (ГРИЗУНАМИ АБО
МЕХАНІЧНИМИ УШКОДЖЕННЯМИ) ЦУКРОВИЙ БУРЯК ОДРАЗУ
НАПРАВЛЯЮТЬ НА ПЕРЕРОБКУ.
ПОПЕРЕДНЄ МИТТЯ ПІД ЧАС ТРАНСПОРТУВАННЯ
• ГІДРАВЛІЧНА ПОДАЧА. ПОДАЧУ БУРЯКІВ З
БУРЯЧНОЇ НА ЗАВОД ЗДІЙСНЮЮТЬ ПО
ПОХИЛОМУ ЖОЛОБУ ГІДРАВЛІЧНОГО
ТРАНСПОРТЕРА ВОДНИМ ПОТОКОМ. ТАКИМ
ЧИНОМ, БУРЯК ВЖЕ ПРИ ПОДАЧІ ЗАЗНАЄ
ЧАСТКОВОГО МИТТЯ ТА ВІДДІЛЕННЯ ВІД
ДОМІШОК. ДЛЯ ЦЬОГО ГІДРОТРАНСПОРТЕР ЗАБЕЗПЕЧЕНИЙ СПЕЦІАЛЬНИМИ ПРИСТРОЯМИ:
ГИЧКО-, СОЛОМО-, ПІСКО- ТА КАМЕНЕУЛОВЛЮВАЧАМИ.
• А ЩОБ НА ДНІ ГІДРОТРАНСПОРТЕРА НЕ ОСІДАВ ПІСОК, ВОДУ В ТРАКТ ПОДАЮТЬ ПОСТІЙНО.
ВИДАЛЕННЯ ЛЕГКИХ ТА ВАЖКИХ ДОМІШОК
• КАМЕНЕУЛОВЛЮВАЧ – ДЛЯ ВИДАЛЕННЯ ВАЖКІВ ДОМІШОК
ВИДАЛЕННЯ ЛЕГКИХ ТА ВАЖКИХ ДОМІШОК
https://www.youtube.com/watch?v=R3HrxH48llQ
МИЙКА ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ
Миття буряків відбувається в кулачкових (з низьким рівнем води, з високим рівнем води, комбінованих) або в барабанних бурякомийках. Процес миття повинен проводитися дуже ретельно, тому що домішки погіршують роботу бурякорізок і забруднюють дифузійний сік.
Зважування. Підготовлені до переробки буряки зважують на автоматичних порційних вагах. Показник цієї ваги служить основою всього хімікотехнологічного обліку на заводі.
• ДЛЯ ОТРИМАННЯ БУРЯКОВОЇ СТРУЖКИ
ЗАСТОСОВУЮТЬ РІЗАЛЬНІ МАШИНИ —
БУРЯКОРІЗКИ.
• ЗА КОНСТРУКЦІЄЮ БУРЯКОРІЗКИ БУВАЮТЬ ВІДЦЕНТРОВІ, ДИСКОВІ ТА БАРАБАННІ.
НАЙБІЛЬШЕ ПОШИРЕННЯ МАЮТЬ
ВІДЦЕНТРОВІ БУРЯКОРІЗКИ. У ВІДЦЕНТРОВИХ
БУРЯКОРІЗКАХ БУРЯКИ ПОТРАПЛЯЮТЬ У
ПРОСТІР, ДЕ ОБЕРТАЄТЬСЯ РОТОР,
ПРИТИСКУЮТЬСЯ ЗА РАХУНОК ВІДЦЕНТРОВОЇ СИЛИ ДО НОЖІВ, ВСТАНОВЛЕНИХ У ВИРІЗКАХ
ВЕРТИКАЛЬНОГО ЦИЛІНДРИЧНОГО КОРПУСА,
ТА РІЖУТЬСЯ В СТРУЖКУ. НОЖІ ЗАКРІПЛЕНІ НЕРУХОМО, ЇХ МОЖНА ЗАМІНИТИ, НЕ ЗУПИНЯЮЧИ БУРЯКОРІЗКИ.
