Виготовлення штучних квітів та прикрас у техніці ганутель

Виготовлення штучних квітів та прикрас у техніці ганутель

План

1. Вступ
2. Історичні відомості
3. Види Ганутель
4. Інструменти та матеріали
5. Класифікація дроту
6. Базова техніка гантель
7. Приклад виготовлення квітки в техниці гантель

 

 

Вивчення нестандартних художніх технік допомагає учням усвідомити все різноманіття мистецтв. Закладається фундамент в пізнанні світу мистецтва, освоєння нових художніх матеріалів сприяє саморозкриттю і прояву творчих здібностей. Встановлюються зв'язки мистецтва з навколишнім світом, виробляються первинні навички вибору художньої техніки і матеріалу для більш повного розкриття свого художнього задуму

Ганутель – вид декоративно-прикладного мистецтва, який використовується для створення штучних прикрас та квітів з дроту і ниток. Саме слово «ганутель» означає кручену золоту чи срібну нитку. Саме у шістнадцятому столітті використовували спіральний дріт із золота або срібла, який називали по-італійськи «canutiglia», а по-іспанськи «canutillo», в російській же мові це слово перетворилося на загальновідоме «канітель».

До асортименту виробів виконаних технікою гантелі відносять: картини, панно, прикраси (сережки, перстні, браслети, кольє), декоративні вазони, сувеніри, квіти, елементи оздоблення інтер’єру, діадеми, обручі для волосся, засолки, вінки тощо. В порівнянні з іншими штучними квітами прикраси, виконані в техніці ганутель, мають деякі переваги. Вони легші, ніж квіти з бісеру. Міцніші, ніж квіти з тканини. Довговічніші, ніж композиції з сухих квітів. А також виглядають такі квіти елегантно та й поки що ексклюзивно. Своїм зовнішнім виглядом ганутель нагадує вироби з атласу. Виконуються вироби за допомогою декількох базових прийомів і технологій. Відмінно поєднуються з багатьма матеріалами. В основі техніки ганутелі лежить майстерність з'єднання дроту з ниткою. Як правило, це тонкий дріт із золотим чи срібним покриттям, прямий і скручений в спіраль та пружинки. Останнім часом ганутель стає усе більш популярною у весільній моді. Створення виробів у техніці ганутелі – процес дуже цікавий та захоплюючий, що виховує в учнях не лише художника, майстра-творця, але й розвиває естетичний смак.

Створення композицій з використанням техніки «Ганутель» дозволяє автору висловити свою індивідуальність, відобразити в роботі особливість власного світогляду і висловити позитивне ставлення до миру. Це дуже важливо в сучасному техногенному суспільстві, в якому ми часто бачимо прояв агресії.

 

Історичні відомості

 

Свій початок ганутель бере ще до XVII століття в країні Південної Америки – Бразилії. А почалося все з того, що місцеві жителі намотували коріння водних рослин і різних водоростей на якусь гілочку, потім сушили її і отримували простенькі прикраси.

Це ще не були квіти з ниток і дроту, але з часом техніка удосконалювалася і розвивалася, поки не набула сучасного вигляду.

В п'ятдесяті роки минулого століття в Італії були зроблені перші квіти на пружинній основі. В літню пору різноманітність природних матеріалів підштовхувала до збору стебел і трав на лугах. Скручуючи їх, поки вони були ще свіжими і вологими, отримували щось на зразок вигнутих дротиків, які потім висушували на сонці.

Особливою популярністю це ремесло користувалося на Мальтійських островах, зокрема – в монастирях. Черницям, напевно, було нудно, не молитися же їм з ранку до ночі, ось і знайшли спосіб згаяти час і вирішили зробити прикраси для своєї обителі. Пізніше і до резиденції Папи Римського дісталися вироби в техніці ганутель: квіти прикрашали вівтар, надаючи йому більш м'який і приємний вигляд, що, безсумнівно, сподобалося самому священнослужителю. Тому це ремесло і набуло широкого поширення по всьому світу.

Саме слово утворилося, найімовірніше, від італійського слова canutiglia, що в перекладі означає «кручена тонка нитка». При чому тут італійська? Так поруч з Мальтою розташована Італія.

А в російській мові є співзвучне слово «канитель», що означає тонку золоту або срібну нитку. Однак це слово в розмовній мові є ще й синонімом слова «хаос».

Після Другої Світової війни мистецтво ганутелі було майже забуте. У 1970 році уми майстринь зайняли флористичні композиції із сухоцвітів. Шовкові квіти визнали несмаком, старомодною дрібницею і забули про них майже повсюдно. Збереглися квіти в техніці «Ганутель» тільки лише в церковному побуті, так як для церковних прикрас сухі квіти не підходили взагалі. Так що, саме церква зберегла це витончене мистецтво «Ганутель».

