Зразок твору «Логотип футболки із зображенням Т.Г. Шевченка»
Тарасу Шевченку судилося бути сиротою в дитинстві, та він став членом великою української родини. Бо кожен українець у своїй душі може знайти його дух.
З дитинства малий Тарас прагнув малювати - і доля привела його до Академії мистецтв, де він зустрів людей, що стали вірними друзями для нього, і з кріпака перетворили на вільну людину. Але Шевченко не прагнув бути придворним художником, а поїхав на батьківщину зобразити чудові українські пейзажі, робити замальовки з простих селян, бо ніколи не забував, якого він роду.
У часи юності Тарас не тільки створює картини, але й пише поеми, за які його потім заарештують та відправлять на довге важке заслання. Сидячи в казематі, не знаючи про свою майбутню долю, він пише не важкий і сумний, а легкий та милозвучний вірш «Садок вишневий коло хати». Ця поетична перлина розкриває поетове бачення життя простої української родини.
Безперечно, ми зараз хотіли б опинитися в мирному спокійному житті. Але війна прийшла до нашого веселого садка. Я думаю, як би вчинив Тарас Григорович, якщо жив би зараз, коли ворожа сила хоче стерти з карти світу нашу і його «Україну милу»? Думаю, він би опинився в лавах ЗСУ. А може, був би в теробороні та став на захист «вільної нової сім`ї».
Тому я б запропонувала такий ескіз логотипу футболки. У центрі зобразила б пошкоджену українську хату з перебитим вишневим деревом біля неї. Поряд − жінка з дітьми, які простягають руки, щоб обійняти українського воїна. Він у шоломі, у бронежилеті, з автоматом. На його обличчі і суворість, і ласка.
Це Тарас Григорович. Він повернувся з фронту до своєї родини.
Зверху надпис «Садки вишневі-», внизу «Тут назавжди!».