ЕКСТРАКЦІЯ (ДИФУЗІЯ)
• МЕТА ЦЬОГО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ПРОЦЕСУ — ВИЛУЧЕННЯ З БУРЯКОВОЇ СТРУЖКИ
МАКСИМАЛЬНОЇ КІЛЬКОСТІ ЦУКРОЗИ. ДЛЯ
ЦЬОГО СТРУЖКУ ОБРОБЛЯЮТЬ ПРОТИТОКОМ У
ВОДІ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ 70—75°С. ВНАСЛІДОК
ТАКОГО ВПЛИВУ ПРОТОПЛАЗМА В КЛІТИНАХ
ДЕНАТУРУЄ, ПРАКТИЧНО ВСЯ ЦУКРОЗА ТА ДЕЯКА ЧАСТИНА РОЗЧИНЕНИХ НЕЦУКРІВ ЧЕРЕЗ СТІНКИ КЛІТИН ПЕРЕХОДЯТЬ (ДИФУНДУЮТЬ) У ВОДУ. СУМІШ БУРЯКОВОГО СОКУ ТА ВОДИ НАЗИВАЮТЬ ДИФУЗІЙНИМ СОКОМ.
ОЧИЩЕННЯ СОКУ
• ДИФУЗІЙНИЙ СІК, КРІМ ЦУКРУ, МІСТИТЬ БІЛКИ, АМІНОКИСЛОТИ, ОРГАНІЧНІ
КИСЛОТИ, МІНЕРАЛЬНІ СОЛІ, ПЕКТИНОВІ РЕЧОВИНИ. МАЄ ТЕМНИЙ КОЛІР, КИСЛУ РЕАКЦІЮ, МІСТИТЬ ШМАТОЧКИ МЕЗГИ. ТОМУ ЙОГО НЕОБХІДНО ОЧИЩАТИ.
• СПОЧАТКУ ВІДОКРЕМЛЮЮТЬ МЕЗГУ НА МЕЗГОВЛОВЛЮВАЧАХ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ДІЇ, БО
МЕЗГА МІСТИТЬ ПРОТОПЕКТИН, ЯКИЙ В ЛУЖНОМУ СЕРЕДОВИЩІ ПЕРЕХОДИТЬ В
РОЗЧИН І НА СТАДІЇ ОЧИЩЕННЯ ВАПНОМ МОЖЕ УТВОРИТИ ЖЕЛЕПОДІБНИЙ ОСАД, ЩО УСКЛАДНЮЄ ФІЛЬТРАЦІЮ. ПОТІМ ЗДІЙСНЮЮТЬ ОЧИЩЕННЯ, ЯКЕ ВКЛЮЧАЄ ТРИ
ОПЕРАЦІЇ:
– ПОПЕРЕДНЄ , ОСНОВНЕ ВАПНУВАННЯ (ДЕФЕКАЦІЯ),
– ПЕРША КАРБОНІЗАЦІЯ (САТУРАЦІЮ),
–ВАПНУВАННЯ ПЕРЕД ІІ КАРБОНІЗАЦІЄЮ (ДЕФЕКАЦІЯ),
– ДРУГА КАРБОНІЗАЦІЯ
– СУЛЬФІТАЦІЯ (ОБРОБКУ SO3).
• ВАПНУВАННЯ (ДЕФЕКАЦІЯ) - ЦЕ ОБРОБКА СОКУ ВАПНОМ В КІЛЬКОСТІ 0,25 — 0,3% ДО МАСИ БУРЯКА, ЇЇ МЕТА:
– НЕЙТРАЛІЗУВАТИ ВІЛЬНІ КИСЛОТИ ДИФУЗІЙНОГО СОКУ, – ОСАДИТИ ЗНАЧНУ КІЛЬКІСТЬ КОЛОЇДНИХ РЕЧОВИН І – ОСАДИТИ НЕЦУКРИ.
• ВАПНУВАННЯ (САТУРАЦІЯ) ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ З МЕТОЮ ДОДАТКОВОГО ОЧИЩЕННЯ СОКУ ШЛЯХОМ АДСОРБЦІЇ НА СВІЖЕ УТВОРЕНИХ КРИСТАЛАХ САСО3 ЗВАЖЕНИХ ЧАСТОК І РОЗКЛАДАННЯ САХАРАТІВ КАЛЬЦІЮ. СІК РАЗОМ З ОСАДОМ НАДХОДИТЬ У САТУРАТОР, ДЕ ЧЕРЕЗ НЬОГО ПРОДУВАЮТЬ СО2.
• ЦЕЙ ГАЗ ОДЕРЖУЮТЬ НА ЦУКРОВИХ ЗАВОДАХ ШЛЯХОМ СПАЛЮВАННЯ ВАПНЯКУ В ПЕЧАХ ПРИ ВИСОКІЙ ТЕМПЕРАТУРІ.
• ДЛЯ ВІДДІЛЕННЯ ОСАДУ З СОКУ ПІСЛЯ ВАПНУВАННЯ ТА КАРБОНІЗАЦІЇ ЙОГО ПІДДАЮТЬ АБО ВІДСТОЮВАННЮ ТА ФІЛЬТРУВАННЮ.