Але в кінці 1990-х років стався раптовий сплеск інтересу до рукоділля в цій техніці. З тих пір, інтерес до дротяних квітів серед рукодільниць по всьому світу не слабшає. Саме завдяки праці скромних черниць з острова Мальти техніка збереглася і дійшла до наших днів. Саме їх безсмертні квіткові композиції прикрашають католицькі храми, статуї святих на островах. Навіть вівтар папської капели у Ватикані прикрашений квітами в техніці «Ганутель». «Ганутелью» прикрашають церкви на Мальті під час релігійних свят. Витончені ніжні квіти поміщають в різдвяних яслах, прикрашають ними статуетки святих, які люди ставлять на вікна в дні великих свят. Завдяки цим композиціям досі створюється особливий настрій, вони допомагають глядачам відчути зв'язок з історією.

Рис.1. Розкішні прикраси в техніці «ганутель» в храмі міста Моста (Мальта)

 

Види техніки «Ганутель»

 

Техніка ганутель підрозділяється на два види. Перший вид являє собою каплевидну рамку з дротяної спіралі, всередину якої протягнутий дріт – каркас. Він має назву «Моллі ганутель». Molla – по італійськи пружинка. На пружинку, скручену у вигляді пелюстки, намотуються нитки, і щільні ряди з ниток утворюють пелюстки. Застосовується намотування нитки на спіраль в техніки ізоніті. Цей вид плететься від середини. Кожен виток робиться у формі вісімки – зверху вниз, справа наліво. Нитки при цьому повинні проходити через зазори між витками.

 

Рис. 2. Моллі ганутель

 

Другий вид виготовлення пелюсток, це плетіння дугами з металонитки (тонкий дріт скручується з кольоровою ниткою в одне ціле – робочу нитку, і з цієї металонитки плетуться повітряні петлі французькою технікою бісероплетіння.

 

Рис.3. Плетіння дугами з металонитки

 

 

 

Інструменти та матеріали

 

Для роботи в техніці ганутель найчастіше використовують всього лише 2 види матеріалу: нитки і дріт. При необхідності майстер може додати в інвентар всілякі засоби декору: ґудзики, намистини і інші елементи, які зроблять виріб більш оригінальним і красивим.

Основні матеріали що можуть знадобитись для роботи:

1. мідний дріт, товщиною близько 0,5 мм і приблизно 8 метрів завдовжки;
2. шовкові нитки різного кольору або ірис, муліне або інший схожий матеріал;
3. атласна стрічка зеленого кольору;
4. стрижень-основа, в якості якої може бути гачок, спиця або навіть викрутка;
5. ножиці;
6. лінійка.

 

Класифікація дроту

 

Основним матеріалом для виготовлення ганутелі є дріт.

Кілька тисячоліть тому, дріт отримували шляхом розрізання металевих листів на вузькі смужки. Щоб позбутися від гострих країв, смужки перекручували особливим способом або ж здійснювали прокат між плоскими поверхнями.

Сучасні способи виготовлення дроту зводяться до методу волочіння. Ця техніка полягає в протягуванні металевих прутів через отвори конічної форми.

Найбільшого поширення дріт отримав серед ремісників, що займалися ремонтом взуття, спорядження і кошиків. З нього плели кольчугу, виробляли щітки для вичісування шерсті, застосовували при виготовленні кінської збруї і ланцюгів, риболовецьких снастей і швейного приладдя – голок. Тоді ж метод волочіння освоїли і для створення дроту з дорогоцінних металів. У Середньовіччі гнучкий дріт, схожий на нитки, з золота і срібла застосовувався рукодільницями Франції та Англії для багатої, дорогої вишивки. Сьогодні він переживає друге народження. Перш ніж купити дріт, який підходить для Ваших виробів, дізнайтеся про деякі особливості його типів.

Латунний дріт. Найпопулярніший матеріал для створення красивої біжутерії. З цього виду виготовляють відмінні брошки і шпильки. Матеріал не тьмяніє. Тому і цінується любителями рукоділля. Цей метал практично не викликає алергії. Але врахуйте, що іноді він може містити невелику кількість свинцю – важкого металу, шкідливого для здоров'я.

Мідний дріт. Працювати з ним дуже легко. Саме з нього рекомендується почати працювати в техніці ганутель.