• ФІЛЬТРУВАННЯ — ВИДАЛЕННЯ ЗВАЖЕНИХ ЧАСТИНОК, ЩО НЕ ВИПАЛИ У ОСАД.
ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПІД ТИСКОМ 0,3 – 0,4 МПА І ТЕМПЕРАТУРІ 80 – 90°С.
ОЧИЩЕННЯ СОКУ
• ОЧИЩЕНИЙ СІК НАПРАВЛЯЄТЬСЯ НА СУЛЬФІТАЦІЮ.
СУЛЬФІТАЦІЯ – ОСТАННЯ СТАДІЯ ОЧИЩЕННЯ СОКУ – ОБРОБКА SO2. МЕТА -ЗНЕБАРВЛЕННЯ СОКУ, ЗМЕНШЕННЯ ЙОГО В’ЯЗКОСТІ, А ТАКОЖ ЙОГО ЗНЕЗАРАЖУВАННЯ.
• SO2 НА ЦУКРОВИХ ЗАВОДАХ ОДЕРЖУЮТЬ ШЛЯХОМ СПАЛЮВАННЯ СІРКИ В СПЕЦІАЛЬНИХ ПЕЧАХ.
• ОТРИМАНИЙ ОЧИЩЕНИЙ СІК МІСТИТЬ 15 -16% СУХИХ РЕЧОВИН, З ЯКИХ 14 -15%
СКЛАДАЄ САХАРОЗА. ЩОБ ВИДІЛИТИ САХАРОЗУ НЕОБХІДНО ЗГУСТИТИ СІК І ОТРИМАТИ
ПЕРЕНАСИЧЕНИЙ ЦУКРОМ РОЗЧИН. СПОЧАТКУ СІК ЗГУЩУЮТЬ ДО ВМІСТУ СУХИХ РЕЧОВИН
65%, ПРИ ЯКОМУ САХАРОЗА НЕ КРИСТАЛІЗУЄТЬСЯ. ПІСЛЯ ЗГУЩЕННЯ СИРОПУ ДО ВМІСТУ СУХИХ РЕЧОВИН 65% ПРОВОДЯТЬ ЙОГО ОЧИЩЕННЯ. ОЧИЩЕНИЙ СИРОП НАПРАВЛЯЮТЬ У ВАКУУМ-АПАРАТИ ДЛЯ ОТРИМАННЯ Й ВАРІННЯ УТФЕЛЯ.
УВАРЮВАННЯ УТФЕЛІВ
• УВАРЮВАННЯ СИРОПУ ЗДІЙСНЮЮТЬ У ВАКУУМ-АПАРАТАХ ПЕРІОДИЧНОЇ ДІЇ ПРИ ТЕМПЕРАТУРІ 75- 80 ºС ДО КОНЦЕНТРАЦІЇ СУХИХ РЕЧОВИН 92,5—93,5 %.
• ПРИЗНАЧЕННЯМ УВАРЮВАННЯ Є ВИДІЛЕННЯ ЦУКРОЗИ З
РОЗЧИНУ У ВИГЛЯДІ КРИСТАЛІВ ТА ОТРИМАННЯ СУМІШІ КРИСТАЛІВ ТА МІЖКРИСТАЛЬНОГО РОЗЧИНУ (ТАК ЗВАНОГО УТФЄЛЯ І КРИСТАЛІЗАЦІЇ).
• У ЦУКРОВИЙ РОЗЧИН ДОДАЮТЬ ТОНКОПОДРІБНЕНУ ЦУКРОВУ
ПУДРУ, ЯКА СТАЄ ЗАТРАВКОЮ ДЛЯ ВИНИКНЕННЯ В РОЗЧИНІ ЦЕНТРІВ КРИСТАЛІЗАЦІЇ.
ЦЕНТРИФУГУВАННЯ УТФЕЛЮ
• ЩОБ ОТРИМАТИ КРИСТАЛІЧНИЙ ЦУКОР, ТВЕРДУ ФАЗУ ВІДДІЛЯЮТЬ ВІД РІДКОЇ МЕХАНІЧНИМ
СПОСОБОМ НА ЦЕНТРИФУГАХ. НАЗИВАЮТЬ ЦЕЙ ПРОЦЕС ЦЕНТРИФУГУВАННЯМ (ФУГОВКОЮ).