Срібний дріт. В обрамленні такого дроту дуже стильно виглядають різноманітні напівкоштовні великі камені – малахіт, обсидіан, аметист та інші. Ви можете створити чудовий подарунок – розкішну картину.

Синельний (каркасний) дріт. Так називається пухнастий дріт. Ця покрита плюшевою тканиною «гусениця», дуже подобається дітям. З такого волохатого матеріалу добре майструвати цифри, букви і інші цікаві речі. Він відмінно гнеться і добре ріжеться ножицями. Вироби з нього прекрасно тримають форму. Найбільше дітям подобається створювати з синельного дроту ялинкові іграшки і сніжинки, букети і масу інших речей.

 

Базова техніка ганутель

 

1. Беремо найтонший дріт, 20-30 см в довжину і спіралькою намотуємо на тонку спицю або шило.

2. Відзначивши середину спіралі, акуратно знімаємо її з основи і трохи розтягуємо, так, щоб витки ненабагато розсунулися один від одного.

3. З'єднуємо кінці спіралі, формуємо потрібну форму пелюстки.

4. Ось тепер починається найцікавіше: починаючи з середини спіралі приступаємо до обмотки пелюстки ниткою. Робота повинна бути дуже акуратною, тоді пелюстка вийде надзвичайно красивою.

5. Після того, як буде виготовлено потрібну кількість пелюсток, можна приступати до складання квітки. Форма майбутнього шедевра залежить від фантазії. Це можуть бути ромашки, троянди, маргаритки і т.д.

6. Бісер і намистини знадобляться для створення центру квітки.

 

Приклад виготовлення квітки в техніці ганутель

 

Беремо тонкий дріт і обмотуємо жорстку основу, наприклад спицю або шило. Кількість спіральок залежить від того, наскільки велика буде пелюстка, для середньої пелюстки досить буде 5,5 см. Після, відрізаємо дріт, залишаючи 2-3 см для кріплення. Знімаємо з жорсткої основи (Рис.4).

 

Рис.4.

Розтягуємо спіраль. Розтягувати спіраль руками потрібно акуратно, не поспішаючи, так, щоб відстань між витками була однакова та дорівнювала товщині нитки (рис. 5).

 

Рис. 5.

 

Вставляємо всередину спіралі каркасний дріт, він не повинен бути тонше, краще якщо він буде трохи товстіший ніж дріт спіралі. Просувати дріт в пружину потрібно обережно, щоб не деформувати готову пружину. Довжина дроту залежить від довжини стебла та довжини пружини. Просунутий крізь пружину дріт потрібно скрутити. Пелюстка формується пальцями рук, залежно від задуму. Таким чином, робимо необхідну кількість пелюсток (рис.6.).

 

Рис. 6.

 

Наступний крок – обмотуємо пелюстки ниткою. Зав’язати нитку на вузлик біля основи пелюстки. Намотування нитки на каркас треба почати справа наліво і так виконувати до самого верху пелюстки, потім нитку опустити вниз з лицьової сторони пелюстки (рис. 7). Намотувати потрібно не поспішаючи, щоб не пропустити жодного витка. Натяг нитки повинен бути однаковий, щоб в подальшому вона не провисала або не деформувала каркас пелюстки. Щоб закріпити нитку зав’язуємо нитку на вузлик біля основи пелюстки.

 

Рис. 7.

 

Форма і розмір виготовлених квітів безпосередньо залежать від кількості пелюсток, які з'єднуються один з одним, і, звичайно ж, від їх форми, кольору і товщини ниток і дроту. Пелюстки виготовляються за різними схемами й імітують живі квіти: ромашки, лілії, троянди, тюльпани тощо. Додаткову розкіш квітам надають невеликі намистини, бісер і паєтки, які вплітається всередину пелюсток.

На малюнку нижче зображена одна із технік намотування «від середини» (рис. 8).

Рис. 8.

 

Після того, як всі пелюстки зроблені, збираємо до купу усі пелюстки та скручуємо їх в основу (рис. 9).

 

Рис. 9.

 

Атласною стрічкою або нитками обмотуємо стебло. Дійшовши до низу стебла, зробіть пару оборотів і підніміться, продовжуючи обмотувати стрічку, вгору приблизно до середини стебла (рис. 10).

 

Рис. 10.

 

Зробіть вільну петлю, потім зробіть 2-3 обороти навколо стебла біля основи вільної петлі. Закріпіть листочок що вийшов тугою петелькою (рис. 11).

 

Рис. 11.

 

Далі розправляємо пелюстки, прикрашаємо серединку бусиною (рис. 12). На цьому процес виготовлення квітки завершений.

 

Рис. 12.