ВІДЦЕНТРОВА СИЛА, ЩО ВИНИКАЄ ПРИ ОБЕРТАННІ
РОТОРА ЦЕНТРИФУГИ З УТФЕЛЕМ, У БАГАТО РАЗІВ
БІЛЬШЕ СИЛИ ВАЖІННЯ, ТОМУ РОЗДІЛЕННЯ ТВЕРДОЇ ТА РІДКОЇ ФАЗ ВІДБУВАЄТЬСЯ ДУЖЕ ШВИДКО.
СУШІННЯ ЦУКРУ
• ВОЛОГІСТЬ ВИВАНТАЖЕНОГО З ЦЕНТРИФУГИ ЦУКРУ
КОЛИВАЄТЬСЯ В МЕ¬ЖАХ 0,5—1,5 %, А ТЕМПЕРАТУРА
— 70—80°С. ТАКИЙ ЦУКОР НЕОБХІД¬НО СУШИТИ,
ОСКІЛЬКИ В НЬОМУ УТВОРЮЮТЬСЯ ГРУДКИ, А ПРИ ТРАНСПОРТУВАННІ КРИСТАЛИ ЛЕГКО УШКОДЖУЮТЬСЯ.
• ЦУКРОСУШИЛЬНА УСТАНОВКА СКЛАДАЄТЬСЯ З ДВОХ
СТАЛЕВИХ БАРАБАНІВ, ЩО ПОХИЛО ОБЕРТАЮТЬСЯ, З
ЛОПАТКАМИ ВСЕРЕДИНІ. ОДИН БАРАБАН — СУШИЛЬНИЙ, ІНШИЙ — ОХОЛОДЖУВАЛЬНИЙ. ЧЕРЕЗ
БАГАТОРАЗОВЕ ПЕРЕСИПАННЯ ЧАСТИНА ЦУКРУ ЗДРІБНЮЄТЬСЯ, ГРАНІ КРИСТАЛІВ СТИРАЮТЬСЯ ТА ВТРАЧАЮТЬ БЛИСК.
ПАКУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ ЦУКРУ
• ЦУКОР-ПІСОК ФАСУЮТЬ В ПАПЕРОВІ АБО ПОЛІЕТИЛЕНОВІ ПАКЕТИ МАСОЮ НЕТТО 0, 5 ТА 1, 0 КГ. ТАКОЖ ЦУКОРПІСОК ПАКУЮТЬ МАСОЮ НЕТТО 50 КГ. НА КОЖЕН МІШОК
З ЦУКРОМ ПОВИНЕН БУТИ ПРИКРІПЛЕНИЙ ЯРЛИК
РОЗМІРОМ 9 СМ Х 5 СМ. ЯРЛИК НАКЛАДАЄТЬСЯ НА ГОРЛОВИНУ МІШКА Й ПРОШИВАЮТЬ ОДНОЧАСНО З МІШКОМ.
• СТРОКИ ЗБЕРІГАННЯ ЦУКРУ В УПАКОВЦІ ВСТАНОВЛЮЮТЬ
ДЛЯ ЦУКРУ-ПІСКУ: НА СКЛАДАХ, ЩО ОТОПЛЮЮТЬСЯ –
ДО 8 РОКІВ, НА СКЛАДАХ, ЩО НЕ ОТОПЛЮЮТЬСЯ – ВІД 1, 5 ДО 4 РОКІВ, ЗАЛЕЖНО ВІД КЛІМАТИЧНИХ УМОВ ТА ВИДУ ТАРИ.
ВІДХОДИ ВИРОБНИЦТВА
• МЕЛЯСА — ГУСТА РІДИНА ТЕМНО-КОРИЧНЕВОГО КОЛЬОРУ З
ГОСТРИМ ЗАПАХОМ І НЕПРИЄМНИМ СМАКОМ (4,5 — 5,5% ДО
МАСИ БУРЯКІВ). ВИКОРИСТОВУЮТЬ ПРИ ВИРОБНИЦТВІ
ДРІЖДЖІВ, ЕТИЛОВОГО СПИРТУ, МОЛОЧНОЇ І ЛИМОННОЇ КИСЛОТ, ГЛІЦЕРИНУ; У КОМБІКОРМОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЯК ДОМІШКИ В КОРМА ДЛЯ ДОМАШНІХ ТВАРИН.
• БУРЯКОВИЙ ЖОМ Є ОСНОВНИМ ПОБІЧНИМ ПРОДУКТОМ ЦУКРОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ЩО МІСТИТЬ 6−7,5% СУХИХ
РЕЧОВИН, ЗОКРЕМА 0,2−0,4% ЦУКРУ. ВИХІД СИРОГО БУРЯКОВОГО ЖОМУ СТАНОВИТЬ 80-83% ДО МАСИ ПЕРЕРОБЛЕНИХ БУРЯКІВ.